Рішення № 56970025, 05.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.16р. Справа № 904/1116/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 72 879,04 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 12 від 01.03.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 14-84 юр. від 22.02.16р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Семіол" (далі - позивач) звернулося з позовом до господарського суду Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - відповідач) про стягнення 52 063,33 грн. інфляційного збільшення, 20 815,71 грн. 3 % річних та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2326 від 13.06.2014 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію, що стало причиною звернення позивача із позовом до господарського суду Дніпропетровської області, рішенням якого від 22.10.2015 р. у справі № 904/3976/15 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" заборгованість у розмірі 1 376 400,00 грн., 3% річних у розмірі 18 326,86 грн., втрати від інфляції у розмірі 511 053,72 грн. та судовий збір у розмірі 38 115,61 грн. У звязку з тим, що відповідачем грошові кошти у розмірі 1 943 896,19 грн. погашені лише 19.11.2015 р. та враховуючи той факт, що втрати від інфляції та 3 % річних за період з січня 2015 р. по квітень 2015 р. стягнуті за рішенням суду від 22.10.2015 р. у справі № 904/3976/15 позивач нарахував відповідачу: інфляційне збільшення у розмірі 52 063,33 грн. за період з 01.05.2015 р. по 19.11.2015 р. та 3 % річних у розмірі 20 815,71 грн. за період з 19.05.2015 р. по 19.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 р. по справі № 904/1116/16 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.03.2016 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 05.04.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позов.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.04.2016 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Семіол" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) укладений Договір № 2326 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до Специфікації(цій), узгодженої(них) до Договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного Договору.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 2326 від 13.06.2014 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 р. у справі № 904/3976/15 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" заборгованість у розмірі 1 376 400,00 грн., 3% річних у розмірі 18 326,86 грн., втрати від інфляції у розмірі 511 053,72 грн. та судовий збір у розмірі 38 115,61 грн.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 р. у справі № 904/3976/15 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 06.11.2015 р.

06.11.2015 р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 р., видано наказ господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3976/15.

Аналіз матеріалів справи відображає, що заборгованість по Договору № 2326 від 13.06.2014 р., яка була стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2015 р. у справі № 904/3976/15, фактично погашена лише 19.11.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1478 від 19.11.2015 р. на суму 1 943 896,19 грн. (а.с. 10).

Таким чином, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до нарахував відповідачу: інфляційне збільшення у розмірі 52 063,33 грн. (за період з 01.05.2015 р. по 19.11.2015 р.) та 3 % річних у розмірі 20 815,71 грн. (за період з 19.05.2015 р. по 19.11.2015 р.), що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивачем розраховано та заявлено до стягнення з відповідача 52 063,33 грн. інфляційного збільшення (за період з 01.05.2015 р. по 19.11.2015 р.), 20 815,71 грн. 3 % річних (за період з 19.05.2015 р. по 19.11.2015 р.).

Перевіривши розрахунки інфляційного збільшення та 3 % річних за означені періоди, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, факт виконання позивачем зобовязань за Договором № 2326 від 13.06.2014 р. є доведеним під час судового розгляду справи № 904/3976/15, а оплата за поставлену продукцію відповідачем проведена з порушенням встановленого строку, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 52 063,33 грн. інфляційного збільшення, 20 815,71 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд. 11, код ЄДРПОУ 24246349) 52 063,33 грн. (п'ятдесят дві тисячі шістдесят три грн. 33 коп.) інфляційного збільшення, 20 815,71 грн. (двадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять грн. 71 коп.) 3 % річних, 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України 06 квітня 2016 р.