Постанова № 56971712, 31.03.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2016 р. №809/87/16

15 год. 15 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарях Хомі О.В., Бунич Т.В.,

за участю представника позивача Бойка Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення №27138486 від 16.12.2015 та зобов"язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

09.02.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон" (далі - позивач, ТОВ "Оріон") звернулося з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №27138486 від 16.12.2015 та зобов"язання до вчинення дій. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у державній реєстрації за ТОВ "Оріон" права власності на гараж по вул. Мартинця, 26, що в м. Калуш Івано-Франківської області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що 08.12.2015 року ТОВ "Оріон" звернулося до реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області із заявою про державну реєстрації права власності на гараж по вул. Мартинця, 26, в м. Калуш Івано-Франківської області, що був набутий у власність на підставі договору продажу майна та акту прийому-передачі. Однак, державний реєстратор Ільчишин Д.В. рішенням №27138486 від 16.12.2015 року відмовив у державній реєстрації права власності, оскільки подані документи не відповідають вимогам ч.1 ст. 657 ЦКУ, а саме договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчено. Вважає, вказану відмову державного реєстратора протиправною, так як нотаріальне посвідчення договору та/або його обов'язкова державна реєстрація не були передбачені законодавством, чинним на момент виникнення права власності на гараж.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Позов не визнав, з мотивів викладених в письмовому запереченні. Зазначив, що на його думку, ним прийнято оскаржуване рішення правомірно, оскільки при вирішенні питання реєстрації права власності слід застосовувати чинне на момент реєстрації законодавство, яке вимагало нотаріального посвідчення та державну реєстрацію договору купівлі-продажу. Також, при перевірці поданих для реєстрації документів ним виявлено невідповідності, які не дозволяють визначити належність даного майна до рухомого чи нерухомого. Окрім того зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на гараж, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, не відноситься до компетенції адміністративного суду. Тому вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно положень частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, взявши до уваги заперечення відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 13646867) 05.02.2001 року шляхом реорганізації ПТМП "Оріон" зареєстроване як юридична особа за адресою: вул. Січових Стрільців, буд. 1, с. Вістова Калуського району Івано-Франківської області, 77351, що підтверджується розпорядженням Калуської районної державної адміністрації від 05.02.2001 року за №24 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11-12).

В судовому засіданні встановлено, що 18.11.1998 року між ВАТ "Калуський завод комунального устаткування" та ПТМП "Оріон" укладено договір продажу майна підприємства №1, згідно якого, останній купує майно: гараж на два автомобілі по вул. Мартинця, 26, в м. Калуш Івано-Франківської області. На підставі акту прийому-передачі, підписаного сторонами договору 29.12.1998 року, оформлено передачу гаражу ПТМП "Оріон" (а.с. 9-10).

Відповідно до наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів документів, вказане нерухоме майно не перебуває на балансі ПАТ "Калуський завод комунального устаткування", позивачем виготовлена вся технічна документація на нього, а земельна ділянка, Калуською міською радою Івано-Франківської області, передана в оренду позивачу для розміщення вищевказаного гаражу (а.с. 13-22).

Спірні правовідносини, що віиникли між сторонами, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року за №1952-IV в редакції, чинній на момент звернення із заявою про реєстрацію (далі - Закон).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

У відповідності до частини 1 статті 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у наступному порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п. 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року за №868 (далі - Порядок) для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно пп. 16, п. 37 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Таким чином, підставою для прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності є подання документів, які підтверджують виникнення, перехід або припинення такого права.

В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, із заявою та необхідними документами, щодо реєстрації права власності на гараж по вул. Мартинця, 26, в м. Калуш Івано-Франківської області.

Однак, державним реєстратором прав на нерухоме майно Ільчишиним Д.В., рішенням від 16.12.2015 року за №27138486, було відмовлено у державній реєстрації вказаного майна за ТОВ "Оріон", оскільки подані документи не відповідають вимогам ч.1 ст. 657 ЦКУ, а саме договір купівлі-продажу не було посвідчено нотаріально та не зареєстровано (а.с. 8, 23).

Дану відмову суд вважає неправомірною з наступних підстав.

На момент укладення договору продажу майна підприємства діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року за №1540-VI (далі - ЦК УРСР), із змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.1 ст. 42 та ст. 47 ЦК УРСР угоди могли укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Нотаріальне посвідчення угод було обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Згідно ч.1 ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, нотаріальне посвідчення договору та/або його обов'язкова державна реєстрація не були передбачені ЦК УРСР, що був чинним на момент укладення договору, а тому, з моменту підписання акта прийому-передачі гаражу по вул. Мартинця, 26, в м. Калуш Івано-Франківської області, у ПТМП "Оріон" правомірно виникло право власності на нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно з п. 28 Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Враховуючи те, що ст. 24 Закону містить вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, то відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши наведене, суд вважає, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16.12.2015 року за №27138486 державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області Ільчишина Дмитра Вікторовича є протиправним, оскільки нотаріальне посвідчення договору продажу майна підприємства №1 від 18.11.1998 року та/або його обов'язкова державна реєстрація не були передбачені ЦК УРСР, а тому підлягає скасуванню.

При цьому суд не бере до уваги інші обставини, наведені у поданому відповідачем запереченні, оскільки, у реєстрації права власності на майно, ним було відмовлено з цих підстав.

Одночасно суд вважає безпідставною позовну вимогу про зобов'язання державного реєстратора прийняти рішення про державну реєстрацію з огляду на наступне.

Так з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади.

Втой же час Державна реєстраційна служба не є тим суб'єктом владних повноважень, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію прав та нерухомість. Вчиненню реєстраційних дій передують стани перевірки поданих документів та отримання відповідей на запити від інших повноважених органів. Тому суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформлені, а усі етапи перевірки - завершені.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати об'єкт нерухомості до задоволення не підлягає.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевказану норму, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області Ільчишина Дмитра Вікторовича повторно розглянути питання про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон" права власності на гараж по вул. Мартинця, 26, що в м. Калуш Івано-Франківської області, на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 08.12.2015 року за реєстраційним номером №14728357, та доданих до неї документів.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 94 КАСУ, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень пропорційно до задоволених вимог.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції №0.0.500021116.2 від 03.02.2016 року, ТОВ "Оріон" сплачено 2 756 грн. судових витрат (а.с.2). Таким чином, відповідно до вищевказаної норми пропорційно до задоволених вимог на користь позивача, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області 1 378 грн. (2 756 грн. : 2 = 1 378 грн.).

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 4, 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року за №868, керуючись ст.ст. 11, 17, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16.12.2015 року за №27138486 державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області Ільчишина Дмитра Вікторовича.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області Ільчишина Дмитра Вікторовича повторно розглянути питання про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон" права власності на гараж по вул.Мартинця, 26, що в м. Калуш Івано-Франківської області, на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 08.12.2015 року за реєстраційним номером №14728357, та доданих до неї документів.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова в повному обсязі складена 05.04.2016 року.