Рішення № 56970119, 04.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/18/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016 Справа № 908/371/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промснабресурс ХХІ (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8)

до відповідача: Дочірнього підприємства Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

про стягнення суми 963289,81 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 25.12.2015 р.);

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 01/03 від 01.03.2016 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 510245,00 грн. основного боргу за договором поставки № 12-07/13 від 12.07.2013 р., 39983,31 грн. 3% річних від простроченої заборгованості, 413061,50 грн. інфляційні втрати, а всього 963289,81 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.02.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/371/16, справі присвоєно номер провадження 20/18/16, справу призначено до розгляду на 10.03.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.03.2016 р., потім до 04.04.2016 р.

У судовому засіданні 04.04.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Позивачем за умовами договору поставки № 15-04/13 від 15.04.2013 р. та специфікації № 1, згідно з видатковою накладною № ПС-0000063 від 23.04.2013 р., поставлено відповідачу товар на загальну суму 189405,00 грн. 30.04.2013 р. на виконання умов зазначеного договору та специфікації № 2 відповідачу, згідно з видатковою накладною № ПС-0000066 від 30.04.2013 р., було поставлено товар на суму 434760,00 грн. Відповідно до специфікації № 3 до договору № 15-04/13 відповідачу, згідно з видатковою накладною № ПС-0000110 від 30.04.2013 р. було поставлено товар на суму 325485,00 грн. Відповідач за товар по специфікації № 1 розрахувався повністю, за специфікацією № 2 оплата не проводилась. За поставкою, здійсненою за специфікацією № 3, відповідач розрахувався частково на суму 250000,00 грн. Заборгованість за договором складає 510245,00 грн. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 530, 625, 626, 629, 837 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 193, 199, 216, 217, 218, 220, 222, 230 ГК України, просить позов задовольнити. Також у судовому засіданні представник позивача уточнив, що при підготовці позовної заяви допущені технічні помилки щодо зазначення номеру договору, прізвищ осіб, які отримали товар та номеру видаткової накладної за специфікацією №3, оскільки між сторонами існує ще декілька спорів (підготовлено позовних заяв) за іншими договорами.

Відповідач позов не визнав, просив залишити його без задоволення. У письмовому запереченні та нормативному обґрунтуванні до нього, які надійшли до суду 09.03.2016 р. та 15.03.2016 р. зазначено, зокрема, наступне. Відповідно до п. 2.3 договору № 15-04/13 товар поставляється замовнику партіями, згідно з заявок замовника. У порушення зазначеного пункту позивач не надав заявки замовника на товар, які підтверджують кількість товару. В порушення п.п. 3.1, 3.2 договору позивач не надав сертифікатів на товар. Позивачем не надано належних доказів повідомлення про відвантаження товару, що порушує вимоги п. 4.5 договору, таких повідомлень від позивача відповідач не отримував. У порушення п. 6.2 договору товар не було належним чином передано та прийнято, що ставить під сумнів справжність операції. Надана позивачем довіреність № 485 (поставка по специфікації № 2), видана ОСОБА_3, є довіреністю матеріально-відповідальної особи, отже довіреність видана для фактичного отримання цінностей, а не для підписання документів, а саме: товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, видаткових накладних. Крім того, у довіреності взагалі відсутнє посилання на договір про закупівлю, номер і дату наряду, не зазначено за кого отримуються цінності та ким саме видана ця довіреність. Зазначене свідчить про те, що товар переданий не уповноваженій особі не за спірним договором. У товарно-транспортній накладній від 30.04.2013 р. відсутній підпис уповноваженої особи, котра прийняла товар від водія-експедитора, відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій. Аналогічне стосується й довіреності № 504, виданої ОСОБА_4 (поставка по специфікації № 3), та товарно-транспортної накладної від 17.05.2013 р. Таким чином, зазначені товарно-транспортні накладні не є належним та допустимим доказом факту передачі товару відповідачу. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повірений повинен бути уповноважений на здійснення дій не тільки довіреністю, а й відповідним розпорядженням директора.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Промснабресурс ХХІ (постачальник за договором, позивач у справі) та Дочірнім підприємством Запорізький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 15-04/13, за умовами якого постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснювати на замовлення замовника в 2013 році поставку товару лакофарбової продукції (асортимент, перелік та якість якого визначається згідно з додатку до договору), а замовник зобовязався прийняти й оплатити такий товар та послуги по його доставці (п. 1.1). Загальна вартість товару, що передбачається для постачання орієнтовно становить 9000000,00 грн., в т.ч. ПДВ (п. 1.2).

У розділі 2 договору сторони узгодили ціну товару та умови поставки. Відповідно до п. 2.1 постачальник відвантажує товар партіями на адресу замовника за цінами, що визначаються у погоджених сторонами специфікаціях на партію товару, що додаються до договору, та видаткових накладних, та можуть бути змінені за домовленістю сторін. Ціна на товар встановлюється постачальником відповідно до умов поставки (передплата чи оплата з відстрочкою), але в будь-якому випадку не може бути вищою за діючу в регіоні на момент постачання товару (п. 2.2). Товар, вказаний в п. 1.1 договору, поставляється замовнику партіями, згідно з заявок замовника. Загальна кількість поставки товару за договором не є обовязковою для сторін. Замовлення партій товару здійснюється відповідно до виробничих потреб замовника, та наявності фінансування (п. 2.3). Специфікації складаються на кожну партію товару, узгоджуються сторонами та є невідємною частиною договору. У специфікаціях вказується: одиниця виміру кількості товару, ціна одиниці товару, загальна кількість та вартість товару по конкретній партії, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по видам, маркам, типам (п. 2.4).

Відповідно до п. 5.1 оплата товару замовником здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 60 банківських днів від дня отримання партії товару.

Відповідно до п. 9.1 договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2013 р

Між сторонами до договору були підписані специфікації: № 1 від 16.04.2013 р. на суму 189405,00 грн., № 2 від 24.04.2013 р. на суму 434760,00 грн., № 3 від 17.05.2013 р. на суму 325485,00 грн. У специфікаціях визначено найменування товару (лакофарбова продукція), одиниця виміру, кількість, ціна з ПДВ за одиницю товару, сума з ПДВ, зазначено загальну вартість товару, що підлягає постачанню згідно з специфікації, суму ПДВ. Також у п. 4 специфікацій визначено, що доставка по місту є безкоштовною.

У підтвердження факту виконання своїх зобовязань за договором ТОВ «Промснабресурс ХХІ» надані видаткові накладні: № ПС-0000063 від 23.04.2013 р. на суму 189405,00 грн., № ПС-0000066 від 30.04.2013 р. на суму 434760,00 грн., № ПС-0000077 від 17.05.2013 р. на суму 325485,00 грн.

Відповідно до позовної заяви, відповідачем повністю здійснено оплату по специфікації № 1 від 16.04.2013 р. на суму 189405,00 грн., відповідно до якої відповідачем отримано товар за видатковою накладною № ПС-0000063 від 23.04.2013 р.

Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар по видатковій накладній № ПС-0000077 від 17.05.2013 р. на суму 325485,00 грн. (специфікація № 3 від 17.05.2013 р.), оплата затовар по видатковій накладній № ПС-0000066 від 30.04.2013 р. на суму 434760,00 грн. (специфікація № 2 від 24.04.2013 р.) відповідачем не здійснювалася.

Позивач вручив відповідачу письмову вимогу вих. № 03/05-08 від 05.08.2015 р., відповідно до якої вимагав у строк до 10.08.2015 р. сплатити на зазначений рахунок заборгованість по договору поставки № 15-04/13 від 13.04.2013 р. у сумі 510245 грн. Вимога, згідно зі штампом вхідної кореспонденції відповідача, отримана останнім 05.08.2015 р.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження в даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договору поставки № 15-04/13 від 15.04.2013 р. був поставлений відповідачу товар (лакофарбова продукція) згідно з видатковими накладними № ПС-0000066 від 30.04.2013 р. на суму 434760,00 грн., № ПС-0000077 від 17.05.2013 р. на суму 325485,00 грн. У даних видаткових накладних міститься зазначення, що оплата здійснюється тільки по договору № 15-04/13 від 15.04.2013 р., та вказано рахунок-фактура.

Видаткова накладна № ПС-0000066 від 30.04.2013 р. у графі «отримал(а)» містить підпис із зазначенням прізвища ОСОБА_3 за дов. № 485 від 29.04.13. У матеріалах справи мається копія довіреності № 485 від 29.04.2013 р., видана відповідачем ОСОБА_3 на отримання цінностей.

Видаткова накладна № ПС-0000077 від 17.05.2013 р. у графі «отримал(а)» містить підпис із зазначенням прізвища ОСОБА_5 за дов. № 504 від 17.05.13. У матеріалах справи мається копія довіреності № 504 від 17.05.2013 р., видана відповідачем ОСОБА_4 на отримання цінностей.

Довіреності підписані керівником та головним бухгалтером підприємства-відповідача, підписи яких скріплені круглою печаткою. У довіреностях зазначено, що вони видаються на отримання цінностей від ТОВ «Промснабресурс ХХІ».

Доставка товару відповідачу (пункт розвантаження: м. Запоріжжя, вул. Горна, 1) підтверджується товарно-транспортними накладними від 30.04.2013 р., від 17.05.2013 р. У зазначених накладних зазначено реквізити видаткових накладних: № ПС-0000066, № ПС-0000077, відповідно, суму, назву продукції, одиницю виміру, кількість, ціну тощо. У накладних містяться підписи осіб за довіреностями №№ 485, 504, підписи яких скріплені прямокутними штампами підприємства-відповідача.

Відповідач поставку товару заперечив, та зазначив, що товарно-транспортні накладні та довіреності №№ 485, 504 не можуть бути належними доказами отримання товару, оскільки видаткові накладні, які покладені в підставу позову, підписані не уповноваженими на те особами.

Суд не приймає зазначені заперечення відповідача, виходячи з такого.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (далі Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних із прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Як вбачається з довіреностей №№ 485, 504, вони містять усі необхідні реквізити первинних документів, підписані керівником та головним бухгалтером відповідача.

У п.п. 2.13, 2.14 Положення визначено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Згідно з ч. 2 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Таким чином, оскільки довіреності підписані саме керівником підприємства-відповідача, відповідно, керівник уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на отримання від позивача товару та, відповідно, на підпис ними видаткових накладних, які підтверджують факт отримання товару.

Щодо відсутності зазначення в довіреностях посилання на договір, номер і дату наряду, суд зазначає, що довіреності видавалися та заповнювалися саме відповідачем, який несе відповідальність за достовірність відображених у них даних. Кількість товару, зазначена у довіреностях, співпадає із кількістю, вказаною у видаткових накладних.

Стосовно відсутності письмових заявок відповідача на поставку необхідного товару (п. 2.3 договору) суд зазначає, що умовами договору № 15-04/13 не обумовлено яким саме чином повинна подаватися відповідачем заявка: письмово, усно, шляхом електронного листа тощо. Суд бере до уваги, що сторонами, зокрема, складені та підписані специфікації №№ 2, 3, у яких обумовлено найменування товару, його кількість, ціну, суму, загальну вартість товару.

У письмовому запереченні відповідач також зазначив, що позивач не надав сертифікатів якості на товар, паспортів на нього або інших документів, порушуючи при цьому п.п. 3.1, 3.2, 6.1 договору.

Відповідно до умов договору № 15-04/13 якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати ГОСТам, ТУ, які предявляються до даного товару, який підтверджується сертифікатом якості (п. 3.1). Постачальник зобовязаний на товар, що є предметом поставки за цим договором, видати сертифікат, який посвідчує відповідність названого товару вимогам відповідних стандартів або технічних умов (п. 3.2). Товар вважається прийнятим по кількості місць згідно з кількістю місць, зазначених у накладній; по кількості згідно зі специфікацією, видатковими накладними; по якості згідно із сертифікатом якості, паспортам або іншим документам (п. 6.1).Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами згідно з діючого законодавства України (п. 6.2).

Відповідно до п. 7.3 якщо при прийманні товару за якістю замовник виявить товари, що не відповідають встановленій до даного виду товарів якості, постачальник зобовязаний поставити взамін таку ж кількість товарів належної якості. В разу не поставки, недопоставки необхідної для заміни кількості товару протягом 14 днів із дати виявлення недоліків, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісних товарів.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 2 ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Тобто, відповідач у разі ненадання документів мав право встановити розумний строк для їх надання, у разі ненадання відмовитись від договору, повернути товар, вимагати сплату штрафу. Саме ці дії відповідача і підтвердили б його твердження про ненадання документів, зокрема, сертифікату якості. Жодного листування (доказу звернення) з боку відповідача з приводу ненадання документів, визначених п. 3.2 договору, не надано; відмови від договору у звязку з ненаданням документів чи вимоги про розірвання договору у звязку з недопоставкою товару не заявлено; товар не повернутий.

Ненадання сертифікату якості товару, чи-то паспорту на товар, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність сертифікату якості товару не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за товар.

Інші заперечення відповідача спростовуються наведеними вище нормами законодавства.

Таким чином, суд вважає встановленим факт поставки (передачі) позивачем відповідачу товарів за умовами договору поставки № 15-04/13 від 15.04.2013 р. згідно з видатковими накладними №№ ПС-0000066, ПС-0000077.

Як вбачається з банківських виписок, долучених позивачем до матеріалів справи, оплата за товар була здійснена відповідачем частково, а саме: 27.08.2013 р. було сплачено суму 100000,00 грн., 10.02.2014 р. сплачено 90000,00 грн., 26.12.2014 р. сплачено суму 60000,00 грн. Відповідно до позовної заяви, зазначена оплата була здійснена відповідачем за товар, поставлений за видатковою накладною № ПС-0000077. Оплата за товар, поставлений за видатковою накладною № ПС-0000066, відповідачем не здійснювалася. Загальна сума заборгованості за отриманий товар становить суму 510245,00 грн.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними, оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні. Відповідач укладення договору поставки № 15-04/13 не заперечив, отримання товару за видатковими накладними, які покладено в підставу позову, не спростував. Відповідачем здійснено часткову оплату суми поставки за специфікацією № 3 від 17.05.2013 р. (видаткова накладна № ПС-0000077), а також повністю оплачено суму поставки за специфікацією № 1 від 16.04.2013 р. (видаткова накладна № ПС-0000063; банківські виписки містяться в матеріалах справи). У призначенні платежу мається посилання на рахункифактури, які повністю співпадають із номерами та датами рахунківфактур, вказаних у видаткових накладних.

Позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 510245,00 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 39983,31 грн. 3% річних, нарахованих за період із 31.07.2013 р. по 05.02.2016 р. включно, та суми 413061,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період із серпня 2013 р. по грудень 2015 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних заявлена обґрунтовано.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних окремо по специфікації № 2 та окремо по специфікації № 3 із урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, зокрема, в частині визначення кількості днів прострочення та кількості днів у році. Так, позивач за поставкою по специфікації нараховує суму 32875,00 грн. 3% річних за період із 31.07.2013 р. по 05.02.2016 р. включно (920 днів прострочення). Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних за заявлений позивачем період становить 32871,49 грн. (позивачем не враховано, що 2016 рік має 366 днів). Позивач по специфікації № 3 нарахував суму 7108,31 грн. 3% річних за загальний період із 10.08.2013 р. по 26.12.2014 р. включно. Стосовно нарахування 3% річних за поставкою по специфікації № 3 судом встановлено, що розрахунок позивача є неправильним. А саме: позивач у розрахунок визначив початок нарахування (перший день прострочення) 10.08.2013 р., що є небанківським днем, оскільки припадає на суботу, яка є вихідним днем, а також не врахував загальнодержавне свято, яке випадало на вихідний (23.06.2013 р. Трійця) та відповідно понеділок 24.06.2013 р. також був вихідним (небанківським) днем згідно з ст.ст. 67, 73 Кодексу законів про працю України. Таким чином, за специфікацією № 3 (видаткова накладна № ПС-0000077 від 17.05.2013 р.) першим днем прострочення грошового зобовязання є 13.08.2013 р.

У п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок 3% річних по поставці по специфікації № 3, судом встановлено, що сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду (починаючи з 13.08.2013 р.) становить 7028,05 грн.(у тому числі за період 13.08.2013 р. -26.08.2013 р. на суму боргу 325485 грн. 374,53 грн.3% річних).

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума 39899,54 грн. 3% річних.(32871,49+7028,05).

Розрахунок інфляційних втрат по поставці за специфікацією № 2 позивач здійснив правильно, інфляційні втрати за заявлений позивачем період: серпень 2013 р. грудень 2015 р. включно становлять суму 346343,37 грн.

Разом з тим, розрахунок інфляційних втрат по поставці за специфікацією № 3 позивачем здійснений неправильно. Зокрема, позивачем неправильно зазначено сукупний індекс інфляції за період із грудня 2014 р. по грудень 2015 р. включно 1,433, який за даний період становить 1,476. Відповідно, інфляційні за період із грудня 2014 р. по грудень 2015 р. на суму боргу 75485,00 грн. становлять суму 35940,20 грн., а не суму 32694,81 грн., яка розрахована позивачем. При цьому, відповідно до приписів ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача стягується сума інфляційних втрат у розмірі 32694,81 грн. Позивачем також неправильно визначений початок періоду нарахування інфляційних втрат на суму боргу 135485,00 грн. січень 2014 р., оскільки проведено подвійне нарахування інфляційних (на суму боргу 225485,00 грн. позивач нарахував інфляційні з серпня 2013 р. по січень 2014 р. включно). Інфляційні на суму боргу 135485,00 грн. за період із лютого 2014 р. по листопад 2014 р. становлять суму 28439,14 грн. Позивач також неправильно визначив початок періоду нарахування інфляційних на суму боргу 225485,00 грн. За видатковою накладною № ПС-0000077 (специфікація № 3) відповідач мав сплатити товар до 12.08.2013 р. включно.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 розяснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, станом на останній день серпня сума боргу становила 225485 грн., тому інфляційні втрати на суму боргу 225485,00 грн. повинні розраховуватися за період із вересня 2013 р. по січень 2014 р. включно та становлять суму 2944,86 грн.

У межах заявленого позивачем загального періоду із вересня 2013 р. по грудень 2015 р. включно (по специфікації № 3) інфляційні втрати становлять суму 64078,81 грн. Усього з відповідача стягується загальна сума інфляційних втрат у розмірі 410422,18 грн. ( 346343,37 грн.+ 64078,81 грн.).

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснабресурс ХХІ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДПОУ 34676864) суму 510245 (пятсот десять тисяч двісті сорок пять) грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки № 15-04/13 від 15.04.2013 р., суму 39899 (тридцять девять тисяч вісімсот девяносто девять) грн. 54 коп. - 3% річних, суму 410422 (чотириста десять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 18 коп. інфляційних втрат, суму 14408 (чотирнадцять тисяч чотириста вісім) грн. 51 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 05 квітня 2016 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.