Рішення № 56970154, 02.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.2016 Справа № 905/1915/15 Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Шилової О.М.,

суддів Ніколаєвої Л.В., Паляниці Ю.О.

при секретарі судового засідання Гонтарі А.Д.

розглянув матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ Донецької області

до Публічного акціонерного товариства Маріупольський завод важкого машинобудування, м.Маріуполь Донецької області

про:стягнення 674492,89грн. за активну електроенергію, 16201,96грн. за реактивну електроенергію, 5312,62грн. 3% річних, 125050,06грн. інфляційних, 100233,90грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.№221215-1/9.2п від 22.12.2015р.,

від відповідача: не явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

02.03.2016р. з 12-20год. до 12-25год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", м.Маріуполь Донецької області про стягнення 674492,89грн. за активну електроенергію, 16201,96грн. за реактивну електроенергію, 5312,62грн. 3% річних, 125050,06грн. інфляційних, 100233,90грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір про постачання електричної енергії №10/2073 від 15.08.2003р., додатки та додаткові угоди до нього; акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за листопад 2014 року травень 2015 року, а також на рахунки за ті самі періоди тощо.

До позову додає розрахунок ціни позову (а.с.9-10).

Протягом розгляду справи позивач надав:

- з клопотанням вх.№17541/15 від 30.10.2015р. зокрема, частину банківських виписок про оплату відповідачем активної і реактивної електроенергії (а.с.100-112);

- письмові пояснення до позовних вимог вх.№17960/15 від 03.11.2015р. (а.с.113);

- з письмовими поясненнями вх.№20563/15 від 24.11.2015р. по суті позовних вимог оновлений розрахунок ціни позову та частину банківських виписок про оплату відповідачем активної і реактивної електроенергії (а.с.129-138);

- заперечення вх.№21908/15 від 05.12.2015р. на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення (з додатками) (а.с.139-166);

- з клопотанням вх.№23449/15 від 16.12.2015р. копію Додатку №5 (частина 2) до Договору №10/2073 від 15.08.2003р. (а.с.167-169);

- з клопотанням вх.№1355/16 від 18.01.2016р. докази направлення відповідачу оновленого розрахунку позовних вимог та пояснень з цього приводу (а.с.175-179);

- з клопотанням вх.№3054/16 від 01.02.2016р. копію банківської виписки за 16.01.2015р. на підтвердження оплати за компенсацію перетікання реактивної електроенергії в грудні 2014 року (а.с.188-191).

Відповідач протягом розгляду справи надав:

- заяву №523/1134 від 06.11.2015р. про надання відстрочки виконання рішення суду на 3 місяці (з додатками) (а.с.114-122);

- заперечення №523/9 від 12.01.2016р. на позов (з додатками), в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 154,51грн. пені та 16,56грн. 3% річних; зменшити на 50% розмір пені, що підлягає стягненню (а.с.180-186).

Ухвалою суду від 13.10.2015р. за клопотанням відповідача №523/1064 від 12.10.2015р. строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (а.с.92-94, 97).

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.11.2015р. визначений наступний склад колегії для розгляду справи №905/1915/15: ОСОБА_2 головуючий суддя, судді Філімонова О.Ю., Сажнева М.В. (а.с.123).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.01.2016р. у звязку з перебуванням судді Сажневої М.В. у відпустці визначений наступний склад колегії для розгляду справи №905/1915/15: ОСОБА_2 головуючий суддя, судді Філімонова О.Ю., Левшина Я.О. (а.с.170).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.03.2016р. у звязку з перебуванням судді Левшиної Я.О. у відпустці, судді Філімонової О.Ю. на лікарняному визначений наступний склад колегії для розгляду справи №905/1915/15: ОСОБА_2 (головуючий суддя), судді Ніколаєва Л.В., Паляниця Ю.О. (а.с.193).

02.03.2016р. судом зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21743954 щодо Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», з якого вбачається, що відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; адреса відповідача 02094, м.Київ, вул.Пожарського, буд.4, нежиле приміщення 63; ЄДРПОУ 20355550 (а.с.194-196).

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2003р. між Відкритим акціонерним товариством Донецькобленерго (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський завод важкого машинобудування», (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №10/2073 (далі Договір, а.с.11-13).

З Загальних положень статуту ПАТ ДТЕК Донецькобленерго (а.с.81) вбачається, що Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго, а надалі на Публічне акціонерне товариство „ДТЕК Донецькобленерго. Таким чином, відбулась зміна найменувань позивача без зміни його організаційно-правової форми, що не свідчить про реорганізацію товариства, а Постачальником за Договором є позивач у даній справі.

Додатковою угодою №10 від 02.06.2011р. до Договору (а.с.35) сторони у звязку зі зміною найменування Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» на Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» виклали у тексті Договору, Додатках до Договору назву Споживача у наступній редакції: «Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування».

Таким чином Постачальником і Споживачем за Договором є відповідно позивач і відповідач у даній справі.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачувати Постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та Додатками до нього.

Відповідно до підп.2.1.2. Договору Постачальник електричної енергії зобовязався постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в межах приєднаної потужності і в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (додаток №13 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Згідно з підп.2.2.3., 2.2.4. Договору Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 Порядок розрахунків за електроенергію та №6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №10 та (або) №10а «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до підп.4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених підп.2.2.3.-2.2.4. Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 Порядок розрахунків за електроенергію, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 01 січня 2004р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4. Договору).

Відповідно до п.2 Додатку №5 від 15.08.2003р. «Порядок розрахунків за електроенергію» до Договору (а.с.40) в редакції Додаткової угоди №6 від 01.05.2009р. до Договору (а.с.37) остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію проводиться протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку. Період між датами зняття показів розрахункових приладів обліку на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця) і величина коштів, які має сплатити Споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.

Згідно з п.1. Додатку №6 від 15.08.2003р. «Графік зняття показань лічильників та подання їх Енергопостачальнику» до Договору (а.с.22) в редакції Додаткової угоди №6 від 01.05.2009р. до Договору (а.с.37) розрахунковим вважається період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Договір, Додатки та Додаткові угоди №6 від 01.05.2009р. і №10 від 02.06.2011р. до нього підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками.

Відомості про наявність заяв будь-якої зі сторін про припинення дії Договору, перегляд його умов або про розірвання Договору у матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобовязання за Договором: у листопаді 2014 року травні 2015 року постачав відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого надав суду акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), підписані сторонами та скріплені їхніми печатками (а.с.41-54), а також рахунки на оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію (а.с.54а-67).

Виставлені рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки на них і що відповідачем не заперечується.

Відповідач свого обовязку з повної та своєчасної оплати електроенергії у встановлений Додатком №5 до Договору строк не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі ЦК) України та ст.193 Господарського кодексу (далі ГК) України.

Заявлені до стягнення суми заборгованості суд визнає такими, що відповідають умовам Договору, а також первинним документам, що містяться у справі.

З урахуванням викладеного суд визнає вимоги позивача про стягнення 674492,89грн. боргу за активну електроенергію за період січень травень 2015 року та 16201,96грн. заборгованості за реактивну електричну енергію за період березень травень 2015 року обґрунтованими, документально доведеними та такими, що не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом також встановлено, що відповідач виконав свій обовязок з оплати спожитої у листопаді грудні 2014 року активної електричної енергії та спожитої у грудні 2014 року реактивної електричної енергії з порушенням строків, визначених Додатком №5 до Договору (банківські виписки а.с.103-108, 189-190).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у відповідача в періодах, за які здійснене нарахування пені та 3% річних, була наявна заборгованість перед позивачем, і іншого відповідачем не доведено.

Позивач з посиланням на підп.4.2.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 100233,90грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.131-132), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України, ч.1 ст.259 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», є арифметично вірним.

Таким чином, на підставі приписів ст.ст.6, 549, 627 ЦК України, ст.ст.216 218, ч.1 ст.230 ГК України на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 100233,90грн., нарахована на заборгованість:

за активну електроенергію:

- за листопад 2014 року у сумі 1412,35грн. за період 03.12.2014р. 16.01.2015р.;

- за грудень 2014 року у сумі 2104,16грн. за період 03.01.2015р. 29.01.2015р.;

- за січень 2015 року у сумі 26215,45грн. за період 04.02.2015р. 30.06.2015р.;

- за лютий 2015 року у сумі 31555,59грн. за період 06.03.2015р. 30.06.2015р.;

- за березень 2015 року у сумі 18512,64грн. за період 03.04.2015р. 30.06.2015р.;

- за квітень 2015 року у сумі 13658,99грн. за період 07.05.2015р. 30.06.2015р.;

- за травень 2015 року у сумі 5159,98грн. за період 04.06.2015р. 30.06.2015р.;

за реактивну електроенергію:

- за грудень 2014 року у сумі 45,32грн. за період 03.01.2015р. 16.01.2015р.;

- за березень 2015 року у сумі 844,90грн. за період 03.04.2015р. 30.06.2015р.;

- за квітень 2015 року у сумі 514,12грн. за період 07.05.2015р. 30.06.2015р.;

- за травень 2015 року у сумі 210,40грн. за період 04.06.2015р. 30.06.2015р.

Відповідач у Запереченні №523/9 від 12.01.2016р. (а.с.180-181) просив суд зменшити на 50% розмір пені, що підлягає стягненню. В обґрунтування клопотання відповідач послався на фінансово-економічні труднощі (вимушені простої підприємства у вересні та грудні 2014 року, лютому, квітні, червні та вересні 2015 року; зумовлену несприятливими для відповідача змінами в економіці збитковість підприємства) та проведення у Донецькій області АТО.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу одночасно є засобом забезпечення договірних зобовязань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобовязання (санкцією), то пеня має компенсаційний характер, її розмір повинен бути відповідним розміру понесених кредитором збитків та не має стати непосильним тягарем для боржника.

В матеріалах справи містяться копії наказів про простій ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", якими встановлене зниження інвестиційної привабливості підприємств Донецької області та попиту на продукцію галузі вагонобудування, що спричинило економічний колапс в машинобудівному комплексі та унеможливило продовження виконання робіт, спричинивши простої підрозділів підприємства відповідача протягом повних місяців у вересні та грудні 2014 року, лютому, квітні, червні та вересні 2015 року (а.с.118-121, 183, 185). Фінансова звітність відповідача (баланси за 2014 рік та за І півріччя 2015 року, звіт про фінансові результати за І півріччя 2015 року а.с.115-117) свідчить про те, що з кінця 2014 року підприємство відповідача несе збитки.

Суд також бере до уваги, що місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" є м.Маріуполь і відповідач несе додаткові витрати у звязку з проведенням на території Донецької області АТО та розташуванням всіх виробничих потужностей підприємства в безпосередній близькості від лінії зіткнення.

У зв'язку з викладеним та враховуючи: факт проведення на території Донецької області АТО, матеріальні інтереси обох сторін у справі, зумовлення фінансово-економічних труднощів відповідача обєктивними факторами, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні, що також компенсує можливі збитки, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 30%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 70163,73грн.

На підставі приписів ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 125050,06грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 5312,62грн.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум та встановлено:

1) розрахунок 3% річних (а.с.131-132) є арифметично вірним. З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 5312,62грн., нараховані на заборгованість:

за активну електроенергію:

- за листопад 2014 року у сумі 151,32грн. за період 03.12.2014р. 16.01.2015р.;

- за грудень 2014 року у сумі 225,45грн. за період 03.01.2015р. 29.01.2015р.;

- за січень 2015 року у сумі 1408,16грн. за період 04.02.2015р. 30.06.2015р.;

- за лютий 2015 року у сумі 1577,78грн. за період 06.03.2015р. 30.06.2015р.;

- за березень 2015 року у сумі 925,63грн. за період 03.04.2015р. 30.06.2015р.;

- за квітень 2015 року у сумі 682,95грн. за період 07.05.2015р. 30.06.2015р.;

- за травень 2015 року у сумі 258,00грн. за період 04.06.2015р. 30.06.2015р.

за реактивну електроенергію:

- за грудень 2014 року у сумі 4,86грн. за період 03.01.2015р. 16.01.2015р.;

- за березень 2015 року у сумі 42,24грн. за період 03.04.2015р. 30.06.2015р.;

- за квітень 2015 року у сумі 25,71грн. за період 07.05.2015р. 30.06.2015р.;

- за травень 2015 року у сумі 10,52грн. за період 04.06.2015р. 30.06.2015р.

2) Судом перевірено розрахунок інфляційних (а.с.132-133) та встановлено, що інфляційні нарахування на заборгованість за активну та реактивну електричну енергію частково здійснені неправомірно з огляду на таке.

Позивачем здійснене нарахування інфляційних за періоди прострочення виконання, які не дорівнюють повному календарному місяцю (на заборгованість за кожний місяць поставки електроенергії інфляційні нараховані починаючи з місяця, в якому виникло прострочення виконання, яке наставало не раніше 03 числа такого місяця (див.розрахунок пені та річних); крім того, за період січень 2015 року інфляційні нараховані на заборгованість за грудень 2014 року, яка не лише виникла 03.01.2015р., а й була повністю погашена того ж місяця 16.01.2015р. (реактивна) та 29.01.2015р. (активна)), в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Таким чином, суд відмовляє у стягненні інфляційних, нарахованих на заборгованість за листопад 2014 року за період грудень 2014 року (активна електроенергія); на заборгованість за грудень 2014 року за період січень 2015 року (активна та реактивна електроенергія); на заборгованість січень 2015 року за період лютий 2015 року (активна електроенергія); на заборгованість за лютий 2015 року за період березень 2015 року (активна електроенергія); на заборгованість за березень 2015 року за період квітень 2015 року (активна та реактивна електроенергія); на заборгованість за квітень 2015 року за період травень 2015 року (активна та реактивна електроенергія); на заборгованість за травень 2015 року за період червень 2015 року (активна та реактивна електроенергія).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.).

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума інфляційних у загальному розмірі 66435,13грн., нарахована на заборгованість:

за активну електроенергію:

- за січень 2015 року у розмірі 34506,81грн. за період березень червень 2015 року,

- за лютий 2015 року у розмірі 27849,48грн. за період квітень червень 2015 року,

- за березень 2015 року у розмірі 3301,12грн. за період травень червень 2015 року,

- за квітень 2015 року у розмірі 604,31грн. за період червень 2015 року,

за реактивну електроенергію:

- за березень 2015 року у розмірі 150,66грн. за період травень червень 2015 року,

- за квітень 2015 року у розмірі 22,75грн. за період червень 2015 року.

Відповідач в запереченнях №523/9 від 12.01.2016р. (а.с.180-181) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 154,51грн. пені та 16,56грн. 3% річних, посилаючись на те, що відповідно до приписів ст.ст.598, 599 ЦК України день фактичної сплати заборгованості не має включатися в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та пені.

Статті 598, 599 ЦК України регулюють порядок припинення зобовязання.

Так, зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК України) з цього приводу суд зазначає, що згідно з підп.4.2.1. Договору про постачання електричної енергії №10/2073 від 15.08.2003р. за внесення платежів, передбачених підп.2.2.3.-2.2.4. Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 Порядок розрахунків за електроенергію, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України) з цього приводу суд зазначає, що під належним виконанням зобовязання ЦК України розуміє виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань; якщо учасником зобовязання порушено хоча б одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується, оскільки в такому разі на сторону, що допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, передбачені як умовами договору, так і нормами закону (сплата пені, річних, відшкодування збитків тощо). Зобовязання вважатиметься припиненим лише після того, як сторона, що допустила неналежне виконання, здійснить усі дії, що випливають із трансформованого зобовязання.

Сплата трьох процентів річних серед іншого є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Водночас відповідач не довів суду, що суми оплат кожного разу перераховувались ним саме на початку операційного дня і позивач в день перерахування протягом всього робочого часу мав можливість вільно розпоряджатися ними. Отже, за позбавлення позивача можливості користуватися коштами, належними до сплати позивачеві, відповідачем має бути сплачена компенсація у вигляді трьох процентів річних по кожний день оплати включно.

Відповідач надав суду заяву №523/1134 від 06.11.2015р. про надання відстрочки виконання рішення суду на 3 місяці (а.с.114).

Суд відмовляє у задоволенні викладеного у заяві клопотання з огляду на те, що відповідачем всупереч вимог ухвал суду від 19.11.2015р. (а.с.126, зворотній бік) та від 12.01.2016р. (а.с.173, зворотній бік) не надано письмового обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення саме на строк, вказаний у заяві, а також не надано суду доказів, що заявник має або буде мати реальну можливість виконати рішення суду на умовах відстрочки.

Судовий збір відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 Конституції України; ст.ст.6, 259, 525, 526, 530, 549, 551, 598, 599, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216-218, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань №543-96ВР від 22.11.1996р.; ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35 (ч.ч.1, 2), 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ Донецької області до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", м.Маріуполь Донецької області про стягнення 674492,89грн. за активну електроенергію, 16201,96грн. за реактивну електроенергію, 5312,62грн. 3% річних, 125050,06грн. інфляційних, 100233,90грн. пені задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної пені на 30% до 70163,73грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (02094, м.Київ, вул.Пожарського, буд.4, нежиле приміщення 63; ідентифікаційний код 20355550) на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8; ідентифікаційний код 00131268) 674492,89грн. боргу за активну електроенергію, 16201,96грн. боргу за реактивну електроенергію, 5312,62грн. 3% річних, 66435,13грн. інфляційних, 70163,73грн. пені, 17253,95грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/1915/15 на 3 місяці залишити без задоволення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.03.2016р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 14.03.2016р.

Головуючий суддя О.М. Шилова

Суддя Л.В. Ніколаєва

Суддя Ю.О.Паляниця

надруковано 3 примірники:

1 до справи, 2 сторонам у справі