Постанова № 56971481, 31.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2016 р.Справа № 915/241/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання Шитря О.М.

за участю представників сторін:

від ПП «Д.І.М.» - не зявився;

від прокуратури - ОСОБА_1 прокурор відділу військової прокуратури Південного регіону України;

від Міністерства оборони України - ОСОБА_2 за довіреністю;

від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв ОСОБА_3 за довіреністю;

від ОСОБА_4 частини А1890 ОСОБА_5 за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Д.І.М.»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 січня 2016 року

по справі №915/241/15

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі:

- Міністерства оборони України;

- Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв

до

- ОСОБА_4 частини А1890;

- Приватного підприємства «Д.І.М.»

про визнання недійсним (на майбутнє) договору про спільний обробіток землі №771 від 28.04.2014р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 31.03.2016р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

20.02.2015р. Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до ОСОБА_4 частини А1890 та Приватного підприємства «Д.І.М.» (надалі відповідачі, ВЧ А1890, ПП «Д.І.М.»), в якому просив суд визнати недійсним (на майбутнє) договір про спільний обробіток землі №771 від 28.04.2014р., укладений між ВЧ А1890 та ПП «Д.І.М.».

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 28.04.2014 року між ВЧ А1890 та ПП «Д.І.М.» було укладено Договір № 771 про спільний обробіток землі, предметом якого є спільна діяльність без утворення юридичної особи для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація з використанням земельної ділянки військової частини загальною площею 477,31га, терміном до 31.12.2020р. і можливостей господарства по виконанню комплексу заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції для отримання додаткових джерел фінансування ОСОБА_4 частини та отримання прибутку господарством. Договір підлягає визнанню недійсним на майбутнє, оскільки:

- землекористувачем спірної земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею №062777 від 1989 року є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаїв, тобто ОСОБА_4 частина не мала права розпоряджатись та укладати оспорюваний договір (ст.ст.20,77,78, 84 ЗК України, ст.14 ЗУ «Про Збройні Сили України», ст.ст.1,2,4 ЗУ «Про використання земель оборони»);

- спірна земельна ділянка полігону використовується не за цільовим призначенням (cт.ст.20,115 ЗК України, Положення про полігони Збройних Сил України).

16.03.2015р. та 16.04.2015р. ВЧ А1890 та ПП «Д.І.М.», відповідно, подали місцевому господарському суду відзиви на позовну заяву, в якому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.04.2015р. (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р.) в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015р. рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. скасовано, справу №915/241/15 передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.11.2015р. справу №915/241/15 прийнято до провадження.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.01.2016р. (суддя Олейняш Е.М.) позов задоволено - визнано недійсним (на майбутнє) договір про спільний обробіток землі №771 від 28.04.2014р., укладений між ВЧ А1890 та ПП «Д.І.М.»; стягнуто з ВЧ А1890 в доход Державного бюджету України 609грн.

Рішення суду вмотивовано посиланнями на норми ст.ст.11, ч.ч.1,2,4 ст.202, ч.ч.1,2 ст.203, ч.ч.1,3 ст.215, ст.ст.1130,1131 ЦК України, ст.19, 77, ч.ч.1,3 ст.20, ст.ст.92,125,126 ЗК України, ст.1, ч.ч.1-4 ст.2, ч.1 ст.4 ЗУ «Про використання земель оборони», пункти 1,17-19,32, 36, 38 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р., обґрунтовано тим, що Договір №771 від 28.04.2014р. підлягає визнанню недійсним на майбутнє, так як відповідач ОСОБА_4 частина А1890 не мала повноважень на укладення оспорюваного правочину, оскільки розпорядилась земельною ділянкою, яка належить позивачу КЕВ м. Миколаїв на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування №062777 серія Б від 1998 року. Суду не подано будь-яких доказів передачі повноважень позивачем КЕВ м. Миколаїв на укладення оспорюваного правочину. Крім того, в порушення приписів ст.4 ЗУ «Про використання земель оборони» на момент укладення оспорюваного правочину військовою частиною не було отримано погодження органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади. Отже оспорюваний договір суперечить чинному на момент його укладення законодавству та укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ПП «Д.І.М.» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.01.2016р. та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПП «Д.І.М.» зазначило, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав:

- ОСОБА_6 був виданий КЕВ для безпосереднього землекористувача - «Широколановский учебный центр» (на сьогодні військова частина А1890). Тобто, КЕВ лише готувала на той час документацію та встановлювала межі землі з метою подальшого її використання саме військовою частиною А1890. Даний факт був також встановлений господарським судом під час повторного розгляду справи. Щоб стверджувати, що КЕВ м.Миколаїв є землекористувачем та саме він мав право укладати оспорюваний договір (на чому наполягає у позовних вимогах прокурор), суд повинен був врахувати той факт, що КЕВ м.Миколаїв повинна була хоча б формально відповідати вимогам землекористувача та мати права, передбачені статтею 95 ЗК України;

- військова частина, враховуючи той факт, що КЕВ є органом, через який держава контролює порядок використання земель оборони, погодила оспорюваний правочин з КЕВ про що міститься печатка КЕВ м Миколаїв на останній сторінці Договору та даний факт було встановлено господарськими судами підчас первинного розгляду справи;

- відповідно до ст.20 ЗК України землі оборони повинні використовуватись виключно у відповідності до ЗУ «Про використання земель оборони». Таким чином, відповідно до ст.4 ЗУ «Про використання земель оборони» військові частини за погодження з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади можуть дозволяти фізичним та юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури... При цьому, Законом не передбачена умова отримання дозволу як така, що обов'язково передує укладенню договору або повинна вчинятись у письмовому вигляді та оформлюватись «рішенням», «постановою», «актом», «протоколом», тощо. Як було встановлено господарськими судами всіх інстанцій (в тому числі й під час повторного розгляду справи), оспорюваний договір був погоджений з Миколаївською РДА про що в матеріалах справи є відповідний лист №1692-02-19 від 29.10.2014р. Отже суд не може достовірно стверджувати, що військова частина, реалізуючи норми оспорюваного договору діяла всупереч вищенаведеним нормам та не отримала дозвіл від органів місцевого самоврядування або місцевих органів влади під час укладення Договору, не залучивши до справи вказані органи як третіх осіб та не вислухавши пояснень їх представників;

- беззаперечним доказом, який дозволяє визначити військову частину А1890 як єдиного повноправного землекористувача, є довідка Управління Держкомзему Миколаївського району Миколаївської області від 27.01.2015р. №365/751-2/701, в якій вказано, що саме за військовою частиною А1890, а не за КЕВ м Миколаїв, обліковуються спірні землі;

- Міноборони України та КЕВ м Миколаїв не можуть бути позивачами по справі, оскільки держава не уповноважувала їх здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що розглядаються по справі. Відповідно до ст.ст.125, 126 ЗК України право користування землею виникає після його державної реєстрації. При цьому, документом, що підтверджує цю реєстрацію має бути державний ОСОБА_6 або Свідоцтво, тощо. Ані на момент укладення Договору, ані на момент подачі позову Міноборони України даних документів не мало, доказів про державну реєстрацію права користування землею до суду не надало, а тому це є ще однією ознакою того, що Міноборони України не може бути позивачем по справі, оскільки не має відповідних прав, які б були порушені при укладенні Договору;

- судом першої інстанції під час розгляду справи не були навіть досліджені пояснення, надані військовою частиною 18.12.2015р, що мають істотне значення для вирішення спору, а отже, це є прямим порушенням ст.ст.42, 43 ГПК України, п.п. 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. апеляційну скаргу ПП «Д.І.М.» прийнято провадження та призначено її до розгляду.

15.03.2016р. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ВЧ А1890 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Прокурор, представники Міноборони України, КЕВ м.Миколаїв заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

ПП «Д.І.М.» свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району Червонопрапорного Одеського воєнного округу Української соціалістичної республіки для Широколанівського учбового центру надано в безстрокове та безоплатне користування 29319,3га землі в межах згідно з планом землекористування відповідно до Державного акту на право користування землею від 1989 року Б №062777.

Квартирно-експлуатаційна частина Миколаївського району Червонопрапорного Одеського воєнного округу Української соціалістичної республіки була прийнята до складу частин, які безпосередньо підпорядковані Головному квартирно-експлуатаційному управлінню Збройних Сил України (на даний час - Південно-східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління), що підтверджується Довідкою №303/22/7/137 від 23.03.2015р., виданою Південно-східного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

Відповідно до Директиви Міністра оборони України від 30.06.2005 року № Д-322/1/014 Миколаївську квартирно-експлуатаційну частину району (м.Миколаїв) переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв.

ОСОБА_4 частина А1890 є правонаступником Широколанівського учбового центру (Довідки ОСОБА_4 частини А1890 №423 від 14.04.2015р.)

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_4 частини А1890 (код 08335007) №547 від 29.09.2010р., виданого Департаментом фінансів Міністерства оборони України, дозволеними видами господарської діяльності ОСОБА_4 частини А1890 є: вирощування зернових та технічних культур; рибальство, надання послуг у риболовстві; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Згідно із Інформацією Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області № 365/751-2/701 від 27.01.2015р. станом на 01.01.2015р. за ОСОБА_4 частиною А1890 обліковується земельна ділянка в постійному користуванні загальною площею 27986,3га, в тому числі ріллі 7190 га, пасовищ 1740 га, лісів та лісовкритих площ 5га, забудованих земель 19033га (землі громадського призначення), води 18, 3 га, в межах території Ульянівської сільської ради (за межами населеного пункту).

28.04.2014р. між ОСОБА_4 частиною А1890 (Сторона 1) та ПП «Д.І.М.» (Сторона 2) укладено Договір №771 (надалі Договір №771 від 28.04.2014р.) про спільний обробіток землі, предметом якого є спільна діяльність і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані ОСОБА_4 частині А1890 у безстрокове користування, та можливостей ПП «Д.І.М.» спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація (п. 1.1 Договору №771 від 28.04.2014р.).

Сторони домовилися, що спільний обробіток землі буде здійснюватися наступним чином:

- Сторона-1 бере на себе зобовязання залучити площу земельної ділянки під спільну діяльність та проводити її обстеження на предмет наявності, та в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження вибухонебезпечних предметів, а також шкідливих для оточуючої середи, життя та здоровя людей предметів з метою створення безпечних умов праці.

- Сторона-2 бере на себе зобовязання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена Договором (пункт 1.2 Договору №771 від 28.04.2014р.).

Відповідно до п.3.1 Договору №771 від 28.04.2014р. Сторона-1 зобовязалась: залучити до спільної обробки, що буде проводитися разом зі Стороною-2, земельні ділянки, що надані Стороні-1 в безстрокове користування, згідно державного ОСОБА_6 на право постійного користування від 1989 року за №062777, площею 477,31га, терміном на 7 сільськогосподарських років, тобто до 31.12.2020р.

Згідно із п.4.1 Договору №771 від 28.04.2014р. ПП «Д.І.М.» зобовязалось приступити до господарської діяльності з використанням залучених земельних ділянок.

Розділами 5, 6 та 8 Договору №771 від 28.04.2014р. учасники обумовили порядок ведення спільних справ, внески і частки сторін, розподіл результатів спільної діяльності.

У пунктах 12.1 та 12.2 Договору №771 від 28.04.2014р. сторони дійшли згоди, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання. Цей договір укладений строком на 7 сільськогосподарських років з обовязковим щорічним узгодженням ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік в продовж строку дії договору. Зміна розміру внесків сторін ґрунтуються на рівні інфляції в країні на момент визначення розміру внесків. Обовязкове щорічне узгодження ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 лютого кожного року.

28.04.2014р. сторонами Договору №771 від 28.04.2014р. було складено ОСОБА_6 обміру земельної ділянки та Викопіровку з карти плану пропозиції виділення земельних ділянок до договору №771 від 28.04.2014 р., що є додатками до договору.

05.04.2015р. між ОСОБА_4 частиною А1890 та ПП «Д.І.М» була укладена додаткова угода №1 до Договору №771 від 28.04.2014р., якою виклали абз.1 п.3.1 договору в іншій редакції, а саме: відповідно до п. 3.1 Договору ОСОБА_4 частина А1890 зобовязалась залучити до спільної обробки, що буде проводитись разом з ПП "Д.І.М." на термін дії договору земельні ділянки, 477,31 га, що надані ОСОБА_4 частині А1890 в безстрокове користування.

Відповідно до п.6.1 Договору внесок ОСОБА_4 частини А1890 - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 477, 31 га згідно до ОСОБА_6 обміру земельної ділянки, який є невідємною частиною Договору, а також ділова репутація та ділові звязки та складає 245 814, 65 грн.

Відповідно до п.6.2 Договору внесок ПП «Д.І.М.» грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання та вміння, ділова репутація та ділові звязки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Відповідно до п.7.1 Договору грошові та майнові внески сторін, а також майно, створене сторонами в результаті їх діяльності є їх спільною власністю. Земельна ділянка є власністю держави.

Відповідно до п.8.1 Договору прибуток, що отримується сторонами від спільного обробітку землі, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому ОСОБА_4 частина А1890 у будьякому випадку повинна отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеному у ст. 6 цього Договору.

Листом №1692-02-19 від 29.10.2014р. Миколаївська районна державна адміністрація Миколаївської області за наслідками розгляду клопотання від 08.10.2014р. №857 погодила ОСОБА_4 частині А1890 укладення договору про спільну обробку землі №771 від 28.04.2014р., укладеного останньою з ПП «Д.І.М.».

Прокурор оспорює договір з підстав порушення при його укладенні вимог законодавства.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону з огляду наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч.ч.1,2,4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст.ст.1130, ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно із ч.1 ст.19 ЗК України (в редакції, чинній станом на час укладення спірного договору) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із ст.65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.77 ЗК України (в редакції, чинній станом на час укладення спірного договору) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до абз.1, 3 ч. 5 ст. 20 ЗК України (в редакції, чинній станом на час укладення спірного договору) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка залучена ОСОБА_4 частиною А1890 до спільної діяльності з ПП «Д.І.М.» за спірним договором №771 від 28.04.2014р., належить до категорії земель оборони, оскільки надавалась Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району для Широколанівського учбового центру (наразі ВЧ А1890) саме для військових потреб, а отже, порядок її використання підпадає під регулювання норм Закону України «Про використання земель оборони».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Згідно із до ч.ч.1-4 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації. ОСОБА_4 частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності.

В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують лише облік земельної ділянки площею 27986,3га в користуванні ВЧ А1890, проте єдиним правовстановлюючим документом є ОСОБА_6 акт на землю Б №062777 1989р., згідно з яким постійним землекористувачем є Квартирно-експлуатаційна частина Миколаївського району Червонопрапорного Одеського воєнного округу Української соціалістичної республіки (наразі КЕВ м.Миколаїв), а не ВЧ А1890.

Отже спірна земельна ділянка, що обліковується за ВЧ А1890, належить їй на праві оперативного управління, за змістом якого ВЧ А1890 не мала права розпоряджатись земельною ділянкою у будь-який спосіб без згоди землекористувача КЕВ м.Миколаїв, яка повинна була надаватись до укладення договору або одночасно з цим, а не пізніше (20.10.2014р.).

Крім того, додаткова угода №1 від 05.04.2015р. взагалі не була погоджена з КЕВ м.Миколаїв, хоча нею внесені істотні зміни до Договору.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Згідно із ст.14 ЗУ «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Отже, ч.2 ст. 2 ЗУ «Про використання земель оборони» містить вказівку на існування особливостей надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти, які мають визначатися Кабінетом міністрів України.

Як на дату укладення спірного договору, так і на даний час, Кабінетом Міністрів України не визначено порядок надання військовим частинам дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Разом з цим, Наказом Міністра оборони України від 22.12.97р. №483 затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (надалі Положення №483) та Керівництво з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Відповідно до п.1 Положення №483 землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності.

Згідно із пунктами 17-19 Положення №483 право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею, забороняється. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами.

Відповідно до п.32 Положення №483 після отримання державного акта на право постійного користування землею і документів перенесення на місцевість меж відведеної земельної ділянки інженерне управління Військово-Морських Сил України, начальник квартирно-експлуатаційного управління військового округу, начальник квартирно-експлуатаційного відділу Північного оперативно-територіального командування дають вказівку військовим частинам, безпосереднім землекористувачам, приступити до фактичного використання виділеної в користування Міністерству оборони України земельної ділянки.

Згідно із п.36 Положення №483 військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок.

Відповідно до п.38 Положення №483 ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об'єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам.

Згідно із пунктами 39-40 Положення №483 передача земель у тимчасове користування відбувається з погодження заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України щодо земель спеціальних обєктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування щодо земель обєктів окружного, Північного оперативно-територіального командування і підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

З матеріалів справи вбачається, що листом №1692-02-19 від 29.10.2014р. Миколаївська районна державна адміністрація Миколаївської області за результатами розгляду листа від 08.10.2014 року №857 не заперечила щодо укладання договору про спільну діяльність між ОСОБА_4 частиною А1890 та ПП «Д.І.М».

Таким чином, на час укладення спірного договору 28.04.2014р. таке погодження було відсутнє.

Отже з огляду на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку надання дозволів фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури на землях оборони, а також на відсутність погодження відповідного органу виконавчої влади, при укладанні спірного Договору №771 від 28.04.2014р. порушено приписи законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

В силу частини першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, враховуючи обставину встановлення місцевим господарським судом неправомірного розпорядження спірною земельною ділянкою ОСОБА_4 частиною А1890 шляхом укладення оспорюваного договору - ненадання доказів передачі повноважень позивачем КЕВ м.Миколаїв Військовій частині А1890 на укладення оспорюваного правочину, неотримання погодження на укладання договору органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір суперечить чинному на момент його укладення законодавству та правомірно задовольнив позовні вимоги заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону.

Доводи апеляційної скарги ПП «Д.І.М.» колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_6 був виданий КЕВ для безпосереднього землекористувача - «Широколановский учебный центр» (на сьогодні військова частина А1890); КЕЧ лише готувала на той час документацію та встановлювала межі землі з метою подальшого її використання саме військовою частиною А1890 не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_6 №062777 виданий (назва землекористувача та його місцезнаходження) саме Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району Червонопрапорного Одеського воєнного округу Української соціалістичної республіки (наразі - КЕВ м.Миколаїв) для Широколанівського учбового центру, а не безпосередньо Широколанівському учбовому центру (наразі ВЧ А1890).

Обставина наявності відбитку печатки КЕВ м.Миколаїв на Договорі №771 від 28.04.2014р. підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення слугувати не спроможна, оскільки спірний договір, як зазначено вище у тексті постанови суду апеляційної інстанції укладено з порушенням норм діючого законодавства.

Доводи ПП «Д.І.М.» про те, що Законом не передбачена умова отримання дозволу як та, що обов'язково передує укладенню договору або повинна вчинятись у письмовому вигляді та оформлюватись «рішенням», «постановою», «актом», «протоколом» та посилання на лист Миколаївської райдержадміністрації №1692-02-19 від 29.10.2014р. колегія суддів відхиляє, оскільки по по-перше - погодження органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади має бути саме у письмовому вигляді, а по-друге лист №1692-02-19 від 29.10.2014р. Миколаївської райдержадміністрації датований пізніше, ніж був укладений спірний договір про спільний обробіток землі.

Довідка Управління Держкомзему Миколаївського району Миколаївської області від 27.01.2015р. №365/751-2/701 в якій вказано, що саме за військовою частиною А1890, а не за КЕВ м.Миколаїв, обліковуються спірні землі на думку колегії суддів не є беззаперечним доказом на підтвердження тієї обставини,що ВЧ А1890 є повноправним користувачем земельної ділянки, оскільки ОСОБА_6 акт на право постійного користування виданий саме Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району.

Доводи ПП «Д.І.М.» про те, що Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаїв не можуть бути позивачами у даній справі до уваги колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно із ст.ст.3,4 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», положень Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.201р. №795, саме Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаїв здійснює облік земельної ділянки (інвентарний номер 23), переданої у постійне користування за ОСОБА_6 актом серії Б №062777 від 1989р.

Інші доводи апеляційної скарги ПП «Д.І.М.» не свідчать про неправильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2016р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-103, 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.01.2016р. у справі №915/241/15 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.04.2016р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

СуддяБудішевська Л.О.

Суддя Величко Т.А.