Рішення № 56968896, 01.04.2016, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2693/15

Провадження № 2/740/13/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2016 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Кобилецького І.Ф.,

при секретарях Кубрак Н.М., Ващенко А.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рід" про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернулася в суд з позовною заявою до СТОВ "Рід", в якій просить стягнути з відповідача на її користь 1430 000 гривень боргу за договорами безвідсоткового займу від 01 квітня 2009 року та від 01 квітня 2010 року, та стягнути понесені у справі судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 1 квітня 2009 року та 1 квітня 2010 року між ОСОБА_7 та відповідачем були укладені договори позики, на підставі яких ОСОБА_7 передав, а СТОВ "Рід" отримало строкові безпроцентні позики на суму 430 000 гривень та 1000 000 гривень, які повинні були бути повернуті не пізніше 1 квітня 2012 року, та 1 квітня 2015 року відповідно.

6 серпня 2014 року ОСОБА_7 помер.

Вона, як дружина померлого, і спадкоємець першої черги спадкування за законом, прийняла спадщину, а отже в договорах безвідсоткової позики, укладених померлим з СТОВ "Рід" внаслідок правонаступництва відбулась заміна кредитора з ОСОБА_7 на неї.

Про заміну кредитора відповідач був повідомлений належним чином.

Проте свої обовязки за договорами безвідсоткової позики відповідач не виконав, грошові кошти у встановлений строк не повернув.

В процесі судового розгляду позивачка ОСОБА_6 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість: за договором безвідсоткового займу від 01 квітня 2009 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, в сумі 773140 гривень, три відсотки річних, в сумі 50147 гривень 46 коп.; за договором безвідсоткового займу від 01 квітня 2010 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, в сумі 1183 000 гривень, три відсотки річних, в сумі 26 629 гривень 56 коп., та стягнути понесені у справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 повністю підтримав заявлені позивачкою у позовній заяві позовні вимоги і пояснив, що 1 квітня 2009 року та 1 квітня 2010 року між ОСОБА_7 та відповідачем були укладені договори позики, на підставі яких ОСОБА_7 передав, а СТОВ "Рід" отримало строкові безпроцентні позики на суму 430 000 гривень та 1000 000 гривень, які повинні були бути повернуті не пізніше 1 квітня 2012 року, та 1 квітня 2015 року відповідно. Після смерті 6 серпня 2014 року ОСОБА_7, позивачка ОСОБА_6 прийняла спадщину, та звернулася до відповідача з приводу повернення позики. Проте їй в цьому було відмовлено. Тому просив задовольнити позовні вимоги позивачки, і стягнути з відповідача на користь позивачки кошти за договорами позики від 1 квітня 2009 року, та 1 квітня 2010 року, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних станом на 20 лютого 2016 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засідання позовні вимоги позивачки не визнала і пояснила, що у позикодавця ОСОБА_7, а після його смерті, у позивачки, був примірник договору позики від 01.04.2009 року, відповідно до якого повернення позики можливе не пізніше 01.04.2012 року. З цього дня позивач довідалась про порушення свого права, і з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, який закінчився 01.04.2015 року.

Оскільки позовна заява подана позивачкою 16.06.2015 року, вже після спливу трирічного строку позовної давності, тому просила застосувати до даного договору строк позовної давності, і відмовити з цих підстав позивачці у задоволенні позову.

Відповідно до п. 8.3 Договору позики від 01.04.2010 року, даний договір набуває чинності з моменту передачі позикодавцем суми позики позичальнику або перерахування відповідних коштів на банківський рахунок. Проте ОСОБА_7 не виконав взяті на себе зобовязання за договором позики, і коштів СТОВ "Рід" не передавав. Тому зазначений договір є неукладеним та таким, що не набув чинності. У позивачки відсутні докази передавання суми коштів за договором, а в документах, що підтверджують банківські операції СТОВ "Рід", відсутні відомості про надходження на рахунки відповідача коштів від ОСОБА_7 Оскільки ОСОБА_7 грошей за договором позики від 01.04.2010 року не вніс, то необхідну СТОВ "Рід" суму коштів в розмірі 1000000 гривень вніс за договором позики ОСОБА_4, який зазначену суму коштів позичив у ОСОБА_8 В подальшому СТОВ "Рід" повернуло суму позики, що було відображено в бухгалтерській документації товариства.

Позовні вимоги позивачки вважає безпідставними, тому просила відмовити позивачці у задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні дали аналогічні пояснення що і ОСОБА_3, і також просили відмовити позивачці у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін у справі, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Копією свідоцтва про смерть (а.с.9) підтверджується, що ОСОБА_7 помер 06.08.2014 року, і відповідно до витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі (а.с. 10 ), спадкоємцем після нього є ОСОБА_6

В матеріалах справи є копія договору позики (безвідсоткової), укладений між ОСОБА_7 та СТОВ "РІД" від 01.04.2009 року, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_7 передає відповідачу кошти на загальну суму 430 000 гривень, а відповідач зобовязувався їх повернути не пізніше 01.04.2012 року (а.с. 16).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобовязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Позивачка ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором 16 червня 2015 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги позивачки, в частині стягнення з відповідача 430 000 гривень заборгованості за договором позики від 1 квітня 2009 року, задоволенню не підлягають, оскільки представники відповідача в судовому засіданні просили застосувати позовну давність до даного договору, і відмовити у звязку з цим позивачці у задоволенні позову.

Також у матеріалах справи міститься копія договору позики (безвідсоткової), укладений між ОСОБА_7 та СТОВ "РІД" від 01.04.2010 року, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_7 передає відповідачу кошти на загальну суму 1000 000 гривень, а відповідач зобовязувався їх повернути не пізніше 01.04.2015 року (а.с. 17).

Відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Проте на час розгляду справи вищезазначений договір позики ніким не оспорювався і не скасовувався, тобто є чинним.

Відповідно до ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи відповідач борг позивачці не повернув, про що пояснив в судовому засіданні представник позивачки у справі, про що зазначає в позовній заяві і сама позивачка у справі.

Заперечуючи проти позовних вимог позивачки про стягнення 1000000 гривень за договором позики від 01.04.2010 року, представники відповідача посилаються на те, що зазначену суму коштів ОСОБА_7 СТОВ "Рід" не передавав, і що у позивачки відсутні докази на підтвердження факту.

Проте інформацією, отриманою на запит суду з АТ "ОСОБА_9 Аваль", про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1, що належить СТОВ "Рід" за період з 01.04.2009 року по 06.08.2014 року, підтверджується факт надходження на рахунок товариства 1000000 гривень в 2010 році ( т.1 а.с. 223-277 ).

В подальшому у судовому засіданні представники відповідача пояснили про те, що в 2010 році СТОВ "Рід" отримувало кошти за договором позики в розмірі 1000000 гривень, проте не від ОСОБА_7, а від ОСОБА_10, директора даного товариства.

Про це відповідач зазначив і в своїх додаткових поясненнях ( т.1 а.с. 105-106).

На обґрунтування своїх заперечень відповідачем до письмового заперечення було долучено копію договору позики (безвідсоткової) від 01 квітня 2010 року, укладений між СТОВ "Рід" та ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_4 надає позику товариству в розмірі 1000000 гривень, та долучено копії квитанцій до прибуткового касового ордеру товариства про надходження зазначеної суми коштів на рахунок підприємства ( т.1 а.с. 107, 108-109 ).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що він являється директором СТОВ "Рід", і кошти в сумі 1000000 гривень, які він вніс в товариство за договором позики від 01.04.2010 року, він позичив у свого знайомого ОСОБА_11 за договором позики ( безвідсоткової ) від 25 березня 2010 року.

Також представником відповідача було надано суду копію договору позики ( безвідсоткової ) від 25 березня 2010 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_10Г на суму 1000000 гривень, та надано копію розписки про повернення ОСОБА_4 ОСОБА_11 зазначеної суми коштів ( т. 1 а.с. 209, 210).

На вимогу суду представниками відповідача не були надані для огляду, з посиланням на те, що документи були знищені внаслідок пожежі: оригінал договору позики (безвідсоткової) від 01 квітня 2010 року, укладеного між СТОВ "Рід" та ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_4 надає позику товариству в розмірі 1000000 гривень; оригінали квитанцій до прибуткового касового ордеру СТОВ "Рід" про надходження зазначеної суми коштів на рахунок підприємства; оригінал договору позики ( безвідсоткової ) від 25 березня 2010 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_10Г на суму 1000000 гривень, оригінал розписки про отримання ОСОБА_11 від ОСОБА_4 зазначеної суми коштів.

Копії зазначених вище документів, наданих представниками відповідача, належним чином не посвідчені, і тому суд розцінює копії зазначених документів як неналежні та недопустимі докази, і не може взяти їх до уваги.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 показав, що він дійсно у 2010 році позичав ОСОБА_4 кошти в сумі 1000000 гривень на підставі укладеного між ними договору позики, і що в подальшому ОСОБА_4 борг йому повернув.

Проте показаннями даного свідка не може бути підтверджений факт надання ОСОБА_4 позики у сумі 1000000 гривень СТОВ "Рід".

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову представники відповідача посилаються на цивільно-правову угоду ( договір позики від 25.03.2010 року), що була укладена між фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_11, і в яких СТОВ "Рід" не було стороною, що викликає обґрунтовані сумніви в тому, що цей договір дійсно укладався з огляду на те, що уклавши договір позики від 25 березня 2010 року на суму 1000000 гривень з ОСОБА_11, ОСОБА_4, як директору товариства, не було необхідності укладати договір позики на зазначену суму коштів з ОСОБА_7

Крім того, розмір суми грошових коштів, що є предметом договору позики від 25.03.2010 року, а також періоди їх внесення повністю співпадають з розміром сум грошових коштів і періодами їх внесення, переданих ОСОБА_7 відповідачу за спірним договором позики, і ці кошти були зараховані на поточний рахунок СТОВ "Рід".

Тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути 1000000 гривень в рахунок повернення боргу за договором позики (безвідсоткової) від 01 квітня 2010 року, з урахуванням суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних за весь час прострочення, відповідно до розрахунку зробленого позивачкою у справі ( т.2, а.с. 212).

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, ст.ст. 256, 262, 267, 526, 625, 1046,1049 ЦК України ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рід" на користь ОСОБА_6 1000 000 (один мільйон) гривень в рахунок повернення боргу за договором позики (безвідсоткової) від 01 квітня 2010 року, 183000 гривень суму інфляційних втрат, 26629 гривень 56 коп. три відсотки річних за весь час прострочення, 2 433 гривні в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору, а всього стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рід" на користь ОСОБА_6 1212 062 ( один мільйон двісті дванадцять тисяч шістдесят дві) гривні 56 коп.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_6 залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Кобилецький І.Ф.