Ухвала суду № 56969676, 06.04.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року справа №805/4979/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., за участі представника позивача Шикуті О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 р. у справі № 805/4979/15-а (головуючий І інстанції Маслоід О.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000712205 від 11.11.2015 року (а.с.4-7 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 0000712205 від 11.11.2015 року з податку на додану вартість (а.с.35-37 т.3).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.41-43 т.3).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства. Позивачем до перевірки не надано сертифікати якості (паспорти, тощо) які підтверджують якість придбаних товарів та є обов'язковими при перевезені товарів. Надані товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) не містять прізвище, ім'я та по батькові відповідальної особи вантажоодержувача, а мають тільки підпис, а тому неможливо ідентифікувати підпис представника вантажоодержувача. Також, у скарзі зазначено, що весь товар транспортовано до приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, б. 171, площею 80,18 м.кв. та 566,02 м.кв., тобто, фактично зберігання оливи моторної та трансмісійної у ємкостях 209 л. та 4 л. на вказаній площі (25 м. на 25 м.) неможливо. Крім цього, не надано оформлених, відповідно до законодавства, перевізних документів на товар, тобто, встановити фактичний рух товару не надається можливим. Також зазначено, що позивачем не були надані документи щодо оприбуткування на склад (картки складського обліку, журнал обліку вантажів, що надійшли, інше). Позивачем не було надано документи погоджені з МВС про допуск транспортного засобу до перевезення продукції, що належить до небезпечних вантажів. Таким чином, на думку відповідача податковий кредит сформований позивачем по операціях з контрагентом, фактично був використаний для отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань, відповідно податкова вигода, сформована від сумнівного постачальника, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до вигодо набувача.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив що сертифікати якості податковою при здійсненні перевірки не витребувались. Складське приміщення відповідачем з питання зберігання товару не перевірялась, тому висновки про недостатність площі зберігання ґрунтувались на припущеннях. Товар доставлявся транспортом ТОВ «ТРАФ АЛЬЯНС», а тому відповідальність за доставку несе вказане підприємство. Крім того, враховуючи що товар доставлявся не в цистернах, дозволи на перевезення товару не обов'язкові. Товар був оприбуткований позивачем, що підтверджується карткою рахунком та на час перевірки не використовувався у господарській діяльності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» зареєстрований у якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, зареєстровано платником ПДВ (а.с.59-65, 75-79 т.1, 30-31 т.3).

Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області в період з 05.10.2015 року по 19.10.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам за березень, квітень, травень 2015 року з ТОВ «ТРАФ АЛЬЯНС».

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 26.10.2015 року № 593/05-81-22-05/33320092 (а.с.10-31 т.1). В акті перевірки встановлено, що відповідно до податкової інформації ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС стосовно контрагента позивача - ТОВ «ТРАФ АЛЬЯНС», встановлена неможливість виконання підприємством оформлених господарських операцій наявними та залученими трудовими ресурсами. Позивачем до перевірки не надані сертифікати якості товару або посвідчення про його якість. ТТН не містять П.І.Б. відповідальної особи вантажоодержувача, а мають тільки підпис, а тому неможливо ідентифікувати підпис вантажоодержувача. Підприємством не було надано даних про реалізацію придбаного товару, документи щодо оприбуткування товару, журнали виданих довіреностей, на отриманий товар. Весь товар транспортовано до приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, б.171, площею 80,18 та 566,02 м.кв., проте, фактично зберігання оливи моторної та трансмісійної у ємкостях 209 л. та 4 л. на вказаній площі (25 м. на 25 м.) неможливо. Також встановлено, що оскільки придбаний товар відноситься до небезпечного товару, позивачем не надано документів погоджених з МВС про допуск транспортного засобу до перевезення продукції, що належить до небезпечних вантажів. З урахуванням вказаних порушень, відповідачем встановлено заниження ПДВ у сумі 5335193 грн.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем ведення податкового обліку, а також порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 5335193 грн., у тому числі березень 2015 року - 2886413 грн., квітень 2015 року - 1204074 грн., травень 2015 року - 1244706 грн. (а.с.31 т.1)

Позивач не погодившись з висновками перевірки звернувся до відповідача з письмовими запереченням від 29.10.2015 року № 1466/2015 на акт перевірки від 26.10.2015 року (а.с.32-35 т.1).

Відповідач листом про результати розгляду заперечень від 06.11.2015 року за № 6039/05-81-22-03-10-5, вищевказані заперечення залишено без задоволення (а.с.36-46 т.1).

11 листопада 2015 року Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки від 26.10.2015 року, згідно з пунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.2 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712205, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з ПДВ на 8002789,50 грн., з яких за основним платежем 5335193 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2667596,50 грн. (а.с.8 т.1)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом, на підставі чого, дійшов до висновку щодо наявності права у позивача на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, у редакції на час виникнення правовідносин, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02 березня 2015 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТРАФ АЛЬЯНС» (Постачальник) укладений договір поставки № 20315 (а.с.47-49 т.1).

За пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити, Покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі та Специфікаціях, які будуть укладені Сторонами в подальшому. Вид, асортимент товару, його кількість та ціна визначаються у Специфікаціях, які складаються на кожну партію товару і є невід'ємними частинами даного Договору (п.2.1 Договору). Ціна на товар узгоджується сторонами на момент підписання відповідної Специфікації та підтверджується накладними, що виписуються Постачальником на кожну партію Товару (п.2.2 Договору). Поставка товару за цим Договором здійснюється на умовах СРТ (у редакції Правил INCOTERMS 2010), склад Перевізника у м. Дніпропетровськ, або за домовленістю сторін - на інших умовах (у редакції Правил INCOTERMS 2010) (п.3.1 Договору). Моментом виконання обов'язку Постачальника вважається дата фактичного отримання товару Покупцем та підписання видаткових накладних (п.3.3 Договору). Товар поставляється Постачальником у тарі (упаковці) згідно з вимогами державних стандартів. Тара повинна забезпечувати збереження товару під час його транспортування і зберігання (п.3.4 Договору). Перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент одержання ним товару та підписання видаткових накладних (п.3.6 Договору). За пунктом 3.7 Договору, на кожну поставлену партію товару Постачальник надає такі документи: розрахунок-фактуру, видаткову накладну, копії сертифікатів відповідності та інші необхідні документи.

Таким чином, згідно п. 3.1 вказаного Договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.03.2015 року, постачання товару здійснює постачальник на склад покупця в м. Дніпропетровську (а.с.13 т.3).

01 липня 2015 року між позивачем та Дніпропетровською обласною радою (Орендодавець), ОКП «Фармація» (Балансоутримувач) укладений договір оренди № 411 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області (а.с.51-56 т.1).

Згідно пункту 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, далі - об'єкт оренди, а саме частини приміщень площами 80,18 м.кв. та 566,02 м.кв., яке знаходиться у господарському віданні ОКП «Фармація», для розміщення складу (566,02 м.кв.) та офіс (80,18 м.кв.).

Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є: нерухоме майно (приміщення) загальною площею 646,2 м.кв., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 171, яке знаходиться у господарському віданні ОКП «Фармація».

Передача майна підтверджується Додатками № 2/1 та 2/2 до договору оренди нерухомого майна, а саме актами приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2013 року (а.с.57-58 т.1). Оплата за користування підтверджується Додатком № 1 до договору, а саме Розрахунком орендної плати за перший місяць оренди (а.с.14 т.3)

Здійснення господарсько-правових відносин між позивачем та контрагентом за договором від 02 березня 2015 року № 20315 підтверджується: видатковими накладними; рахунками-фактури; товарно-транспортними накладними; податковими накладними, з електронними квитанціями щодо їх реєстрації (а.с.134-250 т.1, 1-224 т.2). Відповідно до цього договору та вказаних первинних документів бухгалтерського обліку позивачеві було зокрема поставлено: олива гідравлічна Tellus Oil S3M 46; олива моторна Helix HX7 10W-40; олива трансмісійна Omala S2G 320; мастило Adrana D 208; олива трансмісійна Spirax S4 TXM; олива моторна Rimula R5 E 10W40; технічне масло для безперервного розливання сталі Shell Release HCA; олива гідравлічна Shell Tellus S2V 46; олива циркуляційна Morlina S2BA 100; змащувально-охолоджувальна рідина Garia 404M-10; олива моторна Shell Rimula R4 X 15W40; олива гідравлічна Tellus S2 M 46; рідина гідравлічна пожаробезпечна HOUGHTON Cosmolubric HF 122; олива компресорна Shell Corena S2R 46 та інші товари.

Оплата за договором підтверджується виписками банків по рахункам (а.с.91-133 т.1).

Оприбуткування отриманого товару підтверджується карткою рахунку 281 за період 01.03.2015 року по 31.05.2015 року, відповідно до якого місце зберігання промисловий головний склад площею 566,02 кв.м. Крім того, з вказаної картки рахунку вбачається, що вказана продукція у відповідних ємкостях (а.с.19-29 т.3). З наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається, що на час перевірки вказаний товар зберігається на складі позивача, не був реалізований та у господарській діяльності позивача не використовувався. Відповідачем зазначені обставини не спростовувались.

В матеріалах справи містяться сертифікати відповідності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Державна система сертифікації УкрСЕПРО: серія ВВ зареєстрований в Реєстрі за № UA1.117.0018254-14, термін дії з 28.03.2014 року до 27.03.2016 року, з додатком серія ГЕ (а.с.83-84 т.1) та серія ВГ зареєстрований в Реєстрі за № UA1.117.0017063-15, термін дії з 06.04.2015 року до 06.04.2016 року. Також наявні листи ТОВ Орган з сертифікації продукції «Сертифікаційний інформаційний центр», в якому повідомлено, що окремі види нафтопродукту не входять до «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», а також не підлягають декларуванню та не підпадають під перелік товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України (а.с.86-90 т.1).

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на його виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі, на відсутність сертифікатів якості (паспорти, тощо) які підтверджують якість придбаних товарів, оскільки, матеріали справи містять відповідні сертифікати. Крім того, як було зазначено, відповідно до листів ТОВ Орган з сертифікації продукції «Сертифікаційний інформаційний центр», окремі види поставлених нафтопродуктів позивачу не входять до «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», а саме: олива Tellus S3M 46; олива Omala S2G 320; олива Spirax S4 TXM; олива Shell Tellus S2V 46; олива Morlina S2BA 100; олива Tellus S2 M 46; олива Shell Corena S2R 46.

Крім того, доводи відповідача про відсутність у платника сертифікатів, само по собі не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, оскільки сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.

Посилання відповідача в скарзі, що надані ТТН не містять прізвище, ім'я та по батькові відповідальної особи вантажоодержувача, а мають тільки підпис, тому не можуть бути враховані, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Згідно з пунктом 12.2 цих Правил, для перевезення специфічних (побутових, харчових, швидкопсувних тощо) вантажів необхідно надавати спеціалізований та відповідно обладнаний рухомий склад згідно з вимогами санітарних правил і нормативів.

За змістом цих норм товарно-транспортні накладні разом із товарно-супровідними документами, повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника), безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження транспортування йому товару містять всю необхідну інформацію. Відсутність прізвища, ім'я та по батькові вантажоотримувача не може свідчити на невідповідність вказаної ТТН та не підтвердження транспортування та отримання товару. Крім того, отримання товару та відвантаження підтверджується іншими документами наявними в матеріалах справи.

Стосовно посилання апелянта на не надання документів погодження з МВС про допуск транспортного засобу до перевезення продукції, що належить до небезпечних вантажів, колегія суддів зазначає неступне.

Аналізуючи положення Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року № 1644-III, Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 р. за № 1040/9639, та затверджений Перелік небезпечних вантажів, на перевезення яких необхідно отримувати погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекції МВС України, колегія суддів зазначає, що погодження ДАІ МВС дорожнього перевезення небезпечного вантажу вимагається під час перевезення у цистернах, а тому погоджується з судом першої інстанції, що небезпечним вказаний товар стає лише під час його транспортування у цистернах, тобто, транспортування наливом.

Відповідно до матеріалів справи, товар - автомобільні оливи, отриманий позивачем, постачався автотранспортом у залізних ємкостях, тобто, законодавством додаткового погодження в даному випадку не вимагається.

Крім того, саме перевізник (контрагент позивача) у разі необхідності повинен напередодні транспортування оформити спеціальний дозвіл (погодження) на перевезення небезпечного вантажу та додаткові дозволи, та повинен нести відповідальність за безпеку перевезення.

Колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Щодо посилання апелянта на транспортування та зберігання товару до приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, б. 171, площею 80,18 м.кв. та 566,02 м.кв., зберігання якого у ємкостях 209 л. та 4 л. на вказаній площі (25 м. на 25 м.) неможливо, колегія суддів зазначає, що вказані посилання відповідача є лише його припущеннями та суб'єктивною думкою, яка належними та допустимими доказами не підтверджується.

Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (п. 201.8 ст. 208 ПК України).

Контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0000712205 від 11.11.2015 року підлягає скасуванню

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 р. у справі № 805/4979/15-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 р. у справі № 805/4979/15-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 06 квітня 2016 року.

Головуючий суддя: Е. Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

С.В. Жаботинська