Рішення № 56968036, 05.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/2167/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/631/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 5

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2016 року

в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Управління ДМС України в Сумській області, Служба в справах дітей Сумської міської ради про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності на частку в квартирі, виселення та зобовязання знятися з реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до Ковпаківського районного суду м. Суми, уточнивши свої вимоги ( т. 1, а.с. 119-121 ) просили : припинити право ОСОБА_7 на 1/4 частину у спільній власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати за ними права власності на 1/4 частку спірної квартири, стягнувши з них грошову компенсацію вартості; виселити ОСОБА_7 зі спірної квартири; зобовязати відповідача знятись з реєстраційного обліку за вказаною адресою на протязі 10 днів після набрання рішенням законної сили; зобовязати Ковпаківський РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області знати з реєстрації ОСОБА_7 через 10 днів після набрання рішенням законної сили.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено. Стягнуто з позивачів в дольовому порядку на користь держави судовий збір у розмірі 1653 грн. 60 коп., тобто по 551 грн. 20 коп. з кожного.

Зобовязано Управління Державної казначейської служби України в м. Суми повернути ОСОБА_6 компенсацію вартості 1/4 частини квартири в розмірі 40 200 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважають, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що спільне проживання сторін в належній їм на праві часткової власності квартирі АДРЕСА_2 неможливе, частка відповідача в ній є незначною та її неможливо виділити в натурі, тому є підстави, передбачені ст. 365 ЦК України, для припинення права відповідача на його частку в спільному майні. Вважають, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_7, так як його батькам належить квартира в тому ж будинку по вул. Комсомольська в м. Суми, яку він успадкує після їх смерті. Окрім того, у власності його дружини ОСОБА_8 перебуває інша квартира в м. Суми. Зазначають, що позивачем ОСОБА_6 на депозитний рахунок внесено 40 200 грн., дана сума відповідає вартості 1/4 частини спірної квартири.

Вказують також, що оскаржуване рішення в частині достягнення з них судових витрат, ухвалене з порушенням норм процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення апелянтів та їх представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача та його представника проти її задоволення, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення права ОСОБА_7 на частку у спірному майні завдасть істотної шкоди його інтересам, так як іншого житла він не має.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що з 23 липня 1983 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі ( т. 1, а.с. 8 ), який було розірвано в судовому порядку рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 грудня 2001 року ( т. 1, а.с. 24 ).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 вересня 2006 року ( т. 1, а.с. 10 ), ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно з Законом України « Про приватизацію державного житлового фонду » була приватизована квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 серпня 2014 року ( т. 1, а.с. 25 ), визначено частки в спільній вищевказаній квартирі по 1/4 частини кожному із співвласників, а саме : ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до висновку про вартість майна, виконаного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_9, ринкова вартість спірної квартири станом на 22.01.2015 року становила 160 800 грн. ( т. 1, а.с. 36-46 ).

У відповідності до приписів ст. 41 Конституції України, п. 2 ) ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до закону « Про ратифікацію Конвенції про захист людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів «2, 4, 7 та 11 до Конвенції » встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 21.03.2011 року « Справа « ОСОБА_10 проти України » зазначив, що « Суд нагадує, що втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне ».

В пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав » від 07 лютого 2014 року №5 розяснено , що не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1 4 частини першої та частини другої статті 365 ЦК, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності правових підстав, визначених ст. 365 ЦК України для припинення права відповідача у спільній частковій власності є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 365 ЦК України встановлено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та його сімї.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі №6-81цс11 та від 02 червня 2014 року у справі №6-68цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП « Сумське міське бюро технічної інвентаризації » 17 січня 2008 року ( а.с. 15- 17 ), належна сторонам квартира АДРЕСА_3 складається з 1ї кімнати, кухні та санвузол, загальна площа квартири 26, 1 кв.м., з них житлова площею 14,5 кв.м.

Отже, на належну ОСОБА_7 1/4 частку в спірному майні припадає 6,5 кв.м. загальної площі, з них житлової 3,6 кв.м. Дана частка є незначною і її неможливо виділити в натурі.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що іншого житла на праві власності чи в користуванні у відповідача ОСОБА_7 не перебуває.

Згідно довідки ТОВ « Керуюча компанія « КОМЕНЕРГО СУМИ » та копії паспорту ( т. 1, а.с. 139-140 ), ОСОБА_7 з 09 січня 2004 року в установленому законом порядку зареєстрований у вказаній в квартирі.

Окрім того, на даний час спірною квартирою користується саме відповідач та сплачує за спожиті комунальні послуги. Вищевказаного позивачами спростовано не було.

Посилання апелянтів на те, що належна батькам відповідача на праві власності квартири АДРЕСА_4 після їх смерті перейде у спадщину саме ОСОБА_7, не ґрунтуються на доказах та є лише припущенням.

Перебування в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_7 з ОСОБА_8 не свідчить про набуття відповідачем самостійного права користування її квартирою.

Слід зазначити також, що сума компенсації за частку в спірній квартирі є незначною та будь-якого іншого житла за 40 200 грн. в м. Суми відповідач придбати не зможе. Не може погодитися колегія суддів і з доводами апелянтів щодо можливості придбання відповідачем житла поза межами м. Суми та подальшого проживання у ньому, оскільки ОСОБА_7 постійно мешкає в м. Суми, як і його батьки, а також дружина.

З урахуванням вкладеного, оскільки спірна квартира є єдиним житлом відповідача та є постійним місцем його проживання, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для позбавлення відповідача права на частку у спільному майні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром присудженого до стягнення з позивачів на користь держави судового збору, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України « Про судовий збір ».

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі ( ч. 1 ст. 4 вказаного Закону ).

Станом на дату подачі позову, ставка судового збору за вимогами майнового характеру становила 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміри мінімальної заробітної плати ( 243 грн. 60 коп. ) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати ( 3 654 грн. 00 коп. ), а за вимогами немайнового характеру 0,2 розміри мінімальної заробітної плати ( 243 грн. 60 коп. ).

Відповідно до п.п. 6) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України « Про судовий збір », за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, оскільки позивачами було заявлено чотири вимоги немайнового характеру та одна майнова вимога на суму 40 200 грн., позовна заява мала бути оплачена судом збором в розмірі 1376 грн. 40 коп. ( 243 грн. 60 коп. * 4 + 402 грн. 00 коп. ), а не 2 299 грн. 60 коп., як помилково визначив суд першої інстанції.

В пункті 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах » від 17 жовтня 2014 року № 10 розяснено, що якщо факт недоплати судового збору зясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може в тому числі стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК України.

Отже, враховуючи те, що позовна заява судовим збором оплачена не в повному обсязі, підстав для задоволення позовних вимог не вбачається, тому недоплачена сума судового збору 730 грн. 40 коп. ( 1376 грн. 40 коп. 646 грн. ) підлягає стягненню в дольовому з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави порядку, а саме по 243 грн. 47 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2016 року в даній справі в частині вирішення питання щодо судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в дольовому порядку на користь держави по 243 гривні 47 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а не у розмірах, визначених судом першої інстанції.

В інших частинах рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді