Рішення № 56970901, 09.03.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2016 р.Справа № 921/1187/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув справу

за позовом: Комунального підприємства "Тернопільводоканал", вул. Танцорова, 7, м. Тернопіль, 46008

до відповідача: Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Карпенка, 34", вул. Карпенка, 34/90, м. Тернопіль, 46018

про: cтягнення заборгованості в сумі 10 335,17 грн. (з врахуванням заяви про збільшення та зменшення позовних вимог)

За участю представників сторін:

від позивач: ОСОБА_1 представник (довіреність № 3523/15 від 31.12.2015р.)

від відповідач: не з'явився

Учасникам судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та розяснено їх права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В судовому засіданні 09.03.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" звернулося в господарський суд з позовною заявою до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Карпенка, 34" про cтягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 3702 від 02.06.2010р. в сумі 10 339,78 грн., з яких: 9 718,94 грн. - основний борг, 286,73 грн. - пеня, 289,53 грн. - інфляційні втрати та 44,58 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2015р. порушено провадження по справі і її розгляд призначено на 26.01.2016р.

26.01.2016 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у звязку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, суд відкладав розгляд справи на 02.02.2016р., на 22.02.2016р. та на 09.03.2016р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 09.02.2016 року заяву позивача б/н від 05.02.2016р. (вх. №4786 від 08.02.2016р.) про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку із донарахуванням в частині інфляційних втрат у розмірі 294,69 грн. та 3% річних у розмірі 45,57 грн. та про зменшення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 275,97 грн. прийнято до розгляду.

Таким чином, ціна позову, з врахування заяви про уточнення розміру позовних вимог становить 10 335,17 грн.

На задоволення клопотання б/н від 22.02.2016р. (вх. №5622) представника позивача про продовження строку розгляду справи ухвалою суду від 22.02.2016 року строк розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено на 15днів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та з врахуванням заяви про збільшення та зменшення позовних вимог.

Відповідач участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних документів суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 64, 87 ГПК України. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду від 24.12.2015 р., від 09.02.2016 р. направлені відповідачу за адресою: 46018, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Карпенка, 34/90, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду від 26.01.2016р., містить відмітку про вручення (дата, підпис та печатка відповідача) (містяться в матеріалах справи).

Вказана адреса відповідає, також, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поданого позивачем.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При даних обставинах, зважаючи на неявку відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, неподання пояснень щодо предмету спору, недотримання приписів ст. 22 ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

02.06.2010 р. між Комунальним підприємством "Тернопільводоканал" (надалі Виробник/позивач) та ОСББ "Карпенка -34" (надалі Виконавець/відповідач) укладено договір №3702, відповідно до умов якого Виробник зобовязується забезпечити житлові будинки, визначені додатком № 1 до даного договору, які обслуговує Виконавець, послугами з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення, а також бере на себе зобовязання належним чином виконувати умови даного Договору та трьохсторонніх договорів, укладених між Виробником, Виконавцем та мешканцями житлових будинків, а Виконавець в свою чергу забезпечити виконання обовязків, передбачених умовами даного договору та трьохсторонніх договорів (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору сторони домовились належно виконувати умови даного договору, вимоги Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України № 190 від 27.06.2008 року, а також інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що становлять предмет цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору, Виконавець зобов'язався своєчасно і повністю оплачувати Виробнику різницю, яка виникає між обсягом реалізації послуг на умовах, визначених даним Договором, а також належно утримувати, експлуатувати та здійснювати технічне обслуговування і ремонт внутрішніх будинкових водопровідних та каналізаційних мереж, пристроїв та приладів на них, згідно з п. 3.1 цього Договору.

Згідно п. 3.5. Договору Виконавець зобовязався оплачувати Виробнику різницю, яка виникає між обсягами реалізації послуг та яка визначається за показниками загально будинкових засобів обліку за мінусом сумарного споживання послуг мешканцями житлового будинку та іншими споживачами субабонентами, при цьому Виробник коригує дані нарахування, беручи до уваги різницю в тарифах, яка визначається шляхом множення обсягу сумарного споживання послуг мешканців житлового будинку на різницю між тарифом на послуги для населення та пільговими тарифом для Виконавця, яка включає в себе вартість необлікованих витрат в житлових будинках.

Виробник щомісячно складає на підставі затверджених у встановленому порядку рахунки, що підлягають оплаті Виконавцем у пятиденний строк після їх отримання (п.3.4. Договору).

Згідно п. 3.6. Договору Виробник вправі проводити Виконавцю нарахування різниці, яка виникає між обсягами реалізації послуг, навіть у випадку відсутності 100% укладених трьохсторонніх договорів між Виробником, Виконавцем та мешканцями кожного окремо взятого житлового будинку.

Пунктом 5.1. Договору, сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом терміну трьохсторонніх договорів, укладених на підставі рішення № 2526 від 18.12.2008 р. між Виробником, Виконавцем та мешканцями житлового будинку.

Також, між сторонам укладено додаток до договору №3702, якими сторони визначили житловий будинок, який обслуговується позивачем, що знаходиться за адресою по вул. Карпенка, 34 в м. Тернополі.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначено Правилами, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08р. за № 190 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.08р. за № 936/15627. Зазначені Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

У відповідності до п. 2.1. Правил, відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", централізоване постачання холодної води та водовідведення за змістом є одним із видів комунальних послуг.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; а централізоване водовідведення, як господарську діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 4 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання, що здійснюють експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечують населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води; споживачі питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюються законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу обєктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

В силу вимог ст. 41 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору №3702 від 02.06.2010р. позивач надав послуги, що підтверджується рахунками з централізованого водопостачання та водовідведення за період з вересня місяця 2014 року по жовтень місяць 2015 року, які надіслані на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією (докази їх надіслання знаходяться в матеріалах справи).

Однак, відповідач, не забезпечив належне дотримання та виконання умов укладеного договору, внаслідок чого за період з вересня 2014 р. по жовтень 2015 р. за послуги водопостачання та водовідведення допустив заборгованість перед КП "Тернопільводоканал" в сумі 9718,94 грн., що підтверджується карточкою споживача ОСББ "Карпенка - 34" в період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року.

При цьому, облік води, використаної відповідачем, визначається за показниками водолічильника, показники якого зазначено у рахунках та у витягах з відомостей зняття показників (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату вартості отриманих послуг не надав, а тому згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 9 718 грн. 94 коп. та підлягає до задоволення.

Правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 1.3. постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Передбачене ч. 6 ст. 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом (п. 1.3. постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за отримані послуги, у звязку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 275,97 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сум 275,97 грн. правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як стверджує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо вчасної оплати за отримання послуг, а тому позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 294,69 грн. та 3% річних у розмірі 45,57 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 294,69 грн. інфляційних втрат та 45,57 грн. 3% річних правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача 9 718 грн. 94 коп. основного боргу, 275 грн. 97 коп. пені, 294 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 45 грн. 57 коп. 3% річних.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Карпенка, 34", вул. Карпенка, 34/90, м. Тернопіль, 46018 (ідентифікаційний код 36974555) на користь Комунального підприємства "Тернопільводоканал", вул. Танцорова, 7, м. Тернопіль, 46008 (ідентифікаційний код 03353845) - 9 718 грн. 94 коп. основного боргу, 275 грн. 97 коп. пені, 294 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 45 грн. 57 коп. 3% річних та 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.04.2016 року.

СуддяБоровець Я.Я.