Ухвала суду № 56969688, 06.04.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Алябєв І.Г.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року справа №805/2776/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Жаботинської С.В.

ОСОБА_2

За участі секретаря судового засідання Борисова А.А.

За участі представника позивача ОСОБА_3 (на підставі довіреності)

За участі представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5В.(на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі № 805/2776/15-а за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваннь України у місті Маріуполі до Публічного акціонерного товариства «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» про стягнення заборгованості з капіталізованих платежів, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі (далі позивач, ВВД ФСС у м. Маріуполі) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» (далі відповідач, МКФ «Рошен») із вимогами про стягнення суми капіталізованих платежів у розмірі 3 529 477, 65 грн. (арк. справи 3-4).

18 вересня 2015 року Донецьким окружним адміністративним судом винесено постанову, якою вищенаведений позов задоволено (арк. справи 146-147).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою (далі - апелянт), в обґрунтування доводів якої зазначив, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки відповідач на протязі своєї діяльності своєчасно та в повному обсязі сплачує страхові внески заборгованість по яким у нього відсутня, а з урахуванням того, що ПАТ «Рошен» ліквідується у загальному порядку, то на нього не поширюються вимоги Порядку капіталізації платежів, затвердженого Постановою КМУ № 765 від 06 травня 2000 року «Про реалізацію статей 45 і 92 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а отже заборгованість з капіталізованих платежів перед ВВД ФСС у м. Маріуполі у розмірі 3 529 477, 65 грн. відсутня.

До того ж апелянт зауважив на своїй незгоді з розрахунком суми заборгованості, та взагалі вказав, що судом першої інстанції не вказано причини, з яких громадянам, яким не встановлена інвалідність позивач має намір забезпечити санаторно-курортне лікування за рахунок капіталізації.

З урахуванням викладеного просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 153а-157).

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, а також вбачається з матеріалів адміністративної справи, ПАТ «Рошен» з 17 квітня 2001 року знаходиться на обліку як платник страхових внесків у ВВД ФСС у м. Маріуполі за реєстраційним № НОМЕР_1, що підтверджується страховим свідоцтвом (арк. справи 6).

ВВД ФСС у м. Маріуполі на підставі постанов «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати з 01 березня 2014 року» здійснюються страхові виплати наступним громадянам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (Макаренко), ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 внаслідок виробничої травми на виробництві (арк. справи 58-91).

Згідно з відомостями державної реєстраційної служби, державним реєстратором 06 травня 2015 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про рішення засновників ПАТ «Рошен» про припинення юридичної особи в результаті ліквідації (арк. справи 12), тобто прийнято рішення про припинення юридичної особи та про початок ліквідаційної процедури ПАТ «Рошен». При цьому ліквідація відповідача здійснюється без правонаступника. 14 травня 2015 року листом 05-46/08-1036 Відділення виконавчої дирекції у м. Маріуполі Донецької області звернулось до ПАТ «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» про узгодження проведення перевірки з метою підготовки документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». 28 травня 2015 року відділення надало повідомлення № 05-46/08-1207 про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації та рішення про відмову в видачі довідки про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів № 05-46/08-1206. 16 червня 2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Маріуполі Донецької області звернулось з заявою № 05-46/04-1372 до ПАТ «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» про визнання кредитором на суму 3529477,65 грн. надавши до заяви розрахунок капіталізованих платежів. Листом від 14 липня 2015 року № 7-72, Голова ліквідаційної комісії надав відповідь про неможливість задоволення заяви про визнання відділення кредитором ПАТ «МКФ «Рошен». Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

На підставі викладеного, з урахуванням даних Держкомстату України про середню очікувану тривалість життя осіб, позивач розрахував ПАТ «Рошен» суму капіталізації платежів для продовження страхових виплат наведеним громадянам у загальному розмірі 3 529 477, 65 грн., але, як вказувалось судом вище, ПАТ «Рошен» відмовляється сплачувати ВВД ФСС у м. Маріуполі суму капіталізованих внесків у розмірі 3 529 477, 65 грн., посилаючись на те, що він не є банкрутом, а ліквідується у загальному порядку, а отже на нього не розповсюджуються вимоги Порядку, яким встановлені вимоги про сплату капіталізованих платежів, затвердженого Постановою КМУ № 765 від 06 травня 2000 року.

Таким чином спірним питанням даної справи є правомірність стягнення з ПАТ «Рошен» капіталізованих платежів на підставі Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобовязань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоровю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765, яке ліквідується за рішенням загальних зборів акціонерів, тобто в загальному порядку.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (дала - Закон № 1105-XIV).

Згідно зі статтею 1 вищенаведеного Закону № 1105 страховиком є Фонд соціального страхування України (далі - Фонд); суб'єктом соціального страхування - застрахована особа, члени її сім'ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик; обєктом соціального страхування - страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 36 вищенаведеного Закону № 1105 страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

При цьому, страховими внесками є кошти відрахувань на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 2 статті 46 вищенаведеного Закону встановлено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців: для підприємств з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів для задоволення вимог по зобов'язаннях, що виникли у результаті заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, проводиться відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року N 765 (далі Порядок № 765).

Ліквідація відповідача не повязана з банкрутством, однак згідно з приписами частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 765 капіталізація платежів здійснюється для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань саме відповідно до цього Порядку.

Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 вищенаведеного Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Як зазначалось судом вище, позивач, з урахуванням даних Держкомстату України про середню очікувану тривалість життя осіб, розрахував ПАТ «Рошен» суму капіталізації платежів для продовження страхових виплат наведеним за текстом громадянам на загальну суму виплат у розмірі 3 529 477, 65 грн.

Колегія суддів погоджується з таким розрахунком позивача та висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми капіталізованих платежів за вимогами вищенаведеної статті 46 Закону України № 1105-XIV та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року, які розповсюджуються на відповідача в межах проведення ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12 зокрема у висновках даної справи суд вказав, що на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи на останню поширюються вимоги статті 46 Закону № 1105-XIV та Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року, за яким з підприємства стягуються капіталізовані платежі.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином вищенаведені обставини спростовують доводи апелянта щодо того, «що оскільки ПАТ «Рошен» ліквідується у загальному порядку, то на нього не поширюються вимоги Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 765 від 06 травня 2000 року «Про реалізацію статей 45 і 92 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

До того ж, суд не приймає посилання апелянта на те, що «останній на протязі своєї діяльності своєчасно та в повному обсязі сплачує страхові внески, тому він не повинен сплачувати капіталізовані внески», оскільки за своєю структурою суми від капіталізації платежів (капіталізовані платежі) та страхові внески не є тотожними поняттями, при цьому за вищенаведеним Законом та Порядком щодо сплати кожних існує певна процедура, яка відображає різне цільове призначення, у тому числі щодо наповнення бюджету фонду (тобто це гарантія у випадку ліквідації страхувальника здійснити Фонду капіталізацію страхових виплат).

При цьому, у звязку з зауваженням апелянта на відсутність у нього відомостей про сплачені ним суми страхових внесків, судом ухвалою від 16 грудня 2015 року зупинялось провадження у справі для надання фондом відомостей про зарахування та розподіл з 2001 року від ПАТ «Рошен» на користь фонду платежів на суму 3 535 314,22 грн., для встановлення судом, на погашення заборгованості саме яких платежів та в якому обсязі розподілена наведена вище сума коштів у розмірі 3 535 314,22 грн.

Так, згідно з наданими суду позивачем відомостями, а саме,документальними довідками вбачається:

1.ПАТ «Рошен» за період з 01 квітня 2001 року по 06 січня 2011 року було перераховано страхових внесків фонду у розмірі 1 957 416,02 грн., що підтверджено довідкою про перерахування страхових внесків (арк. справи 198);

2.ПАТ «Рошен» були здійснені страхові виплати потерпілим, які отримали трудове каліцтво під час роботи в ПАТ «Рошен» за період з 01 квітня 2001 року по 01 грудня 2015 року на загальну суму 1 332 952,27 грн. (арк. справи 199).

Що стосується незгоди апелянта «із розрахунком суми заборгованості та причин, з яких громадянам, яким не встановлена інвалідність позивач має намір забезпечити санаторно-курортне лікування за рахунок капіталізації», суд зазначає, що зазначені доводи апелянта спростовується довідками МСЕК (ВТЕК), наявними в матеріалах адміністративної справи, за якими встановлено, що особам: ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_26, встановлено безстрокову втрату працездатності, групу інвалідності, санаторно-курортне лікування та медикаментозне лікування (арк. справи 180, 183-187). Тобто зазначені особи мають право на одержання за рахунок капіталізованих виплат страхові виплати.

Таким чином вищевикладене спростовує доводи апелянта про необґрунтований розмір частини платежів, стягнення яких є предметом даного спору.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами 2, 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

На виконання вищенаведених статей апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність дій фонду щодо стягнення з відповідача капіталізованих платежів у межах ліквідаційної процедури, або доказів сплати апелянтом таких платежів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у місті Маріуполі про стягнення з ПАТ «Рошен» суми капіталізованих платежів у розмірі 3 529 477, 65 грн., що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі № 805/2776/15-а,- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі № 805/2776/15-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 06 квітня 2016 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді С.В. Жаботинська

ОСОБА_2