Постанова № 56971510, 31.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2016 р.

№ 915/175/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.,

при секретарі судового засідання Шитря О.М.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Грейн»

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 25 лютого 2016 року про повернення позовної заяви №915/175/16 без розгляду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Грейн»

до відповідача GRV-AGRO LTD

про стягнення заборгованості в розмірі 17499177,51 доларів США,

встановив:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-Грейн» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до GRV-AGRO LTD (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 17499177,51 доларів США на підставі укладених між сторонами Контрактів на поставку сільськогосподарської продукції.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.02.2015р. (суддя Петров В.С.) повернуто без розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Грейн» на підставі п.п.2, 4, 5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду мотивована наступним.

По-перше, позивачем при зверненні з позовною заявою всупереч вимог п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вказано повне найменування відповідача.

По-друге, позивачем всупереч приписів п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» не надано доказів зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сплаченого відповідно до платіжного доручення №679 від 22.02.2016р. в розмірі 206700 грн.

По-третє, позивачем у позовній заяві об’єднано вимоги по 27 різних Контрактах, які підтверджені різними доказами, в одну вимогу, що суперечить ч.1 ст.58 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу на розгляд господарського суду Миколаївської області. Одночасно скаржник заяви клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Твердження суду про те, що позивачем у позовній заяві не вказано повне найменування відповідача, не відповідає дійсності, так як позивачем відповідно до п.2 ч.2 ст.54 ГПК України було вказано найменування юридичної особи-відповідача, її місцезнаходження, реєстраційний номер підприємства, а також банківські реквізити.

На думку скаржника, безпідставними є посилання суду на те, що позивачем не надано доказів зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, оскільки п/п2.4.1. п.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Скаржник вважає, що сплата судового збору підтверджується оригіналом платіжного доручення №649 від 22.02.2016р., яке було додано до позовної заяви.

Що стосується висновку суду про порушення позивачем правила об’єднання позовних вимог, то в даному випадку були об’єднані вимоги по 27 Контрактах, всі Контракти укладені між одними сторонами, предметом всіх Контрактів є поставка сільськогосподарської продукції. Таким чином, всі Контракти, по яких виникла заборгованість у відповідача перед позивачем мають однакову правову природу, а тому позивачем обґрунтовано було об’єднано позовні вимоги, зв’язані між собою підставою виникнення, в одній позовній заяві.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали позовної заяви з доданими до неї документами, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.

Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що позивачем при зверненні з позовною заявою не вказано повне найменування відповідача, оскільки позивач зазначив: найменування юридичної особи - GRV-AGRO LTD, її місцезнаходження, реєстраційний номер підприємства та банківські реквізити відповідача.

Також, судом помилково стверджено про відсутність належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви, так як платіжне доручення №649 від 22.02.2016р., надане позивачем до позовної заяви, відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судовий збір» та приписам п.п.2.21., 2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

При цьому, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду у зв’язку з порушенням позивачем правил щодо об’єднання позовних вимог.

Статтею 58 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як вбачається із позовної заяви, позивач об’єднав в одній заяві вимоги по 27 різних Контрактах, які підтверджуються різними доказами.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що таке об’єднання значно ускладнює вирішення спору.

Відповідно до п.3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо позивач порушив правила об’єднання вимог або об’єднання цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.

Таким чином, ухвала господарського суду в частині повернення позовної заяви без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.63 ГПК України є законною та обґрунтованою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Грейн» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 25 лютого 2016 року про повернення позовної заяви №915/175/16 без розгляду залишити без змін, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини посилання на п.п.2, 4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу повернення позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 05.04.2016р.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Суддя Мишкіна М.А.

Суддя Таран С.В.