Постанова № 56971728, 30.03.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. № 2a-381/11/0970

10 год. 25 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого Гундяка В.Д.,

при секретарі Хомі О.В.,

за участю: прокурора Яворської Ю.І.,

представника позивача Созонник Т.Б.,

представника відповідача Мелінишин С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш» звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень: №№0004942310/0, №0004952310/0 від 30.07.2010 року, №№0004942310/1, 0004952310/1 від 30.08.2010 року, №№0004942310/2, 0004952310/2 від 26.10.2010 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки Колимийської оДПІ про порушення позивачем податкового законодавства та визначення йому в зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, викладені в акті перевірки від 15.07.2010 року не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам податкового, валютного та іншого законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 дане судове рішення скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 року постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2011 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 09.02.2016 року за відповідним клопотанням до участі у справі допущено прокурора.

Представник позивача після оголошеної судом у зв'язку з витребуванням додаткових доказів перерви у судове засідання не з'явилася, подала суду клопотання про розгляд справи без її участі. В судовому засіданні 11.03.2016 року суду пояснила, що Коломийською ОДПІ на підставі акту перевірки від 15.07.2010 року за №1661/231/31603641 всупереч фактичним обставинам справи, вимогам податкового та іншого законодавства України, Конвенції про позовну давність від 14.06.1974 року, протиправно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу визначені зобов'язання зі сплати податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 5 499 440,50 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 175 715,00 грн. Вважає, що Коломийською ОДПІ безпідставно включено до складу валового доходу підприємства кредиторську заборгованість в сумі 730 000,00 грн. перед ТОВ «НВП «Системні технології», оскільки контролюючим органом при проведенні перевірки у попередніх періодах порушень виявлено не було, а на момент перевірки податкове зобов'язання визначено податковим органом всупереч вимог підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто поза межами 1095-ти днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на прибуток. Пояснила, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом безпідставно виключено зі складу податкового кредиту кошти по взаєморозрахунках позивача з ТОВ «Олімп» за векселем серії АА №0144028 на суму 4 708 650,00 грн., так як свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента Товариства вже було анульоване після здійснення операції з придбання робіт (надання послуг), проведення розрахунку за них та видачі податкової накладної. Крім того вказала, що відповідний правочин не є нікчемним чи недійсним, оскільки його недійсність (нікчемність) не встановлена відповідно до вимог чинного законодавства або рішенням суду. Також звернула увагу суду на те, що податковим органом безпідставно, всупереч вимог статей 8, 20, 22 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів віднесено до валових доходів підприємства кошти в сумі 4 357 432,90 грн. за товар, придбаний в ТОВ «Петро Продукт». Крім того вважає, що відповідач неправомірно прийняв рішення про віднесення коштів у сумі 842 082,93 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «АСТ «Арсенал» до валових доходів, не врахувавши при цьому, що вказана сума погашена з моменту передачі векселя серії АА №0144029. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України згідно з якою особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, тому суд вирішив за можливе у зв'язку з поданим клопотанням завершити розгляд даної справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила з мотивів, викладених у поданому запереченні. Суду пояснила, що податковим органом під час проведення перевірки виявлено факт невключення до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги у вигляді сум простроченої кредиторської заборгованості по ТзОВ НВП «Системні технології». Вказала, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів відносно кредиторської заборгованості ТзОВ «Карпатигазмаш» по взаєморозрахунках з ТзОВ НВП «Системні технології», в результаті чого Коломийською ОДПІ зроблено правомірний висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зменшено валові витрати на суму оприбуткованих товарів. В той же час віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість сум господарських операцій з придбання маркетингових послуг у ТзОВ «Олімп» є неправомірним, так як сукупний валовий дохід ТзОВ «Карпатигазмаш» за 2006 рік склав 578 613,00 грн., а сума послуг, наданих позивачу, становить 4 708 650,00 грн., що у 8 раз перевищує сукупний валовий дохід ТзОВ «Карпатигазмаш» у 2006 році, тобто на думку відповідача є економічно необґрунтованим та суперечить основній меті здійснення підприємницької діяльності - отриманню прибутку. Крім того звернула увагу суду на те, що згідно письмових пояснень громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були керівниками ТзОВ «Олімп» в періоди з 02.06.2003 року до моменту ліквідації товариства, будь-яких господарських відносин з позивачем вони не мали, жодних актів прийому-передач векселів не підписували. Вказала, що так як термін стягнення кредиторської заборгованості ТзОВ «Карпатигазмаш» перед ТзОВ «ПетроПродукт» прострочений, то проаналізувавши копії документів, надані платником під час перевірки, які суперечать один одному, та на яких вказуються недостовірні дані, податковим органом підставно зроблено висновок, що дана заборгованість є доходом платника податку. Вважає, що договір відступлення права вимоги згідно з яким заборгованість ТзОВ «Карпатигазмаш» в сумі 842 082,93 грн. переходить до приватного підприємця ОСОБА_6, був укладений між ТзОВ «АСТ «Арсенал» та вищевказаним підприємцем приблизно через рік і один місяць після ліквідації Товариства, а тому є недійсним. Пояснила, що відповідно до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України сума заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, в обліку векселедавця включається до валового доходу відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора. Враховуючи встановлені в ході перевірки порушення вимог податкового законодавства, представник відповідача вважає оскаржувані рішення законними, а тому просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні прокурор прокуратури Івано-Франківської області проти задоволення позову заперечила. Суду пояснила, що під час проведення Коломийською ОДПІ перевірки позивачем не надано жодних підтверджуючих документів відносно кредиторської заборгованості по взаєморозрахунках з ТзОВ НВН «Системні технології», які свідчать про переривання терміну позовної давності. Вважає, що податковим органом правомірно зменшено валові витрати Товариства на суму оприбуткованих товарів, оскільки ТзОВ «Карпатигазмаш» не понесено жодних витрат в частині кредиторської заборгованості перед ТзОВ НВН «Системні технології», по якій минув термін позовної давності. Крім того вказала, що ТзОВ «Карпатигазмаш» придбав у ТзОВ «Олімп» рекламні послуги на суму 4 708 650 грн., при цьому податковим органом при проведенні перевірки не встановлено перерахування коштів ТзОВ «Олімп» і кредиторська заборгованість перед даним Товариством не відображена у жодних документах бухгалтерського обліку, в актах виконаних робіт відсутня інформація про конкретні послуги, які надані замовнику, одиниці виміру, у договорах не вказано строку їх дії, терміну виконання наданих послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт підписані невстановленою особою. Звернула увагу суду, що заборгованість позивача в сумі в сумі 862 858 дол. США, що виникла за договором № 0609-2 укладеним між ТзОВ «Карпатигазмаш» та ТзОВ «ПетроПродукт», відповідно до листа останнього від 30.08.2008 була переуступлена компанії «LIBRANO LLC». Однак вказала, що в листі відсутні реквізити нового кредитора, не представлено жодного документа, який би підтверджував факт заміни кредитора та свідчив би про взаємне погодження сторонами умов у зобов'язанні. Зазначила, що твердження позивача про відступлення права вимоги по договору про поставку продукції, укладеного між ТзОВ «Карпатигазмаш» та ТзОВ «АСТ Арсенал», не відповідає дійсності, так як цей договір був укладений через 1 рік 1 місяць після ліквідації контрагента. Пояснила, що передачу векселя ТзОВ «АСТ Аренал» не відмічено у додатку Реєстру виданих та отриманих векселів ТзОВ «Карпатигазмаш» за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, а позивачем не представлено жодного підтверджуючого документа про передачу векселя. Просила в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «Карпатигазмаш», правонаступником якого відповідно до проведених 20.03.2006 року змін до установчих документів стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш», зареєстроване як юридична особа 02.08.2001 року Коломийською міською радою Івано-Франківської області, 15.09.2004 року взяте на податковий облік в органах державної податкової служби за №85 ОС-24Ю021.

У період з 21.06.2010 року по 12.07.2010 року Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області, на підставі направлень від 18.06.2010 року № 288 та від 05.07.2010 року № 314, проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 15.07.2010 року за №1661/231/31603641, відповідно до якого відповідачем встановлені порушення: п.п. 4.1.6 п.4.1. ст. 4, п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження валових доходів на загальну суму 5 959 065,00 грн. та заниження валових витрат на загальну суму 5 279 406,00 грн., та податку на прибуток на 2 809 618,00 грн., в тому числі за III квартал 2008 року занижено на 789 248,00 грн., за IV квартал 2008 року завищено на 158 347,00 грн., за IV квартал 2009 року занижено на 2 178 717,00 грн.; п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп. 7.2.4. п. 7.2. ст.7, п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 та пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 784 775,00 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 783810,00 грн., а саме: за листопад 2008 р. - 695 246,00 грн., за грудень 2008 р. - 63 478,00 грн., за травень 2009 р. - 15 129,00 грн., за серпень 2009 р. - 9 957,00 грн., та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 Декларації) у сумі - 965,00 грн. за березень місяць 2010 року по взаєморозрахунках із ТзОВ «Олімп» (а.с. 18-40 т.І).

На підставі акту перевірки Коломийською ОДПІ винесені податкові повідомлення- рішення від 30.07.2010 року: за №0004942310/0, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 175 715,00 грн., в тому числі, за основним платежем - в сумі 783 810,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 391 905,00 грн., за №0004952310/0, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств на загальну суму 5 499 440,50 грн., в тому числі, за основним платежем - в сумі 2 809 618,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2 689 822,50 грн. (а.с. 12, 15, т.І).

У ході адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень до ДПА в Івано-Франківській області та ДПА України скарги позивача залишені без задоволення і за результатами розгляду скарг відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010 року за №№0004942310/1 і 0004952310/1 та від 26.10.2010 року за №№0004942310/2 і 0004952310/2 (а.с. 13-14, 16-17, т.І).

Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на нижчевикладене.

Так на переконання суду, податковим повідомленням-рішенням №0004952310/0 контролюючим органом підставно визначено Товариству податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств на загальну суму 5 499 440,50 грн., в тому числі, за основним платежем - в сумі 2 809 618,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2 689 822,50 грн. з огляду на наступне (а.с. 12, т. І).

Зокрема, як вбачається з наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу акту перевірки від 15.07.2010 року в ході її проведення податковим органом виявлено протиправне невключення позивачем до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги у вигляді сум простроченої кредиторської заборгованості по ТзОВ НВП «Системні технології», ТзОВ «ПетроПродукт» та ТзОВ «АСТ «Арсенал».

Судом встановлено, що в акті перевірки позивача від 27.11.2008 за №135/231/31603641 та даних бухгалтерського обліку у ТзОВ «Карпатигазмаш» наявна кредиторська заборгованість перед ТзОВ НВП «Системні технології» в сумі 730 000 грн., яка виникла у вересні 2005 року.

При цьому в актах перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Карпатигазмаш» в попередні періоди керівником позивача було зазначено, що надані платником для перевірки первинні, бухгалтерські та інші документи є достовірними, наданими у повному обсязі, а податкові (інші) документи про діяльність платника за період, що перевірявся, відсутні.

Відповідно до акту перевірки від 15.07.2010 року під час її проведення позивачем не надано жодних підтверджуючих документів відносно кредиторської заборгованості ТзОВ «Карпатигазмаш» по взаєморозрахунках з ТзОВ НВП «Системні технології». Тобто встановлення зв'язку між фактом придбання та відстеження руху коштів в процесі здійснення господарської діяльності, на переконання суду, є неможливим.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено загальний строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено (позовна давність), що становить три роки.

З огляду на наведене строк позовної давності по стягненню з позивача заборгованості ТзОВ НВП «Системні технології» закінчився у вересні 2008 року.

Водночас в жодному акті перевірки на підставі поданих платником для перевірки документів не встановлено факту переривання терміну позовної давності по розрахунках з ТзОВ НВП «Системні технології», а будь-яких документів, які б свідчили про даний факт позивачем ні податковому органу, ні суду надано не було.

Відносно кредиторської заборгованості ТзОВ «Карпатигазмаш» перед ТзОВ «ПетроПродукт» актом перевірки встановлено, що при проведенні перевірки позивачем представлено контракт № 0609-2 від 06.09.2005 року, згідно з яким даний контракт вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2005 року. Предметом договору була поставка на ТзОВ «Карпатигазмаш» метил-трет-бутилового ефіру в об'ємі 6000 тонн, загальна вартість контракту становить 7 (сім) млн. доларів США. Проте в судовому засіданні встановлено, що розрахунки у термін, встановлений контрактом проведені не були.

Дані обставини відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню як такі, що визнаються сторонами і в суду не винкає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

На запитання суду в судовому засіданні представник позивача не змогла пояснити яким чином Товариство використовувало метил-трет-бутиловий ефір в об'ємі 6000 тонн у своїй господарській діяльності, зберігало та транспортувало даний товар.

Так у попередньому акті перевірки ТзОВ «Карпатигазмаш» від 27.11.2008 року №135/231/31603641 (додаток 2-2 до акту перевірки) та даних бухгалтерського обліку (журнал-ордер №10 по 632 рахунку за 2008 та 2009 роки) зазначено що у ТзОВ «Карпатигазмаш» числиться кредиторська заборгованість перед ТзОВ «ПетроПродукт». Термін позовної давності відповідно до норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України по кредиторській заборгованості закінчився у жовтні 2009 року.

При цьому в ході проведення перевірки податковому органу було надано копію листа ТзОВ «ПетроПродукт» від 30.08.2008 року №30/8 про переуступку заборгованості ТзОВ «Карпатигазмаш» в сумі 862 858 дол. США згідно договору №12/2005 від 22.04.2005 року компанії «LІВRАNО LLС». Однак, в даному листі не вказано реквізитів нового кредитора, якому повинна бути повернута заборгованість та вказано реквізити договору, укладеного позивачем з іншим суб'єктом господарювання, а саме з ТзОВ "АСТ "Арсенал". Оригінал договору про переуступку заборгованості компанії «LІВRАNО LLС» чи іншого документу, який би підтвердив факт зміни кредитора, на вимогу суду надано не було.

В той же час твердження позивача, що при проведенні перевірки не взято до уваги заяву ТзОВ «Карпатагазмаш» за №9/2008 від 25.03.2008 року, згідно якої Товариство, визнаючи перед ТзОВ «ПетроПродукт» борг, просило продовжити строк позовної давності по контракту №0609-2 від 06.09.2005 року ще на 4 роки, суд вважає необґрунтованими, так як позивачем відповідного документа, який би підтвердив даний факт під час перевірки представлено не було.

Крім того судом встановлено, що відповідно до ст.8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року, яка ратифікована відповідно до Закону України від 14.07.1993 року і набрала для України чинності 01.04.1994 року, для країн - учасниць, що є сторонами зовнішньоекономічного договору термін позовної давності становить 4 роки.

Відповідно до Положення бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року за №237, поточна заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

З урахуванням вищевикладеного, строк позовної давності по стягненню заборгованості перед даним контрагентом закінчився у жовтні 2009 року.

По взаєморозрахунках з ТзОВ «АСТ «Арсенал» судом встановлено, що відповідно до договору поставки продукції № 12-2005 від 22.04.2005 року Товариством було поставлено ТзОВ «Карпатигазмаш» труби встановленого ГОСТу та діаметру, на загальну вартість 3 348 473 грн.

У попередньому акті перевірки ТзОВ «Карпатигазмаш» від 27.11.2008 року №135/231/31603641 та даних бухгалтерського обліку зазначено наявну кредиторську заборгованість ТзОВ «Карпатигазмаш» перед ТзОВ «АСТ «Арсенал» в сумі 842 100 грн. Термін виникнення заборгованості липень 2005 року.

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача, що заборгованість ТзОВ «Карпатигазмаш» в сумі 842 082,93 грн. перейшла до підприємця ОСОБА_6, на підставі договору про відступлення права вимоги б/н від 01.08.2009 року. Так судом встановлено, що даний договір укладений та підписаний двома сторонами ТзОВ «АСТ Арсенал» - «Первісний кредитор» в особі директора ОСОБА_9 та ПП ОСОБА_6 - «Новий кредитор».

Згідно з актом перевірки 26.06.2008 року ухвалою господарського Дніпропетровської області по справі № Б24/182-0 юридичну особу - Товариство обмеженою відповідальністю «АСТ «Арсенал» (м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 31459271) ліквідовано. Тобто, як вбачається з вищевикладеного, наданий позивачем для перевірки договір відступлення вимоги від 01.08.2009 року б/н було укладено між ТзОВ «АСТ «Арсенал» та приватним підприємцем ОСОБА_6 приблизно через рік і один місяць після ліквідації ТзОВ «АСТ «Арсенал» (м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 31459271).

Відповідно до п.3 ст.205 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року - господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання. При цьому позовна давність відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В той же час перебіг позовної давності зупиняється у випадку, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Таким чином, у разі якщо підприємство - кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється.

Твердження позивача про те, що 10.03.2008 року ТзОВ «Карпатигазмаш» було видано ТзОВ «АСТ «Арсенал» простий вексель №0144029 серії АА на суму заборгованості в розмірі 842 082,93 грн., суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки згідно письмових пояснень засновників ТзОВ «АСТ «Арсенал» вони не підписували жодних документів про розрахунки за придбані роботи (послуги) у вексельній формі та акти прийому-передачі векселя.

В ході проведення перевірки податковим органом подано запит Державному реєстратору про видачу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців витягу щодо ТзОВ «АСТ Арсенал», відповідно до якого керівником юридичної особи та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності був ОСОБА_8.

Згідно письмових пояснень засновників вищевказаного товариства ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 з яких ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виконували обов'язки керівників товариства та були уповноважені вчиняти від імені товариства юридичні дії, вони не підписували жодних документів про розрахунки за придбані роботи (послуги) у вексельній формі та акти прийому-передачі векселя із ТзОВ «Карпатигазмаш».

Крім того, передачу векселя ТОВ «АСТ «Арсенал» не відмічено в додатку «Реєстр виданих (переданих) та отриманих векселів ТзОВ «Карпатигазмаш» за період 01.07.2008 року по 31.03.2010 року і позивачем не представлено жодного підтверджуючого документа на передачу векселя, а саме - акту прийому-передачі векселя, його рух, заяви векселедержателя про намір пред'явити вексель до оплати, тощо.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пункт 5.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, поняття валових витрат виробництва та обігу повинен тлумачитись у системному зв'язку з п.1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства слідує, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, що здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в п.5.3 ст.5 Закону.

Тому відсутність безпосереднього зв'язку витрат за надані ТзОВ НВП «Системні технології», ТзОВ «ПетроПродукт» та ТзОВ «АСТ «Арсенал» товари (послуги) з господарською діяльністю позивача вказує на незаконність включення відповідних сум до складу валових витрат.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Одночасно суд приймає до уваги, що ні суду, ні податковому органу не було надано будь-яких первинних документів щодо постачання товарів чи послуг, які були предметами договорів, укладених позивачем з контрагентами.

В порушення зазначеного, перевіркою встановлено, що позивачем до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток включена вартість товарів (робіт, послуг) за операціями з ТзОВ НВП «Системні технології», ТзОВ «ПетроПродукт» та ТзОВ «АСТ «Арсенал», які документально не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Так згідно вимог п.2 ст.3 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ за №88 від 24.05.1995 року. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи на їх проведення.

Згідно вимог ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проте судом встановлено, що розрахунки з вищевказаними контрагентами Товариством проведені не були, тобто жодного руху активів та змін в майновому стані платників податків за результатами вищевказаних господарських операцій не відбулося.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» встановлено, що до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 1.22 ст.1 Закону визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор не звертався до арбітражного суду з позовом, то кредиторська заборгованість, строк позовної давності якої минув, вважається доходом платника податку - дебітора.

З огляду на вищевикладене Коломийською ОДПІ на підставі поданих для перевірки документів зроблено правомірний висновок про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п.4.1. ст.4, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зменшено валові витрати на суму 2 809 618 грн.

Суд також погоджується з висновком податкового органу стосовно завищення ТзОВ «Карпатигазмаш» сум витрат, пов'язаних з наданням маркетингових послуг, та незаконного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання у ТзОВ «Олімп» вищевказаних послуг на суму 784 775 грн.

Так відповідно до акту перевірки від 15.07.2010 року взаєморозрахунки ТзОВ «Карпатигазмаш» по придбанню у ТзОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 31852776, м. Запоріжжя) рекламних послуг на загальну суму 4 708 650,00 грн. (з ПДВ) датовані листопадом-груднем 2006 року та згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2008 року віднесені до складу податкового кредиту в сумі 784 775,00 грн.

Однак судом встановлено, що обов'язкові реквізити податкової накладної не відповідають фактичним обставинам. Зокрема у графі «місцезнаходження продавця» вказано: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 45, проте згідно отриманої відповіді з ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вх. №12984/10 від 06.07.2010 року) місцезнаходження продавця - м. Запоріжжя, вул. Будівельна, буд. 23. Крім того, у графі «номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця» не розписано номенклатуру поставлених робіт, послуг і всі податкові накладні складені за підписом директора ТзОВ «Олімп» ОСОБА_11 Акти приймання-здачі виконаних робіт та договора про надання послуг складені за підписом директора ТзОВ «Олімп» ОСОБА_11, хоча згідно отриманої відповіді з ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТзОВ «Олімп» на момент здійснення операцій був ОСОБА_4.

Згідно дослідженого в судовому засіданні витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТзОВ «Олімп» є ОСОБА_4, місцезнаходження суб'єкта господарювання: Запорізька обл., м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Будівельна, буд. 23; стан юридичної особи - припинено діяльність. Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТзОВ «Олімп» не вносив будь-яких записів про зміну місцезнаходження юридичної адреси та керівника юридичної особи з моменту реєстрації суб'єкта господарювання.

Так п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п.7.2.1 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Так чинним законодавством визначені виключні умови включення сум, одержаних внаслідок здійснення підприємницької діяльності до складу податкового кредиту, а також визначені всі необхідні документи, отже будь-які відхилення від норм законодавства слід вважати порушенням норм податкового законодавства.

Під час проведення перевірки контролюючому органу як підставу для включення до податкового кредиту 784 755 грн. позивачем надано договір про надання послуг б/н від 02.10.2006 року, податкова накладна №13 від 15.11.2006 року, акт приймання-передачі виконаних робіт б/н від 15.11.2006 року, податкова накладна № 20 від 28.12.2006, акт приймання-передачі виконаних робіт б/н від 28.12.2006 року. Однак, по взаєморозрахунках ТзОВ «Карпатагазмаш з ТзОВ «Олімп» відсутні платіжні документи, а по даних банківських виписок не встановлено перерахування коштів ТзОВ «Олімп». Окрім того, кредиторська заборгованість перед ТзОВ «Олімп» не відображена у документах бухгалтерського обліку за перевірений період та не зазначена в актах попередніх перевірок, що свідчить про фактичну відсутність вказаних господарських операцій.

У той же час договори про надання рекламних послуг не відповідають встановленим на час виникнення спірних правовідносин вимогам цивільного законодавства України, так як в останніх не вказано строку їх дії, терміну виконання наданих послуг, а акти приймання-передачі виконаних робіт підписано невстановленою особою, яка, як встановлено судом, не мала жодного відношення до ТзОВ «Олімп».

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що предметом підприємницької діяльності ТзОВ «Карпатигазмаш» було надання в оренду приміщень та реалізація товарно-матеріальних цінностей, послуг, реалізація продукції через бар та магазин. При цьому сукупний валовий дохід ТзОВ Карпатагазмаш за 2006 рік складав 578 613,00 грн., а вартість придбаних у ТзОВ «Олімп» рекламних послуг склала 4 708 650,00 грн., що значно (у 8 раз) перевищує сукупний валовий дохід позивача у 2006 році. Дана обставина, на переконання суду, свідчить про те, що однозначно зміст вищевказаних господарських відносин суперечить основній меті здійснення підприємницької діяльності, а саме: отримання прибутку, та ставить під сумнів реальність господарської операції.

В той же час згідно ухвали господарського суду Запорізької області по справі №12/2/08 від 26.08.2008 року ТзОВ «Олімп» ліквідовано, остання подана звітність по податку на додану вартість - 20.07.2005 року (декларація за № 22882), 21.07.2005 року (№ 23471) - розрахунок комунального податку, 29.07.2005 року (№ 24826) - декларація з податку на прибуток підприємств.

Твердження ТзОВ «Карпатигазмаш» про те, що розрахунки за придбані роботи (послуги) у ТзОВ «Олімп» позивачем було проведено у вексельній формі, а саме: згідно акту прийому-передачі векселя від 25.04.2008 року ТзОВ «Карпатигазмаш» передало ТзОВ «Олімп» вексель серії АА №0144028 на загальну суму 4 708 650,00 грн. не відповідають дійсності та спростовуються наданими доказами. Так відповідно до письмових пояснень гр. ОСОБА_4, який був керівником ТзОВ «Олімп» в період до 02.06.2003 року та поясненнь ОСОБА_5, який виконував обов'язки керівника підприємства до моменту його ліквідації, жодних господарських відносин ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5, як керівники ТзОВ «Олімп», з позивачем не мали та актів прийому-передачі векселів не підписували.

Крім того передачу векселя ТзОВ «Олімп» не відмічено в додатку «Реєстр виданих (переданих) та отриманих векселів ТзОВ «Карпатигазмаш» за період 01.07.2008 року по 31.03.2010 року» і позивачем не представлено жодного підтверджуючого документа на передачу векселя.

При цьому судом встановлено, що векселі емітовані позивачем, а саме: №№0144029, 0144030, видані ТзОВ «АСТ «Арсенал» за придбані товари (послуги) та №0144028, виданий ТзОВ «Олімп» за надані маркетингові послуги, на загальну суму 10 325 462,93 грн. в подальшому були передані даними Товариствами шляхом індосаменту ОСОБА_12 (а.с. 33-36, т.ІІ). Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2011 року в справі за №Б-23/25-13/92 вимоги ОСОБА_12 на загальну суму 10 325 462,93 грн. включені до реєстру кредиторів ТзОВ «Карпатигазмаш» (а.с. 30-32).

В той же час як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії статуту ТзОВ «Карпатигазмаш» засновниками позивача є ОСОБА_12 та Агропромислова фірма «Галичина» (а.с. 145-151).

Таким чином суд вважає сумнівним збіг обставин за яких суб'єкти господарювання, що знаходяться в різних адміністративно-територіальних одиницях, протягом нетривалого проміжку часу здійснюють різні за своєю суттю і змістом господарські операції, внаслідок яких емітовані позивачем векселі на погашення заборгованості перед всіма контрагентами, переходять до засновника боржника.

Дані обставини, на переконання суду, свідчать про відсутність фактично здійснених господарських операцій, і вказують на їх безтоварність та удаваність, а отже їх результати не могли бути враховані позивачем при визначенні об'єкта оподаткування.

Згідно ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Крім того бюджетному відшкодуванню підлягає тільки сума фактично сплачених отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів послуг.

Відповідно до пп.17.1.3. п.7.1 ст.7 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За таких обставин за висновком суду відповідачем правомірно донараховано податок на додану вартість в сумі 1 175 715 грн., в тому числі 783 810 грн. - основного боргу та 391 905 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, і податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5 499 440,50 грн., в тому числі 2 809 618 грн. - основного боргу та 2 689 822,5 грн. - штрафних (фінансових) санкцій ТзОВ «Карпатигазмаш».

Згідно з ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так з метою встановлення руху активів у процесі здійснення господарських операцій, зв'язку між фактами придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку на виконання вимог ухвали ВАС України протокольною ухвалою від 11.03.2016 року суд витребував у представника позивача відповідні підтверджуючі документи. Однак на вимогу суду позивачем було надано виключно договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.2002 року, а саме: комплексу виробничо-адміністративних приміщень у ТзОВ "Глорія" (а.с. 139-140, т.ІІІ).

Проте на переконання суду, даний договір не може свідчити про зберігання в нежитлових приміщеннях придбаного товару виходячи з розмірів та об'єму товарів. Зокрема суд не вбачає за можливе одночасне зберігання в приміщеннях загальною площею близько 19 000 м.кв. метил-трет-бутилового ефіру в об'ємі 6 000 тон, труб встановленого ГОСТу та діаметру на суму 3 348 473 грн. та інших товарів, придбаних у контрагентів. Крім того Товариством не надано будь-якої інформації щодо кількості працівників, які здійснювали обслуговування даного комплексу виробничо-адміністративних приміщень, в тому числі з відповідною кваліфікацією, яке обладнання міститься в останніх, наявності відповідних цистерн чи інших ємностей для зберігання ефіру, транспорту, тобто документів на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність технічної можливості здійснення певних операцій з придбаними товарами.

Жодних інших документів, які підтверджують проведення розрахунків з контрагентами, використання придбаних товарів в своїй господарській діяльності, їх перевезення, зберігання, облік та реалізацію ТзОВ "Карпатигазмаш" суду не надано.

Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку, що в спірних правовідносинах завищення суми бюджетного відшкодування дійсно мало місце внаслідок невірного визначення позивачем податкового кредиту по ПДВ та невключення до валового доходу безповоротних фінансових допомог, тому оскаржуванні рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, на виконання покладених на нього функцій, в межах своєї компетенції, відповідають дійсним обставинам справи, є повністю підставними та не можуть бути визнані недійсними.

На підставі п.ап.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 06.04.2016 року.