Ухвала суду № 56971890, 29.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1887/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Бобровник О.В.

Доповідач-Чобіток А.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року позивач пред»явив позов до відповідача та зазначав,що 12.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 46/АК - 00109.08.2, за умовами якого банк надав у кредит відповідачу на купівлю автомобіля 14 303,30 доларів США зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 7,70 % річних, а останній взяв на себе зобов»язання щомісячно до 10 числа кожного календарного місяця погашати заборгованість у сумі 238,00 доларів США і повернути кредит не пізніше 12 серпня 2013 року.

В забезпечення виконання зобов»язань боржником за кредитним договором, сторони уклали договір застави транспортного засобу № 46/АК-00109.08.2-3 від 12 серпня 2008 року.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов»язання по поверненню кредитних коштів не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої станом на 01.10.2014 року становить: за кредитом 18 504,93 доларів США, за платою по кредиту 16 984,73 грн.,по пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 4 837 767,31 грн.,по пені за несвоєчасне погашення оплати за обслуговування кредиту - 341 591,98 грн.,а також сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 1918,01 доларів США, сума трьох процентів річних від суми прострочень плати по кредиту - 1 753,77 грн.,сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом 3 308,70 грн.,позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Заочним рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року позов задоволено. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 46/АК - 00109.08.2 від 12.08.2008 року, яка утворилася станом на 01.10.2014 року в сумі 20 422,94 доларів США та 5 201 406,50 грн..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що судом не звернуто уваги на ту обставину, що він отримав від банку кредит на споживчі цілі для придбання автомобіля ВАЗ-11194 за 65 080 грн., а стягнуто з нього 20 422,94 доларів США та 5 201 406,50 грн.,що станом на 07.09.2015 року становить суму 5 649 642,80 грн. майже в 100 разів банк отримує прибуток. До того ж, на його думку, кредитний договір в частині надання кредиту в іноземній валюті суперечить ЗУ «Про захист прав споживачів», його умови не відповідають вимогам ЦК України,в зв»язку з чим цей правочин є недійсним. Крім того, оскільки предметом забезпечення виконання кредитного договору виступала погоджена сторонами цінність у формі автомобіля ВАЗ - 11194 вартістю 65 080,00 грн. відповідно до договору застави,то максимальна компенсація,на яку може претендувати банк є вказаний автомобіль.

Вислухавши доповідь судді,пояснення представників сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено,що 12.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк»,правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір № 46/АК - 00109.08.2, за умовами якого банк надав у кредит відповідачу на купівлю автомобіля 14 303,30 доларів США зі сплатою процентної ставки за користування кредитом 7,70 % річних, а останній взяв на себе зобов»язання щомісячно до 10 числа кожного календарного місяця погашати заборгованість у сумі 238,00 доларів США і повернути кредит не пізніше 12 серпня 2013 року.

В забезпечення виконання зобов»язань боржником за кредитним договором, сторони уклали договір застави транспортного засобу № 46/АК-00109.08.2-3 від 12 серпня 2008 року.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов»язків,зокрема є: договори та інші правочини.

Статтею 1054 ЦК України передбачено,що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором,а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторони, уклавши 12.08.2008 року кредитний договір , визначили та погодили умови договору стосовно неналежного виконання зобов»язань і встановили в п.3.6 відповідальність відповідача у разі неналежного виконання своїх зобов»язань щодо погашення кредитних коштів у виді сплати пені у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов»язання за умовами вказаного кредитного договору та надав позичальнику грошові кошти у розмірі 14 304,30 доларів США , що підтверджується заявою відповідача на видачу готівки та отримання вказаних коштів (а.с.12).

Проте , в порушення своїх зобов»язань щодо сплати щомісячно до 10 числа кожного календарного місяця у погашення заборгованості у сумі 238,00 доларів США, відповідачем сплачувалися платежі лише в період з 05.09. по 29.12.2008 року,а також 29.08.2011 року та 30.11.2011 року в загальній сумі у погашення заборгованості відповідачем було сплачено за кредитом у розмірі 714,57 доларів США, у погашення процентів за користування кредитом у розмірі 325,43 доларів США та у погашення нарахованої плати за кредитом у розмірі 3 365,36 грн..

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору, яка утворилася станом на 01.10.2014 року в сумі 20 422,94 доларів США та 5 201 406,50 грн.,суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов»язання по поверненню кредитних коштів на умовах, передбачених кредитним договором, в зв»язку з чим повинен нести відповідальність за невиконання грошового зобов»язання не тільки передбачену умовами кредитного договору ,а і ст.625 ЦК України.

Проте колегія суддів не може погодитися в повній мірі з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник,який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмірі процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З наданих позивачем розрахунків заборгованість станом на 01.10.2014 року по тілу кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом становить 18 594,93 доларів США.

Виходячи з даної суми, позивач,незважаючи на те, що п.3.6 кредитного договору передбачено відповідальність позичальника за не виконання зобов»язання щодо погашення кредитних коштів визначена у виді сплати пені у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості, просив стягнути з відповідача як пеню так і три процентів річних одночасно від суми простроченої основної заборгованості за один і той же період з 11.12.2008 року по 01.10 2014 року , відповідно пеню у розмірі 275 457,60 грн. та три проценті річних у розмірі 1 414,18 доларів США;

від суми прострочених процентів за вказаний період відповідно пеню у розмірі 98 138,67 грн. та три проценті річних у розмірі 503,83 доларів США.;

від суми простроченої плати за кредитом за вказаний період пеню у розмірі 341 591,98,60 грн. та три проценті річних у розмірі 1 753,77 грн.;а також інфляційні втрати у розмірі 3 308 грн.70 коп..

З огляду на вимоги норм закону, який регулює правовідносини, що виникли між сторонами, колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача три відсотки річних, нарахованих на вказані суми заборгованості за вказаний період, оскільки відповідальність за не виконання позичальником зобов»язань по кредитному договору визначена сторонами цього договору, а тому стягнення з відповідача за одне і теж порушення 3 % річних тягне за собою подвійну відповідальність,що забороняється законом.

Проте суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги закону та правову позицію Верховного Суду України у справі 6 -2003 цс 15 з цього питання.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача щодо нарахування інфляційних втрат на прострочену плату за кредитом.

Так, відповідно до п.1.5.1.кредитного договору щомісячна плата за обслуговування кредиту (в подальшому плата за обслуговування кредиту) встановлюється в розмірі 0,3000% від суми виданого кредиту.

Кредит виданий відповідачу в доларах США і щомісячні платежі по погашенню кредиту визначені у розмірі 238,00 доларів США, куди входить і плата за обслуговування кредиту відповідно до п.3.5 договору.

В зв»язку з зазначеним колегія суддів вважає, що порядок нарахування плати за обслуговування кредиту, передбачений кредитним договором, виключає понесення позивачем інфляційних втрат.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Встановлено, що розмір заборгованості відповідача станом на 01.10.2014 року по тілу кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом становить 18 594,93 доларів США, що за курсом НБУ на вказану дату становить 239638,84 грн.(18 594,93 доларів США х на 12,95 грн.).

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів по кредиту, а також пеню за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту за весь період у розмірі 5 179 359,3 грн.,що значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідно зменшити загальний розмір пені до 123 128,13 грн..

Таким чином колегія суддів вважає, що з урахуванням вищевикладених обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 13 588,73 доларів США, 4 916,20 доларів США , а всього 18 504,93 доларів США , пеня у розмірі 123 128,13 грн. та плата за обслуговування кредиту у розмірі 16984,73 грн.,а всього 140 112,86 грн.,в зв»язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно змінити.

Разом з тим колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо недійсності кредитного договору в зв»язку з наданням кредиту у іноземній валюті,оскільки ця обставина суперечить ЗУ «Про захист прав споживачів», який на час укладення кредитного договору 12.08.2008 року, до 2011 року дозволяв отримувати кредит в іноземній валюті.

Представником відповідача при розгляді справи в апеляційній інстанції подано заяву про відмову в задоволенні позову у зв»язку зі спливом строку позовної давності,оскільки за умовами договору відповідач повинен був не пізніше 05.08.2009 року застрахувати придбаний за кредитні кошти автомобіль та надати позивачу відповідні документи,не виконання цієї умови є наслідком дострокового повернення позивачу усіх отриманих за кредитним договором коштів з виплатою відсотків і штрафних санкцій.

В зв»язку з тим, що у позивача виникло право на дострокове стягнення з відповідача вказаних коштів,оскільки останній не застрахував автомобіль,то на думку представника відповідача перебіг строку позовної давності почався 05.08.2009 року і сплинув 05.08.2012 року,в той час як позивач звернувся до суду з даним позовом 21.01.2014 року.

У Постанові № 6-780цс/15, Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

З огляду на викладене, дана заява не підлягає розгляду колегію суддів ,оскільки ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, про що свідчить пред»явлення ним зустрічного позову до позивача про визнання недійсним кредитного договору, який в подальшому залишено без розгляду, та неодноразова участь його представника в судових засіданнях, свідчить про можливість звернення до суду першої інстанції з заявою про застосування строку позовної давності до даного спору, проте такої заяви подано не було (а.с.42-44,57,67,68).

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року змінити, зменшити розмір заборгованості, яка підлягає стягненню зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до 18 504,93 доларів США та 140 112,86 грн..

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -