Ухвала суду № 56972531, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м. Київ К/800/27496/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року

у справі № 804/407/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ «Алло» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року №0001401702.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов ТОВ «Алло» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року.

У касаційній скарзі до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 21 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року податковим органом проведено фактичну перевірку філії ТОВ «АЛЛО» з питань дотримання норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2014 року, за результатами якої складено Акт від 31 жовтня 2014 року №77/26-50-17-02-19/25881833.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач листом від 06 листопада 2014 року №2226 надав відповідні заперечення.

Листом ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19 листопада 2014 року №908/10/20-50-17-02-11 з урахуванням додатково наданих документів, підпункт 3.1.3.1 Акту перевірки викладено в інші редакції, в решті Акт перевірки залишено без змін.

18 листопада 2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001401702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму у розмірі 351 739,26 грн. (за основним платежем - 205 327,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 146 411,90 грн).

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 169.2.1 пункту 169.2 статті 169 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Відповідно підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 Податкового Кодексу України платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Підставою для отримання (застосування) платником податку (якщо розмір нарахованого (отриманого) місячного доходу у вигляді заробітної плати не перевищує суми, визначеної відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України) пільги у розмірі, встановленому підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Кодексу, є заява про застосування пільги (з урахуванням положень абзаців першого, другого, четвертого підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України).

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем надано заяви на призначення податкової соціальної пільги по співробітникам за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2014 року.

Крім того, такі заяви надавалися до податкового органу, що підтверджується супровідним листом від 24 жовтня 2014 року №2159, який отримано відповідачем 24 жовтня 2014 року згідно штемпелю вхідної кореспонденції.

Отримання даних документів підтверджується також висновками на заперечення позивача.

Відсутність в окремих заявах дати її заповнення, не є порушенням, оскільки податкова соціальна пільга починає застосовуватись до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку, а не з дня заповнення такої заяви.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року №0001401702.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев