Постанова № 56971612, 30.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа№ 910/3138/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.03.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 (повне рішення складено 16.01.2016)

у справі №910/3138/15-г (суддя Селівон А.М.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»

до 1) приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»

2) приватного підприємства «Медікал Клінік»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 200 178,38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/3138/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Кримська страхова компанія» на користь ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» 50 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 218,00 грн. судового збору. Стягнуто з ПП «Медікал Клінік» на користь ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» 149 668,39 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 2 775,37 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПрАТ «Кримська страхова компанія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/3138/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права.

Ухвалою від 18.02.2016 Київським апеляційним господарським судом вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/3138/15-г за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/3138/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Кримська страхова компанія» - без задоволення.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ПрАТ «Кримська страхова компанія» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/3138/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у позові щодо стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування.

Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/3138/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Кримська страхова компанія» - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2013 між ТзДВ «ВіДі-Страхування» (страховик) та ТОВ «ВіДі-Лізінг» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС №007519, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням ТЗ (ДО), зазначеним у спеціальній частині цього договору, що перебуває в заставі у вигодонабувача, а саме, ТЗ Audi A6 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

Відповідно до умов договору, територія його дії - Україна, строк дії - з 27.05.2013 по 26.05.2014.

11.10.2013 між сторонами укладено додаткову угоду (адендум) №1, відповідно до якої, на період дії договору страхування з 14.10.2013 по 13.11.2013, в спеціальну частину договору страхування внесено зміни.

22.11.2013 між сторонами укладено додаткову угоду (адендум) №2, відповідно до якої, на період дії договору страхування з 25.11.2013 по 26.05.2014 в спеціальну частину договору страхування внесено зміни.

Відповідно до п. 8.2 Договору страхування для отримання страхового відшкодування, у разі настання ДТП з застрахованим ТЗ, страхувальник зобов'язаний надати страховику такі документи, зокрема, письмову заяву про настання страхового відшкодування, письмову заяву про виплату страхового відшкодування, первинну довідку про ДТП, що видається водію ТЗ на місці її скоєння, з переліком пошкоджень ТЗ, довідку про ДТП з органів внутрішніх справ.

Пунктом 9 договору страхування визначено, що після одержання повідомлення про страховий випадок і заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування страховик за визначеними ним адресою та часом здійснює огляд пошкодженого ТЗ в присутності страхувальника (його довіреної особи) та складає акт огляду (дефектну відомість) транспортного засобу. страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування і складає страховий акт протягом 15 робочих днів з дати отримання страховиком всіх належним чином оформлених документів. У разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, виплата здійснюється протягом 10 робочих днів від дати складання страхового акту.

З первинної довідки від 20.02.2014 та розгорнутої довідки №9352451 про дорожньо-транспортну пригоду, які сформовані УПД ГНПУ в Херсонській області вбачається, що 20.02.2014 на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) 296км + 50м відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю ТЗ Audi A6 реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та ТЗ VOLKSWAGEN POINTER реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, який на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу ТЗ Audi A6, що рухався на даному перехрещенні проїзних частин по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Audi A6, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

21.02.2014 страхувальник, в особі директора ОСОБА_4 звернувся до ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» з повідомленням про настання страхового випадку.

Ремонтним підприємством - ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» визначено вартість відновлювального ремонту ТЗ Audi A6 д.р.н. НОМЕР_1, який згідно рахунків-фактур від 15.04.2014 та 15.05.2014 становить 2 322,00 грн. та 197 456,38 грн. відповідно.

Також, відповідно до рахунку-фактури б/н-2 від 15.05.2014 вартість малярних робіт становить 400,00 грн. Тобто, загальна вартість відновлювального ремонту ТЗ Audi A6 д.р.н. НОМЕР_1 становить 200 178,38 грн.

10.04.2014 та 15.05.2014 страхувальник, в особі директора ОСОБА_4 звернувся до ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» із заявами про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 24.05.2013, перерахувавши суму страхового відшкодування на СТО ТОВ «Порше Інтер Авто Україна».

15.04.2014 та 15.05.2014 ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» складено страхові акти (№КР-007946, №КР-008086), відповідно до яких вищевказана ДТП є страховим випадком та прийнято рішення про виплату на рахунки: СТО - ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» страхового відшкодування у загальній сумі 199 778,39 грн., що відповідає загальній сумі рахунок-фактур від 15.04.2014 та 15.05.2014, а також на рахунок ФОП ОСОБА_6 страхове відшкодування у сумі 400,00 грн., враховуючи встановлення франшизи за договором страхування в розмірі 0,00 грн.

Сума страхового відшкодування в розмірі 200 178,38 грн. була перерахована позивачем на розрахункові рахунки: ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» відповідно до платіжних доручень №1144 від 25.04.2014 на суму 60 000,00 грн., №1159 від 28.04.2014 на суму 70 000,00 грн., №1180 від 29.04.2014 на суму 67 456,39 грн., №1308 від 15.05.2014 на суму 2 322,00 грн.; ФОП ОСОБА_6 відповідно до платіжного доручення №1309 від 15.05.2014 на суму 400,00 грн. Копії вказаних платіжних доручень містяться в матеріалах справи.

У лютому 2015 року ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулось з позовом до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Кримська страхова компанія» про стягнення 50 000,00 грн. та до ПП «Медікал Клінік» про стягнення 150 178,38 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі №910/3138/15-г у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2015 вищевказані судові рішення скасовано, справу №№910/3138/15-г передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/3138/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ Кримська страхова компанія» на користь ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» 50 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 218,00 грн. судового збору. Стягнуто з ПП «Медікал Клінік» на користь ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» 149 668,39 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 2 775,37 грн. витрат зі сплати судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду також підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 981 ЦК України та ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Пунктом 3.1. загальної частини договору страхування страховими випадками є події, передбачені в спеціальній частині цього договору, що відбулись протягом строку дії цього договору, на території дії цього договору, підтверджені документально, з настанням якого виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування згідно з умовами цього договору.

Судом встановлено, що ДТП, яка сталась 20.03.2014 на автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) 296км + 50м є страховим ризиком, на випадок якого здійснювалось страхування.

Відповідно до ст. ст. 988, 990 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Також згідно з ст. ст. 20, 25 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Спеціальною частиною договору страхування визначено, що підставою визначення страхового відшкодування є рахунки СТО офіційного дилера, визначеної страховиком.

Також порядок визначення розміру завданого збитку та умови виплати страхового відшкодування визначений п. 8 договору страхування.

Так, пп. 8.2.13. договору визначено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається на підставі, зокрема, висновку експерта, який має право на проведення відповідної експертизи, документів (рахунків, актів виконаних робіт, квитанції тощо) з СТО, визначеної страховиком, документів, що підтверджують вартість фактично здійснених витрат, відшкодування яких передбачено договором страхування. Крім того, страхувальником надається лист вигодо набувача щодо узгодження зі страхувальником порядку виплати страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» визначено загальну вартість відновлювального ремонту ТЗ Audi A6 д.р.н. НОМЕР_1 у розмірі 200 178,38 грн.

Також, в матеріалах справи міститься калькуляція/висновок №2852 від 15.04.2014, складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 197 456,38 грн.

Позивачем надано суду копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» №60003611/14 від 19.05.2014 на загальну суму 199 778,39 грн. та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) ФОП ОСОБА_6 б/н-2 від 15.05.2014 на суму 400,00 грн., які підтверджують фактичне виконання ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу Audi A6.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено виконання ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» умов договору страхування, а саме - виплати страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 200 178,38 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку, шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту ТЗ Audi A6 реєстраційний номер д.р.н. НОМЕР_1, на розрахункові рахунки ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» та ФОП ОСОБА_6 - СТО, які безпосередньо здійснювали ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, у разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Верховним Судом України, у листі від 19.07.2011 про судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, судова колегія вважає, що рахунки-фактури від 15.04.2014 та від 15.05.2014, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.05.2014 та 19.05.2014, а також платіжні доручення відповідно до яких сума страхового відшкодування була перерахована страховиком на СТО є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вищий господарський суд України у постанові від 30.09.2015 у даній справі зазначив, що питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки, кожного із їх володільців перед іншим з них вирішується за правилами ст. 1166 ЦК України: шкода заподіяна одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним; за наявності лише вини володільця, якому заподіяно шкоду, вона йому не відшкодовується.

Визначаючи вину тієї чи іншої особи у заподіянні шкоди необхідно враховувати, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Закриття кримінального чи адміністративного провадження за правилами КПК України чи КУпАП, відмова у порушені такого провадження не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності, вина встановлюється шляхом дослідження та оцінювання судом відповідних процесуальних документів, а у разі відсутності таких, вина конкретних осіб вирішується судом за результатами дослідження та правової оцінки всіх обставин справи.

Так, в матеріалах справи містяться копії протоколу про адміністративне правопорушення серія АВ2 №122920, що водієм ОСОБА_3 було порушено п. 16.11. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП; схеми місця ДТП з додатком; рапорту інспектору ВДПС з ОСП №2 ДПС ДАІ УМВС ОСОБА_7, а також пояснення гр. ОСОБА_3, в яких він визнає свою вину у вчиненні ДТП, зазначаючи про ненадання дороги іншому автомобілю, в результаті чого відбулося зіткнення.

Вина водія автомобіля VOLKSWAGEN POINTER д.р.н. СН 1542 АС встановлена висновком експертного дослідження Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №58 від 28.12.2015, в якому зазначено, що невідповідність дій водія вказаного ТЗ вимогам п. п. 10.1. та 16.11. Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з виникненням ДТП (а.с. 61-63, т. 2).

Враховуючи вищенаведене, твердження представника ПрАТ «Кримська страхова компанія» про відсутність у справі доказів про винність водія ТЗ VOLKSWAGEN POINTER д.р.н. СН 1542 АС є безпідставним.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що матеріали ДТП направлено до ВДАІ м. Севастополь, за місце проживанням водія ОСОБА_3 щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення.

Доказів, які спростовують вину водія ТЗ VOLKSWAGEN POINTER д.р.н. СН 1542 АС відповідачами суду не надано.

Статтею 993 ЦК України, яка кореспондується з нормами ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним зі страховиком договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, у ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу Audi A6 д.р.н. НОМЕР_1, винного у вчиненні ДТП.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 20.02.2014 цивільно-правова відповідальність власника ТЗ VOLKSWAGEN POINTER д.р.н. СН 1542 АС, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, застрахована страхувальником ПП «Медікал Клінік» у ПрАТ «Кримська страхова компанія» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ №3641745, що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 510,00 грн.; забезпечений ТЗ VOLKSWAGEN POINTER д.р.н. СН 1542 АС.

Станом на 20.02.2014 вказаний обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності був чинним.

Таким чином, у ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до ПрАТ «Кримська страхова компанія», як до особи, відповідальної за заподіяну винною особою ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному полісом.

Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі №23/279.

Судом встановлено, що ТзДВ «ВіДі-Страхування» зверталося до ПрАТ «Кримська страхова компанія» про страхове відшкодування та до ПП «Медікал Клінік» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, однак дані вимоги залишено відповідачами без задоволення.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Судом встановлено, що позивачем виплачено страхове відшкодування у сумі 200 178,39 грн. без урахування коефіцієнта фізичного зносу, оскільки умовами спеціальної частини договору страхування знецінення транспортного засобу за період страхування не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника на підставі вищезазначених рахунок-фактур не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором страхування, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, саме ПП «Медікал Клінік» відповідає за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, винною особою якої визнано працівника відповідача-2.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що фактичні витрати позивача, понесені ним у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, становлять 200 178,38 грн.

При цьому, ліміт відповідальності ПрАТ «Кримська страхова компанія» за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, згідно з полісом АВ 3641745, становить 50 000,00 грн., а розмір франшизи - 510,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір страхового відшкодування, враховуючи розмір франшизи, має бути зменшений на 510,00 грн. і становить 199 668,39 грн. (200 178,38 грн. - 510,00 грн.).

Однак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, віднімаючи від загальної суми відшкодування суму франшизи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З даних полісу відповідача-2 вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн., а франшиза - 510,00 грн., тому з відповідача-1 підлягає стягненню сума в розмірі 49 490,00 грн. (50 000,00 грн. - 510,00 грн.).

Отже, сума франшизи має бути відшкодована відповідачем-2.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що відповідачами-1,-2 здійснено виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що докази визнання недійсними чи розірвання договору добровільного страхування транспортного засобу АС №007519 від 24.05.2013 та полісу АВ №3641745 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або їх окремих положень відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги ТзДВ «ВіДі-Страхування» до відповідача-1 підлягають задоволенню частково, а саме з ПрАТ «Кримська страхова компанія» підлягає стягненню 49 490,00 грн. (50 000,00 - 510,00 грн.).

Так, в позовній заяві ТзДВ «ВіДі-Страхування» просить стягнути з відповідача-2 150 178,38 грн. відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди. Тому, з огляду на вищезазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив заявлену позивачем до стягнення суму на 510,00 грн. і позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі (149 668,38 грн. + 510,00 грн. = 150 178,38 грн.).

Твердження скаржника про те, що господарський суд міста Києва не призначив у справі судову експертизу та не дослідив питання, які мають бути роз'яснено судовим експертом, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки ані відповідачем-1, ані відповідачем-2 клопотання щодо призначення судової експертизи у справі заявлено не було.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/3138/15-г прийнято з порушенням норм матеріального права.

Таким чином, апеляційну скаргу ПрАТ «Кримська страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015у справі №910/3138/15-г слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду скасувати частково та виклавши п. 2 та п. 3 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» на користь товариства з додатковою відповідальністю «ВіДі-Страхування» 49 490,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Стягнути з приватного підприємства «Медікал Клінік» на користь товариства з додатковою відповідальністю «ВіДі-Страхування» 150 178,38 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.»

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/3138/15-г задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №910/3138/15-г скасувати частково та викласти п. 2 та п. 3 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102, код 20693867) на користь товариства з додатковою відповідальністю «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код 35429675) 49 490,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Стягнути з приватного підприємства «Медікал Клінік» (99003, м. Севастополь, вул. Сафронова, 77, код 33848300) на користь товариства з додатковою відповідальністю «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код 35429675) 150 178,38 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.»

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102, код 20693867) на користь товариства з додатковою відповідальністю «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код 35429675) 1 205,58 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з приватного підприємства «Медікал Клінік» (99003, м. Севастополь, вул. Сафронова, 77, код 33848300) на користь товариства з додатковою відповідальністю «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код 35429675) 2 785,57 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

6. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код 35429675) на користь приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102, код 20693867) 11,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/3138/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань