Постанова № 56969524, 30.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Житомир справа № 806/5389/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шимоновича Р.М., суддів: Нагірняка М.Ф., Семенюка М.М.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: обласна медико-соціальна експертна комісія № 2 про визнання дій протиправними, зобов'язання розглянути та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності з 05.06.2015 внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути та прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, та виплатити призначену одноразову грошову допомогу через управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після звільнення з органів внутрішніх справ, медико-соціальною експертною комісією встановлено йому другу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Зазначає, що на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію" і положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, звернувся до управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. 24.11.2015 отримав лист, згідно якого Міністерство внутрішніх справ України повернуло його документи без затвердження, у зв'язку з тим, що діагноз причини інвалідності, зазначений у довідці МСЕК, не відповідає даним свідоцтва про хворобу. Вважає, що Міністерством внутрішніх справ України протиправно відмовлено у призначенні та виплаті належної йому одноразової грошової допомоги, оскільки його захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджено як довідкою МСЕК, так і свідоцтвом про хворобу, а підстава для відмови у призначенні допомоги, як невідповідність діагнозів, не визначена Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, за змістом яких просить відмовити у задоволення позовних вимог (а.с. 31-33).

Представник відповідача - управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 70-72).

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Пояснив, що захворювання позивача отримане під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Зазначив, що кожна хвороба має певний перебіг, і при звільненні у ОСОБА_1 були окремі симптоми захворювання серцево-судинної системи, зокрема симптоматична гіпертонія, яка з часом розвивалась і призвела до інвалідності останнього. Зважаючи на те, що у свідоцтві про хворобу ВЛК № 941/53 від 08.07.1992 гіпертонія та інші захворювання пов'язані із проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ, обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 при встановленні ОСОБА_1. другої групи інвалідності по захворюванню серцево-судинної системи не допущено жодних помилок, як це стверджують відповідачі.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 1970 по 1992 рік позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Згідно із свідоцтвом про хворобу ОВВК УВД Житомирського облисполкома № 941/53 від 08.07.1992, ОСОБА_1. має захворювання: МКБ, камінь правої почки, хронічний пілонефрит з нечастими загостреннями, ХПН-нульового ступеня, симптоматична гіпертонія, остеохондроз шийного відділу хребта без порушення функції кінцівок, початкові прояви церебрального атеросклерозу без порушення нервової системи, які отримані в період проходження служби в органах внутрішніх справ (а.с. 10-11).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА№206440 від 12.06.2015, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ (а.с. 8).

Підставою для встановлення ОСОБА_1, згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії, став діагноз - І-20 ІХС: кардіосклероз (КВТ 02.2015), протизован АК з приводу комбін. аорторлевної вади з переват. стенозу ІV (чотири), пластика мн (23.03.2015) (а.с. 21).

У листопаді 2015 року позивач звернувся до управління Міністерства внутрішніх справ із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги.

Сторонами не заперечується, що до заяви ОСОБА_1 додав документи, які відповідають переліку, визначеному пунктом 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

У подальшому, управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області направлено до Міністерства внутрішніх справ України матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

17.11.2015 управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області листом за вих. № 9/28 повідомило позивача про те, що його матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги розглянуті департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України та повернуті без затвердження через невідповідність діагнозу МСЕК у виписці з акта огляду МСЕК даним свідоцтва про хворобу від 08.06.1992 № 941/53 (а.с. 12).

Не погодившись із відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про міліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Частиною шостої статті 23 Закону України "Про міліцію"(у редакції Закону N 208-VIII ( 208-19 ) від 13.02.2015) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції встановлено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Згідно пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Довідками МСЕК підтверджується, що інвалідність 2 групи встановлена позивачеві на підставі захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Згідно пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Так, пунктом 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції передбачено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Обґрунтовуючи правомірність відмови, відповідач стверджує про невідповідність діагнозу МСЕК у виписці з акта огляду МСЕК даним свідоцтва про хворобу від 08.06.1992 № 941/53.

Однак, такі твердження відповідачів не витримують жодної критики, з огляду на наступне.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 N 1317.

Згідно пункту 4 даного Положення, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Із наведеного слідує, що чинним законодавством встановлено вичерпний перелік установ, які проводять медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії та приймають відповідні рішення за їх наслідками.

З огляду на викладене, колегія суддів наголошує на тому, що Міністерство внутрішніх справ України не наділено повноваженнями надавати оцінку діагнозам, зазначених у довідках МСЕК, а тому відмова у призначенні грошової допомоги з підстав невідповідності діагнозів, є протиправною.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За результатами судового розгляду адміністративної справи колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок протиправної відмови Міністерства внутрішніх справ України порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, яке підлягає до судового захисту шляхом зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Згідно зі частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним приписам Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачами не надало суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Р.М.Шимонович

Судді: М.Ф. Нагірняк,

М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 04 квітня 2016 р.