Рішення № 56968323, 23.03.2016, Суворовський районний суд м.Херсона

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/7970/15-ц

Пров. №2/668/85/16

23.03.2016

Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючий суддя Гаврилов Д.В.,

секретар Підгрушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами були укладені договори купівлі продажу № 01125 від 27.12.2012 року та № 149 від 29.12.2012 року, згідно яких ОСОБА_2 отримала товар на загальну суму 5331 грн. Відповідачем було взято на себе зобовязання проводити оплату частинами кожного місяця, однак вона жодних оплат не проводила тому утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь, а також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення заборгованості, проценти, інфляційні витрати та три відсотки річних, а всього на загальну суму 10293,37 грн.

22.01.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами про захист прав споживача, визнання договорів недійсними. Ухвалою суду справи обєднано в одне провадження. Також в судовому засіданні ОСОБА_2 предявлено зустрічний позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який, враховуючи положення ст. 123 ЦПК України, судом прийнято до спільного розгляду з первинним позовом.

Свої позовні вимоги та вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 мотивує тим, що між нею та приватним-підприємцем було укладено договори купівлі-продажу товарів № 01125 від 27.12.2012 року, № 149 від 29.12.2012 року, № 1717 від 17.10.2013 року, № 772 від 03.11.2013 року, № ХР-05 від 14.06.2014 року, № Х-0055 від 24.09.2014 року, б/н від 21.11.2014 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року. Зазначені договори укладались після запрошення пенсіонерів на виставку товарів, організовану ОСОБА_1 Останній при укладанні вказаних договорів запевнив, що умови договорів дуже лояльні, сплата за реалізований товар проводиться із розстрочкою, а частина товарів буде доставлена в якості подарунку. Разом з вказаними договорами ОСОБА_2 були підписані й акти прийому передач зазначених товарів без їх фактичного отримання, оскільки відповідачем було зазначено, що без їх підписання немає можливості отримати їх на складі. Товар за спірними договорами ОСОБА_2 отримано частково та частково були сплачені нею кошти за їх придбання. Згодом ОСОБА_1 звернувся до суду про стягнення з неї заборгованості за спірними договорами. Вважає, що дії підприємця є незаконними, він ввів її в оману шляхом нечесної підприємницької діяльності, тому просить визнати вказані договори недійсними.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судові засідання не зявлявся, надавав заяви про розгляд справи за його відсутності, однак судом було визнано його явку обовязковою. На численні виклики та попередження ОСОБА_1 не реагував, в судові засідання не зявлявся.

ОСОБА_2 в судовому засідання заперечувала проти задоволення первісного позову, свої вимоги за зустрічною позовною заявою та за своїм позовом підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити.

Зясувавши думку присутніх учасників процесу, обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, вимоги обєднаного позову ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а вимоги зустрічної позовної заяви підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу певних товарів № 01125 від 27.12.2012 року, 149 від 29.12.2012 року, № 1717 від 17.10.2013 року, № 772 від 03.11.2013 року, № ХР-05 від 14.06.2014 року, № Х-0055 від 24.09.2014 року, б/н від 21.11.2014 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року. Як додатками до вказаних договорів того ж дня, що й договори, були підписані акти прийому-передачі зазначених товарів.

Однак, як зазначає ОСОБА_2, товар за договорами вона отримала не весь, ОСОБА_1 по телефону весь час обіцяв доставити його, але так цього і не зробив. Натомість пізніше отримала повістку до суду з вимогами ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за вказаними договорами. ОСОБА_2 вважає дії підприємця незаконними, які кваліфікуються законодавством як нечесна підприємницька діяльність, тому просить визнати спірні договори недійсними.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобовязується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого користування, не повязаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця - фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (ст. 698 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, спірними договорами відповідачем порушено принцип добросовісності, умови договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін та умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ст. 236 ЦК правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи те, що укладені договори порушують права позивача, як споживача, їх умови є несправедливими щодо ОСОБА_2, а також те що, суд вважає доведеною ту обставину, що ОСОБА_2 була введена в оману відповідачем внаслідок ненадання необхідної, доступної, достовірної, повної та своєчасної інформації щодо умов виконання договорів, позовні вимоги в частині визнання договорів купівлі-продажу № 01125 від 27.12.2012 року, № 149 від 29.12.2012 року, № ХР-05 від 14.06.2014 року, № Х-0055 від 24.09.2014 року, б/н від 21.11.2014 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року недійсними є обґрунтованим.

В іншій частині, щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 1717 від 17.10.2013 року, № 772 від 03.11.2013 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року позовні вимоги є не обґрунтованими, оскільки в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснила, що за цими договорами товар нею був отриманий.

На численні пропозиції надати суду належний та детальний розрахунок заборгованості, ОСОБА_1 будь-яких пояснень не надав. За наведених обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено ґрунтовності своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 203, 215, 236 509, 655, 698 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 10, 11, 60, 158, 169, 209, 213-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними задовольнити.

Визнати недійсними договори № 01125 від 27.12.2012 року та № 149 від 29.12.2012 року, укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позов ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними задовольнити частково.

Визнати недійсними договори № ХР-05 від 14.06.2014 року, № Х-0055 від 24.09.2014 року, б/н від 21.11.2014 року та № ХР-500 від 21.11.2014 року, укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_3