Постанова № 56971427, 16.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа№ 910/20049/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко О.В.

за участю представників:

від позивача: Швед Я.О. - представник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015 року у справі № 910/20049/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про розірвання договору, виселення з орендованого приміщення та стягнення 82 809,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 910/20049/15 позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» заборгованість у розмірі 74 082,75 грн., пеню у розмірі 8 310,41 грн., 3 % річних у розмірі 416,48 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 481,00 грн.

Розірвано договір оренди від 18.07.2007 № 85-Упр(ДВ)-07, укладений між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Вирішено виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря) загальною площею 14,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 демонтувати тимчасову огороджуючу конструкцію (кіоск) за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 14,0 кв.м.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП - ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 910/20049/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.01.2016.

Представник позивача 22.12.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

11.01.2016 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Київської міської ради, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання мотивоване тим, що розгляд справи вплине на права та інтереси Київської міської ради, як представника власника майна територіальної громади міста Києва.

11.01.2016 відповідачем подано додаткові письмові пояснення по справі.

12.01.2016 розгляд справи було відкладено на 02.02.2016.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у зв'язку перебування головуючого судді Сухового В.Г. на лікарняному, справу передано на проведення повторного автоматизованого розподілу справи в результаті якого було визначено колегію суддів у складі Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.02.2016.

22.02.2016 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів документів.

22.02.2016 представником відповідача подано уточнення до апеляційної скарги.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.02.2016 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І. А. на лікарняному, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 розгляд справи відкладено на 16.03.2016 у зв'язку з неявкою представників відповідача.

У судове засідання 16.03.2016 представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у справі Київської міської ради, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Дослідивши заявлене клопотання, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку, що з наданих відповідачем доказів та пояснень не вбачається, що рішення у справі може вплинути на права або обов'язки Київської міської ради щодо однієї з сторін, а також, що Київська міська рада має відомості чи докази, які є необхідними для вирішення спору, у зв'язку з чим, підстави для залучення Київської міської ради до участі у справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відсутні.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування додаткових доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Положеннями п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи, що позивачем при розгляді справи у суді першої інстанції ні усно, ні письмово не заявлялись клопотання про витребування доказів, зазначених в прохальній частині клопотання від 22.02.2016, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

18.07.2007 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен», як органом уповноважений органами місцевого самоврядування управляти майном підприємства, установи в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (орендодавець за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар за договором) укладено Договір оренди № 85-Упр(ДВ)-07 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець на підставі рішення Київради від 02.02.2006 № 23/3114 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря) (далі - об'єкт оренди) за адресою: АДРЕСА_1 для торгівлі товарами народного споживання. Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Згідно пункту 2.1 Договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря загальною площею 14,0 кв.м, згідно з викопіюванням з схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

За умовами пункту 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі комунального підприємства «Київський метрополітен».

Відповідно до пункту 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 412,88 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на червень 2007 року (з врахуванням індексу інфляції по травень 2007 року) складає 5780,36 грн. без ПДВ.

Додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України; відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг. Сума до відшкодування згідно з розрахунком (додаток №2) на момент укладення Договору складає 146,48 грн. (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для орендодавця (пункт 3.4 Договору).

Положеннями п. 3.5 Договору сторони погодили, що всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20% (додаток № 2) з розрахунку на червень 2007 року складає 7112,21 грн. Оплата по Договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

У відповідності до п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності до умов пункту 9.1. та 9.3 Договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 02.02.2006 № 23/3114 дії з 18.07.2007 до 16.07.2008 (364 дні). Після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди, якими вносилися відповідні зміни та доповнення до Договору оренди № 85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, а саме:

- додатковою угодою № 1 (342) від 15.10.2007 доповнено розділ 8 договору пунктами 8.5.4, 8.5.5 та 8.6;

- додатковою угодою № 209 від 11.01.2008 внесли зміни в розмір орендної плати, визначивши розмір орендної плати з урахуванням ПДВ з розрахунку на лютий 2008 року на рівні 8 381,22 грн.;

- додатковою угодою № 140 від 18.07.2008 продовжено термін дії договору до 30.09.2008;

- додатковою угодою № 257 від 01.10.2008 продовжено термін дії договору до 31.12.2008;

- додатковою угодою № 452 від 31.12.2008 продовжено термін дії договору до 31.03.2009;

- додатковою угодою № 478 від 01.06.2009 внесли зміни в розмір орендної плати, визначивши розмір орендної плати з урахуванням ПДВ з розрахунку на червень 2009 року на рівні 10 665,68 грн.;

- додатковою угодою № 290 від 01.04.2010 пункт 3.4 викладено в новій редакції, передбачивши, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором укладеним з орендодавцем. Також сторони дійшли згоди, що орендар протягом 20 календарних днів після підписання цієї додаткової угоди зобов'язується укласти з орендодавцем окремий договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна;

- додатковою угодою № 452 від 31.12.2008 продовжено термін дії договору до 31.03.2009;

- додатковою угодою № 336 від 28.09.2011 продовжено термін дії договору до 31.03.2012.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 18.07.2007 було підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину АДРЕСА_1, визначену тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 14,0 м2.

Позивач листами № 11-03/80/37 від 30.01.2013, № 11-03/1155 від 21.11.2013, № 487-НЗК від 26.08.2014, від 148-НДД від 31.03.2015 звертався до відповідача з вимогами про звільнення орендованого приміщення, у зв'язку порушення відповідачем умов Договору щодо дотримання правил пожежної безпеки в метрополітенах, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім того, відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов Договору не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з березня 2015 року по червень 2015 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 74 082 грн. 75 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів за період з березня 2015 року по червень 2015 року на суму 74 082 грн. 75 коп.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості посилань відповідача на неможливість користуватись об'єктом оренди як на підставу, що звільняє відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем дій щодо перешкоджання відповідачу у доступі чи користуванні орендованим майном.

До обов'язків орендаря згідно з нормами частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, статей 285, 286 Господарського кодексу України відноситься, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

Згідно з пунктами 1, 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належними та допустимими доказами підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів на загальну суму 74 082,75 грн., а відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 74 082,75 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором оренди № 85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 8 310 грн. 41 коп. та 3 % річних у розмірі 416 грн. 00 коп. за загальний період прострочення з 11.03.2015 по 21.07.2015.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.2 Договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за Договором оренди № 85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 310 грн. 41 коп. та 3 % річних у розмірі 416 грн. 00 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 11.03.2015 по 21.07.2015, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Нормами ч. 2 ст. 17 Закон України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Сторони визнають, що при несплаті орендної плати орендарем протягом 3 місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря (пункт 5.2 Договору).

Положеннями п. 6.7. Договору сторони погодили, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (стаття 284 Господарського кодексу України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в договорі та закріплено статтями 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Отже, порушення орендарем (наймачем) такої умови Договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи, що сплата орендної плати є основним обов'язком орендаря, внаслідок невиконання якого орендодавець значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні Договору, а також враховуючи, що можливість дострокового розірвання Договору у випадку несплати орендних платежів сторони прямо передбачили в Договорі, вимоги позивача про розірвання Договору оренди № 85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007, є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Положеннями пункту 4.14 Договору сторони погодили, що орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Відповідно до пункту 7.5 Договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

У разі припинення дії цього Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення АДРЕСА_1 в термін, визначений пунктом 4.14 цього Договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті Договору умов, орендодавець, самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіоском) (пункт 8.5.4 Договору).

Як правильно зазначено в рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з розірванням Договору оренди № 85-Упр(ДВ)-07 від 18.07.2007 відповідач втрачає статус орендаря і оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, тому позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» про виселення відповідача з орендованої частини вестибюлю (переходу), визначеної тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском), загальною площею 14,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 також підлягають задоволенню.

З наведеного вбачається, що вимога позивача про зобов'язання відповідача демонтувати належні йому тимчасові огороджуючі конструкції (кіоск) загальною площею 14,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що КП «Київський метрополітен» є неналежним позивачем у справі, оскільки умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що орендодавцем за спірним Договором є саме КП «Київський метрополітен», зміни до Договору щодо заміни орендодавця не вносились, а відповідачем не доведено відсутності у позивача права передавати в оренду спірне майно.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 року по справі № 910/20049/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/20049/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Ю.Б. Михальська

О.В. Тищенко