Рішення № 56970005, 30.03.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 березня 2016 р. Справа № 903/1010/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Пакко холдинг, м. Луцьк,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю ТВ ПАК, м.Луцьк

про стягнення 11 385 135, 52 грн.

Суддя Пахолюк В.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 544 від 30.11.2015 р.

від відповідача-1: ОСОБА_3 - представник, довіреність від 10.12.10 р.

від відповідача-2: не прибув.

Судовий розгляд за клопотанням представника ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 проведено в режимі відеоконференції.

Спір розглянуто відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України з продовженням строку його розгляду.

В судовому засіданні з 28.03.2016 р. до 30.03.2016 р. було оголошено перерву для долучення позивачем додаткових доказів у справі: Акту від 19.03.2015 р., судової практики, додаткових письмових обґрунтувань нікчемності договорів, доказів вини посадових осіб.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_1 звернулось до господарського суду Волинської області в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Пакко холдинг, м. Луцьк, Товариства з обмеженою відповідальністю ТВ ПАК, м.Луцьк про солідарне стягнення з відповідачів 11385135, 52 грн. заборгованості за Кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р., в т.ч. 6 436 159, 44 грн. заборгованості за кредитом, 1 260 091, 69 грн. заборгованості за процентами, 1 881 121, 89 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 242 070, 22 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 14 594, 37 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів станом на 20.08.2015 р., 71 414, 92 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, 1241099,11 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 238 583, 88 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на укладений 08.07.2011р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Пакко холдинг Кредитний договір № 157-2011, договір від 01.08.2011 р. про внесення змін № 1 до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., додаткові угоди № 2 від 01.08.2011 р., № 3 від 05.08.2011 р., № 4 від 09.08.2011 р., № 5 від 12.08.2011 р., № 6 від 15.08.2011 р., № 7 від 16.08.2011 р., № 8 від 18.08.2011 р., № 9 від 29.08.2011 р., № 10 від 30.08.2011 р., № 11 від 02.09.2011 р., № 12 від 07.09.2011 р., № 13 від 14.09.2011 р., № 14 від 15.09.2011 р., № 15 від 27.09.2011 р., № 16 від 28.09.2011 р., № 17 від 29.09.2011 р., № 18 від 12.10.2011 р., № 19 від 12.10.2011 р., № 20 від 24.05.2012 р., № 21 від 04.07.2012 р., № 22 від 30.01.2013 р., № 23 від 08.07.2013 р., договір від 27.02.2014 р. про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., договір від 30.04.2014 р. про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., договір від 09.09.2014 р. про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., договір від 15.10.2014 р. про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., договір поруки № 157-П-2011, укладений 08.07.2011 р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю Пакко холдинг, Товариством з обмеженою відповідальністю ТВ ПАК, договір від 12.10.2011 р. про внесення змін № 1 до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011, договір від 04.07.2012 р. про внесення змін № 2 до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011 р., договір від 30.01.2013 р. про внесення змін № 3 до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011 р., договір від 08.07.2013 р. про внесення змін № 4 до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011 р., договір від 27.02.2014 р. про внесення змін до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011 р.

Відповідач-1 на адресу суду направив письмові заперечення на позовну заяву за № 223 від 26.02.2016 р. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення відповідно до яких просить в задоволенні позову відмовити повністю за таких підстав:

- позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 6 436 159, 44 грн., оскільки не надав суду оригінали та належним чином засвідчені копії письмових заяв Позичальника на отримання Кредиту, меморіальних ордерів та виписок з особового рахунку ТОВ Пакко Холдинг, які засвідчували перерахування на користь відповідача за кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р. 6 436 159, 44 грн.

- доданий до позовної заяви розрахунок суми заборгованості ТОВ Пакко Холдинг перед банком є лише підрахунком Позивача, який відображає його власну позицію, не підкріплену первинними документами, а відтак кожна сума підлягає належному доказуванню; додаткові угоди, які надані до позовної заяви, на думку відповідача, також не можуть бути доказами перерахування відповідних сум, а лише свідчать про намір здійснити таке перерахування, оскільки факт надання кредиту не підтверджено належними первинними документами;

- Сторонами було передбачено в кредитному договорі № 157-2011 право зміни процентної ставки за користування кредитом та її процедуру, а також право сторін договору продовжувати строк кредитування, переглядаючи графік погашення кредиту;

- Не врахувавши умови договору про внесення змін від 30.04.2015 р. до кредитного договору, позивач зробив безпідставний висновок про те, що термін остаточного повернення кредиту був 07.04.2015 р. включно, хоча, насправді, термін остаточного повернення кредиту до 07.04.2020 р.

- Відповідач вважає, що оскільки обмеження кредитування певним строком в законодавстві не встановлено, а остаточний строк кредитування встановлюється за домовленістю сторін у відповідних договорах, що і було зроблено Кредитодавцем та Позичальником, то станом на дату подання позову термін остаточного повернення Кредиту не настав, а тому в ТОВ Пакко Холдинг немає обовязку його повертати;

- Щодо розрахунку позивача, то заборгованість за кредитом по процентах нарахована без врахування вимог про внесення змін щодо перенесення строків сплати процентів, зокрема договору від 15.10.2014 р. Враховуючи правомірність зміни сторонами відсоткової ставки, та відсутність заборгованості по тілу кредиту і по відсотках за його користування, нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, інфляційних та 3% річних на відповідні суми є безпідставним, оскільки згідно ст.625 ЦК України та п.4.2, п.4.5 кредитного договору згадані нарахування здійснюються на прострочені суми;

- Безпідставним і необґрунтованим є твердження позивача про визнання нікчемними договорів про визнання змін до кредитного договору, оскільки воно зроблено без будь-яких доказів на його підтвердження.

Представником відповідача в судовому засіданні з метою обєктивності розгляду справи подано клопотання про витребування у позивача наступних документів: письмової заяви відповідача на отримання кредиту; меморіальних ордерів банку на перерахування кредиту; виписки з особового рахунку Позичальника; договорів, які визнано нікчемними; документу, який підтверджує повноваження позивача визнавати договори нікчемними (ч.10 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб); письмового обґрунтування визнання договорів нікчемними; документів та рішень, які приймалися позивачем в процесі виявлення та визнання правочинів нікчемними. Зобовязати позивача надати оригінали зазначених документів для огляду в судовому засіданні.

Дане клопотання задоволено судом.

У звязку з необхідністю витребування додаткових доказів у сторін, відповідач у поданому клопотанні від 29.02.2016 р. не заперечував про продовження строку розгляду справи у більш тривалий термін, як це визначено ч.3 ст.69 ГПК України.

Відповідно до ухвали суду від 29.02.2016 р. строк розгляду спору продовжено до 03.04.2016 р., розгляд справи відкладено на 14.03.2016 р. на 10.30 год. Позивача зобовязано надати суду: додаткові письмові обґрунтування нікчемності договорів та докази на підтвердження зазначених обставин; додаткові письмові пояснення на заперечення відповідача в частині розрахунку загальної заборгованості за кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р.; письмові заяви відповідача на отримання кредиту та відповідно чергового траншу; докази перерахування кредитних коштів Позичальнику (копії меморіальних ордерів, виписки з особового рахунку Позичальника); документ на підтвердження повноважень Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_4; документи та рішення Фонду щодо перевірки, виявлення та визнання правочинів нікчемними. Відповідачам: провести з позивачем звірку правильності розрахунку загальної заборгованості за кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р., надати суду та позивачу обґрунтований контр розрахунок заборгованості за кредитним договором, докази щодо погашення кредитної заборгованості. Явку представників сторін в судове засідання визнано обовязковою.

Представник позивача в судове засідання повторно не прибув, вимог ухвали щодо подання доказів не виконав. В клопотанні від 12.03.2016 р. (вх.. № 01-54/2111/16 від 14.03.2016 р.) просить відкласти розгляд справи.

На виконання вимог ухвали суду Відповідачем-1 на адресу суду подано додаткові письмові пояснення за № 250 від 12.03.2016 р. (вх.. № 01-54/2099/16) відповідно до яких зазначає наступне.

У звязку з неподанням позивачем витребуваних судом документів (письмових заяв ТОВ ПАККО Холдинг на отримання кредиту, меморіальних ордерів, виписок з особового рахунку позичальника) у ТОВ ПАККО Холдинг не було можливості звірити суму своїх зобовязань перед банком по тілу кредиту за кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р.

Посилаючись на доводи та заперечення, викладені в письмових запереченнях № 223 від 26.02.2016 р., ТОВ ПАККО Холдинг вважає про відсутність у нього простроченої заборгованості по тілу кредиту, а також підстав для нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних, а тому не здійснював контррозрахунок заборгованості.

За період серпень грудень 2015 р. ТОВ ПАККО Холдинг сплатив 472 251, 84 грн. відсотків за кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р., що підтверджує платіжними дорученнями № 40081 від 06.08.2015 р., № 40102 від 30.09.2015 р., № 40101 від 30.09.2015 р., № 40123 від 25.12.2015 р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (ухвали суду).

Враховуючи незявлення в судове засідання представника позивача та невиконання сторонами вимог ухвали суду від 14.03.2016 р. розгляд справи було відкладено на 28.03.2016 р. Зобовязано позивача: виконати вимоги ухвали суду від 29.02.2015 р. - надати: 1) додаткові письмові обґрунтування нікчемності договорів та докази на підтвердження зазначених обставин; 2) додаткові письмові пояснення на заперечення відповідача в частині розрахунку загальної заборгованості за кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р.; 3) письмові заяви відповідача на отримання кредиту та відповідно чергового траншу; 4) докази перерахування кредитних коштів Позичальнику (копії меморіальних ордерів, виписки з особового рахунку Позичальника); 5) документ на підтвердження повноважень Уповноваженої особи Фонду ОСОБА_4; 6) документи та рішення Фонду щодо перевірки, виявлення та визнання правочинів нікчемними. Відповідачів: провести з позивачем звірку правильності розрахунку загальної заборгованості за кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р.

Позивачем 28.03.2016 р. на адресу суду було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії рішення Фонду від 17.02.2015 року № 35; копії наказу ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 20.01.2015 року № 23/1 «Про здійснення альтернативної перевірки договорів»; копії витягу з акту від 19.03.2015 року; копії наказу ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 19.03.2015 року № 250 «Щодо заходів, пов'язаних із виявленням правочинів (договорів), що є нікчемними; копії рішення Фонду від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку»; копії рішення Фонду від 22.02.2016 № 213 «Про продовження строків процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та делегування повноважень ліквідатора»; копії виписок по особових рахунках; копії меморіальних ордерів: № 512118 від 01.08.2011, № 246268 від 05.08.2011, №404833 від 09.08.2011, № 578813 від 12.08.2011, № 665468 від 15.08.2011, №737781 від 16.08.2011, № 846758 від 18.08.2011, № 1330467 від 29.08.2011, № 1401945 від 30.08.2011, № 88998 від 02.09.2011, № 279724 від 07.09.2011, №630933 від14.09.2011, № 688369 від 15.09.2011, № 1317526 від 27.09.2011, № 1366213 від 28.09.2011,№ 1429526 від 29.09.2011, № 528910 від 12.10.2011; копію вимоги ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 17.11.2014 № 51/12- 061/02; копії супровідного листа ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 17.11.2014 № 06/843/15т; копію листа ГСУ Національної поліції України від 04.01.2016 № 2/24/1/2-2016.

Між тим, сторонами вимоги суду були виконані частково.

З метою витребування у позивача додаткових доказів: Акту від 19.03.2015 р., судової практики, додаткових письмових обґрунтувань нікчемності договорів, доказів вини посадових осіб в судовому засіданні до 10:00 год. 30.03.2016 р. було оголошено перерву.

Позивачем 28.03.2016 р. на адресу суду подано витяг з Акту від 19.03.2015 р. перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) Банком в період з 21.11.2013 р. по 20.11.2014 р. та повідомлення (вх.. № 01-54/2832/16 від 30.03.2016 р.) з додатковим обґрунтуванням нікчемності договорів відповідно до яких зазначає, що за результатами укладених до Кредитного договору 157-2001 від 08.07.2011 р. додаткових угод від 30.04.2011 р., 09.09.2011 р. та 15.10.2011 р. Сторони домовились, зокрема, про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом, що є суттєвими перевагами для даного клієнта та виходячи з вимог п.п.2, 4, 6, 7 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції на 20.04.2014 р., що була чинна на момент укладання додаткової угоди від 30.04.2014 р., недійсність зазначених правочинів прямо встановлена законом.

Встановити причини укладання Банком у 2011 році вказаних додаткових угод наразі неможливо у звязку з переданням оригіналів документів даної кредитної справи до Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області, як речових доказів у кримінальній справі.

Позивачем додатково подано розрахунок заборгованості по Кредитному договору № 157-2001 від 08.07.2011 р. з урахуванням вимог нікчемних додаткових договорів від 30.04.2011 р., 09.09.2011 р. та 15.10.2011 р.

Відповідачем ТзОВ «Пакко Холдинг» подано додаткові письмові пояснення від 29.03.2016 р. (вх.. № 0154/2824/16) у яких надані позивачем докази разом з клопотанням від 25.03.2016р. вважає такими, що не доводять обставини, на які він посилається в позовній заяві.

При цьому звертає увагу, що позивач не повністю виконав вимоги ухвал від 29.02.2016р. та від 14.03.2016р., не надавши, зокрема, письмові обгрунтування нікчемності договорів і докази на їх підтвердження, письмові пояснення на відзив відповідача 1, письмові заяви на отримання кредиту, пакет документів щодо перевірки, виявлення та визнання правочинів нікчемними.

Крім того, надані позивачем виписки по особовим рахункам, меморіальні ордери подані не в оригіналах, копії їх належно не засвідчені згідно вимог п.5.27 «Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003» (наказ ДКПТРСП від 07.04.2003 № 55). До того ж, документи, не підтверджені оригіналами, не можуть вважатися належними, допустимими та достатніми.

Вважає, що надання документів правоохоронним органам не є підставою для неподання даних документів для суду для доведення таких вимог і заперечень, не є підставою для звільнення від доказування тих обставин, які містяться в даних документах. До того ж відсутній будь - який документ, що посвідчує факт передання - приймання документів, які мають значення для даної справи, до правоохоронних органів (акт, протокол тощо). Надана позивачем копія листа від 17.11.2014р. (не підписана і не скріплена печаткою, не завірена) не може бути доказом передачі. Так само, як не може бути доказом передачі правоохоронним органам конкретних документів і лист ГСУ Національної поліції України від 31.12.2015р., оскільки в ньому не конкретизовано, які саме документи вилучені і є речовими доказами.

Окрім того, позивачем не надано інформації, доказів того, чи визнані дії посадових осіб банку неправомірними при укладенні вищезгаданих договорів.

До матеріалів справи долучає: витяг із Закону (ст. 38) в редакції від 10.04.2014р.; Постанову ВГСУ від 11.02.2015р.; роздруківку із сайту НБУ інформації щодо облікових ставок; рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2015р.; постанову ВГСУ від 23.12.2015 р.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

08.07.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») (Кредитодавець) та ТОВ «ПАККО Холдинг» (Позичальник) було укладено кредитний договір № 157 2011 з лімітом кредитної лінії 15 000 000, 00 грн. зі строком повернення до 07.07.2012 р. та сплатою процентної ставки у розмірі 17 % річних.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди, зокрема: договір від 01.08.2011 р. про внесення змін № 1 до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., додаткові угоди № 2 від 01.08.2011 р., № 3 від 05.08.2011 р., № 4 від 09.08.2011 р., № 5 від 12.08.2011 р., № 6 від 15.08.2011 р., № 7 від 16.08.2011 р., № 8 від 18.08.2011 р., № 9 від 29.08.2011 р., № 10 від 30.08.2011 р., № 11 від 02.09.2011 р., № 12 від 07.09.2011 р., № 13 від 14.09.2011 р., № 14 від 15.09.2011 р., № 15 від 27.09.2011 р., № 16 від 28.09.2011 р., № 17 від 29.09.2011 р., № 18 від 12.10.2011 р., № 19 від 12.10.2011 р., № 20 від 24.05.2012 р., № 21 від 04.07.2012 р., № 22 від 30.01.2013 р., № 23 від 08.07.2013 р., договір від 27.02.2014 р. про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., договір від 30.04.2014 р. про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., договір від 09.09.2014 р. про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., договір від 15.10.2014 р. про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011 р., договір поруки № 157-П-2011, укладений 08.07.2011 р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1, Товариством з обмеженою відповідальністю Пакко холдинг, Товариством з обмеженою відповідальністю ТВ ПАК, договір від 12.10.2011 р. про внесення змін № 1 до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011, договір від 04.07.2012 р. про внесення змін № 2 до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011 р., договір від 30.01.2013 р. про внесення змін № 3 до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011 р., договір від 08.07.2013 р. про внесення змін № 4 до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011 р., договір від 27.02.2014 р. про внесення змін до договору поруки від 08.07.2011 р. № 157-П-2011 р.

За умовами кредитного договору Банком було надано Позичальнику у користування кредитні кошти у розмірі 6 436 159, 44 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості і не заперечується відповідачем.

Згідно п.1.1. кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та Додатковими угодами до нього, що складають невідємну частину договору.

В кредитному договорі сторони, зокрема, передбачили максимальний ліміт кредитної лінії, термін остаточного повернення кредиту та розмір процентної ставки за користування кредитом.

Також сторонами було передбачено право зміни процентної ставки за користування кредитом та її процедуру.

Відповідно до п.2.9. кредитного договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління або Комітету управління активами та пасивами Кредитодавця, останній має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Згідно п.п.3.4.3. п.3.4. кредитного договору Позичальник має право звернутися до Кредитодавця з клопотанням про зміну розміру процентної ставки у звязку із зміною вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу. Позичальник має право звернутися до Кредитодавця з клопотанням про перегляд графіку погашення Кредиту у разі виникнення фінансових або інших труднощів, що виникли з незалежних від Позичальника причин (п.п.3.4.4, п.3.4. кредитного договору). Також п.п.3.4.5. п.3.4. кредитного договору Позичальнику надано має право звертатися до Кредитодавця з клопотанням про зміну строку кредитування, а саме його продовження.

Сторони погодили наступний порядок зміни розміру процентної ставки за кредитом. Позичальник, отримавши повідомлення Кредитодавця про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, підписує додаткову угоду до кредитного договору та направляє її на адресу Кредитодавця (п.п.2.9.3. п. 2.9 кредитного договору).

У відповідності з вимогами чинного законодавства та кредитного договору сторони уклали договори про внесення змін до кредитного договору № 157-2011 від 08.07.2011р., в тому числі:

- Договір про внесення змін від 30.04.2014 року, згідно якого сторони встановили термін остаточного повернення кредиту 07 квітня 2020 р. включно, а також встановили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 10% річних, починаючи з 01.11.2014р., виклавши п.1.1.2 та п.1.1.3 кредитного договору у відповідній редакції;

- Договір про внесення змін від 09.09.2014 року, згідно якого процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 16,1%, починаючи з 01.09.2014р.;

- Договір про внесення змін від 15.10.2015р., згідно якого сторони досягнули домовленості, що проценти, нараховані за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р., Позичальник сплачує в строк до 15.11.2014 року.

08.07.2011 р. між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ТзОВ «ТВ ПАК» (Поручитель) було укладено договір поруки № 157-П-2011 згідно з умовами якого Поручитель зобовязувався солідарно відповідати перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за виконання ТзОВ «ПАККО Холдинг» зобовязань за Кредитним договором.

Згідно з п.2.1 Договору поруки Поручитель зобовязувався в разі невиконання та/або порушення ТзОВ «ПАККО Холдинг» своїх зобовязань перед Банком погасити протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення Банку про невиконання Боржником своїх зобовязань за Кредитним договором.

02 вересня 2015 року ТОВ «ПАККО Холдинг» поштовим звязком отримав від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_4 (далі Уповноважена особа) рішення у формі повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 28.08.2015 року № 11/1-27118 (далі повідомлення).

В даному повідомленні Уповноваженої особи зазначено про те, що «у відповідності до п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повідомляється про нікчемність Договорів про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011, укладеного 08.07.2011р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «ПАККО Холдинг», зокрема:

- Договору про внесення змін від 30.01.2014р.;

- Договору про внесення змін від 09.09.2014р.;

- Договору про внесення змін від 15.10.2014р., згідно умов яких Сторони домовилися в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом».

Підставою для такого рішення Уповноваженої особи стали норми п.6, п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач, звертаючись з позовною заявою до суду, просить солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пакко холдинг, Товариства з обмеженою відповідальністю ТВ ПАК за станом на 20.08.2015 р. загальну заборгованість за Кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р. в сумі 11 385 135, 52 грн., в т.ч. 6436159,44 грн. заборгованості за кредитом, 1 260 091, 69 грн. заборгованості за процентами, 1 881 121, 89 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 242 070, 22 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 14 594, 37 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів станом на 20.08.2015 р., 71 414, 92 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, 1241099,11 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 238 583, 88 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів на тій підставі, що договори про внесення змін від 30.04.2014 р., від 09.09.2015р. та від 15.10.2015р. Уповноваженою особою були визнанні нікчемними згідно повідомлення про нікчемність правочину (договору) від 28.08.2015р. № 11/1-27118 на підставі п.6, п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас, як встановлено судом, 20.11.2011 р. Правління НБУ прийняло постанову № 733 «Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії неплатоспроможних».

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

21.11.2014р. Фонд прийняв рішення № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21.11.2014р. по 20.02.2015р. та призначена уповноважена особа Фонду ОСОБА_4.

19 березня 2015 р. Правлінням НБУ прийнято постанову № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк». 20.03.2015р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно якого розпочато процедуру ліквідації банку та призначено Уповноваженою особою Фонду ОСОБА_4 строком на 1 рік з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку приймається, зокрема, у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання

Згідно ч.1, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно ч.1 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобовязана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Таким чином вищезгаданою нормою встановлено обовязковий строк (часові рамки), протягом якого Уповноважена особа Фонду зобовязана забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення таких, що є нікчемними, а саме протягом дії тимчасової адміністрації, тобто з 21.11.2014 року по 20.02.2015 року, яка була продовжена до 20.03.2015 р. на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 35 від 17.02.2015 р. «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі».

Однак, Повідомлення про нікчемність правочину також має бути здійснено під час тимчасової адміністрації. Такої думки дотримується і Вищий господарський суд України, який в постанові від 11.02.2015р. по справі № 910/14439/14 зазначив, зокрема, що «Уповноважена особа Фонду наділена правом заявляти про нікчемність правочинів (договорів) протягом дії тимчасової адміністрації», і також «станом на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач вже знаходився в стадії ліквідації, а не тимчасової адміністрації, тому посилання останнього на ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу до визнання договорів нікчемними є безпідставними, оскільки заявляти про їх нікчемність Уповноважена особа Фонду мала протягом дії тимчасової адміністрації».

Як видно з повідомлення про нікчемність правочину (договору) № 11/1-27118 воно прийнято 28 серпня 2015 року, тобто під час процедури ліквідації банку (яка слідує після закінчення тимчасової адміністрації), розпочатої на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», тому посилання в повідомленні на ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на підставу до визнання договорів нікчемними, є безпідставним.

Судом не прийнято доводів позивача про нікчемність правочинів від 09.09.2014 р., від 15.10.2014 р. та від 30.04.2014 р. (посилання на нікчемність якого відсутнє у повідомленні від 28.08.2015 р. № 11/1-27118) за таких обставин.

Згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 р. у справі № 876/11446/15 за позовом ТзОВ «Пакко Холдинг» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1 банк» про визнання дій протиправними, визнання повідомлення про нікчемність правочину встановлено, що будь-яких рішень у формі наказів чи розпоряджень, які має право видавати Уповноважена особа Фонду на виконання своїх повноважень, щодо визнання договорів нікчемними про внесення змін до кредитного договору № 157-2011, укладеного 08.07.2011 р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТзоВ «Пакко Холдинг», зокрема: договору про внесення змін від 30.01.2014 р., договору про внесення змін від 09.09.2014 р., договору про внесення змін від 15.10.2014 р., відповідачем не приймалось.

Крім того, судом звернуто увагу, що повідомлення про нікчемність правочину (договору) не є рішенням субєкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обовязків для сторін договору, а є носієм інформації, яким сторона договору повідомляється про нікчемність договору, оцінка правомірності дій щодо виявлення нікчемності договору та повідомлення про нікчемність договору може бути надана судом при вирішенні спору про повернення коштів, отриманих стороною за таким договором.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як визначено п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р.

"Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам.

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У судовому засіданні представник позивача вказував на нікчемність вищевказаних договорів, як таких, що визначені п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому вважав, що вони не створюють будь-яких правових наслідків.

Відповідно до ч. 4 п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У позовній заяві від 29.08.2015р., клопотанні від 25.03.2016р., в повідомленні про нікчемність правочину від 28.08.2015р. позивач посилається на п.п.6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон) в редакції від 04.07.2014р., як на підставу для визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору № 157-2011.

Слід зазначити, що договір про внесення змін до кредитного договору № 157 - 2011, згідно якого сторони встановили термін остаточного повернення кредиту 07 квітня 2020 року включно, а також встановили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 10% річних було укладено сторонами 30 квітня 2014 року, а, отже, при встановленні його таким, що відповідає вимогам законодавству чи не відповідає, необхідно керуватися вимогами закону, що діяли станом на 30.04.2014р.

Натомість, відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка була чинна на 30.04.2014р., частина 3 не містить пунктів 6 і 7, на які посилається позивач. Водночас, критерії, при настанні яких договір є нікчемним, зазначені в ч. 2 ст. 38, до того ж в ч.2 ст. 38 відсутній п.7.

Тому безпідставним є посилання позивача на п.п.6., 7 ч. 3 ст. 38 Закону як на підставу для визнання нікчемності договору від 30.04.2014 року.

Окрім того, в повідомленні про нікчемність правочину від 28.08.2015р. № 11/1-27118 повідомляється про нікчемність правочинів від 30.01.2014р., від 09.09.2014р., від 15.10.2014р., та відсутні посилання про нікчемність договору від 30.01.2014 року (яким збільшено строк кредитування і відсоткову ставку).

Отже, в клопотанні від 25.03.2016р. позивачем безпідставно зазначено, що договори про внесення змін до кредитного договору № 157-2011 від 30.04.2014р., від 09.09.2014р., від 15.10.2014р. підпадають під підстави, визначенні ч.3 ст. 38 Закону та є нікчемними.

Окрім того, що позивач посилається на норми Закону, які не діяли на час вчинення договору від 30.04.2014р., він не наводить обставин про настання підстав для нікчемності, не надає доказів на підтвердження вказаних обставин, з яких би вбачалося, що банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання відповідачам переваг (пільг), що банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання переваг (пільг).

Також позивачем у розумінні вимог ст.ст.34, 36 ГПК України не надано доказів того, що банк укладав правочини з іншими клієнтами, умови яких є значно гіршими, ніж ті, що розглядаються по даній справі, не доведено, які саме переваги (пільги) надавалися відповідачу-1 у спірних договорах.

Згідно Закону України «Про Національний банк України» облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів. Таким чином,облікова ставка НБУ є базовим індикатором для оцінки вартості грошей.

Відповідачем -1 надано відповідний аналіз облікової ставки НБУ, згідно якого станом на 30.04.2014р. облікова ставка НБУ становила 9.50% (а до 14.04.2014р 6.50%), а станом на 09.09.2014р. облікова ставка НБУ становила 12.5%.

Водночас, договорами про внесення змін від 30.04.2015р. та від 09.09.2014р. сторони змінювали процентні ставки та встановлювали процентні ставки за користування кредитом в новому розмірі: з 01.09.2014р. по 01.11.2014р. 16,1%; з 01.11.2014р. 10% (які були більшими від облікової ставки НБУ у відповідний період), що, на думку відповідача, повністю відповідає вищезгаданим умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, позивач не надав суду експертного аналізу та будь-яких внутрішніх документів щодо процентних ставок по кредитам, які існували на ринку в період укладення вищезгаданих договорів, не довів, що для Відповідача - 1 було встановлено процентні ставки, які значно відрізняються від ринкових станом на дату укладення відповідних договорів.

Виходячи з того, що строк кредитування законодавством не обмежений і встановлюється за домовленістю сторін в договорах, встановлений в договорі від 30.04.2014р. термін остаточного повернення кредиту до 07.04.2020 року не суперечить вимогам чинного законодавства.

Позивачем будь-яких доказів щодо умислу та зловживань уповноважених осіб при укладенні спірних договорів не було надано.

За таких обставин, договори про внесення змін до кредитного договору від 30.04.2014р., від 09.09.2014р., від 15.10.2014р. відповідають вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, а обставини, які згідно ст. 38 Закону є підставою до визнання договорів нікчемними відсутні.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (надалі Постанова Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р.) під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши спірні договори від 30.01.2014р., від 09.09.2014р., від 15.10.2014р. про внесення змін до Кредитного договору № 157-2011, укладеного 08.07.2011р. між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «ПАККО Холдинг», суд зазначає, що ці договори містять всі необхідні істотні умови, передбачені законом: предмет, строки, посилання на основне зобов'язання, обсяг відповідальності, що узгоджується з вимогами ст.ст. 11, 526, 530, 626, 629, 651, 654, 1048, ч.1 ст.1049, 1054 ЦК України. Зазначені договори були скріплені підписами та печатками повноважних осіб сторін цих угод та у подальшому виконувались.

Отже, на час укладення вказаних правочинів сторони досягли взаємної згоди щодо усіх їх істотних умов та вказані договори було укладено у повній відповідності із вимогами законодавства.

Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. (п.10) визначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У звязку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.

За таких обставин підстави до задоволення позову на суму 11 385 135, 52 грн. за доводами позивача з врахуванням нікчемності угод, в т.ч., 6 436 159, 44 грн. заборгованості за кредитом, 1 260 091, 69 грн. заборгованості за процентами, 1 881 121, 89 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 242 070, 22 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 14 594, 37 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів станом на 20.08.2015 р., 71 414, 92 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, 1241099,11 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 238 583, 88 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів відсутні.

Водночас, в ході судового розгляду на підставі розрахунку позивача було встановлено наявність існуючої заборгованості Відповідача -1 по Кредитному договору № 157-2011 від 08.11.2011 р. та діючих додаткових договорів, а саме: заборгованість за процентами 77 266, 63 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів 20 216, 82 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів 1 115, 34 грн., інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів 13 754, 87 грн., всього на суму 112 353, 66 грн., оскільки дана відповідальність передбачена умовами п.п.1.1.3, 2.6, 2.7, 3.3.3, 3.3.5, 4.3, 4.6 Кредитного договору.

Представник Відповідача 1 в судовому засіданні не заперечує щодо даної заборгованості. Причини несвоєчасної сплати заборгованості Відповідач 1 пояснює наявністю судових справ між сторонами.

Враховуючи наявну існуючу заборгованість Відповідача 1 ТзОВ «Пакко Холдинг» перед ПАТ «ВіЕйБі Банк», суд приходить до висновку про задоволення позову частково на суму 112 353, 66 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, в позові на суму 11 272 781, 86 грн. (11 385 135, 52 112 353, 66) слід відмовити.

Крім того, не підлягають до задоволення вимоги до поручителя ТзОВ «ТВ ПАК» щодо солідарного стягнення за таких підстав:

- Відсутні підстави для дострокового стягнення заборгованості у звязку з дійсністю спірних договорів;

- Відсутнє повідомлення банку, як це визначено п.2.1 Договору поруки № 157-11-2011 від 08.11.2011 р. про невиконання зобовязань Боржником ;

- Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину (Постанова Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р.).

У звязку із частковим задоволенням позову на відповідача - 1 - ТзОВ Пакко холдинг відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 721, 19 грн.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 2, 3, 34, 37, 38, 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 12, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково в сумі 112 353, 66 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пакко холдинг (43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул.Клима Савура, 21А, код ЄДРПОУ 34928470) на користь

Публічного акціонерного товариство Всеукраїнський ОСОБА_1 (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 27Т, код ЄДРПОУ 19017842) 112 353, 66 грн. заборгованості за кредитним договором № 157-2011 від 08.07.2011 р., в т.ч. заборгованість за процентами 77 266, 63 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів 20 216, 82 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів 1 115, 34 грн., інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів 13 754, 87 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пакко холдинг (43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул.Клима Савура, 21А, код ЄДРПОУ 34928470) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 721, 19 грн. судового збору.

4. В позові на суму 11 272 781, 86 грн. відмовити.

5. В позові до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю ТВ ПАК відмовити.

Згідно ч.5 ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя В.А.Пахолюк