Рішення № 56967240, 01.04.2016, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/271/16-ц

Провадження № 2/515/502/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2016 року. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

при секретарі Коренчук О.Е.

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області циві- льну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_5, в якій просив визнати договір купівлі-продажу недійсним, посилаючись на наступні обставини.

На підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2014 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, від- повідач ОСОБА_6 є власником комплексу будівель і споруд (причал), що складається з адмі- нбудівлі літ.«А» площею 63,3 кв.м, будівлі літ.«Б» площею 32,0 кв.м, будівлі літ.«В» площею 18,8 кв. м, дворових споруд №№ 1-4, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,4999 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, що знаходиться за адресою: Одеська область, Та- тарбунарський район, Тузлівська сільська рада, комплекс будівель і споруд № 9.

У встановленому законом порядку право власності ОСОБА_6 на зазначений обєкт неру- хомості було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що їй ви- дано витяг з зазначеного реєстру про реєстрацію права власності на згаданий комплекс будівель та споруд за № 17895449 на бланку серії ЕАМ № 826335.

Продаж зазначеного майнового комплексу здійснено за кошти, які ОСОБА_6 повністю пе- рерахувала на рахунок продавця у день укладення договору до його підписання, а саме 17.02.2014 р.

Право власності продавця ОСОБА_2 було підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Реєстраційною службою Татарбунарського районного управління юсти- ції Одеської області 12.11.2013 р. серії САК № 077646, індексний номер 12622485.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 р., яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р., задоволено адмі- ністративний позов прокурора та скасовано: а) реєстрацію Декларації про готовність до експлуата- ції обєкта комплексу будівель і споруд № 9 (причал) за адресою: Одеська область, Татарбунар- ський район, Тузлівська сільська рада, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будіве- льного контролю в Одеській області від 17.10.2013 р., серії ОД № 00202132900754; б) рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області № 7845017 від 12.11.2013 р. про державну реєстрацію права власності на комп- лекс будівель і споруд № 9 (причал) за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Туз- лівська сільська рада.

Таким чином, згаданими судовими рішеннями встановлено факт незаконного набуття права власності відповідачем ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно.

Цими ж судовими рішеннями встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не мала права кори- стування земельною ділянкою, на якій було побудоване зазначене нерухоме майно (причал). Отже, вона не мала права зводити нерухомість на цій земельній ділянці, здавати її в експлуатацію, отри- мувати право власності на нерухомість та продавати її. Право користування зазначеною земель- ною ділянкою належало виключно орендаторам цієї ділянки, а саме, йому та ФОП ОСОБА_7

У звязку з вище викладеним вважав, що укладеним договором купівлі-продажу нерухомого майна (причалу) порушені його права, як користувача земельної ділянки, на якій знаходиться зга- дане нерухоме майно, на теперішній час належне відповідачу ОСОБА_6

З метою поновлення його порушеного права користуватися зазначеною земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача ОСОБА_6, звернувся до суду з даним позо- вом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, надіслала до суду заяву, в якій позо- вні вимоги визнала, просила їх задовольнити, а справу розглянути за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_6 двічі у судове засідання не зявилась, хоча за місцем реєстрації, під- твердженим відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.41), про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином поштою з повідомленням (а. с.36,42.)

Заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд при- ходить до висновку про наступне.

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 29-30) підтверджується, що ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою підприємцем 26. 11.1997 р., 16.10.2006 р.

Як вбачається з копії договору оренди земельних ділянок від 27.06.2007 р. (а.с.6-11), Татарбуна- рська райдержадміністрація передала, а фізичні особи підприємці ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримали у строкове (на 25 років) платне користування земельні ділянки несільськогосподарсь- кого призначення, які знаходяться на території 2-3 км піщаної коси Чорного моря, загальною пло- щею 1,549 га.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 17.02.2014 р. (а.с.12-15), ОСОБА_2 передала у власність (продала), а ОСОБА_6 прийняла у власність (купила) комплекс будівель і споруд (причал), загальною площею 114,4 кв.м, що складається з адмінбудівлі літ.«А» площею 63,6 кв.м, будівлі літ.«Б» площею 32,0 кв.м, будівлі літ.«В» площею 18,8 кв. м, дворових споруд №№ 1-4, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,4999 га, кадастровий номер НОМЕР_1: 01:003:0003, та знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сіль- ська рада, комплекс будівель і споруд № 9. Зазначений комплекс будівель і споруд (причал) нале- жить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстра- ційною службою Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області 12.11.2013 р. серії САК № 077646, індексний номер 12622485. Право власності на комплекс будівель і споруд (причал) було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверд- жується Витягом з зазначеного реєстру про реєстрацію права власності № 12623873.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08. 2014 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністстративного суду від 26.02.2015 р., задоволено ад- міністративний позов прокурора та скасовано: а) реєстрацію Декларації про готовність до експлу- атації обєкта комплексу будівель і споруд № 9 (причал) за адресою: Одеська область, Татарбу- нарський район, Тузлівська сільська рада, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно- бу- дівельного контролю в Одеській області від 17.10.2013 р., серії ОД № 002 02132900754; б) рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області № 784 5017 від 12.11.2013 р. про державну реєстрацію права власності на комп- лекс будівель і споруд № 9 (причал) за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлів- ська сільська рада.

У постанові суду першої інстанції від 14.08.2014 р., зокрема, зазначено, що договору оренди зе- мельної ділянки від 28.09.2006 р., на який у розділі «7» Декларації про готовність обєкта - комп- лексу будівель і споруд (причал) - до експлуатації посилалася ОСОБА_2, не існує, документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою несільськогосподарського при- значення, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сіль- ська рада, відсутній, доказів наявності документів, що посвідчують право власності (користуван- ня) земельною ділянкою ОСОБА_2 не надано.

Виходячи з приведених судових рішень, можна прийти до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не мала права користування земельною ділянкою, на якій було побудоване зазначене спірне нерухоме майно (причал). Отже, вона не мала права зводити нерухомість на цій земельній ділянці, здавати її в експлуатацію, отримувати право власності на нерухомість та продавати її. Право кори- стування зазначеною земельною ділянкою належало виключно орендаторам цієї ділянки, а саме, ОСОБА_3 (позивачу у справі) та ФОП ОСОБА_7

Отже, в результаті зведення відповідачем ОСОБА_2 майнового комплексу (причалу) на зе- мельній ділянці, право користування якої на підставі договору оренди належить виключно пози- вачу та ОСОБА_7, порушено їх права та законні інтереси, як користувачів земельної ділянки.

Але позивачем помилково зазначено у позові, що його права, як користувача згаданої земельної ділянки, порушено в результаті укладення між відповідачами договору купівлі-продажу комплек- су будівель і споруд (причал) від 17.02.2014 р.

І з метою захистити свої порушені права, позивач звернувся до суду з позовом про визнання за- значеного договору недійсним.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого осо- бистого немайнового або майнового права та інтересу.

А частиною 2 даної норми закону визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом цієї норми закону, для захисту права власності чи іншого речового права може вико- ристовуватися позов про визнання права власності, негаторний чи віндикаційний позови.

Відповідно до ст.19 ЦК України, особа має право на самозахист свого цивільного права та пра- ва іншої особи від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спри- чинені цим порушенням.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд, що передбачено ч.1 ст.20 ЦК України.

Але, за впевненістю суду, позивачем невірно вибрано спосіб захисту свого порушеного права, оскільки спосіб самозахисту не відповідає змістові порушеного права та характерові дій, якими во- но порушене,

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 не мала права користування земельною ділян- кою, на якій нею було зведено зазначене спірне нерухоме майно (причал). І в результаті зведення нею зазначеного майнового комплексу на земельній ділянці, право користування якої на підставі договору оренди належить виключно позивачу та ОСОБА_7, порушено їх права та законні ін- тереси, як користувачів земельної ділянки.

Для поновлення свого порушеного права позивач, як землекористувач, мав би звернутися до су- ду з негаторним позовом до власника згаданого майнового комплексу - про усунення перешкод у здійсненні ним (позивачем) права користування земельною ділянкою.

Визнання договору купівлі-продажу майнового комплексу (причал) недійсним ніяким чином не відновить порушених прав позивача, як користувача земельної ділянки. Ось чому вибраний пози- вачем спосіб захисту не призведе до відновлення його порушеного права.

Наведене дозволяє прийти до висновку про те, що права та законні інтереси позивача порушені діями відповідача ОСОБА_2, в результаті яких було зведено зазначений майновий комплекс на земельній ділянці, право користування якою у неї не було, а не є наслідком укладення між від- повідачами договору купівлі-продажу зазначеної нерухомості.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.5 (абз.5) своєї постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відпо- відно до ст.ст.215,216 ЦК вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним та про засто- сування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчем- ного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

А оскільки право позивача, як землекористувача, порушено не в результаті укладення відпові- дачами правочину договору купівлі-продажу згаданого майнового комплексу, то він не може звернутись до суду з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним.

Що також, крім невірно вибраного способу захисту порушеного права, є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 19, 20 ЦК України, постановою Пленуму Верхов- ного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про виз- нання правочинів недійсними», ст.ст.58-60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Розяснити ОСОБА_3 його право захистити своє порушене право шляхом звернення до су- ду з негаторним позовом.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому за- сіданні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тимошенко