Рішення № 56970678, 28.03.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року Справа № 915/1649/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 дов. від 25.03.2015 (у судовому засіданні 25.03.2016),

представника відповідача: ОСОБА_3 дов. №03/1672 від 19.10.2015 (у судовому засіданні 25.03.2016),

представника ІІІ особи: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3) в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, промзона, а/с №20),

до відповідача: Комунального підприємства «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів,8 ),

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м.Київ, вул.Смоленська, 19),

про: стягнення заборгованості 8105110,29 грн.

Згідно заяви №32/17543 від 05.12.2014: стягнення 8569242,47 грн., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» заборгованості у сумі 8105110,29 грн., з яких: 6813039,72 грн. основного боргу, 160207,44 грн. збитків від інфляції, 80709,19 грн. 3% річних, 479639,16 грн. штрафу та 571514,78 грн. пені.

10.12.2014 від позивача до суду надійшла заява №32/17543 від 05.12.2014 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 8569242,47 грн., з яких: 6813039,72 грн. основного боргу, 541505,33 грн. збитків від інфляції, 114757,93 грн. 3% річних, 476912,70 грн. штрафу та 571514,78 грн. пені (т.1 а.с.114-120).

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №32/17543 від 05.12.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях посилається на те, що відповідач всупереч умовам договору та чинному законодавству не розрахувався за поставлену йому теплову енергію своєчасно, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції (т.1 а.с.163-168).

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, посилаючись, зокрема, на застосування позивачем у квітні-червні 2014 року завищених тарифів на теплову енергію без урахування структури споживачів КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство», якими, зокрема, є населення. Крім того, відповідач зазначає, що розрахунки 3% річних, пені та збитків від інфляції виконані позивачем з помилками (т.1 а.с.122-125, 161, 162). Під час розгляду справи відповідачем подано до суду клопотання, в якому він вказує на те, що стягувані позивачем штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, та просить суд з урахуванням майнового стану відповідача та інших обєктивних обставин, зменшити розмір штрафу та пені, відповідно, до 25000,0 грн. (т.2 а.с.117-119).

Представник позивача вважає, що застосовані ним тарифи на теплову енергію відпущену відповідачу відповідають встановленим НКРЕ тарифам для потреб інших споживачів (крім населення), оскільки за умовами договору №06-25/ПУ-34274/57 від 04.03.2014 структура споживачів відповідача не визначена, а сам відповідач є окремим господарюючим субєктом.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

Від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) письмові пояснення до суду не надходили.

У звязку з призначенням судово-економічної експертизи та до вирішення повязаною з даною справою, іншої справи №915/1855/15, судом провадження у справі зупинялось.

15.03.2016 від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання №32/3424 від 12.03.2016 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача та заборону вчиняти дії щодо відчуження належного йому майна, віднесеного до основних фондів (продавати, передавати у власність всіма іншими способами іншим юридичним особам) у тому числі, і створених безпосередньо КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» та його засновником. Крім того, позивачем заявлено клопотання про витребування у Южноукраїнської міської ради документів про створення (та підстави створення) у 2013 році комунального підприємства «Абонентський відділ» та витребування проекту рішення про створення нового комунального підприємства з наданням обґрунтувань про мету та підстави створення такого підприємства, про склад, обсяги та вартість основних засобів, що йому передаватимуться.

Вказану заяву представник позивач у судовому засіданні обґрунтовує існуванням побоювань щодо можливого вжиття Южноукраїнською міською радою та відповідачем дій зі створення окремих субєктів господарювання та передання їм належних відповідачу активів, що в подальшому може призвести до утруднення виконання чи навіть невиконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідач проти задоволення заяви заперечує, вказуючи на її безпідставність.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову №32/3424 від 12.03.2016 з клопотанням про витребування доказів від Южноукраїнською міською радою, дослідивши матеріали справи з урахуванням приписів ст.ст.66, 67 ГПК України та правової позиції викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки висловлені позивачем припущення стосовно можливого заподіяння шкоди правам та інтересам позивача не носять очевидного характеру та не підтверджені будь-якими доказами. Крім того, предметом розгляду у даній справі є стягнення грошових коштів, тому такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії щодо нього не відповідатимуть принципам забезпечення збалансованості інтересів сторін та відповідності конкретних заходів забезпечення позову предмету позовної заяви, що є необхідною умовою при вирішенні питання про забезпечення позову.

Що стосується клопотання позивача про витребування у Южноукраїнської міської ради документів, повязаних зі створенням певних комунальних підприємств, то в задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки позивачем не доведена суду неможливість отримання зазначених доказів самостійно, що є необхідною умовою застосування судом ст.38 ГПК України.

У судовому засіданні 28.03.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

04.03.2014 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (постачальник за договором) та Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (споживач) було укладено Договір №06-25/ПУ-34274/57 (код 35.30.1) послуги з постачання пари та гарячої води (постачання теплової енергії у гарячій воді) (надалі Договір №06-25/ПУ-34274/57), у відповідності до умов якого позивач бере на себе зобовязання у 2014 році постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання обєктів відповідача, а відповідач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами. Теплова енергія постачається відповідачу в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в обсязі 320000,0 Гкал згідно з Додатком №3 (т.1 а.с.15-24).

Відповідно до п.11.1 Договору №06-25/ПУ-34274/57 сторони передбачили, що договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення печатками та діє з 01.01.2014 по 31.12.2014 включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного розрахунку. Відповідно до п.3 ст.631 ЦК України, умови договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення.

Згідно з п.п.6.1, 6.3 Договору №06-25/ПУ-34274/57 облік спожитої теплової енергії проводиться за приладами обліку. Обсяг фактично спожитої теплової енергії при відсутності приладів розраховується відповідно до теплового навантаження, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи обладнання споживача у розрахунковий період. Щомісячно, в передостанній робочий день звітного місяця споживач разом з енергопостачальною організацією складає акт фактично спожитої теплової енергії за звітний місяць.

На виконання п.6.3 Договору №06-25/ПУ-34274/57 в період з січня по червень 2014 року сторонами щомісяця складалися акти про обсяг теплової енергії, що надійшли в теплові мережі відповідача (т.1 а.с.26-31). Так, згідно акту складеного за січень 2014 року обсяг переданої відповідачу теплової енергії становив 50170 Гкал; у лютому 2014 року 42286 Гкал; у березні 2014 року 29874 Гкал; у квітні 2014 року 17490,2 Гкал; у травні 2014 року 6731 Гкал; у червні 2014 року 5640,4 Гкал.

Згідно п.3.1 Договору №06-25/ПУ-34274/57, розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться за діючими на день оплати тарифами. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів, розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Енергопостачальна організація письмово повідомляє споживача про зміну тарифів. Повідомлення є невідємною частиною договору. Тариф на момент укладання договору складав 35,87 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Повідомлення про зміну тарифів направлялись позивачем на адресу відповідача листами №51/5277 від 24.04.2014 та №51/8124 від 01.07.2014 (т.1 а.с.82, 89).

Відповідно до п.4.1 Договору №06-25/ПУ-34274/57, оплату за фактично спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно на підставі предявлених енергопостачальною організацією рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку. Енергопостачальна організація направляє споживачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на підставі актів про відпуск теплової енергії були виставлені відповідачу наступні рахунки за виробництво, постачання та транспортування тепла:

- за січень 2014 року: №Р14-96 від 31.01.2014 на загальну суму 2158313,40 грн. (т.1 а.с.32);

- за лютий 2014 року: №РС14-126 від 28.02.2014 на загальну суму 1819143,72 грн. (т.1 а.с.33);

- за березень 2014 року: №РС14-287 від 31.03.2014 на загальну суму 1285179,48 грн. (т.1 а.с.34);

- за квітень 2014 року: №№РС14-446, РС14-547, РС14-548, РС14-549, РС14-496, РС14-550, РС14-597 від 30.04.2015 на загальну суму 870546,06 грн. (т.1 а.с.35-41);

- за травень 2014 року: №№РС14-644, РС14-646, РС14-645 від 30.05.2014 на загальну суму 853034,52 грн. (т.1 а.с.42-44), з яких донараховано позивачем за квітень 2014 року 311713,8 грн..

- за червень 2014 року: №№РС14-748, РС14-749, РС14-750 від 27.06.2014 на загальну суму 425872,76 грн. (т.1 а.с.45-47).

Листами №05/1792 від 11.02.2014, №05/2898 від 11.03.2014, №05/4310 від 07.04.2014, №05/6163 від 15.05.2014, №05/7294 від 06.06.2014 зазначені рахунки були направлені на адресу відповідача, що підтверджується описами вкладення у цінні листи та поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції (т.1 а.с.58-70).

Позивач зазначає, що в період з 20.02.2014 по 18.06.2014 була здійснена часткова оплата виставлених рахунків №Р14-96 від 31.01.2014 та №№РС14-644 від 30.05.2014 була здійснена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на загальну суму 599050,22 грн., за відповідними заявами відповідача (т.1 а.с.48-57). Решта рахунків відповідачем не сплачена.

Таким чином, згідно розрахунків позивача, залишок непогашеної заборгованості за одержану теплову енергію становить 6813039,72 грн. (7412089,94 - 599050,22).

Відповідач у відзиві проти позовних вимог в частині стягнення основного боргу заперечує, посилаючись, зокрема, на застосування позивачем у квітні-червні 2014 року завищених тарифів на теплову енергію без урахування того, що до структури споживачів КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» входить населення, на постачання тепла якому для ДП «НАЕК «Енергоатом» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлений інший тариф 35,85 грн. за 1 Гкал, а не 59,30 грн., як застосовано позивачем.

При цьому, відповідач посилається на листи НКРЕКП (т.2 а.с.57. 58), в яких Комісія зазначає, що встановлені тарифи, ДП «НАЕК «Енергоатом» має застосовувати як при розрахунках за теплову енергію безпосередньо зі своїми споживачами, так і при реалізації теплової енергії іншим теплопостачальним підприємствам згідно структури споживачів цих підприємств.

Враховуючи наявність розбіжностей у позиціях сторін щодо вартості отриманої теплової енергії та правомірності виконаних позивачем розрахунках загальної суми боргу, пені, 3% річних та збитків від інфляції, суд, ухвалою від 16.12.2014 призначив по справі судову бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставив наступні питання:

- чи вірно визначена позивачем вартість теплової енергії, отриманої відповідачем по Договору №06-25/ПУ-34274/57 від 04.03.2014, у рахунках за квітень, травень та червень 2014 року, з урахуванням діючих у вказаному періоді тарифів на теплову енергію установлених для ДП «НАЕК «Енергоатом»;

- чи підтверджується документально вказаний у позовній заяві позивачем - «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» розмір основної заборгованості та нараховані пеня, штраф, збитки від інфляції та 3% річних, у звязку з невиконанням відповідачем - КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» умов Договору №06-25/ПУ-34274/57 від 04.03.2014? Якщо ні, то який розмір основного боргу, пені, штрафу, збитків від інфляції та 3% річних є обґрунтованим.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №1527-1529 від 31.08.2015 (т.2 а.с.3-18) документально підтверджено у рахунках за квітень 2014 року 870546,06 грн., у рахунках за травень 2014 року 363934,04 грн., у рахунках за червень 2014 року 277837,33 грн. Виходячи із встановленої експертом вартості відпущеної теплової енергії у спірні період, останнім визначений відповідні розміри пені, штрафу, збитків від інфляції та 3% річних. При цьому, як вбачається з висновку, при здійсненні розрахунків експертом взяті за основу тарифи у розрізі структури споживачів КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство».

Розглянувши заперечення відповідача щодо застосування тарифів у квітні - червні 2014 року та висновок судово-економічної експертизи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Відповідно до умов укладеного сторонами Договору №06-25/ПУ-34274/57 споживач разом з енергопостачальною організацією складає акт про обсяг фактично спожитої теплової енергії за звітний місяць, відпущеної споживачу за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін або при відсутності приладів обліку визначається розрахунковим шляхом..

Зі складених та підписаних сторонами актів про обсяг теплової енергії, що надійшла в теплові мережі відповідача та розрахунків відпуску теплової енергії за період квітень червень 2014 року для споживача, що не має приборів обліку (т.2 а.с.84-93) вбачається, що обсяги спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період визначались розрахунковим шляхом без врахування категорій споживачів КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство».

Як вбачається з пояснень представників сторін, обсяги теплової енергії, що поставляється споживачам КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство», як на момент укладання договору, так і під час його виконання сторонами не були визначені.

Згідно пояснень представника відповідача у судових засіданнях, зазначена інформація визначається відповідачем на підставі даних його обліку за кожним споживачем (фізичними особами та юридичними особами - бюджетними установами, організаціями та іншими).

Судом взято до уваги, що укладеним між сторонами Договором №06-25/ПУ-34274/57 та додатками до нього сторони не визначили порядку (методики) здійснення розрахунку теплової енергії поставленої КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» у розрізі його споживачів та не передбачили, що інформаційні довідки про розподіл теплової енергії за категоріями споживачів, що складаються відповідачем в односторонньому порядку, є підставою для здійснення таких розрахунків.

Доказів направлення позивачу протоколу розбіжностей до Договору №06-25/ПУ-34274/57 або доказів звернення відповідача до позивача з вимогами про внесення до Договору №06-25/ПУ-34274/57 змін, які б передбачали оплату послуг з теплопостачання у розрізі структури споживачів КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство», суду не надано.

Оскільки надані відповідачем відомості про розподіл теплової енергії за категоріями споживачів носять односторонній характер, вони не можуть бути взяті до уваги в якості доказу споживання населенням певної кількості теплової енергії, поставленої КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» і, відповідно, бути підставою для перерахунку вартості теплової енергії отриманої КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» від позивача, зокрема, у квітні червні 2014 року.

Оскільки висновок судового експерта має бути врахований судом при прийнятті рішення у сукупності з іншими доказами, то встановлені судом обставини щодо відсутності між сторонами домовленості з приводу оплати спожитої теплової енергії у розрізі структури споживачів КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство», є підставою для відхилення висновку судового експерта.

За вказаних обставин, заперечення відповідача з приводу необґрунтованого застосування позивачем тарифів судом відхиляється.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на необхідність дотриманням вимог Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення у договорах на постачання теплової енергії умови про обовязковість дотримання при розрахунках структури споживачів КП Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство, оскільки згідно структури тарифів на теплову енергію встановлених для КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство», складовою тарифу є вартість теплової енергії, за якою відповідач закуповує її у ВП «Южно-Українська АЕС», тому неврахування у договорі структури споживачів (у т.ч., населення) призводить до необґрунтованого збільшення тарифів на теплову енергію для населення, що є споживачами КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство».

Враховуючи, що станом на час розгляду справи, залишок заборгованості відповідача по Договору №06-25/ПУ-34274/57 у сумі 6813039,72 грн. не погашено, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми, позивач просить стягнути з відповідача за період з травня 2014 року по листопад 2014 року збитки від інфляції у сумі 541505,33 грн.

Перевіривши розрахунки нарахування збитків від інфляції суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 114757,93 грн., з яких за зобовязаннями січня 2014 року 3% річних нараховані за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 у сумі 33890,87 грн.; за зобовязаннями лютого 2014 року 3% річних нараховані за період з 17.04.2014 по 30.11.2014 у сумі 34090,25 грн.; за зобовязаннями березня 2014 року 3% річних нараховані за період з 13.05.2014 по 30.11..2014 у сумі 21337,49 грн.; за зобовязаннями квітня 2014 року 3% річних нараховані за період з 18.06.2014 по 30.11.2014 у сумі 11877,58 грн.; за зобовязаннями травня 2014 року 3% річних нараховані за період з 12.07.2014 по 30.11.2014 у сумі 9501,37 грн.; за зобовязаннями червня 2014 року 3% річних нараховані за період з 14.08.2014 по 30.11.2014 у сумі 4060,37 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов наступних висновків.

Згідно п.4.1 Договору №06-25/ПУ-35972/25, оплату за фактично спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно на підставі предявлених енергопостачальною організацією рахунків на оплату протягом 30 календарних днів. Енергопостачальна організація направляє споживачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок за січень 2014 року був отриманий відповідачем 14.02.2015 (а.с.60), рахунок за лютий 2014 року був отриманий відповідачем 17.03.2014 (а.с.63), рахунок за березень 2014 року був отриманий відповідачем 09.04.2014 (а.с.66), рахунок за квітень 2014 року був отриманий відповідачем 19.05.2014 (а.с.69), рахунок за травень 2014 року був отриманий відповідачем 11.06.2014 (а.с.72), рахунок за червень 2014 року був отриманий відповідачем 14.07.2014 (а.с.75).

Зазначені рахунки мали бути оплачені відповідачем протягом 30 календарних днів, тобто останнім днем оплати рахунку за січень 2014 року було 16.03.2014, рахунку за лютий 2014 року - 16.04.2014, рахунку за березень 2014 року - 09.05.2014, рахунку за квітень 2014 року - 18.06.2014, рахунку за травень 2014 року - 11.07.2014, рахунку за червень 2014 року - 13.08.2014.

Таким чином, позивачем вірно визначені періоди прострочення відповідачем зобовязань з оплати рахунків за січень, лютий, березень, травень та червень 2014 року.

При здійснені нарахування 3% річних за прострочення відповідачем зобовязань з оплати рахунків за квітень 2014 року позивачем помилково визначена дата, з якої зобовязання відповідача є простроченими 18.06.2014, в той час, як згідно розрахунку суду 18.06.2014 є останнім днем оплати, тому простроченим зобовязання буде є 19.06.2014.

Судом розмір 3% річних за прострочення сплати рахунку квітні 2014 року уточнено, виходячи з наступного розрахунку.

Станом на 19.06.2014 борг відповідача складав 870546,06 грн.

Таким чином, розмір 3% річних за період з 19.06.2014 по 30.11.2014 (165 днів) становить: 870546,06 х 3% х 165 дн. / 365 дн. = 11806,04 грн.

При здійсненні розрахунку 3% річних за прострочення сплати рахунку лютого 2014 року позивачем допущено арифметичну помилку.

Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних за період з 17.04.2014 по 30.11.2014 (227 днів), виходячи із суми боргу 1819143,72 грн. становить: 1819143,72 х 3% х 227 дн. / 365 дн. = 33940,74 грн.

Враховуючи викладене, загальний розмір 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобовязань за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, який підлягає стягненню, становить 114536,88 грн. (33890,87 + 33940,74 + 21337,49 + 11806,04 + 9501,37 + 4060,37).

В частині стягнення 3% річних у сумі 221,05 грн. (114757,93 - 114536,88) в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п.8.4 Договору №06-25/ПУ-34274/57, за порушення строків оплати теплової енергії по договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості спожитої теплової енергії за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення більше ніж 30 днів штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущеної прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №543/96-ВР), передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону №543/96-ВР визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом №543/96-ВР.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

В звязку з несвоєчасною оплатою теплової енергії відповідачу нарахований штраф у сумі 476912,70 грн. та пеня у сумі 571514,78 грн., з яких пеня за зобовязаннями січня 2014 року за період з 18.03.2014 по 16.09.2014 становить 161178,63 грн.; за зобовязаннями лютого 2014 року за період з 17.04.2014 по 30.09.2014 180867,74 грн.; за зобовязаннями березня 2014 року за період з 13.05.2014 по 30.09.2014 110384,59 грн.; за зобовязаннями квітня 2014 року за період з 18.06.2014 по 30.09.2014 58457,76 грн.; за зобовязаннями травня 2014 року за період з 12.07.2014 по 30.11.2014 79713,40 грн.; за зобовязаннями червня 2014 року за період з 14.08.2014 по 30.11.2014 32424,67 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Суд перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивач вірно визначив періоди прострочення відповідачем зобовязань з оплати рахунків за теплову енергію за січень, лютий, березень, травень та червень 2014 року, а розмір пені нарахованої позивачем виходячи з п.8.4 Договору №06-25/ПУ-35972/25, не перевищує розмір пені, обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, за той же період нарахування.

Розрахунок пені за прострочення відповідачем зобовязання з оплати рахунку за квітень 2014 року уточнено судом, виходячи з того, що простроченим зобовязання є з 19.06.2014, а не 18.06.2014, як помилково зазначено позивачем.

ОСОБА_3 відповідача в період нарахування складав 870546,06 грн.

- за період прострочення з 19.06.2014 по 16.07.2014 (28 дн.); ставка НБУ- 9,5%, подвійна ставка НБУ 19,0%:

870546,06 х 19,0% х 28 день / 365 дн. = 12688,50 грн.

- за період прострочення з 17.07.2014 по 30.09.2014 (76 дн.); ставка НБУ- 12,5%, подвійна ставка НБУ 25,0%:

870546,06 х 25,0% х 28 день / 365 дн. = 45316,10 грн.

Таким чином, розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобовязань за квітень 2014 року становить 58004,61 грн.

Враховуючи викладене, загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобовязань за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 становить 622573,64 грн. (161178,63 + 180867,74 + 110384,59 + 58004,61 + 79713,40 + 32424,67).

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 571514,78 грн., суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме 571514,78 грн. пені.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 25000,0 грн. та штрафу до 25000,0 грн.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на наступне:

-збитки КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» за 2014 рік склали 14572000,0 грн., при тому, що за аналогічний період 2013 року вони становили 11871000,0 грн. а збитки за 2015 рік склали 21138000,0 грн., що підтверджується звітами про фінансові результати (т.1 а.с.120, т.2 а.с.195);

-заборгованість КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» лише перед ВП «Южно-Українська АЕС» станом на 08.12.2015 року складає 82197307,27 грн., яка виникла не з вини споживача, а є наслідком, зокрема, невідповідності затверджених виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради тарифів для населення, їх фактичній собівартості та відсутності відповідних дотацій з боку органів місцевого самоврядування та держави, тому, нарахування штрафних санкцій призведе до збільшення і без того значного розміру заборгованості;

-заборгованість перед позивачем покривається лише за рахунок державних субвенцій, які на погашення пені та штрафів не спрямовуються;

-КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» засновано на комунальній власності територіальної громади міста Южноукраїнська, для задоволення суспільних та особистих потреб населення, підприємств, установ, організацій в наданні послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення;

-згідно структури тарифів на теплову енергію КП Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство, що затверджені Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на 2015 рік, визначена нульова рентабельність підприємства, в той час, як для ДП «НАЕК «Енергоатом» він визначений на рівні 8,26-8,55%, що ставить сторони у нерівні умови;

-на даний час на всі рахунки підприємства накладені арешти, що вже призводить до дестабілізації роботи підприємства, неможливості виконувати покладені на нього функції, до невиплати заробітної плати працівникам тощо;

-відповідач не уникає від погашення заборгованості, а шукає шляхи для її погашення, зокрема шляхом звернення з позовом до Южноукраїнської міської ради про стягнення 40359013,0 грн. заборгованості по відшкодуванню різниці у тарифах та отримання відповідного рішення суду від 05.06.2012 у справі №5016/3702/2011. Однак, з незалежних від відповідача обставин органи Державної виконавчої служби до цього часу не виконали вказане рішення суду, що позбавляє відповідача можливості спрямувати ці кошти на погашення своєї заборгованості перед позивачем;

-порушення зобовязання з боку КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» по даному договору не потягло збитків для позивача, а нараховані інфляційні втрати та 3% річних компенсують можливі збитки.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечує вказуючи на те, що отримавши у 2014 році від позивача теплову енергію на загальну 7412089,94 грн., відповідач сплатив лише 599050,22 грн.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязань, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши викладені у заяві відповідача обставини та дослідивши надані ним докази суд дійшов наступних висновків.

Фінансовий стан КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Южноукраїнська, лікувальних закладів, шкіл, інших обєктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у звязку з порушенням відповідачем умов Договору №06-25/ПУ-35972/25.

Оцінити фінансовий стан позивача суду взагалі не вбачається за можливе, оскільки для його оцінки позивачем не надано суду жодного доказу.

Чи є фінансові зобовязання ВП «Южно-Українська АЕС» критичними для стягувача, та чи вплине зменшення розміру пені та штрафу на платоспроможність позивача, суд також оцінити не в змозі, оскільки відомостей про фінансовий та майновий стан позивача суду не надано.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки повязані з порушенням відповідачем умов Договору №06-25/ПУ-35972/25. Стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання, тим більше, що підприємство вже перебуває у критичному фінансовому стані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і за умови існування обєктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних пені та штрафу на 50%, а саме: пені до 285757,39 грн., штрафу до 238456,35 грн.

Суд вважає, що зменшення штрафних санкцій саме на цю величину відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси, як позивача, так і відповідача; враховує кризову ситуацію, яка склалася в країні і призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, і не суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі, оскільки застосування такого правового наслідку, як нарахування пені та штрафу, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобовязання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не є засобом збагачення.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України, відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру позовних вимог, що підлягали задоволенню.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 821, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство», 55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів,8 (р/р 260043014611185 в ЮУ ПІБ, МФО 326427, код ЄДРПОУ 31948866) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул..Ветрова, 3) в особі ВП «Южно-Українська АЕС», 55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, Промзона, а/с 20 (р/р 260025820 в МОД ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», МФО 326182, код ЄДРПОУ 20915546) 6813039,72 грн. основного боргу, 541505,33 грн. збитків від інфляції, 114536,88 3% річних, 285757,39 грн. пені, 238456,35 грн. штрафу та 73078,54 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 04 квітня 2016 року.

Суддя М.В.Мавродієва