Постанова № 56969160, 06.04.2016, Семенівський районний суд Чернігівської області

06.04.2016

Справа № 744/205/16-а

Провадження № 2-а/744/7/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Поповича В.В.

при секретарі Казановській Ю.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернігівської області ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернігівської області ОСОБА_4 про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення від 23.02.2016 року № 25-20-010/0010-0003,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 23.02.2016 року за №.25-20-010/0010-0003, яку виніс головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернігівської області ОСОБА_4.

У позові позивач констатував та послався на вимоги статей 254,256,280,285,289 КУпАП, на вимоги частини 2 статті 19, статті 63 Конституції України, на Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Наказ Міністерства соціальної політики від 02.07.2012 року № 390, п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII, пункт 41.1 ст.41 Податкового кодексу України, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року за № 1160- ІV, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на рішення Конституційного Суду України за № 5- рп/ 2005 від 22 вересня 2005 року.

По суті обставин зазначив, що він незаконно притягнутий до відповідальності за ст.188-6 КУпАП, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи тим, що у відповідача не було жодних підстав для проведення перевірки додержання вимог трудового законодавства, тому намагання відповідача провести перевірку є незаконними і не ґрунтуються на вимогах закону зазначених ним у позові.

Окрім того, позивач у адміністративному позові, вказує на порушення вимог КУпАП, які на його думку, також вказують на незаконність винесення постанови, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, складався без його участі і без його відома, розгляд справи у ході якої винесена постанова, проходив також без його участі, копія постанови не вручена протягом трьох днів, а отримав 03 березня 2016 року, тому просить поновити пропущений строк звернення до суду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, підтримав позов з підстав, які наведені у адміністративному позові та показав, що він не допустив до перевірки інспектора відділу ОСОБА_4 у звязку з тим, що остання не мала на це на його думку законних підстав. Підтверджує факт того, що була домовленість з інспектором, що всі документи необхідно висилати поштою на юридичну адресу ТОВ «Колос». Він отримав протокол про адміністративне правопорушення, постанову про накладення стягнення, але не був присутнім при складанні цих документів.

Представник позивача ОСОБА_2, адміністративний позов підтримав повністю з підстав наведених у ньому та показав, що відповідач не мала підстав для проведення перевірки, враховуючи вимоги законів, які викладені у позові. У діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення , у звязку з тим, що на його думку , відсутній умисел на вчинення протиправних діянь. Позивач не погодився з позицією відповідача та висловив свою думку, яка ґрунтується на вимогах закону і така позиція є офіційною Державної регуляторної служби України.

У 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Дохід за рік ТОВ «Колос» не перевищив 20 мільйонів гривень.

Відповідач головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернігівської області ОСОБА_4 не визнала адміністративний позов повністю та показала, що діяла у межах вимог законодавства. Вона мала всі підстави для проведення перевірки додержання вимог трудового законодавства, направлення на проведення перевірки від 14 січня 2016 року за № 15, наказ від 14.01.2016 року за № 4.

Директор ТОВ « Колос» ОСОБА_1, своїми діями не допустив до перевірки, всіляко відмовлявся брати участь у розгляді справи, відмовився бути присутнім при складанні протоколу, при цьому заявив, щоб всі документи йому надсилалась поштою. Позивач відмовився надавати будь-які документи. Посилання позивача та представника позивача на її думку є не вірною у тому, що для перевірки необхідний дозвіл Кабінету Міністрів України. Ця вимога по відношенню до виконання своєї діяльності Управління Держпраці з 01.01.2015 року не діє у звязку з змінами до законодавства, а саме Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 77 VІІІ, до ст.2 Закону України « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877 від 05.04.2007 року.

Позивач не надав робочого місця для складання протоколу, тому вона була вимушена протокол складати у службовому кабінеті за місцем своєї роботи.

Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали адміністративної справи, вважає за необхідне адміністративний позов частково задовольнити, враховуючи слідуючі підстави.

На думку позивача, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення стягнення складені відповідачем з порушенням вимог законодавства: без його присутності, при складанні не були розяснені права, відповідно до вимог ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України, він був позбавлений права на надання пояснення.

В ході судового розгляду доведено доказами, що позивач не мав бажання бути присутнім при складанні протоколу, документи на його вимогу у тому числі протокол за його пропозицією висилались поштою. У протоколі зазначені вимоги ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України, після отримання протоколу, позивач використовуючи свої права, надав пояснення до протоколу, висловивши у них свою позицію.

Звернувся до інспектора відділу з письмовою заявою від 19.02.2016 року у якій попросив розгляд справи за станом здоровя перенести з 19.02.2016 року на 23.02.2016 року на 09 годину 30 хвилин. В разі його неявки просив розглянути справу без його участі (а.с.12 справи КУпАП).

Таким чином, будь - яких порушень з боку відповідача не допущено. У подальшому, а саме 23 лютого 2016 року була складена постанова про накладення адміністративного стягнення з додержанням вимог закону. Відповідно до актів позивач свідомо, навмисно створив перешкоди для діяльності посадової особи, що потягнуло за собою адміністративну відповідальність. Пояснення позивача у частині того, що його дії не були спрямовані на протиправність та незаконність, а лише таким чином він висловлював офіційну державну позицію, саме тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, є безпідставними та не може враховуватись судом. Очевидно, що позивач намагається уникнути відповідальності.

Не заслуговують на увагу також твердження позивача у тому, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України. Позивач не враховує зміни Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 77 VІІІ, до ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 від 05.04.2007 року.

Позивачем не надане робоче місце для складання протоколу, тому відповідач вимушена була складати протокол у службовому кабінеті за місцем своєї роботи.

У позовних вимогах позивачем ставиться питання про накладення штрафу у сумі максимальної межі, при цьому відсутній мотив такого розміру штрафу. Відповідач зазначила, що наклала штраф у межах санкції статті, при цьому не надала суду мотиви, на які вона посилалась при накладенні суми штрафу максимальної межі яка їй дозволена і передбачена законом.

Суд, дослідивши докази у цій частині вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу до мінімальної межі, яка передбачена санкцією статті, враховуючи слідуючі підстави.

При накладенні стягнення слід керуватись вимогами ст.ст.33,34,35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст.33 КУпАП особі, яка накладає стягнення за адміністративне правопорушення, слід керуватись визначеними критеріями зазначеної норми, а саме врахувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність. На думку суду вимоги статті 33 КУпАП відповідачем не враховувались, що стало наслідком накладення суми штрафу завищеної межі.

Позивач у позові ставить питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивуючи тим, що отримав копію постанови про накладення стягнення від 23.02.2016 року лише 3 березня 2016 року. На думку суду, доводи позивача у частині поновлення строку на оскарження постанови є обґрунтованими, доведеними доказами і підлягають задоволенню.

При вирішенні справи слід звернути увагу на те , що позивачем при подачі позову до суду ним сплачений судовий збір на суму 551 гривня 20 копійок.

Враховуючи вимоги Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», де зазначено, що за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір.

Слід дійти висновку про те, що сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 11, 17, 18, 19, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду для оскарження постанови про накладення стягнення з поважної причини.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернігівської області ОСОБА_4 про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення від 23.02.2016 року № 25-20-010/0010-0003 задовільнити частково.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1360 гривень скасувати частково, лише у частині розміру штрафу, зменшивши суму штрафу з 1360 гривень до 850 гривень у дохід держави. У іншій частині постанова є законною, обґрунтованою та такою, що повністю відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В решті адміністративного позову відмовити.

Повернути позивачу ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір на суму 551 гривню 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання в цей строк апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Семенівський районний суд Чернігівської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: В.В.Попович