Рішення № 56970993, 29.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2016р. Справа№ 914/190/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське», с.Зубра, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення плати за скид стічних вод в міську каналізацію м.Львова без дозволу

ціна позову: 53020,48 грн.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 представник ( довіреність від 03.10.2015р. №01-5089); ОСОБА_2 представник (довіреність від 12.10.2015р. б/н)

відповідача: ОСОБА_3- представник (довіреність від 05.08.2015р. №02)

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» про стягнення плати за скид стічних вод в міську каналізацію м.Львова без дозволу; ціна позову 53020,48грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 22.01.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 09.02.2016р. та від 16.03.2016р. В судових засіданнях 23.02.2016р. та 25.03.2016р. оголошувались перерви, про що представники Сторін повідомлялись під розписку в судовому засіданні. Строк розгляду спору продовжено на 15 днів ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 16.03.2016р.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи та про оголошення перерв в судовому засіданні) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представники Позивача в судове засідання зявились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив, надав усні пояснення, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.11.2012р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (Позивач, Львівводоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» (Відповідач, Абонент) укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі №305904 (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого Львівводоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію та сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені Договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (надалі Правила користування), правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення (надалі Правила експлуатації), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова (надалі Правила приймання).

Відповідно до п.2.1.1 Договору Львівводоканал зобов'язався згідно з технічними умовами на приєднання Абонента до міської мережі водопроводу та каналізації, виданими Львівводоканалом, забезпечити в розмірі лімітів постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ГОСТ 2874-28) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту в обємі 735 куб.м./місяць; приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в обємі 705 куб.м./місяць; дощових (талих) стічних вод в обємі 275 куб.м./місяць.

Згідно п.2.1.3 Договору Водоканал зобов'язується проводити обстеження систем водопостачання та водовідведення на предмет дотримання Абонентом умов Договору.

Згідно із п.2.2.1 Договору Абонент зобовязався отримати у Львівводоканалі технічні умови (в разі їх відсутності) на приєднання абонента до каналізаційної мережі, погодити паспорт водного господарства (в разі його відсутності) протягом одного місяця з моменту укладення Договору і у встановленому порядку отримати Дозвіл на скид стічних вод, погодивши проект ліміту на скид забруднювальних речовин.

Окрім того, згідно п. 2.2.4 та 2.2.7 Договору Абонент зобовязувався сплачувати вартість наданих Львівводоканалом послуг за чинними тарифами, з поданими розрахунками, а також не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання та водовідведення та допустимі рівні концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках Абонента.

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання обовязків, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із п. 4.4 Договору при відсутності дозволу за скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії весь обєм стоків вважається понадлімітним і оплачується в пятикратному розмірі.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору встановлено, що Договір укладається терміном на один рік. Договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його розірвання жодна із Сторін не заявить про закінчення його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач віднесений до Переліку підприємств, для яких встановлюється ліміт на скид забруднювальних речовин у міську каналізацію станом на 01.01.2012р., який стверджено директором департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

Як зазначає Позивач у позовній заяві, Відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов'язань щодо отримання ОСОБА_4 на скид стічних вод у міську каналізацію та, в період з січня по лютий 2013 року, а також з січня по травень 2014 року здійснював скид у міську каналізацію стічних вод без зазначеного ОСОБА_4.

Згідно із пп.4.6.6, 8.4.9 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292, при відсутності у абонента дозволу на скид чи закінченні строку його дії весь обєм стічних вод (за розрахунковий період) розглядається як такий, що перевищує ліміт обєму стічних вод, і плата за їх скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі основного тарифу. Аналогічне правове положення закріплено Сторонами у п.4.4. Договору.

Відповідно до норми п.4.6.5.2 Правил, Дозвіл на скид стічних вод втрачає чинність 31 грудня року, на який його видано (о 24:00год).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок допущеного Відповідачем порушення вимог Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова та умов Договору Відповідач з січня по лютий 2013 року, а також з січня по травень 2014 року не сплатив плату за скид своїх стічних вод в систему міської каналізації м.Львова без дозволу.

Згідно з нормами п.4.6.6, 9.4.2.1. Правил та умовами п.4.4 Договору, відсутність ОСОБА_4 на скид стічних вод у міську каналізацію м.Львова з січня по лютий 2013 року, а також з січня по травень 2014 року зумовлює виникнення у Відповідача обовязку зі сплати додаткової суми коштів у 5-кратному розмірі основного тарифу, оскільки, у такому випадку, весь обсяг стічних вод вважається таким, що перевищує ліміт обсягу стічних вод.

За скид стічних вод в систему міської каналізації м.Львова без дозволу в період з січня по лютий 2013 року, а також з січня по травень 2014 року Відповідачу нарахована плата в розмірі 53020,48 грн. та надіслано рахунки (копії рахунків №№466_01, №№466_02, №№465_01, №№465-02, №№465_03, №№465_04, №№465_05 від 04.11.2015р., розрахунків та доказів скерування рахунків долучено до матеріалів справи).

Позивач зазначає, що відповідно до п.4.2 «Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів», затвердженої наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 (надалі Інструкція) та відповідно до п.8.4.9 Місцевих Правил плата відповідача за скид до міської каналізації стічних вод без дозволу здійснюється відповідно до рахунків, які виставляє водоканал і розподіляється таким чином: 20% - 10604,10 грн. перераховуються на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища; 80% - 42416,38 грн. перераховуються на рахунок водоканалу.

Позивач 18.11.2015 року надіслав на адресу Відповідача ОСОБА_5 від 18.11.2015р. вих.№10-6038 із вимогою про сплату заборгованості в розмірі 53020,48 грн., а також рахунки та розрахунки за період, за який нарахована плата (докази надсилання в матеріалах справи). Вказану претензію Відповідачем залишено без відповіді та реагування.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 42416,38грн. плати за скид стічних вод в міську каналізацію м.Львова без дозволу та 10604,10грн. плати за скид стічних вод в міську каналізацію м.Львова без дозволу на користь Фонду охорони навколишнього природного середовища м.Львова.

Відповідач у своєму Відзиві на позовну заяву, поданому до суду 23.02.2016р. вх.№7261/16, а також додаткових поясненнях, поданих до суду 09.03.2016р. вх.№9150/16, проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Відповідач є абонентом Позивача та отримує від нього послуги на підставі укладеного між Сторонами Договору.

Окрім того, як на підставу своїх заперечень проти позову Відповідач покликається на те, що чинним законодавством України не встановлено необхідності отримання дозволів на скид стічних вод до каналізаційних систем, як і не визначено порядку та процедури отримання таких дозволів.

Окрім того, Відповідач зазначає, що, згідно п.1 ч.3 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено Законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

З підстав наведеного Відповідач вказує, що встановлення строку дії дозволу в один рік суперечить чинному законодавству, не знає який саме дозвіл йому слід було отримувати і на підставі якого саме дозволу нарахована плата за скид стічних вод у пятикратному розмірі.

Позивач у своїх запереченнях на відзив, поданих до суду 14.03.2016р. за №10081/16 спростовує заперечення Відповідача, зазначаючи що, Закон України «Про питну воду і питне водопостачання», а також Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова, затверджені Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року №292, є частиною національного законодавства України і поширюють свою дію на відносини, які виникли між Сторонами у звязку із укладенням Договору. Так, Позивач зазначає, що вказаними Правилами визначено обовязок Абонента отримати від Львівводоканалу дозвіл на скид стічних вод, а також його відповідальність за скид стічних вод без такого дозволу.

Відтак, Позивач зазначає, що Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не поширює свою дію на відносини між Сторонами, які виникають у звязку із отриманням дозволу на скид стічних вод та відповідальністю за скид таких води без отримання відповідного дозволу, в тому числі з тих підстав, що скид стічних вод у міську каналізацію не визначений для Відповідача як вид господарської діяльності; термін «дозвіл на скид», визначений у Місцевих правилах, не підпадає під визначення терміну «документ дозвільного характеру», що вживається у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Крім того Позивач зазначає, що ні стічні води, які скидаються у міську каналізацію, ні документи, які видаються при цьому, не є документами дозвільного характеру в розумінні Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

В підтвердження викладених доводів Позивачем долучено Постанову Вищого господарського суду України від 23.09.2015р. у справі №910/24791/14 та Рішення Господарського суду Львівської області у справах №914/3532/14, №910/229/15-г, у яких викладено аналогічну правову позицію.

Окрім того, Позивач зазначає, що приписами статті 23 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», а також статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено право Позивача видавати дозволи та технічні умови на скид стічних вод у систему каналізації.

Окрім того, Позивач звертає увагу суду на той факт, що, попри заперечення проти обовязковості отримання дозволу на скид стічних вод у систему каналізації, Відповідач неодноразово звертався до Позивача із клопотання про отримання такого дозволу та отримував відповідні дозволи у встановленому чинним законодавством України та Договором порядку.

В підтвердження викладеного Позивачем долучено до матеріалів справи листи Відповідача від 07.02.2013 року вих. №51 та від 19.06.2014 року №113, у яких останній клопоче перед Позивачем про отримання дозволу на скид стічних вод у систему міської каналізації м.Львова; а також долучено дозволи на скид стічних вод №4429 та №5118, видані Позивачем за вказаними заявами Відповідача.

23.03.2016р. Позивачем подано додаткові пояснення (вх. №12590/16), у яких вказує на те, що Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не поширює свою дію на відносини, які виникають між Сторонами процесу виконанні Договору, відтак зазначає, що ні стічні води, які Відповідач скидає в систему каналізації м.Львова, ні документи, які при цьому створюються, не є обєктами, на які видаються документи дозвільного характеру.

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Перелік документів дозвільного характеру не регулюють визначення величини плати за скидання стічних вод у систему каналізації м.Львова. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в Ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014 року у справі 3876/6782/14, залишеній без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015 року, а також Постанові Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 року у справі 3914/3315/15.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до пунктів 9 і 10 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 13 Водного кодексу України визначено, що державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні, обласні ради, органи виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Приписами пункту 6 статті 14 Водного кодексу України встановлено, що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить визначення порядку діяльності органів виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їх діяльності.

Згідно п.3 ч.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобовязані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Згідно ч.3 ст.19 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Приписами статті 23 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», а також статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено право Позивача видавати дозволи та технічні умови на скид стічних вод у систему каналізації.

Відповідно до п.20 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999р. №465 водокористувачі, які скидають промислові стічні води до каналізаційних мереж, повинні дотримуватися правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ.

Згідно п. 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002р. №37 Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

На підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію (п. 1.5 Правил приймання).

Абзацами 1 та 2 пункту 2.4 Правил приймання визначено, що підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги, а також дотримуватись установлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках Підприємства.

Відповідно до ч.6, п.6.2 Правил приймання, у місцевих правилах приймання можуть бути передбачені додаткові вимоги до укладення договору, які враховують місцеві особливості.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292 затверджено Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова, пунктами 3.1.4, 3.1.5 яких визначено, що Водоканал зобов'язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають Підприємства, а також за режимом і обсягом скиду, виставляти Підприємствам до оплати рахунки за послуги водовідведення; у випадку виявлення з боку Підприємств порушень Правил (перевищення встановлених показників об'єму та якості стічних вод, скид без ОСОБА_4, невиконання вимог Акту тощо), Водоканалом нараховується додаткова плата із застосуванням коефіцієнта кратності (розділи 8, 9 Правил).

Відповідно до п.п.4.6.1, 4.6.3 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, підприємства зобовязані отримати дозвіл водоканалу на скид стічних вод; для отримання ОСОБА_4 на скид Підприємство подає лист згідно з додатком 10.11. Лист про дозвіл на наступний період подається до 1 листопада поточного року. Якщо Підприємство у встановлені терміни не звернулось у Водоканал щодо надання ОСОБА_4 на скид Дозвіл на скид втрачає чинність згідно з п.4.6.5.2.1. Дозвіл на скид втрачає чинність о 24:00, 31 грудня, року, на який дозвіл було надано (п.4.6.5.2.1 Правил). Обовязок щодо отримання дозволу також передбачено п.п.3.5.3, 4.3.3 та розділом 4.6 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова

З підстав наведеного, беручи до уваги доведеність позовних вимог, враховуючи відсутність у Відповідача ОСОБА_4 на скид стічних вод у періоди, за які стягується заборгованість, перевіривши правильність розрахунку суми плати за скид стічних вод без дозволу, враховуючи відсутність доказів повного чи часткового погашення заборгованості, яка є предметом спору у справі, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, підлягають до задоволення повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р. у справі №914/3315/15, постанові Вищого господарського суду України від 26.06.2008р. у справі №15/498-07, в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014р. у справі №876/6782/14, залишеній без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015р., ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.05.2007р. у справі №К-29463/06.

За умовами п.4.2 «Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів» затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, 20 відсотків плати за скид понаднормативних забруднень перераховуються до міського фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворений у складі міського бюджету та 80 відсотків залишаються у розпорядженні водоканалу і використовуються на відшкодування збитків водоканалу, викликаних цими скидами, на ремонт і поліпшення експлуатації каналізаційної мережі та очисних споруд, а також на розвиток каналізаційного господарства населеного пункту. Аналогічний правовий припис закріплено в 8.4.9. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року №292.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29.03.2016р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 04.04.2016р.

Як вбачається із відтиску календарного штемпеля відділення поштового звязку про прийняття до пересилання цінного з описом вкладення листа, позовну заяву подано Позивачем 30.12.2015 року.

Позивачем за подання позовної заяви до суду Платіжним дорученням від 22.12.2015 року №15835 сплачено судовий збір в розмірі 1218,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2015 рік» передбачено, що станом на 01.01.2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн. 00 коп.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача та стягнути з Відповідача на користь Позивача 1218,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра; ідентифікаційний код 20789952) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, Львівська область, м.Львів, вул.Зелена, буд.64, ідентифікаційний код 03348471) 42416,38 грн. плати за скид стічних вод в міську каналізацію м.Львова без дозволу та 1218,00 грн. судового збору.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра; ідентифікаційний код 20789952) до Фонду охорони навколишнього природного середовища м.Львова (м.Львів, пл.Ринок, 1, рахунок 33110331700002 за кодом бюджетної класифікації: 24062100, одержувач: міський бюджет м.Львова, банк ГУ ДКСУ у Львівській області, код ЄДРПОУ 38008294, код МФО 825014) 10604,10грн. плати за скид стічних вод в міську каналізацію м.Львова без дозволу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.