Постанова № 56969522, 10.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Житомир справа № 806/1012/14

категорія 8.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шимоновича Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця" до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання відновити дію спеціального свідоцтва.,-

встановив:

24.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Івниця" (далі - ТОВ "Івниця") звернулось з позовом до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Андрушівська ОДПІ) в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення №5 від 17.02.2014 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та зобов'язати відповідача відновити дію спеціального свідоцтва ТОВ "Івниця". В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підприємством до перевірки було надано достатньо документального підтвердження того, що продукція, яка реалізована підприємством у сфері сільського господарства є виробленою ним на власних потужностях, що дає право підприємству обрати спеціальний режим оподаткування.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 (а.с. 111-115), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 (а.с. 135-137), позов ТОВ "Івниця" задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення №5 від 17.02.2014 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 скасовано, адміністративну справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

У вказаному рішенні суд касаційної інстанції зазначив, що задовольняючи позов, суди не врахували та не перевірили те, що за результатами аналізу матеріалів перевірки та документів, які були надані під час перевірки - даних податкової звітності, а також інформації, офіційно отриманої в ході проведення перевірки, встановлена відсутність у Товариства в періоді, який перевірявся, виробничих потужностей, транспортних засобів та іншого устаткування, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині виробництва сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях. Крім того, Товариство не мало власних, (орендованих) основних фондів для здійснення діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції та не перебувало в трудових відносинах з найманими працівниками. Суди також не перевірили ті обставини, що 21.11.2012 між Товариством та СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський" був укладений договір щодо закупівлі товару (1000 голів качок), однак договір оренди земельної ділянки, площею 4,2793 га, на якій мав бути розміщений зазначений товар, був укладений 1.12.2012 та зареєстрований у відділі Держземагенства у Андрушівському районі Житомирської області 11.12.2012. Відповідно до листа управління ветеринарної медицини в Андрушівському районі Житомирської області від 24.12.2013 у період з 1.01.2012 до 31.12.2012 за Товариством вказаний товар не рахувався.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, подала до суду заяву, у якій просила розглядати справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причин неявки суду не повідомляв.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі статті 3 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що посадовими особами Андрушівської ОДПІ проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Івниця" щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №000029/06-01-15/32277345 від 31.12.2013 (а.с. 13-18).

Указаним актом зафіксовано порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України так, як ТОВ "Івниця" не виконало свій обов'язок, який виникає у платника податків після початку перевірки та не надано посадовим особам контролюючого органу в повному обсязі всі документи за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

За результатами розгляду акту перевірки №000029/06-01-15/32277345 від 31.12.2013, Андрушівською ОДПІ прийнято рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування №5 від 17.02.2014 (а.с.47-48).

Не погодившись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Зі змісту акту перевірки слідує, що підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про те, що ТОВ "Івниця" не надано для перевірки первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення у періоді, що перевірявся, господарських операцій та ведення сільськогосподарської діяльності на власних чи орендованих виробничих потужностях.

Такий висновок ґрунтується на тому, що при дослідженні договорів, укладених між ТОВ "Івниця" та СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський" від 21.11.2012 та від 30.11.2012 перевіряючими встановлено, що господарські операції з придбання та реалізації товарів фактично не підтверджені. Зокрема, перевіркою не встановлено яким чином здійснювались розрахунки за транспортні послуги, із видаткових накладних неможливо встановити осіб, які отримували товар, у видаткових накладних відсутні підписи контрагентів, які отримали товар, не надано журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання товару, документи, які б свідчили про порядок розрахунків між контрагентами. Згідно відповідей управління ветеринарної медицини в Андрушівському районі, у період з 01.01.2012 по 31.12.2012 качки у ТОВ "Івниця" не рахувались, для отримання супровідних документів на качині яйця ТОВ "Івниця" не зверталось.

Також, контролюючий орган зазначив, що станом на 01.12.2012 кількість працюючих на ТОВ "Івниця" становить 1 чоловік (директор), у перевіряємому періоді у Товариства були відсутні власні та орендовані основні засоби, що унеможливлює реальність здійснення господарських операцій по утриманню качок.

Крім того, качки, придбані у СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський" не могли знаходитись на орендованій земельній ділянці, так як договір оренди земельної ділянки складений лише 01.12.2012.

Зважаючи на указані обставини, контролюючий орган дійшов висновку, що доходи, отримані ТОВ "Івниця" від реалізації качиних яєць не можуть враховуватись до доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції.

Проте, такі висновки відповідача не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи та спростовані наступним.

Пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

З 1 січня 2013 р. ТОВ "Івниця" зареєстровано спеціальним суб'єктом оподаткування податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 200090378 серії НБ № 109841 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с. 12).

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Згідно пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Встановлено, що між ТОВ "Івниця" (Покупець) та СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський" (Продавець) укладено договір поставки №211112 від 21.11.2012, за умовами якого Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити Качка молодняк до 56 днів згідно накладних на кожну партію товару.

На виконання умов указаного договору, ТОВ "Івниця" придбало у СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський" 1000 голів качок молодняк до 56 днів загальною вартістю 33000,00 грн (у тому числі ПДВ - 5500,00 грн), що підтверджується видатковою накладною № 260 від 21.11.2012 (а.с. 55).

Поставка птиці здійснена ПП "Квітневе" на замовлення ТОВ "Івниця", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.11.2012 (а.с. 56).

Із указаної товарно-транспортної накладної вбачається кількість перевезеного товару та його вартість, що повністю відповідає даним видаткової накладної № 260 від 21.11.2012, підпис, прізвище, ініціали вантажовідправника, підпис вантажоодержувача, скріплені печатками Товариств.

Також, у матеріалах справи міститься ветеринарне свідоцтво Т-23 №291130 від 21.11.2012, видане СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський", згідно якого серед качок 1000 голів хворих і підозрюваних на захворювання на заразні хвороби не виявлено (а.с. 87).

Згідно зі частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Івниця" качок у СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський", суд дійшов висновку, що видаткова накладна в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинним документом, та має всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Указана накладна містить найменування продавця та покупця, обсяг поставленого товару, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств та дають змогу визначити, який саме товар постачався, за якою ціною, між якими контрагентами, що повністю спростовує доводи відповідача про відсутність підпису уповноваженої особи ТОВ "Івниця" на видатковій накладній.

Факт перевезення та отримання качок ТОВ "Івниця" підтверджується, крім іншого, товарно-транспортною накладною.

У ході судового розгляду справи встановлено, що для утримання качок директором ТОВ "Івниця" придбано у фізичної особи-підприємця вітамінно-мінеральні концентрати, зокрема, єнрол, солікокс, чіктонік та живину для птиці, що підтверджується видатковими накладними від 26.11.2012 № РН-0000004, від 18.12.2012 № РН-0000004 (а.с. 95, 96).

Із акту на оприбуткування комбікорму від 21.11.2012 вбачається, що директором ТОВ "Івниця" за період з 21.11.2012 по 18.12.2012 виготовлено 3,11 тонн комбікорму, на який витрачено 1,40 тонни кукурудзи, 1,10 тонни пшениці та 0,61 тонни гороху (а.с. 98).

Згідно акту на оприбуткування комбікорму від 18.12.2012, директором ТОВ "Івниця" за період з 18.12.2012 по 31.01.2013 виготовлено 6,65 тонн комбікорму, на який витрачено 3,00 тонни кукурудзи, 1,33 тонни пшениці, 2,22 тонни гороху та 0,1 тонни живини для птиці (а.с. 97).

Використання комбікорму для відгодівлі качок підтверджується відомостями витрат кормів (а.с. 99-102).

У подальшому, ТОВ "Івниця" було реалізовано качині яйця.

Так, 30.11.2012 між ТОВ "Івниця" (Продавець) та СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський" (Покупець) укладено договір поставки №301112, за умовами якого Продавець, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити Яйце качине згідно наданих накладних на кожну партію товару (а.с.57).

Згідно накладної на відвантаження №А-0000001 від 30.11.2012, ТОВ "Івниця" реалізувало СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський" яйця качині у кількості 6619 штук, вартістю 29785,50 грн (а.с. 58).

Поставка яєць здійснена ПП "Квітневе" на замовлення ТОВ "Івниця", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.11.2012 (а.с. 56).

Із указаної товарно-транспортної накладної вбачається кількість перевезеного товару та його вартість, що повністю відповідає даним накладної №А-0000001 від 30.11.2012, підписи вантажовідправника та вантажоодержувача, скріплені печатками Товариств.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують реалізацію ТОВ "Івниця" качиних яєць СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський", суд дійшов висновку, що видаткова накладна в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинним документом, та має всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Встановлені обставини в їх сукупності свідчать про товарність здійснення господарських операцій між ТОВ "Івниця" та СТОВ "Птахоплемзавод "Коробівський".

Під час судового розгляду справи з'ясовано, що усі перелічені документи були надані позивачем на запит контролюючого органу від 27.12.2013 №770/10/22-213 (а.с. 83, 84). Також, у листі позивачем надані пояснення, що всю роботу виконував директор Товариства.

Наведені обставини повністю спростовують доводи відповідача про те, що задекларований позивачем дохід від реалізації виробленої сільськогосподарської продукції не підтверджений документально.

Із досліджених первинних документів, які були надані позивачем під час перевірки, суд дійшов висновку, що позивачем повністю підтверджено здійснення ним в перевіреному періоді господарських операцій з розведення качок та продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Щодо доводів представника відповідача про те, що реалізація яєць ТОВ "Івниця" здійснена за відсутності ветеринарних сертифікатів, суд зазначає, що відсутність таких документів не спростовує реальності здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження покладено на органи державного управління, а саме: Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (далі - Держдепартамент ветмедицини) та його територіальні органи - управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах та спеціально призначені лікарі ветеринарної медицини, які мають повноваження Держдепартаменту ветмедицини, а не органи фіскальної служби.

Щодо доводів відповідача про те, що товар, який перейшов у власність ТОВ "Івниця" 21.11.2012, не міг знаходитись на орендованій земельній ділянці, яка складає 4,2793 га, оскільки договір оренди земельної ділянки складений лише 01.12.2012, суд зазначає наступне.

Так, 01.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івниця" (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки №1 (а.с.50-51).

За умовами указаного договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,2793 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Івницької сільської ради Андрушівського району.

На виконання вказаного договору між сторонами складено акт прийому передачі - земельної ділянки від 11.12.2012 (а.с.52).

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що орендованою земельною ділянкою Товариство користувалось раніше, ніж уклало договір оренди. В той же час будувались утеплення і навіси для качок та зберігання яєць.

Представник відповідача в судому засіданні зазначив, що під час перевірки в 2013 році на орендованій земельній ділянці були наявні навіси та інше обладнання для ТМЦ, при цьому наявність зазначеного обладнання у 2012 році, ним не спростована. Питання реалізації в 2013 році качок або яєць інспекторами не досліджувалось.

Також, під час судового розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Івниця" та ТОВ "А.Б.В.Маш" укладено договір оренди основних засобів № 3/003 від 01.11.2012 (а.с. 204-205).

Згідно додатку №1 до договору № 3/003 від 01.11.2012, ТОВ "Івниця" орендувало майновий комплекс до складу якого входять: адмінбудинок з овочесховищем, навіс, трансформаторна, будівля прийому та обмолоту, 2 зерносклади, зерносушильний цех, склад тарного зберігання зерна, комбікормовий цех, цех переробки вітамінів, вагова (а.с. 206).

Наведені обставини підтверджують, що у ТОВ "Івниця" в перевіреному періоді були наявні орендні засоби для утримання качок, їх годування.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

З аналізу наведених норм права можливо дійти висновку, що визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З огляду на встановлені обставини та первинні документи, суд дійшов висновку висновку, що питома вага поставленої сільськогосподарської продукції в 2012 році у ТОВ "Івниця" становила 100 відсотків вартості всіх товарів/послуг, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення №5 від 17.02.2014 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування доведено не було.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Андрушівської ОДПІ про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування №5 від 17.02.2014 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, а тому підлягає визнанню протиправним, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування №5 від 17.02.2014.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович