Постанова № 56971616, 04.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2016 р. Справа№ 910/24589/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2015р.

у справі № 910/24589/15 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства ,,Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про виселення з приміщення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Дельта Банк" (далі - відповідач) про виселення відповідача з нежилих приміщень загальною площею 70,2 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача передати вказане приміщення позивачу по акту приймання-передачі з суборенди нежитлового приміщення. Позовні вимоги обґрунтовані закінченням терміну дії договору позички від 25.07.2014р., відповідно до якого спірне майно перебувало в оренді у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2015р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2015р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2015р. у справі № 910/24589/15 позов задоволено повністю. Виселено Публічне акціонерне товариство ,,Дельта Банк" з нежилих приміщень загальною площею 70,2 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано Публічне акціонерне товариство ,,Дельта Банк" передати вказане приміщення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 по акту приймання-передачі. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на положення ЦК України та ГК України, умови договорів та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення, оскільки договір суборенди № 2 від 01.08.2014р. припинив свою дію у зв'язку припиненням договору позички від 25.07.2014р.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2015р. та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Так, на думку скаржника, підстава припинення договору позички у зв'язку з закриттям підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 не відповідає дійсності та є формальною, оскільки згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ФОП ОСОБА_4 не перебуває в процесі припинення. Крім того, скаржник зазначає, що станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду у АТ ,,Дельта Банк" запроваджена тимчасова адміністрація, тобто, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Так, на підставі ч. 4 ст. 36 названого Закону початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема, договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків в порядку, встановленому законодавством України. Також, на думку відповідача, місцевий господарський суд безпідставно відхилив його клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи за позовом ПАТ ,,Дельта Банк" до ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору позички від 25.07.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ФОП ОСОБА_4 також вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, та просить оскаржуване рішення залишити без змін. Крім того, у даному відзиві третя особа просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2015р. у справі № 910/24589/15 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15.03.2016р.

В судовому засіданні 15.03.2016р. оголошено перерву до 04.04.2016р.

29.03.2016р. на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності.

В судовому засіданні 04.04.2016р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача та третіх осіб не з'явились, від представника позивача та третьої особи 1 на адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності, представник третьої особи 2 про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411614715243.

Згідно з п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, враховуючи заяви позивача та третьої особи 1, належне повідомлення третьої особи 2 про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - користувач, позивач) та Публічним акціонерним товариством ,,Дельта Банк" (далі - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди № 2, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у тимчасове платне користування нежилі приміщення площею 70,2 кв.м. по АДРЕСА_1.

За змістом п. 1.4 договору користувач користується об'єктом суборенди на підставі договору позички (безоплатного користування частиною приміщення), що укладений 25.07.2014р. між користувачем та ОСОБА_4, як власником приміщення (основний договір).

Відповідно до п. 3.1 договору правовідносини оренди виникають (а строк суборенди приміщення починає відліковуватись) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, на підставі якого позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду приміщення та закінчується 24.07.2016р. включно, або при настанні підстав, з якими сторони пов'язують дострокове припинення правовідносин суборенди приміщення.

Відповідно до п. 6.1.6 договору у випадку закінчення строку суборенди приміщення, або при достроковому припиненні правовідносин суборенди відповідно до умов цього договору, відповідач зобов'язаний звільнити приміщення, після чого на підставі акту приймання-передачі повернути його в стані, не гіршому ніж в день передачі приміщення в суборенду.

В п. 7.1 договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний повернути приміщення з суборенди по акту приймання-передачі протягом 15-ти календарних днів, наступних за останнім днем строку суборенди, а у випадку дострокового припинення правовідносин суборенди з підстав, передбачених цим договором - протягом 15-ти календарних днів, наступних за днем такого дострокового припинення.

Згідно з п. 9.3.7 договору дія договору припиняється у випадку припинення дії основного договору (договору позички від 25.07.2014р.).

Листом від 05.05.2015р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (власник орендованого майна) повідомив позивача про припинення договору позички від 25.07.2014р. у зв'язку з відсутністю рентабельності та необхідність повернення орендованого майна.

Листами від 05.05.2015р. та від 14.05.2015р. позивач повідомив Публічне акціонерне товариство ,,Дельта Банк" про розірвання договору суборенди № 2 від 01.08.2014р.

Листами від 15.05.2015р. та від 29.07.2015р. позивач просив Публічне акціонерне товариство ,,Дельта Банк" підготувати приміщення площею 70,2 кв.м. по АДРЕСА_1 для передачі позивачу та передати його по акту-приймання-передачі.

Листом № 6721 від 11.08.2015р. відповідач повідомив про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві ,,Дельта Банк" та застосування у діяльності відповідача Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що договір суборенди № 2 від 01.08.2014р. припинив свою дію у зв'язку припиненням договору позички від 25.07.2014р., в той час як відповідач ухиляється від повернення нежилих приміщень площею 70,2 кв.м. по АДРЕСА_1, Рівненської області.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач зазначає, що 02.03.2015р. постановою Правління НБУ № 150 ПАТ ,,Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. № 51 в ПАТ ,,Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію. Як вказує відповідач, з початку введення тимчасової адміністрації та по сьогоднішній день у приміщенні за адресою: м. Сарни, вул. Белгородська, 9/2, на підставі спірного договору суборенди № 2 від 01.08.2014р. розміщено підрозділ АТ ,,Дельта Банк" - Сарнинське відділення АТ ,,Дельта Банк", яке забезпечує діяльність та виконання функцій і повноважень Фонду в рамках Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На підставі ч. 4 ст. 36 названого Закону початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема, договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків в порядку, встановленому законодавством України.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

За правовою природою, укладений між сторонами договір є договором оренди, регулювання якого на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, користувач передав, а банк прийняв в орендне користування об'єкт оренди за договором, підтвердженням чому є акт приймання - передачі майна в оренду від 01.08.2014р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як вказувалось вище, умовами договору суборенди сторони в п.п. 1.4, 3.1, 9.3.7 погодили залежність строку його дії від чинності договору позички (безоплатного користування частиною приміщення), що укладений 25.07.2014р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (основний договір).

Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та якиї є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Як встановлено судом, 25.07.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір позички (безоплатного користування частиною приміщення), відповідно до якого третя особа 1 зобов'язалась передати, а позивач - прийняти в безоплатне користування майно - приміщення площею 74,2 кв.м. по АДРЕСА_1.

Пунктом 7.3 договору позички від 25.07.2014р. передбачено можливість припинення договору за ініціативою третьої особи 1.

При цьому, як зазначалось вище, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 скористався передбаченим договором від 25.07.2014р. правом на припинення договору в односторонньому порядку, у зв'язку чим договір позички від 25.07.2014р. фактично припинився з підстав, встановлених самим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 609 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За змістом ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим кодексом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нормами ст. 83 ГПК України суду надано право при прийнятті рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як судом першої інстанції, так і апеляційним судом досліджено зміст договору позички від 25.07.2014р., та не виявлено обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину.

За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір суборенди № 2 від 01.08.2014р. припинив свою дію у зв'язку припиненням договору позички від 25.07.2014р.

У даному випадку підставою припинення договору суборенди № 2 від 01.08.2014р. є припинення Основного договору, тому посилання відповідача на запровадження у ПАТ ,,Дельта Банк" тимчасової адміністрації та норми Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є перешкодою для задоволення даного позову.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, з огляду на припинення договору суборенди № 2 від 01.08.2014р. позовні вимоги про виселення ПАТ ,,Дельта Банк" з нежилих приміщень загальною площею 70,2 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача передати вказане приміщення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 по акту приймання-передачі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів скаржника в частині безпідставного відхилення судом першої інстанції його клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи за позовом ПАТ ,,Дельта Банк" до ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору позички від 25.07.2014р., колегія суддів зазначає таке.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Рівненської області пов'язаної з нею справи № 918/1396/15, в якій заявлено позовні вимоги відповідача до позивача та третьої особи 1 про визнання частково недійсним договору позички, а саме п.7.3.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що обставини, які можуть бути встановлені у справі № 918/1396/15 відносно недійсності зазначеного пункту договору позички вплинуть на вирішення даної справи.

За приписами ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції вірно вказав, що розглядаючи даний спір по суті, суд може самостійно надати оцінку договору від 25.07.2014р., а відтак і обставини, які мають суттєве значення для розгляду даної справи може становити безпосередньо в межах справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2015р. у справі № 910/24589/15 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2015р. у справі № 910/24589/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Дельта Банк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук