Постанова № 56971725, 31.03.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2016 р. Справа № 809/4356/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Лучко О.О.

за участю секретаря Волочій Л.І.

за участю сторін:

представників позивача: Жарського Т.В., Сторожук Ю.В.

представника відповідача: Токаря В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Енерджі"

до відповідача: Тисменицької об"єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282200, №0000272200 від 06.08.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос Енерджі" (далі - ТОВ "Геліос Енерджі") звернулося до суду з адміністративним позовом до Тисменицької об"єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області (далі - Тисменицька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282200, №0000272200 від 06.08.2015 року.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, суду пояснили, що Тисменицькою ОДПІ проведено документальну планову перевірку ТОВ "Геліос Енерджі", за результатами якої відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 06.08.2015 року, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81177,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000272200, яким товариству збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1268799,00 грн. за основним платежем та 317200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. ТОВ "Геліос Енерджі" не погоджується з висновками податкового органу про те, що здійснене товариством придбання послуг нематеріального характеру на підставі договору про надання юридичних послуг та консультацій від 04.02.2013 року між ФОП ОСОБА_4 та господарська діяльність щодо придбання послуг нематеріального характеру на підставі договору про надання послуг інжинірингу, експлуатації та обслуговування сонячної електростанції потужністю 3993 КВТ № SUA-01-13 від 01.07.2013 року з ТОВ «Солартек УА» було направлено не на отримання доходу, а на формування адміністративних витрат, з метою мінімізації об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Пояснили, що відповідач фактично вважає договір про надання юридичних послуг та договір про надання послуг інжинірингу недійсними. При цьому зазначили, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2015 року (справа №909/929/15) у справі за позовом ТОВ «Солартек УА» до ТОВ "Геліос Енерджі" про визнання договору про надання послуг експлуатації та обслуговування сонячної електростанції потужністю 3993 КВТ № SUA-01-13 від 01.07.2013 року недійсним в задоволенні позову відмовлено. Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2015 року (справа №909/951/15) у справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Геліос Енерджі" про визнання договору про надання юридичних послуг та консультацій від 04.02.2013 року недійсним в задоволенні позову відмовлено. Пояснили, що дані рішення суду набрали законної сили та підтверджують законність вказаних договір. Відтак, податкові повідомлення-рішення №0000282200 та №0000272200 від 06.08.2015 року прийняті незаконно та підлягають скасуванню. На підставі наведеного позов просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що Тисменицькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Геліос Енерджі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначив, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4 на підставі договору про надання юридичних послуг та консультацій від 04.02.2013 року та з ТОВ «Солартек УА» на підставі договору про надання послуг інжинірингу, експлуатації та обслуговування сонячної електростанції потужністю 3993 КВТ № SUA-01-13 від 01.07.2013 року. Пояснив, що в ході проведення перевірки позивачем не надано пояснення (інформації) та підтверджуючі документи щодо фактичного отримання ТОВ "Геліос Енерджі" інформаційно-консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_4, а саме: звітів виконавця, копій документів завізованих виконавцем, перелік договорів/чи інших документів цивільно-правового характеру укладених за допомогою виконавця та іншої інформації чи підтверджуючих документів на надання вищевказаних послуг, внаслідок чого перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.1 податкової декларації «адміністративні витрати» у сумі 598942 грн. Крім того, акт прийняття-передачі виконаних робіт по договору з ТОВ «Солартек УА» не містить конкретної інформації про проведені виконавцем послуги інжинірингу, консультації, роботи, послуги та інше, а тому не може бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій, що вплинуло на визначення податкового кредиту з ПДВ. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до чинного законодавства, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос Енерджі" зареєстроване як юридична особа 24.07.2012 року та перебуває на податковому обліку у Тисменицькій ОДПІ з 25.07.2012 року.

В період з 25.07.12 року по 31.12.14 року ТОВ «Геліос Енерджі» здійснювало діяльність з виробництва електричної енергії виключно з відновлювальних джерел енергії - сонячної енергії.

22.06.2015 року Тисменицькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ „Геліос Енерджі", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №550/2200/38301747 від 20.07.15 (а.с.22-60 т.1).

Даною перевіркою встановлено, що ТОВ „Геліос Енерджі" порушило:

- пп. 14.1.27 пп. 14.1.36 п.14 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1268799 грн., в тому числі за 2013 рік - 113799,00 грн., за 2014 рік - 1155000,00 грн.;

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого у грудні 2014 року зменшено значення рядок 20.2 декларації від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" в розмірі 1202156,00грн. та рядок 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в розмірі 81177,00 грн.

На підставі даних висновків акта перевірки 06.08.2015 року Тисменицькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 06.08.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81177,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000272200 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1268799,00 грн. за основним платежем та 317200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 63-64).

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про недоведеність підприємством факту отримання послуг нематеріального характеру від зазначених контрагентів, а також зв»язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків, а також, що господарська діяльність позивача щодо придбання послуг нематеріального характеру було направлена не на отримання доходу, а на формування адміністративних витрат, з метою мінімізації об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

При вирішенні спору, суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

В ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХГ/ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог ч.2 ст.3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

В ст.9 даного Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, згідно з якими первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 зазначеного Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних Документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно із п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.10.2. п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на врегулювання спорів у судах.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не можуть бути віднесені до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

В п.54.3 ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000272200 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1268799,00 грн. за основним платежем та 317200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 04.02.2013 року між ТОВ «Геліос Енерджі» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг та консультацій, відповідно до якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату юридичні послуги та консультації з питань здійснення підприємницької діяльності та ведення бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до п.1.2 п.1 Договору вартість послуг, що надаватимуться за даним договором погоджуються між сторонами в процесі надання послуг (а.с. 85-88 т.1).

Відповідно до акту приймання-передачі виконання робіт (надання послуг) від 30.12.2013 року до зазначеного вище договору ТОВ „Геліос Енерджі" отримало від ФОП ОСОБА_4 інформаційно-консультаційні послуги в повному обсязі та належній якості, вартість яких за жовтень-грудень 2013 року склала 598 942,00 грн. По бухгалтерському обліку вказану операцію відображено як Дт 92 Кт 631 - у сумі 598 942,00 грн. (а.с.106 т.1).

Оплату за надані послуги в розмірі 598 942 грн. ТОВ „Геліос Енерджі" здійснило протягом січня - лютого 2014 року відповідно до платіжних доручень, а саме: №33 від 06.02.2014 року на суму 149 500,00 грн., №41 від 12.02.2014 року на суму 149 950,00 грн., №29 від 31.01.2014 року на суму 149 500,00 грн. та №13 від 26.02.2014 року на суму 149 992,00 грн. По бухгалтерському обліку вказану операцію відображено як Дт 631 Кт 311 - у сумі 598 942 грн. (а.с. 140-143 т.3).

Крім того, факт отримання ТОВ „Геліос Енерджі" юридичних послуг від ФОП ОСОБА_4 підтверджується проектами договорів та договорами, які розроблялися останнім на замовлення позивача, а саме: генеральний договір поворотної відсоткової позики №R/12-20/13 від 26.07.2013 року, генеральний договір поворотної відсоткової позики №30/07/13 від 30.07.2013 року, договір про постачання електричної енергії №1393 від 08.07.2013 року, договір про комплексне бухгалтерське і податкове обслуговування №1/2013-150 від 07.02.2013 року, договір про надання послуг №10/541/1/1 ІМ від 19.02.2013 року, договір про надання послуг від 26.02.2013 року, договір про надання охоронних послуг №02/13 від 07.02.2013 року, договір купівлі-продажу №27/02-13 від 27.02.2013 року, договір про виконання авторського нагляду №08/02/2013-2-2 від 08.02.2013 року, договір про виготовлення проектної документації від 08.02.2013 року, договір про надання послуг з розроблення проектної документації для будівництва об'єкту архітектури від 08.02.2013 року, договір про надання безпроцентної позики №1202013-01 від 12.02.2013 року, договір про надання безпроцентної позики №260213 від 26.02.2013 року, договір про надання послуг з технічної інвентаризації від 07.06.2013 року, договір про надання послуг №01072013-01 від 01.07.2013 року, договір на проведення проектно-вишукувальних робіт з розробки та виготовлення технічної документації від 18.03.2013 року, договір на виконання консалтингових послуг з експертної оцінки проектної документації щодо визначення питомої ваги сировини, матеріалів, основних фондів, робіт та послуг українського походження з вартості будівництва №14-1994/ЕО-13 від 29.07.2013 року, договір про надання послуг до доступу до мережі інтернет №01/08 від 01.08.2013 року, договір на технічне та оперативне обслуговування електроустановок та електромереж №30/03 від 20.03.2013 року, договір №120913/1 від 12.09.2013 року, договори про виконання електромонтажних робіт №11101301 від 11.10.2013 року, №22101301 від 22.10.2013 року, №11111302 від 11.11.2013 року, №27111301 від 27.11.2013 року, №26121302 від 26.12.2013 року, договір-замовлення №01-10 про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.10.2013 року, договір-замовлення №01-11 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.11.2013 року, договір №12/13 від 14.11.2013 року, договір-замовлення №02-11 про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.11.2013 року, договір-замовлення №03-11 про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.11.2013 року, договір поставки пально-мастильних матеріалів №116-п від 01.12.2013 року, договір оренди (найму) транспортного засобу №011213 від 01.12.2013 року, договір купівлі-продажу електричної енергії №2013/1271 від 04.07.20143 року, договори про надання безпроцентної позики №03062013/01 від 03.06.2013 року, №220313/01 від 22.03.2013 року, №030413/01 від 03.04.2013 року, №05032013/01 від 05.03.2013 року, №05032013/04 від 05.03.2013 року, №05032013/03 від 05.03.2013 року, №05032013/02 від 05.03.2013 року, договір позики №231013/01 від 23.10.2013 року (а.с.147-251 т.1, а.с.1-251 т.2).

Відтак, доводи податкового органу про те, що товариством не надано підтверджуючі документи щодо фактичного отримання ТОВ „Геліос Енерджі" інформаційно-консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_4, а саме: звітів виконавця, копій документів, завізованих виконавцем, перелік договорів/чи інших документів цивільно-правового характеру, укладених за допомогою виконавця, та іншої інформації чи підтверджуючих документів на надання вищевказаних послуг, суд вважає необгрунтованими.

Поряд з цим, господарський суд Івано-Франківської області, розглядаючи справу за позовом ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Геліос Енерджі" про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг та консультацій від 04.02.2013 року, рішенням від 30.09.2015 року в задоволенні позову відмовив, вказавши, що господарські відносини між даними контрагентами мали місце.

Дане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в ч.1 ст.255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Поряд з цим доказом надання ФОП ОСОБА_4 юридичних та консультаційних послуг слугує лист чеської компанії «MIR 11» про проведення процедури «Due Diligence» ("дью ділідженс") щодо компанії ТОВ "Геліос Енерджі" за участі юридичного супроводу зі сторони товариста ФОП ОСОБА_4 (а.с.29 т.3).

Як вбачається з відкритих інтернетджерел (Вікіпедія) Due Diligence, дью-димлидженс (англ. due diligence - должная добросовестность) - це процедура складення об»єктивного враження про об»єкт інвестування, яка включає в себе оцінювання інвестиційних ризиків, незалежну оцінку об»єкта інвестування, всебічне дослідження діяльності компанії, комплексну перевірку її фінансового становища, що здійснюється фінансовими та юридичними експертами тощо.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, серед видів діяльності якого зазначено діяльність у сфері права (а.с.128-131 т.3).

Жодних доказів того, що ФОП ОСОБА_4 не міг та не надавав послуги ТОВ „Геліос Енерджі" відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що 01.07.2013 року між ТОВ „Геліос Енерджі" (Замовник) та ТОВ „Солартек УА" (Підрядник) укладено договір про надання послуг інжиніринга, експлуатацію та обслуговування сонячної електростанції потужністю 3993 КВТ №SUA-01-13. Відповідно до п.п.1.1 п.1 даного договору Замовник є оператором сонячної електростанції зі встановленою потужністю 3,993 МВт, що розташована в Радча, вул.Тракторна,23, Тисменицький район, Івано-Франківська область, на земельній ділянці кадастровий номер 2625884701:1:01:02:0504. Згідно із п.п.1.2 п.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає підряднику, а підрядник зобов'язується надати замовнику за плату послуги з інжиніринга, експлуатації та обслуговування сонячної електростанції. Відповідно до п.п.7.1 договору замовник виплачує підряднику плату за надання послуг, передбачених договором на підставі виставленого підрядником рахунку (а.с.89 т.1).

Відповідно до акту прийняття-передачі виконання робіт (надання послуг) ТОВ „Солартек УА" надало ТОВ „Геліос Енерджі" наступні послуги: координацію підключень до енергосистеми, отримання дозвільних документів, співпраці з оптовим ринком електроенергії, отримання зеленого тарифу (затвердження рішення, що визначає зелений тариф по відношенню до оператора СЕС); профілактичне обслуговування технологічного обладнання сонячної електростанції (СЕС); утримання СЕС; контроль та забезпечення роботи СЕС; проведення необхідних ремонтних робіт; надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань; надання усних і письмових довідок щодо законодавства, складання заяв, скарг, інших документів правового характеру.

Згідної з вищевказаним актом прийняття-передачі виконання робіт (надання послуг) ТОВ „Геліос Енерджі" отримало вказані послуги в повному обсязі та у належній якості. Вартість наданих послуг за період липень 2013р. - грудень 2014р. склала 7 700 000 грн. , в т.ч. 1 283 333,33 грн. ПДВ (а.с.104-105 т.1).

Крім того, факт виконання робіт (надання послуг) підтверджується податковою накладною №1 від 31.12.2014 року та платіжними дорученнями №41 від 16.01.2015 року на суму 50 000,00 грн., №41 від 22.01.2015 року на суму 2 200 000,00 грн., №45 від 27.01.2015 року на суму 800 000,00 грн., №55 від 06.02.2015 року на суму 1 200 000,00 грн., №53 від 03.02.2015 року на суму 1 200 000,00 грн., №56 від 10.02.2015 року на суму 1 200 000,00 грн. та №57 від 13.02.2015 року на суму 1 050 000,00 грн.(а.с.109, 145-151 т.3).

Водночас, з метою належного виконання зобов'язань перед ТОВ „Геліос Енерджі" згідно вказаного договору ТОВ „Солартек УА" було укладено договір про надання послуг інжиніринга, експлуатацію та обслуговування сонячної електростанції потужністю 3993 КВТ №01/07/13 від 01.07.2013 року, контрагентом за яким виступало ПП «НП «Хіміч» (а.с.108-112 т.3).

В підтвердження надання вищевказаних послуг та результатом наданих послуг по договору про надання послуг інжинірингу, експлуатацію та обслуговування сонячної електростанції потужністю 3993 кВт позивач надав суду:

- договір про приєднання ТОВ „Геліос Енерджі" до електричних мереж №679/29-414/2012, де ПАТ «Прикарпаттяобленерго» - електропередавальна організація, в особі технічного директора Сеника О.С., ТОВ „Геліос Енерджі" в особі директора Жарського Т.В., ЕО здійснює надання послуги з доступу електроустановок (СЕС с.Радча) ТОВ „Геліос Енерджі" ЕО до своїх електричних мереж;

- ліцензію на виробництво електроенергії серії АЕ №194782, видану 11.07.2013 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), на виробництво електричної енергії, терміном дії з 11.07.2013 року по 11.07.2033 року;

- договір між членами Оптового ринку і електричної енергії України;

- договір №9990/02 від 27.11.2013 між ТОВ „Геліос Енерджі" та ДП „Енергоринок", погоджений з ЗЕС ДП НЕК „Укренерго" та НКРЕ, відповідно до якого та додаткових угод від 27.11.2013 року № 9991/02, від 26.06.2014 року №10610/04 та від 27.11.2013 року №9990/02, ТОВ „Геліос Енерджі" зобов'язується продавати, а ДП „Енергоринок" зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ТОВ „Геліос Енерджі" та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (а.с. 31-38 т.3);

- встановлення „зеленого тарифу" на електричну енергію постановою НКРЕ від 31.10.2013 року №1393 Про встановлення „зеленого" тарифу ТОВ „Геліос Енерджі" на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії до 01.01.2030 року.

Стосовно посилання відповідача на лист ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.01.2015 року №1047/7/26-59-22-08, яким надіслано податкову інформацію, відповідно якої ТОВ „Солартек УА" здійснювало діяльність, спрямовану на надання операцій, нав'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, суд зазначає, що відповідачем не була проведена перевірка даного суб»єкта господарювання, не надано оцінки бухгалтерським та іншим документам, які підтверджують чи спростовують здійснення господарських операцій, в тому числі і з ТОВ „Геліос Енерджі" (а.с.211-215 т.5).

Крім того, суд даючи оцінку описаному в акті перевірки листу №4382/17.3/61-15 від 07.05.2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальник послуг (НКРЕКП) щодо відсутноті у комісії інформації (договори, довіреності та інші документи) про участь ТОВ „Солартек УА" та ПП „НП „Хіміч" в отриманні ТОВ „Геліос Енерджі" ліцензії з виробництва електричної енергії, встановленні „зеленого" тарифу на виробництво електричної енергії та угодженні договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДП „Енергоринок" та ТОВ „Геліос Енерджі", зазначає, що в складі документів, які подавалися ТОВ „Геліос Енерджі" для встановлення „зеленого" тарифу на виробництво електричної енергії міститься "Перелік підтвердних документів до розгляду та визначення рівня питомої ваги сировини, матеріалів, основних засобів, робіт і послуг українського походження у вартості будівництва об'єкта електроенергетики, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії", де ТОВ „Солартек УА" значиться як генпідрядник та постачальник матеріалів.

Відповідно до листа ДП "Енергоринок" від 27.04.2015 року №01/46-5057 надання документів до Секретаріату Ради ОРЕ, функції якого виконує ДП „Енергоринок", щодо вступу до членів Оптового ринку електричної енергії України (далі ОРЕ) та підписання Договору між членами ОРБ і здійснювалось представниками ТОВ „Геліос Енерджі".

З цього приводу суд відмічає, що ТОВ „Солартек УА" надавало послуги, які полягали у координації діяльності позивача, а тому вказані обставини самостійно не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарських взаємовідносин між даними контрагентами.

Крім того, господарський суд Івано-Франківської області, розглядаючи справу за позовом ТОВ «Солартек УА» до ТОВ "Геліос Енерджі" про визнання недійсним договору про надання послуг експлуатації та обслуговування сонячної електростанції потужністю 3993 КВТ № SUA-01-13 від 01.07.2013 року, рішенням від 30.09.2015 року в задоволенні позову відмовив, вказавши, що господарські відносини між даними контрагентами мали місце.

Дане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, в ч.1 ст.255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Поряд з цим, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про ТОВ «Солартек УА», серед видів діяльності якого зазначено, зокрема, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, діяльність у сфері архітектури, організація будівництва будівель тощо (а.с.128-131 т.3).

В ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень, покладено на податковий орган.

Враховуючи наведене, відповідач не довів суду факту неотримання позивачем послуг нематеріального характеру від ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Солартек УА», а також факту, що господарська діяльність позивача щодо придбання даних послуг була спрямована на формування адміністративних витрат, з метою мінімізації об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а тому суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000272200 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1268799,00 грн. за основним платежем та 317200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000282200 від 06.08.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81177,00 грн. суд зазначає наступне.

З результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого в грудні 2014 року зменшено значення рядка 20.2 декларації «від»ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» на суму 1202156 грн., та значення рядка 24 декларації «залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» на суму 81177 грн. з урахуванням висновків про неотримання позивачем послуг нематеріального характеру від ТОВ «Солартек УА», а також факту, що господарська діяльність позивача щодо придбання даних послуг була спрямована на формування адміністративних витрат, з метою мінімізації об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та; послуг; б) придбання (будівництво, споруджений, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок їдо статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);.в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованій, (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В п.54.3 ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

В ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень, покладено на податковий орган.

Оскільки на формування податкового кредиту впливали господарські взаємовідносини із ТОВ «Солартек УА» та враховуючи наведене вище, відповідач не довів суду факту неотримання позивачем послуг нематеріального характеру від ТОВ «Солартек УА», а також факту, що господарська діяльність позивача щодо придбання даних послуг була спрямована на формування адміністративних витрат, з метою мінімізації об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що вплинуло на формування податкового кредиту, а тому суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000282200 від 06.08.2015 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

А тому підлягає стягненню з Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань даного суб"єкта владних повноважень на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 24 857,64 грн.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0000282200 від 06.08.2015 року, яким ТОВ „Геліос Енерджі" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81177,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0000272200 від 06.08.2015 року, щодо збільшення суми грошових зобов'язань ТОВ „Геліос Енерджі" з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1585999,00 грн., з яких 1268799,00 грн. за основним платежем та 317200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 38686216) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ТОВ „Геліос Енерджі" (код ЄДРПОУ 38301747) сплачений судовий збір в розмірі 24 857,64 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім гривень шістдесят чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 05.04.2016 року.