Рішення № 56970860, 21.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" березня 2016 р. Справа № 911/3885/15

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Український професійний ОСОБА_2, м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ПРОМОУШЕН 1, м. Сквира

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНДБЛОКСІНВЕСТМЕНТ, м. Київ

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство Авант-Банк

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Вестер Плюс

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач ОСОБА_3 предст. дов. №141 від 25.12.2015;

відповідач 1 ОСОБА_4 предст. дов. б/н від 21.09.2015;

відповідач 2 не зявився;

третя особа 1- ОСОБА_5 предст. дов. № 27/2016 від 29.02.2016;

третя особа 2- не зявився.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства Український професійний ОСОБА_2 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ПРОМОУШЕН 1 (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНДБЛОКСІНВЕСТМЕНТ (відповідач-2) про солідарне стягнення 3 086 303,09 доларів США заборгованості за кредитним договором №76 від 03.10.2008, зобовязання за яким забезпечено договором іпотеки №4478 від 29.06.2010, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку загальною площею 6,1208 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., Щасливська сільська рада, кадастровий номер 3220888000:03:006:0034.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, відповідно до умов кредитного договору №76 від 03.10.2008, надав Товариству з обмеженою відповідальністю АГРО-ПРОМОУШЕН 1 кредит на умовах сплати процентів за користування кредитом. В порушення умов зазначеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю АГРО-ПРОМОУШЕН 1 заборгованість по кредиту та проценти за користування кредитними коштами в порядку, розмірі та строки, визначені договором, у повному обсязі не сплатило.

У звязку з тим, що виконання умов кредитного договору №76 від 03.10.2008 забезпечено договором іпотеки №4478 від 29.06.2010, іпотекодавцем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕНДБЛОКСІНВЕСТМЕНТ,зазначену заборгованість позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ПРОМОУШЕН 1 та Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНДБЛОКСІНВЕСТМЕНТ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2015 було порушено провадження у справі № 911/3885/15 та призначено до розгляду на 12.10.2015 року.

23.09.2015 року до господарського суду Київської області відповідачем-1 було подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позов ПАТ Український ОСОБА_2 є необґрунтованим з огляду на те, що 03.06.2015 року ТОВ «Агро - Промоушен 1» отримав від ОСОБА_1 акціонерного товариства «Авант Банк» повідомлення за № 678, згідно з яким останній повідомив позичальника про перехід до нього прав кредитора по Кредитному договору. Згідно з вказаним повідомленням, 26.05.2015 р. між ПАТ «УПБ» та ПАТ «Авант-Банк» було укладено договір застави майнових прав, відповідно до умов якого позивач передав ПАТ «Авант-Банк» в заставу майнові права за кредитними договорами, в т.ч. і за Кредитним договором, укладеним з ТОВ «Агро - Промоушен 1» та згідно з умовами якого до ПАТ «Авант-Банк» перейшло право кредитора по Кредитному договору.

Крім цього, 17.07.2015 р. ПАТ «Авант-Банк» повідомив ТОВ «Агро - Промоушен 1» про те, що 06.07.2015 р. між банком та ТОВ «Вестер Плюс» був укладений Договір відступлення права вимоги. Відповідно до умов зазначеного договору, ПАТ «Авант-Банк» відступив права вимоги за Кредитним договором до ТОВ «Вестер Плюс».

Виходячи з вищевикладеного, ТОВ Агро-Промоушен 1 вважає позов необгрунтованим, оскільки ПАТ УПБ втратило право вимоги за кредитним договором №76 від 03.10.2008р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2016 було залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ПАТ Авант-Банк та ТОВ Вестер Плюс та відкладено розгляд справи на 26.10.2015 року.

26.10.2015 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд стягнути існуючу за Кредитним договором № 76 заборгованість, шляхом визнання за ПАТ УПБ права власності на предмет іпотеки.

Розглянувши подану заяву, суд її задовольнив з огляду на наступне.

Статтею 22 ГПК України встановлено, що позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

З огляду на те, що позивач змінив предмет позову до початку розгляду справи по суті, суд вирішив прийняти заяву позивача та здійснювати розгляд спору в межах нового предмету.

Також, 26.10.2015 року позивачем були подані письмові пояснення на відзив відповідача, за змістом яких позивач заперечує проти тверджень відповідача-1, що ПАТ Український ОСОБА_2 втратив права кредитора за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 76 від 03.11.2008 р., оскільки укладений між позивачем та ПАТ Авант-Банк договір застави майнових прав від 26.05.2015 р., у тому числі за кредитним договором № 76 від 03.11.2008 р., є нікчемним, і всі зобов'язання за вказаним договором, на переконання позивача, відповідач-1 ТОВ Агро-Промоушен 1 має виконувати перед ПАТ Український ОСОБА_2 з огляду не те, що договір застави був укладений з порушенням вимог Постанови Національного банку України 30.04.2015 р. № 293/БТ, а саме: укладаючи договір застави майнових прав, банк здійснив безоплатне відчуження майна та відмовився від власних майнових вимог; банк, уклавши правочини договорів застави майнових прав, прийняв на себе зобовязання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що прямо передбачено у п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину; укладаючи договір застави майнових прав від 26.05.2015 р., банк зобовязався здійснити відчуження майнових прав в майбутньому за повне чи часткове невиконання зобов'язань за міжбанківськими кредитами, сума заборгованості по яких значно нижче, ніж вартість переданих в заставу майнових прав, що прямо зазначено у п. 3. ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину; договір застави, за якими банк прийняв на себе зобовязання (застава) щодо забезпечення виконання грошових вимог перед ПАТ Авант-Банк був укладений в порядку, іншому, ніж визначено Законом України Про банки і банківську діяльність (з порушенням норм чинного законодавства - Закону України Про заставу, Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, Цивільного кодексу України та Постанови НБУ № 293/БТ), що прямо передбачено у п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб як ознака нікчемності правочину.

Відтак, на переконання позивача, всі зобовязання за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 76 від 03.11.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Промоушен 1 повинно виконувати перед ОСОБА_1 акціонерним товариством Український ОСОБА_2, відповідно до умов вищевказаного договору.

26.10.2015 р. до господарського суду Київської області від третьої особи ПАТ Авант-Банк були подані письмові пояснення, в яких зазначено, що станом на дату подання позовної заяви ПАТ УПБ відступило ПАТ Авант-Банк свої права за договором № 76 та всіма договорами, укладеними на забезпечення виконання зобовязань за договором № 76, з огляду на те, що 24.04.2015 р. між ПАТ Авант-Банк та ПАТ УПБ було укладено договір застави майнових прав № MM72121LG/S-1, до якого 29.04.2015 р. було внесено зміни шляхом укладення додаткового договору № 1 до договору застави майнових прав № MM72121LG/S-1 від 24.04.2015 р. (договір застави).

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що права позивача порушено не було, позовні вимоги ПАТ УПБ, на переконання третьої особи, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2015 строк розгляду спору було продовжено в порядку ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 16.11.2015 року.

12.11.2015 року третьою особою - ПАТ Авант-Банк були надані до суду додаткові письмові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.

13.11.2015 р. до суду від відповідача-1 були подані додаткові письмові пояснення у справі, за змістом яких ТОВ Агро-Промоушен 1 заперечує проти позовних вимог ПАТ Український ОСОБА_2.

Також, відповідачем-1 було подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що у провадженні господарського суду Київської області є справа №911/3875/15 з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Зазначене клопотання залишене судом без задоволення з огляду на його безпідставність, оскільки у справі № 911/3875/15 розглядаються позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Український ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Промоушен 1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент про солідарне стягнення 3086303,09 доларів США заборгованості за кредитним договором №76 від 03.10.2008 р.

В той же час, предметом позовних вимог у справі № 911/3885/15 є солідарне стягнення 3086303,09 доларів США заборгованості за кредитним договором №76 від 03.10.2008 р, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, а саме - земельну ділянку загальною площею 6,1208 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., Щасливська сільська рада, кадастровий номер 3220888000:03:006:0034.

Отже, предмет спору у даній справі не є тотожним предмету спору у справі № 911/3875/15.

13.11.2015 р. до суду від третьої особи ПАТ Авант-Банк було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб № 4452-VI від 23.02.2012 р. положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 4 ст. 13, ст.ст. 21, 22, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2015 було зупинено провадження у справі № 911/3885/15 до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 р. положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 4 ст. 13, ст.ст. 21, 22, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 вказану ухвалу господарського суду Київської області у справі № 911/3885/15 було скасовано, а справу направлено до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2016 було призначено розгляд справи на 14.03.2016 року.

В судовому засіданні 14.03.2016 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 21.03.2016 року.

18.03.2016 року позивачем були подані до суду додаткові письмові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.

Відповідач-2 та третя особа-2 у судове засідання повноважних представників не направили, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача-2 та третьої особи-2 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 21.03.2016 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представники відповідача-1 та третьої особи-1 проти задоволення позовних вимог заперечували.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 21.03.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Промоушен 1 (позичальник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Український ОСОБА_2 (банк) був укладений договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 76 зі змінами та доповненнями від 11.05.2012 р., від 18.03.2014 р., від 24.04.2014 р., від 21.07.2014 р., від 17.10.2011 р., від 19.11.2014 р., від 28.11.2014 р., від 23.01.2015 р., від 27.01.2015 р., від 26.02.2015 р., від 27.02.2015 р., від 20.03.2015 р., від 31.03.2015 р. (кредитний договір), згідно з умовами п. 1.1 якого позичальнику в ПАТ УПБ було відкрито мультивалютну відкличну траншеву кредитну лінію в межах суми 2991598,00 доларів США строком до 17.10.2016 р.

Пунктом 2.1 кредитного договору (з урахуванням змін внесених Додатковими договорами) передбачено, що забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором виступає порука Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент.

Відповідно до положень пункту 3.1 кредитного договору (з урахуванням змін внесених Додатковими договорами), банк зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20630194520076 та перерахувати на поточний рахунок останнього № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ УПБ, грошові кошти у розмірі згідно з п. 1.1 кредитного договору.

Положеннями пунктів 4.1, 7.1 кредитного договору (з урахуванням змін внесених Додатковими договорами) встановлено обовязок позичальника повернути одержані кредитні кошти в строк у відповідності до п. 1.1 цього договору та сплачувати щомісячно (з 25 числа по останній робочий день місяця) нараховані проценти за користування кредитними коштами шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нарахованих процентів.

Згідно з умовами п.п. 4.4, 5.9 кредитного договору (з урахуванням змін внесених Додатковими договорами), у разі порушення позичальником умов договору, несвоєчасного повернення отриманих кредитів (траншів) та/або сплати процентів за їх використання, банк має право достроково стягнути отримані позичальником кредитні кошти, проценти за їх використання, можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення.

Відповідно до п. 7.5 кредитного договору (з урахуванням змін внесених Додатковими договорами), за несвоєчасне погашення кредитів позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку в розмірі 20% річних.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору (з урахуванням змін внесених Додатковими договорами), за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує останньому пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості.

Так, у зв'язку із зверненням позичальника до установи банку та на виконання п. 3.1 кредитного договору банком було перераховано на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 2991598,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 6137448 від 04.11.2008 р.

Таким чином, позивач виконав свої зобовязання перед позичальником за кредитним договором № 76 від 03.11.2008 р..

Втім, як стверджує позивач, відповідачем-1 були порушені умови кредитного договору №76 від 03.11.2008 р. та додаткових договорів до нього, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 26.08.2015 р. становив 2977098,00 доларів США заборгованості за строковим кредитом, 1500,00 доларів США заборгованості за прострочену частину кредиту, 25309,31 доларів США заборгованості по строкових відсотках, 74273,41 доларів США заборгованості по прострочених відсотках, що і спричинило звернення банку до суду.

Пунктом 2.1. Кредитного договору (з урахуванням змін від 11.05.2012 р.) регламентовано, що забезпеченням виконання Позичальником своїх зобовязань перед Банком за Кредитним договором виступає застава (іпотека) нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДБЛОКСІНВЕСТМЕНТ», а саме: земельної ділянки, загальною площею 6,1208 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Щасливська сільська рада; кадастровий номер земельної ділянки: 3220888000:03:006:0034; цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства. Предмет іпотеки належить Іпогекодавщо на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 575955, виданого 21.03.2007 року Бориспільським районним відділом земельних ресурсів, із записом приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ «ЛЕНДБЛОКІНВЕСТМЕНТ», зареєстрованого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі в Поземельній книзі 10.06.2010 р. за реєстровим № 938030060034001, та Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 10.06.2010 р. за реєстровим № 226 і Договору про внесення змін до вищевказаного договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 14.06.2010 р. за реєстровим № 273.

Згідно з умовами п. п. 4.4., 5.9. Кредитного договору у разі порушення Позичальником умов договору, несвоєчасного повернення отриманих кредитів (грантів) та/або сплати процентів за їх використання, банк має право достроково стягнути отримані Позичальником кредитні кошти, проценти за їх використання, можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення.

З метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Промоушен 1 зобовязання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 76 від 03.11.2008 р., між ОСОБА_1 акціонерним товариством Український ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДБЛОКСІНВЕСТМЕНТ» (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений 29.06.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрованого в реєстрі за № 4478 (далі за текстом Іпотечний договір).

Згідно з умовами п.п. 16.5.1., 16.5.2. Іпотечного договору, ОСОБА_2, як Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строків виконання будь-якого із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строків виконання будь-якого із зобовязань за кредитним договором у випадку порушення Іпотекодавцем будь-якого із зобовязань, передбачених умовами кредитного договору.

У звязку з тим, що виконання умов кредитного договору №76 від 03.10.2008 забезпечено договором іпотеки №4478 від 29.06.2010, зазначену заборгованість позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ПРОМОУШЕН 1 та Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНДБЛОКСІНВЕСТМЕНТ.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

24.04.2015 р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством Авант-Банк (кредитор) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Український ОСОБА_2 (позичальник) було укладено міжбанківський кредитний договір № ММ72121LG, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 3000000,00 доларів США на строк з 24.04.2015 р. до 06.07.2015 р. включно.

Згідно з п. 1.7 договору, за цим договором в якості забезпечення виступають майнові права за укладеними позичальником кредитними договорами з юридичними особами на загальну суму 530601540,80 грн. згідно з реєстром, який є додатком до договору застави майнових прав від 24.04.2015 р. № ММ72121LG/S-1.

29.04.2015 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством Авант-Банк (кредитор) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Український ОСОБА_2 (позичальник) було укладено міжбанківський кредитний договір № ММ72201LG, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 31000000,00 грн. на строк з 29.04.2015 р. до 11.06.2015 р. включно.

Згідно з п. 1.6 договору, за цим договором в якості забезпечення виступають майнові права за укладеними позичальником кредитними договорами з юридичними особами на загальну суму 54500000,00 грн. згідно з реєстром, який є додатком № 2 до договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за міжбанківським кредитним договором № ММ72121LG від 24.04.2015 р., 24.04.2015 р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством Український ОСОБА_2 (заставодавець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Авант-Банк (заставодержатель) було укладено договір застави майнових прав № ММ72121LG/S-1, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 договору майнові права сторони за домовленістю оцінюють у сумі 530601540,80 грн.

Надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з міжбанківського кредитного договору від 24.04.2015 р. № MM72121LG, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі - щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо повернення заставодавцем заставодержателю кредиту у сумі 3000000,00 доларів США на строк з 24.04.2015 р. до 06.07.2015 р. (включно); сплати заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі 22 % річних в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання заставодавцем інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), у тому числі - зобов'язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків. Також цим договором забезпечується належне виконання вимог заставодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет застави, зазначений у п. 1.1 цього договору, та інших вимог заставодержателя, право на задоволення яких за рахунок вартості предмета застави заставодержатель має відповідно до чинного законодавства України. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів (угод) до нього), дія застави, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань (п. 1.3 договору).

У пункті 1.4 договору визначено, що кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 06.07.2015 р.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі набуття заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до цього договору та чинного законодавства заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом уступки права вимоги за кредитними договорами у порядку, визначеному пунктом 4.6 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України, в тому числі - якщо у строки, встановлені кредитним договором, заставодавець не виконає (повністю або частково) свої зобов'язання кредитним договором, у т.ч. не поверне (повністю або частково) кредит та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить неустойку (пеню та штрафи) та/або іншу заборгованість, платежі та/або не виконає інші зобов'язання, які передбачені та/або випливають з кредитного договору та цього договору, у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов'язання, що визначено кредитним договором, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором. Про намір звернути стягнення на предмет застави у порядку, передбаченому цим договором, заставодержатель повідомляє заставодавця шляхом надіслання повідомлення про порушення зобов'язань (не виконання вимог заставодержателя), забезпечення виконання яких передбачено цим договором. Вказане у попередньому абзаці цього пункту договору повідомлення направляється заставодержателем після реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави, за адресою заставодавця.

Згідно з п. 4.5 договору звернення стягнення на предмет застави відбувається у порядку, передбаченому ст. 32 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень.

У п. 4.6 договору визначено, що у випадку, якщо в термін, визначений у п. 1.4 даного договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором. Набуття заставодержателем всіх прав та обов'язків кредитора (заставодавця) до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором, не потребує укладання договору заставодержателя із заставодавцем.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором чи настання одного з випадків, з якими чинне законодавство пов'язує припинення права застави (п. 6.3 договору)

Реєстром укладених банком - позичальником кредитних договорів з юридичними особами станом на 24.04.2015 р., що є додатком № 1 до договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р., сторони узгодили перелік таких договорів.

Додатковим договором від 29.04.2015 р. до договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р. сторони визначили, що надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть), зокрема, з міжбанківського кредитного договору від 29.04.2015 р. № MM72201LG, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі - щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі - щодо повернення заставодавцем заставодержателю кредиту у сумі 31000000,00 грн. на строк з 29.04.2015 р. до 11.06.2015 р. (включно); сплати заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі 45% річних в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання заставодавцем інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі - при зміні строків виконання зобов'язань).

Додатками № 1, № 2 до додаткового договору від 29.04.2015 р. до договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р. сторони узгодили реєстр укладених банком - позичальником кредитних договорів з юридичними особами станом на 29.04.2015 р., до якого увійшов і кредитний договір № 76, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Промоушен 1.

Договір застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 p. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 219.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2015 р. ОСОБА_1 акціонерним товариством Авант-Банк було надіслано лист № 649 на адресу ОСОБА_1 акціонерного товариства Український ОСОБА_2 про наявність заборгованості за міжбанківським кредитним договором №ММ72201LG та повідомлення про набуття усіх прав і обов'язків кредитора по відношенню до боржників за кредитними договорами, який був отриманий останнім 28.05.2015 р. за вх. № 01-09/1958.

Крім того, 03.06.2015 р. ОСОБА_1 акціонерним товариством Авант-Банк було надіслано повідомлення № 678 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Промоушен 1 про набуття прав кредитора за кредитним договором № 76 на підставі договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р.

Слід зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Зокрема, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ст. 1 Закону України "Про заставу").

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між заставодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та заставодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з застави, полягає в реалізації заставодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок заставного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від заставодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Як передбачено ст. 572 Цивільного кодексу України, Законом України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 574 Цивільного кодексу України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ст. 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі статтею 49 Закону України Про заставу, заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як вказувалося вище, у п. 4.6 договору застави майнових прав визначено, що у випадку, якщо в термін, визначений в п. 1.4 даного договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття/ приєднання/ виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором. Набуття заставодержателем всіх прав та обов'язків кредитора (заставодавця) до боржників за кредитними договорами/договорами застави/ договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором, не потребує укладання договору заставодержателя із заставодавцем.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З матеріалів справи та аналізу наведених вище приписів законодавства слідує, що Публічне акціонерне товариство Український ОСОБА_2 шляхом укладання з ОСОБА_1 акціонерним товариством Авант-Банк договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 219, передало третій особі свої права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, зокрема, за кредитним договором № 76, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Промоушен 1, а тому втратило право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Доводи ПАТ Український ОСОБА_2 щодо нікчемності договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р. з посиланням на п.п. 1, 2, 3, 5, 7 ч. 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 р. Публічне акціонерне товариство Український ОСОБА_2 було віднесено до категорії неплатоспроможних.

28.05.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 107 про запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 29.05.2014 р. по 28.08.2015 р. та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ УПБ.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 р. у ПАТ УПБ відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру його ліквідації.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі - договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2015 р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ Український ОСОБА_2 було направлено на адресу відповідачів та третьої особи повідомлення про нікчемність договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р.

Підпунктом 2.5.2 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. визначено, що за змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи положення ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р.).

Посилання позивача на те, що ним безоплатно відчужено право вимоги за кредитними договорами у зв'язку з прийняттям на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента на вчинення відповідних майнових дій, судом відхиляється, оскільки застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх, та не є договором про безоплатне відчуження майнових прав. Крім того, предмет застави залишається у володінні і користування виключно заставодавця, а заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання. Отже, посилання позивача на п. 1 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є необґрунтованим.

Посилання позивача на п. 2 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким визначено, що банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, судом розглянуті та відхилені, оскільки банком не надано суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження його доводів і доказів того, що передані в заставу майнові права були єдиними активами останнього.

Крім того, суд звертає увагу, що за міжбанківським кредитним договором № ММ72121LG від 24.04.2015 р. позивач отримав кредитні кошти у розмірі 3000000,00 доларів США і 31000000,00 грн., що мало на меті сприяння підвищенню рівня платоспроможності банку.

Водночас, доводи ОСОБА_1 акціонерного товариства Український ОСОБА_2 про нікчемність договору застави майнових прав з посиланням на п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 49 Закону України Про заставу заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін. При цьому суд враховує, що у разі звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зазначається початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Таким чином, з урахуванням ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Також позивачем, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не доведено, що передача в заставу майнових прав призвела до неплатоспроможності банку, оскільки залучення останнім міжбанківського кредиту та неповернення його у строк вказує на те, що кредитні кошти було залучено для підтримання ліквідності банку.

Судом розглянуті та відхилені посилання позивача на п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності договору у зв'язку з прийняттям банком на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки останнім не надано доказів на підтвердження його доводів.

Що стосується посилань позивача на п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, за яким договір є нікчемним, оскільки банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, слід зазначити, що вказаний договір не містить будь-яких застережень чи заборони передачі майнових прав в заставу іншим кредиторам ОСОБА_1 акціонерного товариства Український ОСОБА_2, а сама застава є лише способом забезпечення зобов'язань, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Таким чином, оскільки при укладанні договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р. було дотримано вимог, встановлених чинним законодавством України, жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за цим договором не настала, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо нікчемності договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р.

З урахуванням усього вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Український ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки позивач шляхом укладання з ОСОБА_1 акціонерним товариством Авант-Банк договору застави майнових прав № ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р. передав третій особі свої права за кредитним договором № 76, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Промоушен 1, що визначений в якості підстави позову, а тому втратив право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що статтею 5 Закону України Про судовий збір в редакції, чинній станом на час звернення до суду з вказаним позовом, позивач був звільнений від сплати судового збору, а тому у разі відмови у задоволенні позову судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому законом порядку був звільнений, з нього не стягується та у зв'язку з відмовою у позові на відповідачів не покладається.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підписання повного тексту рішення: 06.04.2016р.

Суддя О.В. Щоткін