Рішення № 56970957, 06.04.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.04.2016 Справа № 920/168/16За позовом : Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ,м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Шостка-тепло, м. Шостка, Сумська область

про стягнення 358481,11 грн.

Суддя Моїсеєнко В.М.

Представники:

від позивача - не зявився

від відповідача - ОСОБА_1

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Сорока Л.М..

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви № 14/2-42 від 10.02.2016, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 207555,65 грн., 129968,36 грн. пені, 20957,11 грн. 3% річних, та судові витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідач, згідно поданого відзиву на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 11.12.2007 року господарським судом Сумської області була винесена ухвала по справі № 7/314-07, якою була введена процедура розпорядження майном та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а згідно п. 4 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14 травня 1992 року, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

02.03.2016 року в судовому засіданні була оголошена перерва до 17.03.2016 року до 10 год. 00 хв. та зобовязано позивача надати письмові пояснення на викладені у відзиві заперечення проти позову.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві, не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

02.12.2013р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1748/14-ТЕ-29 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору позивач зобовязався передати відповідачу природний газ , ввезений на митну територію України для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання , а відповідач зобовязався прийняти і оплатити газ на умовах, визначених Договором.

Згідно до п. 2.1 Договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 1975 тис. куб.м.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з підписаних сторонами та скріплених печатками актів приймання-передачі природного газу (а.с. 22-29), протягом з січня 2014р. по грудень 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1803103,56 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оскільки відповідачем сплата основної суми боргу здійснена з порушенням строку виконання договірних зобовязань, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 207555,65 грн. інфляційних збитків, 20957,11 грн. 3% річних, 129968,36 грн, пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі, встановленому законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору, відповідач зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідач у відзиві зазначає, що 11.12.2007 господарським судом Сумської області була винесена ухвала по справі № 7/314-07, якою була введена процедура розпорядження майном та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому, згідно до ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, позивач не правомірно нараховує пеню, 3% річних та інфляційні.

Заперечення відповідача є необґрунтованими та судом до уваги не приймаються, оскільки:

Відповідно до статей 1, 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобовязаннями, похідними від основного зобовязання.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 26 лютого 2013 року у справі № 2134а13 та у постановах від 4 липня 2011 року, 7 травня, 11 червня та 1 жовтня 2012 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12 відповідно), яка повинна бути врахована при винесенні рішення, відповідно до ст. 82 ГПК.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобовязань, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 207555,65 грн. інфляційних збитків, 20957,11 грн. 3% річних, 129968,36 грн, пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 5377,22 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шостка-тепло (вул. Орджонікідзе, 3, м. Шостка, Сумська область, 42000, код 32478934) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 207555,65 грн. інфляційних збитків, 20957,11 грн. 3% річних, 129968,36 грн, пені, 5377,22 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.04.2016.

Суддя ОСОБА_2