Ухвала суду № 56969646, 06.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Турова О.М.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2016 рокусправа № 804/9521/15 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети «Правда», 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 р. у справі № 804/9521/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного судунадійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, в якій позивач просив скасувати постанову, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме: постанову №13639022 від 09.07.2009 року, видану ВДВС Дніпропетровського МУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно (квартира загальною площею 47,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, що перебуває в іпотеці позивача на підставі Іпотечного договору №11174276000/11174294000/З від 22.06.2007р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити певні дії на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

Роз'яснено позивачу, що з означеними позовними вимогами він може звернутися в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необ'єктивність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що даний спір є публічно-правовим, оскільки Красногвардійский ВДВС Дніпропетровського МУЮ здійснюючи свої дії в рамках визначених законом, як представник держави, який забезпечує виконання рішень судів та здатен впливати на інших осіб в рамках реалізації визначених державою завдань.

Постанова Красногвардійского ВДВС Дніпропетровського МУЮ №13639022 від 09.07.2009 р. зачіпає інтереси позивача, оскільки даним державним органом було накладено арешт, який перешкоджає ТОВ «Кей-Колект», як іпотекодержателю, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, а значить товариство має право на відповідне оскарження таких дій.

Позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень відносить до юрисдикції адміністративних судів, а спірні правовідносини до публічно-правових.

Оскільки предметом даного позову є скасування постанови в частині, то відповідне скасування тягне за собою зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна, оскільки дії, які були вчинені в рамках даної постанови, втрачають законність підстав з моменту її скасування.

Отже, вимогою у даному позові є скасування неправомірно накладеної постанови, скасування якої призведе до відновлення порушеного під час накладення арешту права позивача, а тому судом першої інстанції було невірно трактовано предмет позовної заяви.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати постанову, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме: постанову №13639022 від 09.07.2009 року, видану ВДВС Дніпропетровського МУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно, зобов'язати Красногвардійській відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції звільнити з-під арешту квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, 49000 та зняти заборону на її відчуження.

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" зазначило, що між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір та з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань був укладений також іпотечний договір №11174276000/11174294000/З від 22.06.2007 р., предметом якого виступило належне на праві приватної власності ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_3.

Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" відповідно до договору факторингу №1 від 12.12.2011р., укладеного позивачем з АКІБ "УкрСиббанк".

Отже, ТОВ "Кей-Колект" є кредитором відносно ОСОБА_2, при цьому, ОСОБА_2 вимоги кредитного договору не виконуються, а отже позивач має право на предмет іпотеки, на який в даний час Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції накладено арешт та заборона відчуження в рамках виконавчого провадження, в якому позивач кредитором не виступає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною другою статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із статтею 321 Цивільного кодексу України держава гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Такий позов залежно від суб'єктного складу сторін спору розглядається за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Право застави майна є похідним від права власності і належить до речових прав щодо володіння, користування та розпорядження майном з певними обмеженнями, регулювання яких здійснюється актами цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його дій та бездіяльності. Проте ця норма має застосовуватися з урахуванням положень статей 216, 386, 388, 392, 393 ЦК України щодо способів захисту права власності, а також положень Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України стосовно юрисдикції судів.

При цьому частиною другою статті 114 Цивільно-процесуального кодексу України визначено, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з тим, що даний спір носить приватно-правовий характер, оскільки позивачем фактично ставиться питання про визнання за ним права власності на квартиру, яка належить ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими та втрачають ознаки публічно-правового спору, оскільки по суті позивач доводить своє право на нерухоме майно та вимагає усунути обставини, що перешкоджають реалізації права власності на спірне майно.

Отже, в даному випадку має місце спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з тим, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції прийшов до вірних висновків щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 184, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 р. у справі № 804/9521/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва