Ухвала суду № 56972262, 31.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованість у розмірі 34 812,23 грн. за кредитним договором №б/н від 11.04.2011.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2015 вищевказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 11.04.2011 в розмірі 34 812,23 грн. та судовий збір в розмірі 348,12 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що не розрахувалась з банком лише частково. Зазначила, що кредитний договір не містить її підпису та банк в односторонньому порядку змінює відсоткову ставку без повідомлення позичальника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Справа № 761/6138/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/906/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Ухвалюючи рішення про повне задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в односторонньому порядку порушила свої зобов'язання, тому з неї підлягають стягненню кредитні кошти, нараховані відсотки та комісія відповідно до вимог ЦК України.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2011 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг №б/н шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 8-34). Позивач видав відповідачу кредитну картку, відкрив картковий рахунок в національній валюті України, а також збільшував кредитний ліміт, який станом на 05.09.2013 становив - 23 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та сплатою комісії. Відповідно до п. 1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг (далі умов та правил), даний договір діє на протязі 12 місяців з часу його укладення та вважається продовженим на такий же строк, якщо жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про припинення дії цього Договору. Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти, а остання належним чином не виконує умови договору, у зв'язку з чим станом на 31.01.2015 виникла заборгованість відповідача по сплаті кредиту - 22998,83 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 279,48 грн., заборгованість по комісії - 400 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1 633,92 грн., а всього -34 812,23 грн. (а. с. 4-6).Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен був належно їх виконувати.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил, відповідач зобов'язалася погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач всупереч умов вище вказаного кредитного договору, свої зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 31.01.2015 виникла заборгованість відповідача по сплаті кредиту - 22 998,83 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 279,48 грн., заборгованість по комісії - 400 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1 633,92 грн., а всього -34 812,23 грн.

Таким чином, у відповідача перед Банком виникли зобов'язання щодо повернення заборгованості за вказаним кредитом.

Відповідно ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України у разі порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитодавець має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил передбачено, що у разі порушення позичальником строків погашення суми боргу по сплаті кредиту та нарахованих відсотках більше, ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в сумі 500 грн. та штраф у розмірі 5 % від суми боргу по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що в суді першої інстанції було встановлено, що відповідач свої обов'язки за вищезгаданим кредитним договором не виконує, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості правильними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк в односторонньому порядку змінює відсоткову ставку без повідомлення позичальника є необґрунтованими, враховуючи вищевикладене та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник не підписувала кредитний договір є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було підписано Анкету-заяву, яка разом із Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Тарифами складає між нею та Банком Договір (а. с. 7), у зв'язку з чим сторони підтвердили свої права та обов'язки за ним, погодились з усіма його умовами та зобов'язанні їх виконувати належним чином.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не підписувала кредитний договір, укладений між сторонами 11.04.2011, і що він визнаний судом недійсним у встановленому законом порядку, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона частково погасила кредитну заборгованість, також на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки відповідачем в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не були надані докази на підтвердження даної обставини.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О. Прокопчук