Рішення № 56971267, 17.03.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 р. Справа № 923/1994/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт", смт.Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник"

смт.Новотроїцьке, Новотроїцький район, Херсонська область,

про стягнення 829 987,13 грн.

та

за зустрічним позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник", смт.Новотроїцьке, Новотроїцький район, Херсонська область,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт", смт.Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область,

про визнання недійсним п. 6.2. договору № 09 ТК 13/01-1 від 03.01.2013р.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, уповн. представник, довіреність №873 від 23.12.2015р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність від 29.01.2016р.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (відповідач) з вимогами про стягнення 829 987,13 грн., з яких 167 132,09 грн. пені, 401447,62 грн. втрат від інфляції, 261 407,42 грн. додатково нарахованих (згідно п. 6.2 укладеного між сторонами у справі договору № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р. поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції) відсотків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за цим договором.

Письмовою заявою від 01.03.2016р. позивач збільшив до 409 528,65 грн. позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та збільшив до 267 273,63 грн. позовні вимоги в частині стягнення вказаних додатково нарахованих відсотків. В іншій частині (щодо стягнення пені) розмір позовних вимог змін не зазнав. Цю заяву позивача прийнято судом, після чого справа розглядається виходячи з позовних вимог (за цим позовом) про стягнення 843 934,37 грн., з яких 167 132,09 грн. пені, 409 528,65 грн. втрат від інфляції, 267 273,63 грн. додатково нарахованих (згідно п. 6.2 укладеного між сторонами у справі договору № 09 ТК 13/01-1 від 03.01.2013р.) відсотків.

Відповідач надав відзив на цей позов, згідно з яким позов не визнає та просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, стверджуючи що:

- нарахування (згідно п. 6.2 вказаного договору № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р.) відповідачеві додаткових відсотків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за цим договором суперечить ст.ст.536, 625, 692 Цивільного кодексу України, оскільки ці відсотки, за своєю правовою природою, є штрафними санкціями за порушення грошового зобов'язання;

- стягнення з відповідача, у зв'язку з неналежним виконанням ним грошових зобов'язань за договором № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р., вказаних додатково нарахованих відсотків, поряд з стягненням з відповідача передбаченої цим договором пені за порушення тих самих грошових зобов'язань, призведе до притягнення відповідача двічі до відповідальності за одне й те саме порушення встановленого договором грошового зобов'язання, що суперечить ст. 61 Конституції України;

- виконаний позивачем розрахунок заявлених до стягнення втрат від інфляції є необґрунтованим: не містить підтвердження розміру застосованих у розрахунку індексів інфляції та розмір заборгованості, в розрізі періодів, нарахування таких втрат;

- наявні підстави для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення додатково нарахованих (згідно п.6.2. договору) вказаних відсотків та про стягнення втрат від інфляції, оскільки (далі цитата): "на думку відповідача необхідно застосувати позовну давність до вказаних вимог, оскільки згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У тому числі з застосуванням ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, де зазначено - якщо цивільні відносини не врегульовано цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону)";

- у суду наявні підстави для відмови, в порядку ст. 83 ГПК України, з урахуванням ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, у задоволенні позовних вимог про стягнення 167 132,09 грн. пені (тобто, у повному обсязі таких позовних вимог).

Також, у наданих суду письмових поясненнях (т.2 а.с.105) відповідач стверджує про нарахування позивачем заявлених до стягнення з відповідача втрат від інфляції всупереч ст.625 Цивільного кодексу України, з урахуванням ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки згідно п.1.1., п.1.2. кожного з доповнень до договору № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р. (далі цитата) "ціну товару сторонами визначено у гривневому еквіваленті, що пов'язується з погодженим курсом долара США на момент оплати)".

Також, відповідач подав зустрічну позовну заяву у справі, з позовними вимогами про визнання недійсним п.6.2. укладеного між сторонами у справі договору № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р. Зустрічний позов обґрунтований твердженнями про наявність підстав для визнання судом недійсним цього пункту договору, згідно з ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, як такого, що не відповідає ст.ст. 536, 625 та ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Позивач за первісним позовом надав відзив на зустрічний позов, згідно з яким просить відмовити повністю в задоволенні зустрічного позову, стверджуючи, що положення п.6.2. укладеного між сторонами у справі договору № 09ТК13/01-1 поставки товару відповідають вимогам законодавства.

За заявою позивача за первісним позовом строк розгляду справи було продовжено понад двомісячний строк, по 26.02.2016р.

За заявою відповідача за первісним позовом строк розгляду справи було продовжено понад встановлені ст. 69 ГПК України строки, по 17.03.2016р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 17.03.2016р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставин, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, крім встановлених рішеннями третейського суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.05.2014р. у справі №923/474/14, яке набрало законної сили, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт", в особі Південної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт", 2 360 000,00 грн. основного боргу (заборгованості з оплати товару) та 47 200,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення прийнято судом на підставі вказаних встановлених судом при розгляді справи № 923/474/14 наступних фактичних обставин:

"Між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" в особі Південної філії товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (відповідач) укладено договір поставки №09ТК03/01-1 від 03.01.2013 року.

Згідно з вищезазначеним договором позивач в передбачені договором строки зобов'язався поставити відповідачу товар, найменування, кількість, ціна, строки поставки та загальна вартість якого зазначається на кожну окрему партію в доповненнях до договору (пункт 1.2), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на передбачених договором умовах.

При укладенні договору поставки сторони узгодили умови поставки, зокрема: загальна кількість товару, еквівалент ціни товару, погоджений курс, асортимент, ціна, строки поставки, оплати та умови оплати товару, що постачається за даним договором визначаються сторонами на кожну окрему партію товару у доповненнях до нього (п. 1.2 договору поставки);

базові умови поставки: продавець постачає товар покупцю на умовах «Франко-склад» (ЕХW), 74840, Херсонська область, Каховський район, с. Роздольне, вул. Комплекс будівель, 15 (п. 2.1 договору поставки);

датою поставки вважається дата, вказана у накладних на відпуск товару (п. 2.4 договору поставки);

ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в доповненнях до даного договору і визначається сторонами як «тверда ціна» та «попередня ціна» (п. 3.1 договору поставки);

загальна ціна цього договору визначається як сума вартості доповнень до цього договору (п. 3.6 договору поставки);

покупець зобов'язаний оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, в строки встановлені в доповненнях до цього договору (п. 4.1 договору поставки);

за згодою покупця, можливий відпуск товару з перевищенням кількості та асортименту узгодженого сторонами. У разі прийняття товару, що не вказаний в доповненнях до договору, відповідач тим самим надав свою згоду, щодо ціни, кількості та асортименту прийнятого ним товару зазначеного в видаткових накладних, та зобов'язується оплатити товар, що був прийнятий ним, згідно п.2.5. договору, в строк зазначений в останньому доповненні (п. 2.5, 4.2, 4.3 договору поставки), а саме:

покупець оплачує отриманий ним товар, в строк, що указано в останньому доповненні до цього договору (п. 4.3 договору поставки);

за порушення строків оплати переданого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (ч. 1 п. 11.2 договору поставки).

До договору поставки між сторонами були також підписані та скріплені печатками доповнення, а саме: №1/п від 31.01.2013р., №2/тк від 13.03.2013р., №3/тк від 02.04.2013р., №4/тк від 03.04.2013р., №5/тк від 03.04.2013р., №6/тк від 03.04.2013р., №7/тк від 10.04.2013р., №8/тк від 15.04.2013р., №9/тк від 15.04.2013р., №10/тк від 22.04.2013р., №11/тк від 22.04.2013р., №12/тк від 29.04.2013р., №13/тк від 15.05.2013р., №14/тк від 15.05.2013р., №15/тк від 16.05.2013р., №16/тк від 16.05.2013р., №17/тк від 22.05.2013р., №18/тк від 31.05.2013р., №19/п від 31.05.2013р., №20/тк від 17.06.2013р., №21/тк від 17.06.2013р., №22/тк від 21.06.2013р., №23/тк від 26.06.2013р., №24/тк від 05.07.2013р., №25/тк від 10.07.2013р., №26/тк від 22.07.2013р., №27/тк від 26.07.2013р., №28/тк від 05.08.2013р., №29/тк від 09.08.2013р., №30/тк від 14.08.2013р., №31/тк від 19.08.2013р.

Факт передачі продавцем та прийняття покупцем товару на загальну суму 3202656грн.94коп. підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними: № ПФ/02-006 від 27 лютого 2013р., № ПФ/04-011 від 02 квітня 2013р., № ПФ/04-024 від 03 квітня 2013р., № ПФ/04-025 від 03 квітня 2013р., № ПФ/04-053 від 05 квітня 2013р., № ПФ/04-086 від 10 квітня 2013р., № ПФ/04-087 від 10 квітня 2013р., № ПФ/04-119 від 15 квітня 2013р., № ПФ/04-120 від 22 квітня 2013р., № ПФ/04-212 від 22 квітня 2013р., № ПФ/04-213 від 22 квітня 2013р., № ПФ/04-284 від 29 квітня 2013р., № ПФ/05-147 від 15 травня 2013р., № ПФ/05-148 від 15 травня 2013р., № ПФ/05-166 від 16 травня 2013р., № ГІФ/05-167 від 16 травня 2013р., № ПФ/05-240 від 21 травня 2013р., № ПФ/05-244 від 22 травня 2013р., № ПФ/05-376 від 31 травня 2013р., № ПФ/05-377 від 31 травня 2013р., № ПФ/06-203 від 17 червня 2013 року, №ПФ/06-204 від 17 червня 2013року, №ПФ/06-290 від 21 червня 2013року, №ПФ/06-291 від 21 червня 2013року, №ПФ/06-333 від 26 червня 2013року, №ПФ/07-110 від 05 липня 2013року , № ПФ/07-166 від 10 липня 2013року, №ПФ/07-167 від 10 липня 2013року, № ПФ/07-351 від 22 липня 2013року, №ПФ/07-416 від 26 липня 2013року, № ПФ/08-038 від 05 серпня 2013року, № ПФ/08-108 від 09 серпня 2013року, №ПФ/08-168 від 14 серпня 2013року, № ПФ/08-212 від 19 серпня 2013року, № ПФ/08-213 від 19 серпня 2013року.

Товар за вищезазначеними накладними отримано представниками відповідача, які діяли відповідно до наданих ним довіреностей, копії яких надані до матеріалів справи (арк. справи 58-84).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 договору поставки відповідач зобовязаний здійснити розрахунки за отриманий товар у строк, зазначений в останньому доповненні до договору.

Матеріалами справи та розрахунком суми позову підтверджується, що станом на день звернення позивача з позовом відповідач здійснив розрахунки за товар отриманий за вищезазначеними накладними частково, в сумі 703 550грн.84коп.

Крім того, відповідач повернув товар (насіння соняшника ОСОБА_2) на 139106грн. 10коп.

Його борг на день звернення з позовом становив 2360000 грн. 00коп., що підтверджується розрахунком суми позову та надісланим позивачем актом звірки розрахунків, від підписання якого відповідач ухиляється".

У справі № 923/1994/15 суд, на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України, приймає доведеними без доказування вказані встановлені рішенням господарського суду Херсонської області від 15.05.2014р. по справі № 923/474/14 фактичні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а також, що покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Згідно з частиною 2 цієї ж статті товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 5 цієї ж статті якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною 2 цієї ж статті розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п. 3.1. укладеного між сторонами у даній справі договору № 09 ТК 13/01-1 від 03.01.2013р. поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції (надалі - договір) ціна товару вказується сторонами у Доповненнях до даного договору і визначається сторонами як "тверда ціна" та "попередня ціна".

Згідно з п. 3.2. договору на товар, що передається покупцю (відповідачеві) на умовах товарного кредиту, встановлюється "попередня ціна", яка визначається у гривнях, а також, встановлюється "еквівалент ціни товару" в іноземній валюті та зазначаються у доповненнях до договору, а також, визначається "погоджений курс", який вказується у доповнені до договору. При цьому, ціна на товари вітчизняного виробництва не підлягають коригуванню продавцем у бік збільшення.

Згідно з п. 3.3. договору ціну товару може бути змінено, в залежності від умов вказаних у доповненнях до договору: якщо згідно доповнення продаж товару здійснюється на умовах "товарного кредиту", то вказана у доповненні ціна товару є "попередньою ціною" та може коригуватися продавцем (п. 3.3.1. договору), а якщо згідно доповнення продаж товару здійснюється на умовах "попередньої оплати", то ціна на товар є "твердою ціною", але при порушенні покупцем строків виконання грошового зобов'язання ціна на переданий товар є (стає) "попередньою ціною" та може коригуватися продавцем (п. 3.3.2. договору).

Згідно з п. 6.1. договору відсотки за користування товарним кредитом, нараховані згідно з п. 1.1. Доповнень до договору та включені до вартості товару.

Згідно з п. 6.2. договору позивач за первісним позовом (як продавець товару) має право, а відповідач за первісним позовом (як покупець товару) погоджується з тим, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, які вказано у Доповненнях до договору, продавець може додатково нарахувати відсотки за користування товарним кредитом, без додаткового погодження з покупцем, за період з моменту передання товару до моменту виконання грошового зобов'язання вказаного у доповненні у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка, в день від вартості переданого, але неоплаченого товару. Додатково нараховані відсотки за користування товарним кредитом покупець зобов'язаний сплатити протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Сторони договору підписали низку доповнень до нього щодо встановлення строків та інших умов оплати товару (надалі - доповнення). Зокрема, згідно з доповненням № 1/п від 31.01.2013р. для оплати товару вартістю 5 445,00 грн. (з ПДВ) був встановлений строк до 01.02.2013р. За тестом усіх інших доповнень (з № 2/тк від 13.03.2013р. по № 31/тк від 19.08.2013р.) сторони договору узгодили, що вказаний у доповненні товар передається позивачем відповідачеві, й, відповідно, приймається від позивача відповідачем на умовах товарного кредиту з процентною ставкою 0,01 (нуль цілих одна сота) відсотка від суми переданого товару на весь строк кредитування, що зазначений у відповідному доповненні. Строки оплати товару, згідно цих доповнень були наступними (т.1 а.с.32-61):

- товару вартістю 14 172,48 грн. (з ПДВ): 7 086,24 грн. (50 % від вартості товару) до 25.03.2013р. та 7 086,24 грн. (50 % від вартості товару) до 10.08.2013р. (доповнення №2/тк від 13.03.2013р.);

- товару вартістю 139 200,00 грн. (з ПДВ): 41 760,00 грн. (30 % від вартості товару) до 05.04.2013р., 13 920,00 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 83 520,0 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 3/тк від 02.04.2013р.);

- товару вартістю 10 083,46 грн. (з ПДВ): 3 025,04 грн. (30 % від вартості товару) до 05.04.2013р., 1008,35 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 6050,08 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 4/тк від 03.04.2013р.);

- товару вартістю 73 740,00 грн. (з ПДВ): 22 122,00 грн. (30 % від вартості товару) до 05.04.2013р., 51 618,00 грн. (70 % від вартості товару) до 10.08.2013р. (доповнення № 5/тк від 03.04.2013р.);

- товару вартістю 227 112,00 грн. (з ПДВ): 68 133,60 грн. (30 % від вартості товару) до 05.04.2013р., 158 978,40 грн. (70 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 6/тк від 03.04.2013р.);

- товару вартістю 203 485,80 грн. (з ПДВ): 61 045,74 грн. (30 % від вартості товару) до 12.04.2013р., 20 348,58 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 122 091,48 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 7/тк від 10.04.2013р.);

- товару вартістю 328 806,64 грн. (з ПДВ): 98 641,99 грн. (30 % від вартості товару) до 17.04.2013р., 32 880,66 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 197 283,98 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 8/тк від 15.04.2013р.);

- товару вартістю 37 884,00 грн. (з ПДВ): 18 942,00 грн. (50 % від вартості товару) до 17.04.2013р., 18 942,00 грн. (50 % від вартості товару) до 10.08.2013р. (доповнення № 9/тк від 15.04.2013р.);

- товару вартістю 276 278,35 грн. (з ПДВ): 82 883,51 грн. (30 % від вартості товару) до 25.04.2013р., 27 627,84 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 165 767,01 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 10/тк від 22.04.2013р.);

- товару вартістю 59 952,00 грн. (з ПДВ): 29 976,00 грн. (50 % від вартості товару) до 26.04.2013р., 29 976,00 грн. (50 % від вартості товару) до 10.08.2013р. (доповнення № 11/тк від 22.04.2013р.);

- товару вартістю 115 788,00 грн. (з ПДВ): 34 736,40 грн. (30 % від вартості товару) до 03.05.2013р., 81 051,60 грн. (70 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 12/тк від 29.04.2013р.);

- товару вартістю 120 017,25 грн. (з ПДВ): 36 005,18 грн. (30 % від вартості товару) до 20.05.2013р., 12 001,73 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 72 010,35 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 13/тк від 15.05.2013р.);

- товару вартістю 15 048,60 грн. (з ПДВ): 7 524,30 грн. (50 % від вартості товару) до 20.05.2013р., 7 524,30 грн. (50 % від вартості товару) до 10.08.2013р. (доповнення № 14/тк від 15.05.2013р.);

- товару вартістю 46 682,38 грн. (з ПДВ): 14 004,71 грн. (30 % від вартості товару) до 21.05.2013р., 4 668,24 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 28 009,43 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 15/тк від 16.05.2013р.);

- товару вартістю 64 998,00 грн. (з ПДВ): 32 499,00 грн. (50 % від вартості товару) до 21.05.2013р., 32 499,00 грн. (50 % від вартості товару) до 10.08.2013р. (доповнення № 16/тк від 16.05.2013р.);

- товару вартістю 46 303,55 грн. (з ПДВ): 13 891,07 грн. (30 % від вартості товару) до 27.05.2013р., 4 630,36 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 27 782,13 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 17/тк від 22.05.2013р.);

- товару вартістю 89 854,56 грн. (з ПДВ): 26 956,37 грн. (30 % від вартості товару) до 04.06.2013р., 8 985,46 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 53 912,74 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 18/тк від 31.05.2013р.);

- товару вартістю 26 771,18 грн. (з ПДВ): 13 385,59 грн. (50 % від вартості товару) до 04.06.2013р., 13 385,59 грн. (50 % від вартості товару) до 10.08.2013р. (доповнення № 19/тк від 31.05.2013р.);

- товару вартістю 181 516,56 грн. (з ПДВ): 54 454,97 грн. (30 % від вартості товару) до 19.06.2013р., 18 151,66 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 108 909,94 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 20/тк від 17.06.2013р.);

- товару вартістю 38 998,80 грн. (з ПДВ): 19 499,40 грн. (50 % від вартості товару) до 19.06.2013р., 19 499,40 грн. (50 % від вартості товару) до 10.08.2013р. (доповнення № 21/тк від 17.06.2013р.);

- товару вартістю 105 321,90 грн. (з ПДВ): 31 596,57 грн. (30 % від вартості товару) до 26.06.2013р., 10 532,19 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 63 193,14 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 22/тк від 21.06.2013р.);

- товару вартістю 24 439,20 грн. (з ПДВ): 7 331,76 грн. (30 % від вартості товару) до 01.07.2013р., 2 443,92 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 14 663,52 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 23/тк від 26.06.2013р.);

- товару вартістю 41 444,34 грн. (з ПДВ): 12 433,30 грн. (30 % від вартості товару) до 09.07.2013р., 4 144,43 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 24 866,60 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 24/тк від 05.07.2013р.);

- товару вартістю 85 502,40 грн. (з ПДВ): 25 650,72 грн. (30 % від вартості товару) до 12.07.2013р., 8 550,24 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 51 301,44 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 25/тк від 10.07.2013р.);

- товару вартістю 131 780,52 грн. (з ПДВ): 39 534,16 грн. (30 % від вартості товару) до 24.07.2013р., 13 178,05 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 79 068,31грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 26/тк від 22.07.2013р.);

- товару вартістю 199 879,20 грн. (з ПДВ): 59 963,76 грн. (30 % від вартості товару) до 30.07.2013р., 19 987,92 грн. (10 % від вартості товару) до 10.08.2013р., 119 927,52 грн. (60 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення № 27/тк від 26.07.2013р.);

- товару вартістю 16 632,00 грн. (з ПДВ): 4 989,60 грн. (30 % від вартості товару) до 07.08.2013р., 11 642,40 грн. (70 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення №28/тк від 05.08.2013р.);

- товару вартістю 141 654,53 грн. (з ПДВ): 42 496,36 грн. (30 % від вартості товару) до 13.08.2013р., 99 158,17 грн. (70 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення №29/тк від 09.08.2013р.);

- товару вартістю 20 998,80 грн. (з ПДВ): 6 299,64 грн. (30 % від вартості товару) до 16.08.2013р., 14 699,16 грн. (70 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення №30/тк від 14.08.2013р.);

- товару вартістю 173 759,34 грн. (з ПДВ): 52 127,80 грн. (30 % від вартості товару) до 21.08.2013р., 121 631,54 грн. (70 % від вартості товару) до 10.10.2013р. (доповнення №31/тк від 19.08.2013р.).

З матеріалів справи (виписки банку (т.1 а.с.133), пояснення позивача за первісним позовом (т.2 а.с.87)), слідує, що після ухвалення господарським судом Херсонської області рішення від 15.05.2014р. у справі № 923/474/14, СТОВ "Аграрник" було здійснено наступні платежі на погашення заборгованості перед ТОВ "Агросвіт" за укладеним між ними договором № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р.: 22.08.2014р. сплачено 30 000,0 грн., 28.08.2014р. сплачено 30 000,0 грн., 08.09.2014р. сплачено 100 000,0 грн., 15.09.2014р. сплачено 150 000,00 грн., 29.09.2014р. сплачено 400 000,00 грн., 08.10.2014р. сплачено 400 000,00 грн., 15.10.2014р. сплачено 500 000,00 грн., 30.10.2014р. сплачено 500 000,00 грн., 31.10.2014р. сплачено 297 200,00 грн.

Й відповідно, вказану заборгованість було погашено в повному обсязі 31.10.2014р.

04.11.2015р. ТОВ "Агросвіт", позивачем за первісним позовом, був складений рахунок № А/11-000019 для оплати СТОВ "Аграрник", відповідачем за первісним позовом, 261407,42 грн. додатково нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, згідно з п.6.2. укладеного між ними договору № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р. Даний рахунок ТОВ "Агросвіт" 04.11.2015р. надіслало СТОВ "Аграрник" разом з листом № 802 від 04.11.2015р. з вимогою до СТОВ "Аграрник" виконати договірне зобов'язання (згідно п.6.2. договору № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р.) щодо сплати протягом п'яти днів з моменту отримання вказаного рахунку 261 407,42 грн. додатково нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, у зв'язку з порушенням СТОВ "Аграрник" встановлених договором № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р. строків оплати товару. Даного листа отримано 13.11.2015р. СТОВ "Аграрник". Вказане підтверджується цими рахунком та листом, фіскальним чеком від 04.11.2015р. поштового відділення, описом вкладення у цінний лист від 04.11.2015р. та роздруківку з інтернет-ресурсу "Онлайн-сервіс УДППЗ "Укрпошта" "Відстеження пересилання поштових відправлень" (т.1 а.с.134-137) й не спростовано СТОВ "Аграрник". СТОВ "Аграрник" вимоги цього листа ТОВ "Агросвіт" не задовольнило та не надало будь-якої відповіді на цей лист.

Згідно приписів ГПК України визначення розміру позовних вимог є виключним правом позивача. В контексті цього суд зазначає й про виключне право позивача за первісним позовом, на власний розсуд, визначати періоди нарахування заявлених до стягнення пені, втрат від інфляції та додатково нарахованих (згідно п. 6.2 укладеного між сторонами у справі договору № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за цим договором.

Позивачем за первісним позовом заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом:

- пені у загальному розмірі 167 132,09 грн., яка нарахована з 10.10.2013р. по 09.04.2014р.;

- втрат від інфляції у розмірі 409 528,65 грн., які нараховані з жовтня 2013 року по жовтень 2014 року;

- додатково нарахованих за відповідні часові періоди в межах з 13.03.2013р. до 10.10.2013р. (згідно п. 6.2 договору № 09ТК13/01-1 від 03.01.2013р.) відсотків в розмірі 261 407,42 грн.

Згідно з ст. 610 та ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Згідно з ч. 1 ст. 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Згідно з п. 11.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за даним договором його сторони несуть відповідальність, що визначена даним договором та законодавством України.

Відповідно ж до п. 11.2. договору за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Виконані позивачем за первісним позовом розрахунки заявлених до стягнення з відповідача за первісним позовом 167 132,09 грн. пені та 409 528,65 грн. втрат від інфляції (т.2 а.с.94-95) судом перевірено. Ці розрахунки не містять арифметичних помилок, узгоджуються з наведеними нормами закону та положеннями договору, відповідають фактичних обставинам взаємовідносин за вказаним договором.

Стосовно доводів відповідача за первісним позовом про необґрунтованість позовних вимог про стягнення втрат від інфляції, у зв'язку з простроченням цим відповідачем виконання грошового зобов'язання (щодо оплати товару), в контексті приписів п.3.4., п. 3.7.1., п.3.7.2. договору суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3.10. договору платіжною одиницею за цим договором є національна валюта України - гривня. Згідно з п. 3.11. договору грошове зобов'язання покупця товару у договорі встановлено сторонами договору у національній валюті України - гривні.

Згідно з п. 3.4. договору сторони цього договору дійшли згоди про те, що ціна договору може бути скоригована продавцем без додаткового погодження з покупцем, шляхом коригування вартості (згідно доповнень до договору) в порядку п. 3.3. договору, у випадку, якщо з моменту укладання доповнення до даного договору до моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (кінцевого терміну оплати остаточного рахунку) "ринковий курс" іноземної валюти (долар США, ОСОБА_1) до гривні, збільшився більш ніж на 1 (один) відсоток від "погодженого курсу", який вказаний у доповненні до договору. Спосіб визначення зазначеного "ринкового курсу" узгоджений сторонами договору у п. 3.5.1. договору.

Згідно з п.3.6. договору загальна ціна договору визначається як сума вартостей згідно доповнень до договору.

Згідно з п. 3.7.1. договору, в разі настання передбачених п. 3.4. даного договору умов, покупець погоджується з тим, що продавець має право скоригувати в сторону збільшення вартість договору, на підставі визначених в доповненнях до договору "еквівалентів ціни товару" в іноземній валюті. Згідно з п. 3.7.2. договору вартість товару, яка вказана у доповненні до договору, коригується у наступний спосіб: "еквівалент ціни товару" окремого товару, що вказаний у доповненні до договору, коригується продавцем за ринковим курсом продажу іноземної валюти (ОСОБА_1/долара США), який визначається в порядку п.3.5. даного договору. Скоригована ціна товару визначається таким чином: "еквівалент ціни товару" множиться на "ринковий курс" на дату, визначену згідно з п.3.5.1. договору; таке коригування здійснюється відносно товару кожного найменування, щодо якого у доповненні до договору вказано "еквівалент ціни товару".

Якщо покупцю невідомо про коригування ціни товару, то покупець зобов'язаний сплатити вартість товару згідно доповнення до договору, а по отриманню від продавця рахунку-фактури на оплату скоригованої вартості товару покупець зобов'язаний доплатити відповідну різницю у вартості товару.При коригуванні ціни даного договору продавцем може застосовуватися офіційний курс Національного Банку України у разі, коли "ринковий курс", що визначений у встановлений договором спосіб, є меншим, ніж відповідний офіційний курс Національного Банку України.

Згідно з п.3.8. договору, в разі проведення продавцем коригування суми договору, покупець зобов'язується сплатити таку різницю між "попередньою ціною" та скоригованою ціною суми договору протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку-фактури від продавця.

Отже, що за умовами договору повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в доповненнях до договору, тобто, базової ціни та суми відповідного коригування ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому пункту 3.7. даного договору та його підпунктів 3.7.1.-3.7.2.

Таким чином, правова природа коригування ціни товару на умовах цього договору є визначення остаточної ціни товару на час розрахункових операцій.

З положень п. 3.8. договору слідує, що зобов'язання покупця товару щодо сплати скоригованої вартості товару є грошовим зобов'язанням покупця перед продавцем з оплати товару. Отже, пункт 3.7. договору і його підпункти 3.7.1. 3.7.2. містять умови, що передбачають чітко визначений, за настання певних обставин, порядок та спосіб розрахунку нової (скоригованої) ціни товару шляхом коригування сум платежів за товар, що заздалегідь погоджений сторонами в договорі, що дозволяє їм без додаткових домовленостей, переговорів, укладання додаткових угод тощо, відразу визначити нову ціну товару (доплату до базової, первинної ціни договору).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань", із змінами, розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з ст.ст. 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). За змістом ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобовязання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Таким чином, нарахування втрат від інфляції та коригування ціни товару має різну правову природу виникнення. Так, розмір (сума) коригування ціни товару є складовою грошового зобов'язання, оскільки остаточно визначає ціну товару. Інфляційні ж нарахування - це правовий інструмент впливу на боржника за порушення ним грошового зобов'язання.

Також, суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України конкретизується передбачений ст. 536 Цивільного кодексу України обовязок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні вказаних ст. 536 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення. Проте, з п.6.2. укладеного між сторонами у справі договору та розрахунку заявлених до стягнення 267 273,63 грн. додатково нарахованих відсотків за користування товарним кредитом згідно цього п.6.2. договору, слідує, що передбачені вказаним пунктом договору відсотки (проценти) та не є річними, а нараховуються за кожен день певного періоду часу.

За таких обставин нарахування відповідачеві за первісним позовом 267 273,63 грн. відсотків, додаткових (згідно п. 6.2 укладеного між сторонами у справі договору) відсотків не відповідає ст. 536 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України.

Додатково суд зазначає про наступне.

У п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", із змінами, роз'яснено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, й відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (в останньому випадку таке усне клопотання має бути зазначене в протоколі судового засідання)".

Викладене за текстом відзиву на первісний позов щодо наявності підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення додатково нарахованих відсотків (згідно п.6.2. договору) та про стягнення втрат від інфляції, а саме, "на думку відповідача необхідно застосувати позовну давність до вказаних вимог, оскільки згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У тому числі з застосуванням ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, де зазначено - якщо цивільні відносини не врегульовано цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону)", з урахуванням відповідного усного клопотання відповідача за первісним позовом, суд розглядає, у сукупності, як заяву цього відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення додатково нарахованих відсотків (згідно п.6.2. договору) та про стягнення втрат від інфляції.

Приписами ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що спеціальна позовна давність тривалістю в один рік застосовується до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з ч. 5 цієї ж статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення судом рішення.

Втрати від інфляції, як вже було вказано раніше за текстом даного рішення, не є за своєю правовою природою штрафними санкціями. Тому, до вимог про стягнення сум втрат від інфляції не підлягає застосуванню спеціальна позовна давність тривалістю в один рік. Згідно з п. 11.3. договору сторони договору дійшли згоди не застосовувати скорочені строки позовної давності до позовних вимог щодо пені. Тому, до вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом пені не підлягає застосуванню спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Виходячи з положень наведених правових норм та за висновку суду про наявність підстав для відмови в первісному позові в частині вимог про стягнення 267 273,63 грн. додатково нарахованих (згідно п. 6.2 укладеного між сторонами у справі договору) відсотків до цих вимог не підлягає застосуванню позовна давність. Такий висновок суду узгоджується з роз'ясненнями, що містить п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 167 132,09 грн. пені та 409 528,65 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 267 273,63 грн. додатково нарахованих (згідно п. 6.2 укладеного між сторонами у справі договору) відсотків задоволенню не підлягають. В задоволенні позовних вимог про стягнення 267 273,63 грн. таких відсотків має бути відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Повноваження суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій обумовлені необхідністю співмірності розміру відповідальності порушенню, його об'єктивній та суб'єктивній стороні, об'єкту та суб'єкту, що окрім викладених статей законів слідує із таких загальних засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України.

Співмірність порушенню відповідальності особи застосовується у судочинстві і Європейським судом з прав людини, практика якого є джерелом права при розгляді справ судами України відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідачем за первісним позовом не подано суду доказів наявності встановлених законом підстав для зменшення штрафних санкцій, які нараховані за порушення договірних зобов'язань.

Зокрема, не надано доказів наявності форс-мажорних обставин в господарській діяльності відповідача з виробництва сільгосппродукції або доказів наявності інших виняткових за характером обставин відносно відповідача в контексті, відповідно, даних випадків, як порушення ним договірних зобов'язань, так і застосування до нього штрафних санкцій за це порушення, а також, не доведено наявності у відповідача, у даному випадку, наявності будь-яких інтересів, які заслуговують на увагу суду (мають бути враховані судом) при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Суду не надано й будь-якого документального підтвердження поточного фінансового становища відповідача. Розмір нарахованої відповідачеві пені, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме, 167 132,09 грн. не є, за оцінкою суду, надмірно великим порівняно з розміром заборгованості з оплати товару (2 738 100,93 грн. та 2 360 000 грн.), у зв'язку з наявністю якої була нарахована вказана пеня. Таким чином, відсутні встановлені законом підстави для зменшення пені, яка за даним рішенням суду підлягає стягненню з відповідача.

Cтосовно позовних вимог за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою, шостою статті 203 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.

Періоди нарахування заявлених до стягнення з відповідача за первісним позовом пені та додатково нарахованих відсотків (згідно п.6.2. договору) не співпадають між собою а ні повністю, а ні частково. Нарахування таких відсотків здійснено до 10.10.2013р. - найбільш пізньої у часі дати виконання відповідних грошових зобов'язань, які вказані (узгоджені між сторонами договору) у доповненнях до договору.

Разом з тим, приписами ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України передбачено нарахування процентів, відповідно до ст. 536 цього ж кодексу, у разі прострочення покупцем оплати товару, на прострочену суму, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня фактичної оплати товару. А формулювання тексту п. 6.2. договору при визначенні кінцевої (граничної) дати нарахування відсотків за користування товарним кредитом (далі цитата): "до моменту виконання грошового зобов'язання вказаного в Доповненні...". Або ж, як до вказаного у відповідному доповненні до договору моменту (дати) виконання грошового зобов'язання (узгодженої сторонами договору дати оплати товару). Або ж, як до моменту виконання вказаного у відповідному доповненні до договору грошового зобов'язання (фактичної дати оплати товару). Останнє узгоджується з приписами ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наведених формулювань п. 6.2. договору, а також, згідно з ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України суд констатує про те, що позивач за первісним позовом мав (при поданні позову) та має на даний час встановлене для нього договором право нарахувати згідно закону та заявити до стягнення з відповідача за первісним позовом й додатково нараховані відсотки (згідно п.6.2. договору) за період з 10.10.2013р. й по дати фактичної оплати відповідного товару.

Суд, також, зазначає, що згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобовязання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, є пеня. Й тому, за своєю правовою природою, передбачені п. 6.2. договору відсотки підпадають під визначення пені.

Практична реалізація позивачем за первісним позовом, в подальшому, права на нарахування відповідачеві за первісним позовом передбачених п. 6.2. договору відсотків, у зв'язку з порушенням цим відповідачем строків оплати товару, до дати фактичної оплати відповідного товару може призвести до застосування до відповідача за первісним позовом штрафних санкцій у вигляді нарахування двічі пені за порушення одного й того самого грошового зобовязання.

Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що умовами договору передбачено, подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання покупцем, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За цього висновку суду, а також, з урахуванням раніше наведеного за текстом даного рішення висновку суду про встановлення пунктом 6.2. укладеного між сторонами у справі договору іншого способу розрахунку (обчислення) відсотків за користування товарним кредитом, який не відповідає ст. 536 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, на підставі наведених правових норм позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним п.6.2. договору підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Первісний позов задовольняється на 68,33 %.

68,33 % = ((576 660,74 грн. (розмір задоволених позовних вимог за первісним позовом) / (843 934,37 грн. (розмір заявлених позовних вимог, згідно з заявою від 01.03.2016р. позивача за первісним позовом )) х 100 %

У звязку з цим 68,33 % або 8 649,91 грн. судового збору за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом, решта на позивача за первісним позовом.

Зустрічний позов задовольняється в повному обсязі. Тому судовий збір, що сплачений за подання зустрічного позову, повністю, тобто, у сумі 1 378,00 грн., має бути покладений на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (місцезнаходження: 75300, Херсонська область, Новотроїцький район, смт.Новотроїцьке, вул. Залізнична, буд.17; ідентифікаційний код юридичної особи 30981635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (місцезнаходження: 28020, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Свердлова, буд.2/1; ідентифікаційний код юридичної особи 23233729) 167 132 (сто шістдесят сім тисяч сто тридцять дві) грн. 09 коп. пені, 409 528 (чотириста дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 65 грн. втрат від інфляції та 8 649 (вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 91 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним позовом.

4. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити.

5. Визнати недійсним пункт 6.2. договору № 09 ТК 13/01-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції, який був укладений 03.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник".

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (місцезнаходження: 28020, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Свердлова, буд.2/1; ідентифікаційний код юридичної особи 23233729) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник" (місцезнаходження: 75300, Херсонська область, Новотроїцький район, смт.Новотроїцьке, вул. Залізнична, буд.17; ідентифікаційний код юридичної особи 30981635) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. компенсації по сплаті судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.04.2016р.

Суддя К.В. Соловйов