Ухвала суду № 56972481, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2016 р. м. Київ К/800/53297/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року

у справі № 815/4099/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство-15107»

до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області

про визнання незаконними дій, скасування розпорядження та рішення, оформленого протоколом, -

встановив:

ТОВ «Автотранспортне підприємство-15107» звернулося до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення конкурсного комітету Білгород-Дністровської РДА з визначення перевізників на приміських внутрішньорайонних автобусних маршрутах загального користування Білгород-Дністровського району про організацію конкурсу з визначення перевізників та про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в Білгород-Дністровському районі: №13 Білгород-Дністровський АС - Приморське (через Попаздру) та №3 Білгород-Дністровський - Сухолужжя, оформлене протоколом №6 від 25 червня 2015 року;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача №266/А-2015 від 01 липня 2015 року «Про введення в дію рішення районного конкурсного комітету з визначення перевізників на приміських внутрішньорайонних маршрутах загального користування»;

- визнати незаконними дії відповідача щодо прийняття рішення конкурсним комітетом Білгород-Дністровської РДА Одеської області з визначення перевізників на приміських внутрішньорайонних автобусних маршрутах загального користування Білгород-Дністровського району про організацію конкурсу з визначення перевізників та про приведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування Білгород-Дністровському районі: №13 Білгород-Дністровський АС - Приморське (через Попаздру) та №3 Білгород-Дністровський - Сухолужжя, оформлене протоколом №6 від 25 червня 2015 року;

- визнати незаконними дії відповідача щодо винесення розпорядження №266/А-2015 від 01 липня 2015 року «Про введення в дію рішення районного конкурсного комітету з визначення перевізників на приміських внутрішньорайонних маршрутах загального користування».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення конкурсного комітету Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області з визначення перевізників на приміських внутрішньорайонних автобусних маршрутах загального користування Білгород-Дністровського району про організацію конкурсу з визначення перевізників та про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування Білгород-Дністровському районі: № 13 Білгород-Дністровський АС - Приморське (через Попаздру) та №3 Білгород-Дністровський - Сухолужжя, оформлене протоколом №6 від 25 червня 2015 року та розпорядження №266/А-2015 від 01 липня 2015 року Білгород-Дністровської РДА Одеської області «Про введення в дію рішення районного конкурсного комітету з визначення перевізників на приміських внутрішньорайонних маршрутах загального користування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення конкурсного комітету Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області з визначення перевізників на приміських внутрішньорайонних автобусних маршрутах загального користування Білгород-Дністровського району, оформлене протоколом №6 від 25 червня 2015 року, в частині недопущення ТОВ «Автотранспортне підприємство-15107» до конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування: № 13 Білгород-Дністровський АС - Приморське (через Попаздру) та № 3 Білгород-Дністровський - Сухолужжя та розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №266/А-2015 від 01 липня 2015 року «Про введення в дію рішення районного конкурсного комітету з визначення перевізників на приміських внутрішньорайонних маршрутах загального користування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на засідання конкурсного комітету з визначення перевізника на маршрутах № 13 Білгород-Дністровський АС - Приморське (через Попаздру) та №3 Білгород-Дністровський - Сухолужжя подано документи двома перевізниками: ТОВ «Автотранспортне підприємство-15107» та ТДВ «Сервіс-Транс-Юг».

16 червня 2015 року конкурсним комітетом прийнято рішення, оформлене протоколом від 25 червня 2015 року №6, про недопущення ТОВ «Автотранспортне підприємство-15107» та ТДВ «Сервіс-Транс-Юг» до участі у конкурсі, і відповідно, визнання конкурсу таким, що не відбувся.

Підставою для недопущення ТОВ «Автотранспортне підприємство-15107» до участі у конкурсі є недотримання позивачем підпункту 3 пункту 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, зокрема, не відповідність вимогам статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв'язку з викладеним, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області прийняла розпорядження від 01 липня 2015 року №266/А-2015 «Про введення в дію рішення районного конкурсного комітету з визначення перевізників на приміських внутрішньорайонних маршрутах загального користування».

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення конкурсного комітету, оформленого протоколом № 6 від 25 червня 2015 року, та розпорядження №266/А-2015 від 01 липня 2015 року, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що відповідач зазначає про недотримання позивачем пункту 40 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в частині забезпечення належної якості роботи автомобільного перевізника на даному маршруті на умовах договору, укладеного на підставі попереднього конкурсу, тоді як, вказаною нормою визначено показники, за якими конкурсним комітетом розглядаються пропозиції перевізників-претендентів під час проведення конкурсу, тоді як у справі, що розглядається, вказану норму застосовано при вирішенні питання щодо допуску ТОВ «Автотранспортне підприємство-15107» до участі у такому конкурсі.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення, з огляду на наступне.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 10 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, організатор затверджує умови конкурсу, в тому числі обов'язкові, відповідно до статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім обов'язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об'єкті конкурсу, який включає міські та приміські автобусні маршрути загального користування, не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Статтею 45 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі в конкурсі, зокрема, у конкурсі можуть брати участь автомобільні перевізники, які відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону.

При цьому, до участі в конкурсі не допускаються автомобільні перевізники, які не відповідають вимогам статті 34 цього Закону.

Тобто, законодавець чітко визначив умови недопущення автомобільного перевізника до участі в конкурсі та обов'язок Конкурсного комітету ухвалити рішення з цього приводу.

При цьому, достовірність інформації, викладеної у заяві та документах, визначених пунктом 29 Порядку, перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу (пункт 37 Порядку).

Також, відповідно до підпункту 3 пункту 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений постановою КМУ від 03 грудня 2008 року №1081, конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який, зокрема, не відповідає вимогам статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено вимоги до автомобільного перевізника, а саме:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Наявність у перевізника однієї з підстав, зазначених у пункті 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, може свідчити встановлення конкретних даних, як самостійно, так і з посиланням на інші докази (документи, іншу інформацію), наведення в протоколі оцінки таких даних, а також наявність підстав, встановлених у пункті 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, для прийняття рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника.

При розгляді справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оспорюваних рішення та розпорядження слугувало недотримання позивачем вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: незабезпечення позивачем належної якості роботи на даному маршруті на умовах договору, укладеного на підставі попереднього конкурсу. Наведене підтверджується численними скаргами пасажирів, листом виконкому Білгород-Дністровської районної ради про неякісне перевезення пасажирів вказаним перевізником, поясненнями голови Приморської сільської ради Козубенко В.О., актами Громадської ради.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи, не було враховано положень статей 34, 44, 45 Закону України «Про автомобільний транспорт», якими визначено вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі в конкурсі.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено підстави, які стали причиною для недопущення позивача до участі в конкурсі автомобільного перевізника, зокрема, виконання автомобільним перевізником вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

В.М. Кочан