Рішення № 56970410, 24.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/6/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016 Справа № 908/197/16

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 )

до відповідача Громадської організації «Футбольний клуб «Металург» (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 2)

про стягнення 117500 грн. основного боргу за договором № 2014/01-10 від 01.10.2014 р., 14581 грн. 96 коп. пені, 994 грн. 22 коп. річних процентів, 1997 грн. 50 коп. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Попова І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 117500 грн. основного боргу за договором № 2014/01-10 від 01.10.2014 р., 14581 грн. 96 коп. пені, 994 грн. 22 коп. річних процентів, 1997 грн. 50 коп. втрат від інфляції грошових коштів.

Розгляд справи, призначений на 17.02.2016 р., відкладався до 10.03.2016 р., до 24.03.2016 р. в зв'язку з неявкою сторін.

Рішення постановлено в судовому засіданні 24.03.2016р.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання жодного разу не направили. Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалу від 15.02.2016 р. про порушення провадження по даній справі відповідач отримав 19.02.2015 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, про відмову від позову позивач не заявив, суд визнав за можливе розглянути справу по суті в судовому засіданні 24.03.2016 року за відсутності представників сторін.

Позовні вимоги заявлено з наступних підстав, викладених у позові: на виконання умов договору № 2014/01-10 на послуги громадського харчування, укладеного з відповідачем 01.10.2014 р., надавав останньому відповідні послуги, про що сторонами підписано акти виконаних робіт на загальну суму 117500 грн. Зобов'язання щодо оплати отриманих послуг відповідач не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 117500 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань до стягнення заявлено 14581 грн. 96 коп. пені, нарахованої за період з 09.10.2015 р. по 19.01.2016 р., 994 грн. 22 коп. річних процентів, нарахованих за період з 09.10.2015 р. по 19.01.2016 р., 1997 грн. 50 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 09.10.2015 р. по 19.01.2016 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, не скористався правом надати відзив на позов, в судове засідання представник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 01.10.2014 р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач по справі) та Громадською організацією «Футбольний клуб «Металург» (замовник, відповідач по справі) укладено договір №2014-01/10 на послуги громадського харчування, за умовами якого виконавець зобов'язався організовувати комплексне обслуговування у учбово-тренувальному процесі вихованців ДЮСШ замовника, а замовник - прийняти послуги та оплатити їх вартість в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 4.2 вказаного договору узгоджено порядок розрахунків, яким передбачено, що оплата здійснюється замовником за фактично надані послуги на підставі пред'явленого рахунку протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Строк дії договору відповідно до п. 6.1 встановлено з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 2014-01/10 позивачем надано послуги по харчуванню дітей, про що сторонами підписано акти приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2015 р., від 31.05.2015 р., від 20.04.2015 р., від 31.03.2015 р., від 31.08.2015 р., від 28.02.2015 р., від 31.01.2015 р. на загальну суму 378590 грн. На оплату наданих послуг відповідачу пред'явлено рахунки.

Як свідчить позивач, в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконував, вартість наданих послуг останнім сплачена частково в розмірі 261090 грн., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 117500 грн. Розмір заборгованості відповідач підтвердив, про що підписав акт звірення розрахунків станом на 09.10.2015 р.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суму заборгованості не оспорив, суд вважає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 117500 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті наданих йому послуг, розрахунок заявлених до стягнення річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів перевірено, вимоги про стягнення річних процентів в сумі 994 грн. 22 коп., нарахованих за період з 09.10.2015 р. по 19.01.2016 р., та втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 1997 грн. 50 коп., нарахованих за період з жовтня 2015 р. по січень 2015 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 14581 грн. 96 коп., нарахованої за період з 09.10.2015 р. по 19.01.2016 р., позивач обґрунтовує з посиланням на п. 5.1 договору № 2014/01-10, яким передбачено, що в разі прострочення оплати за фактично надані послуги замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема ч. 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено строк, зі спливом якого припиняється нарахування штрафних санкцій, і даний строк не є строком позовної давності - строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України ).

Норма ч. 6 ст. 232 ГК України не є імперативною, і сторони в договорі можуть відступити від її положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зокрема, в договорі може бути передбачений інший строк, зі спливом якого припиняється нарахування штрафних санкцій. Тобто сторони в договорі можуть самостійно визначити тривалість періоду, за який може бути нараховано штрафні санкції. Перебіг такого строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Такий строк є присічним.

Із додатного до позову розрахунку вбачається, що пеня нарахована, виходячи із суму заборгованості (сальдо) в розмірі 117500 грн. станом на 09.10.2015 р. за період кількістю 103 дні, тобто по 19.01.2016 р. Такий розрахунок не відповідає приписам діючого законодавства. Акт звірення розрахунків, узгоджений сторонами станом на 09.10.2015 р., свідчить, що відповідачем здійснювалися часткові оплати наданих послуг. Позивачем не визначено заборгованість за кожним актом приймання-передачі послуг та дату і розмір часткової оплати кожного акту. Внаслідок відсутності належного розрахунку заборгованості неустойки та документів на його підтвердження суд позбавлений можливості виконати розрахунок самостійно, з урахуванням приписів ст.. 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування пені. Таким чином, внаслідок ненадання без поважних причин витребуваних документів, необхідних для розгляду спору, позовні вимоги про стягнення 14581 грн. 96 коп. пені залишаються судом без розгляду.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2228 грн. 72 коп., покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо відшкодування витрат позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 13507 грн. 40 коп. суд зазначає, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, зокрема платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Позивачем відповідні документи суду не надано, тому відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначеної суми.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 629, 901 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 81 п. 5, ст.ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації «Футбольний клуб «Металург» (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 2, ідентифікаційний код 05395210) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) 117500 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот) грн. основного боргу 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 22 коп. річних процентів, 1997 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 50 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1807 (одна тисяча вісімсот сім) грн. 38 коп. судового збору. Видати наказ.

Вимоги про стягнення 14581 грн. 96 коп. пені залишити без розгляду.

Повне рішення складено 04 квітня 2016 року.

Суддя І.А. Попова