Рішення № 56970859, 01.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2016Справа №910/3245/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»доПриватного підприємства «Васильок»простягнення 8544 грн. 30 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Сеник В.О. - представник за довіреністю № 62 від 16.10.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.02.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» з вимогами до Приватного підприємства «Васильок» про стягнення 15651 грн. 65 коп., з яких 7107 грн. 35 коп. основного боргу, 7107 грн. 35 коп. пені, 153 грн. 43 коп. 3% річних та 1283 грн. 52 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 440678/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2014 не здійснив оплату за поставлену позивачем теплову енергію за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 7107 грн. 35 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7107 грн. 35 коп. за загальний період нарахування з 21.01.2015 по 22.02.2016 щодо кожного простроченого платежу окремо. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 153 грн. 43 коп. за період з 21.12.2014 по 22.02.2016 та інфляційні втрати у розмірі 1283 грн. 52 коп. за період з січня 2015 року по лютий 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 порушено провадження у справі № 910/3245/16; розгляд справи призначено на 15.03.2016.

У судовому засіданні 15.03.2016 представник позивача подав письмові пояснення щодо порядку нарахування вартості поставленої відповідачу теплової енергії за період з 01.11.2014 по 01.01.2016 року та додаткові документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.04.2016.

29.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7107 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 153 грн. 43 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1283 грн. 52 коп.

У судовому засіданні 01.04.2016, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що заява про зменшення позовних вимог підписана представником позивача, який відповідно до довіреності має право зменшувати позовні вимоги, суд приймає подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, як зменшення позовних вимог в частині основного боргу і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 8544 грн. 30 коп., з яких пеня у розмірі 7107 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 153 грн. 43 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1283 грн. 52 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 01.04.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.04.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21732630 від 26.02.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 19.03.2016 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 01.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (виконавець) та Приватним підприємством «Васильок» (споживач) укладено Договір № 440678/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п.п. 2, 3 Договору № 440678/2юр від 01.10.2014 суб'єктом користування послуг є орендар нежитлового приміщення за адресою: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 3, опалювальною площею 97,10 кв.м.

З долученого позивачем до позовної заяви переліку абонентів (власників), які знаходяться на балансі КП «Господар Дарницького району міста Києва» вбачається, що станом Приватне підприємство «Васильок» займає приміщення (продовольчий магазин) за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 3, опалювальною площею 97,10 кв.м.

Згідно з п. 4. Договору № 440678/2юр від 01.10.2014 навантаження централізованого опалення становить 0,007000Гкал/год.

Згідно з п. 31 Договору № 440678/2юр від 01.10.2014 він укладається на строк до 01.10.2015 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу та договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У письмових поясненнях, поданих через канцелярію суду 29.03.2016, представник позивача зазначив, що житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 3 не обладнаний вузлом обліку теплової енергії, що підтверджується актом обстеження балансоутримувача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» від 17.03.2016 (долучений позивачем до матеріалів справи). При цьому, позивач зазначив, що у приміщенні позивача також відсутній комерційний прилад обліку теплової енергії, у зв'язку з чим нарахування вартості теплової енергії, поставленої позивачу за спірний період, здійснювалося позивачем відповідно до навантаження, визначеного у п. 4 Договору № 440678/2юр від 01.10.2014 (0,007000 Гкал/год).

Відповідно до ч. 2 п. 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря такількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

У письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 15.03.2016, позивач зазначив, що розрахунок необхідної кількості теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється наступним чином: Qоп = qдог * Т *(t в.п. - t з.п.) / (t в.п. - t p.o.) (Гкал), де qдог - навантаження на опалення згідно договору, 0,007000 Гкал/год; Т - кількість годин роботи за опалювальний період ; t в.п. - середня температура внутрішнього повітря °С; t з.п. - середня температура зовнішнього повітря за опалювальний період °С; t р.о. - розрахункова температура зовнішнього повітря °С.

При цьому, на підтвердження кількості годин надання послуг з централізованого опалення позивачем долучено до матеріалів справи наряди на підключення/відключення централізованого опалення в будинку по вул. Бориспільська, 3 в м. Києві. Так, у опалювальному сезоні 2014-2015 підключення відбулося 22.10.2014 року о 11 год. 00 хв., відключення 08.04.2015 року о 16 год. 00 хв., у опалювальному сезоні 2015-2016 підключення відбулося 12.10.2015 року о 15 год. 00 хв. (копії вказаних нарядів долучено позивачем до позовної заяви).

Позивач зазначив, що листопад 2014 року послуга надавалася 30 днів по 24 години, що дорівнює 720 годинам, за грудень 2014 року - 31 день по 24 години, що дорівнює 744 годинам, за січень 2015 року - 31 день по 24 години, що дорівнює 744 годинам, за лютий 2015 року - 28 днів по 24 години, що дорівнює 672 годинам, за березень 2015 року 31 день по 24 години, що дорівнює 744 годинам, за квітень 2015 року 7 днів по 24 години та 1 день по 16 годин, що дорівнює 184 годинам. За жовтень 2015 року послуга надавалася 1 день по 9 годин та 19 днів по 24 години, що дорівнює 465 годинам, за листопад 2015 року - 30 днів по 24 години, що дорівнює 720 годин, за грудень 2015 року - 29 днів по 24 години, 1 дня по 11 годин та 1 дня по 7 годин (з врахуванням 30 годин відключення з 11 години 14.12.2015 по 17 годину 15.12.2015), що дорівнює 714 годинам.

Середньомісячна температура внутрішнього повітря приміщення протягом спірного періоду +18°С, а середньомісячна температура зовнішнього повітря по м. Києву -22 °С, що передбачено КТМ 204 (Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні).

Детальний розрахунок фактично спожитої відповідачем теплової енергії у гарячій воді долучено позивачем до позовної заяви.

Зокрема, із вказаного розрахунку вбачається, що у листопаді 2014 року відповідачу було поставлено теплову енергію у гарячій воді за Договором № 440678/2юр від 01.10.2014 767 грн. 08 коп.; у грудні 21014 року - 1055 грн. 52 коп.; у січні 2015 року - 933 грн. 67 коп.; у лютому 2015 року - 1039 грн. 01 коп.; у березні 2015 року - 858 грн. 71 коп.; у квітні 2015 року - 61 грн. 49 коп.; у жовтні 2015 року - 682 грн. 01 коп.; у листопаді 2015 року - 663 грн. 06 коп. та у грудні 2015 року - 1046 грн. 80 коп., що разом становить 7107 грн. 35 коп.

Обсяги та вартість поставленої теплової енергії у гарячій воді за спірний період відповідачем не заперечувався.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії рахунків-фактур та актів надання послуг за Договором № 440678/2юр від 01.10.2014 за спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 9 Договору № 440678/2юр від 01.10.2014 розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 767 грн. 08 коп. (вартість спожитої теплової енергії у листопаді 2014 року) у строк до 20.12.2014 включно; грошові кошти у розмірі 1055 грн. 52 коп. (вартість спожитої теплової енергії у грудні 2014 року) - у строк до 20.01.2015 включно; грошові кошти у розмірі 933 грн. 67 коп. (вартість спожитої теплової енергії у січні 2015 року) - у строк до 20.02.2015 включно; грошові кошти у розмірі 1039 грн. 01 коп. (вартість спожитої теплової енергії у лютому 2015 року) - у строк до 20.03.2015 включно; грошові кошти у розмірі 858 грн. 71 коп. (вартість спожитої теплової енергії у березні 2015 року) - у строк до 20.04.2015 включно; грошові кошти у розмірі 61 грн. 49 коп. (вартість спожитої теплової енергії у квітні 2015 року) - у строк до 20.05.2015 включно; грошові кошти у розмірі 682 грн. 01 коп. (вартість спожитої теплової енергії у жовтні 2015 року) - у строк до 20.11.2015 включно; грошові кошти у розмірі 663 грн. 06 коп. (вартість спожитої теплової енергії у листопаді 2015 року) - у строк до 20.12.2015 включно та грошові кошти у розмірі 1046 грн. 80 коп. (вартість спожитої теплової енергії у грудні 2015 року) - у строк до 20.01.2016 включно.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу у встановлені строки грошові кошти у загальному розмірі 7107 грн. 35 коп. (вартість спожитої теплової енергії у гарячій воді за Договором № 440678/2юр від 01.10.2014 за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року).

Разом з тим, судом встановлено, що 10.03.2016 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 7107 грн. 35 коп. (призначення платежу - за послуги згідно з Договором № 440678/2юр від 01.10.2014), що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією банківської виписки за 10.03.2016, у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог через канцелярію суду 29.03.2016.

Сума сплачених відповідачем грошових коштів у розмірі 7107 грн. 35 коп. була зарахована позивачем в оплату поставленої теплової енергії за спірний період, що відображено у розрахунку суми боргу, який долучено позивачем до заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7107 грн. 35 коп. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог), а саме: 428 грн. 83 коп. пені, нарахованої за період з 21.01.2015 по 20.07.2015 за прострочення оплати теплової енергії за грудень 2014 року; 1671 грн. 27 коп. пені, нарахованої за період з 21.02.2015 по 20.08.2015 за прострочення оплати теплової енергії за січень 2015 року; 1911 грн. 78 коп., нарахованої за період з 21.03.2015 по 20.09.2015 за прострочення оплати теплової енергії за лютий 2015 року; 1571 грн. 44 коп. пені, нарахованої за період з 21.04.2015 по 20.10.2015 за прострочення оплати теплової енергії за березень 2015 року; 113 грн. 14 коп. пені, нарахованої за період з 21.05.2015 по 20.11.2015 за прострочення оплати теплової енергії за квітень 2015 року; 641 грн. 09 коп. пені, нарахованої за період з 21.11.2014 по 22.02.2016 за прострочення оплати теплової енергії за жовтень 2015 року; 424 грн. 36 коп. пені, нарахованої за період з 21.12.2014 по 22.02.2015 за прострочення оплати теплової енергії за листопад 2015 року, та 345 грн. 44 коп. пені, нарахованої за період з 21.01.2016 по 22.02.2016 за прострочення оплати теплової енергії за грудень 2015 року).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 14 Договору № 440678/2юр від 01.10.2014 за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.

Згідно з п. 18 Договору № 440678/2юр від 01.10.2014 виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 20 Договору № 440678/2юр від 01.10.2014 споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Суд зазначає, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Суд зазначає, що оскільки Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону.

Водночас, приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" про те, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, до таких правовідносин не застосовуються, оскільки встановлене обмеження розміру пені стосується лише пені, яка передбачена договором (за згодою сторін).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» в частині стягнення з Приватного підприємства «Васильок» пені у розмірі 7107 грн. 35 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 153 грн. 43 коп. за період з 21.12.2014 по 22.02.2016 та інфляційні втрати у розмірі 1283 грн. 52 коп. за період з січня 2015 року по лютий 2016 року (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» в частині стягнення з Приватного підприємства «Васильок» 3% річних у розмірі 153 грн. 43 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1283 грн. 52 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 186780 від 19.11.2015 на суму 1218 грн. 00 коп. та платіжним дорученням № 180 від 27.01.2016 на суму 160 грн. 00 коп.

При цьому, судом встановлено, що 10.03.2016 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1378 грн. 00 коп. (призначення платежу - за послуги згідно з Договором № 440678/2юр від 01.10.2014), що підтверджується долученою позивачем до заяви про зменшення позовних вимог копією банківської виписки від 10.03.2016.

При цьому, позивачем долучено до заяви про зменшення позовних вимог копію листа Приватного підприємства «Васильок», в якому відповідач просив позивача сплачену суму грошових коштів у розмірі 1378 грн. 00 коп. вважати сплатою судового збору за подання позивачем позовної заяви у справі № 910/3245/16.

Сплачена відповідачем сума грошових коштів у розмірі 1378 грн. 00 коп. була зарахована позивачем в оплату судового збору у справі № 910/3245/16, про що зазначено позивачем у заяві про зменшення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, відповідачем був відшкодований позивачу судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп., у зв'язку з чим підстави для стягнення з Приватного підприємства «Васильок» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп. відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Васильок» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 3; ідентифікаційний код: 30517672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20; ідентифікаційний код: 37739041) пеню у розмірі 7107 (сім тисяч сто сім) грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) грн. 43 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 52 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 06.04.2016

Суддя І.М. Отрош