Рішення № 56966054, 31.03.2016, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1954/14-ц

Провадж.№ 2/481/42/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

31.03.2016 рокуНовобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Уманської О.В., за участю секретаря Кузьміної Н.П., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та пені, повернення земельної ділянки ,

Встановив:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду до відповідача ОСОБА_4 із позовом, (який уточнив 29.04.2015 року, а потім 19.06.2015 року) про повернення земельної ділянки.

24.лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду до відповідача ОСОБА_4 із позовом про дострокове припинення дії договору оренди землі, шляхом його розірвання, стягнення заборгованості по орендній платі та пені.

Ухвалою суду від 25 червня 2015 року цивільні справи за вищезазначеними позовними заявами були обєднані в одне провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельні ділянка сільськогосподарського призначення площею 17,16 га, яка розташована на території Баратівької сільської ради Новобузького району Миколаївської області. 03.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі за яким позивач ОСОБА_1 за актом приймання-передачі передав, а відповідач ОСОБА_4 прийняв вищезазначену земельну ділянку в оренду строком на 49 років. Зазначений договір було зареєстровано належним чином Новобузьким центром реєстрації Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», 15.05.2008 року за № 040802005039. Відповідно до умов договору оренди землі відповідач повинен щорічно, до 01 грудня, сплачувати позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 2000,00 грн. Проте, відповідач систематично порушує умови договору оренди землі, не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, чим порушує законні права позивача по справі на отримання матеріальної вигоди, внаслідок чого ОСОБА_1 позбавлений того, на що розраховував при його укладенні. Тому позивач змушений звертатися в суд за захистом своїх прав, вимагати стягнення із відповідача ОСОБА_4 заборгованості по орендній платі та пені, нарахування якої передбачене п.14 Договору оренди землі. Окрім того, позивач просить суд розірвати договір оренди землі від 03.03.2008 року укладений між ним та відповідачем, та зобовязати відповідача повернути йому земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, позовну заяву підтримав. Просив її задовольнити в повному обсязі. Позивач пояснив, що він не отримує орендної плати від відповідача з часу передачі земельної ділянки в оренду, а написання розписки про отримання 49000,00 грн було умовою, за якої ОСОБА_1 міг отримати кошти в сумі 25000,00 грн за попереднім договором продажу даної земельної ділянки. При цьому коштів в сумі 49000,00 грн ОСОБА_1 не отримував.

При судовому розгляді справи, представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, заявлені в ній вимоги підтримав і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином. Інтереси відповідача в судовому засіданні представляв ОСОБА_3 Відповідач заяв про перенесення розгляду справи до суду не направляв.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову позивача, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що дійсно між сторонами по справі було укладено договір оренди земельної ділянки на 49 років. Однак, пояснив, що укладенню такого договору передували перемовини між позивачем та відповідачем, щодо укладення договору купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, за результатами яких було укладено попередній договір про наміри, але через законодавчу заборону на вчинення таких угод, між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки. Також зазначив, що орендну плату позивач ОСОБА_1 за оскаржуваним договором оренди землі отримав однією сумою за всі 49 років, що підтверджується власноручно написаною розпискою позивача про отримання ним 49000,00 грн. За таких умов, вважає, що відповідачем в повній мірі виконувалися положення спірного договору щодо виплати орендної плати, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, тому просив в їх задоволенні відмовити. Також зазначив, що позивач по справі вже раніше намагався повернути собі земельну ділянку передану в оренду за договором від 03.03.2008 року шляхом визнання самого договору недійсним, однак тоді він претензій щодо заборгованості по орендній платі до відповідача не мав.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САМ №044311 від 03.07.2014 року, позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 17,16 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, кадастровий номер : 4824580400:01:000:0328 ( а.с.7).

В силу вимог ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 03.03.2008 року, зареєстрованого 13.05.2008 року в Державному реєстрі земель, між позивачем ОСОБА_1 . та відповідачем ОСОБА_4 було досягнуто угоди щодо оренди вищезазначеної земельної ділянки, строком на 49 років, яку згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від « без дати», було передана в користування відповідача ОСОБА_4.( а.с.44-46).

Відповідно до пунктів 9, 11, 14 вказаного договору відповідач зобовязався сплачувати позивачу орендну плату, яка за один рік складає 2000,00 грн., яка вноситься до 01 грудня кожного року. У разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня у розмірі 0,02% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 13 спірного договору, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; інших випадках передбачених законом.

Як пояснює представник позивача, відповідач належним чином не виконує умови укладеного з ним договору оренди землі, оскільки за використання належної йому земельної ділянки відповідач взагалі не сплатив орендну плату починаючи з моменту користування землею.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору.

Разом з цим, в судове засідання представником відповідача, на підтвердження виплати орендної плати, були надані копія розписки ( попередній договір про наміри) написана позивачем ОСОБА_1 ( а.с.150), копія розписки позивача ОСОБА_1 про отримання ним 49000,00 грн ( а.с.111) .

Розписка ( договір про наміри) дійсно підтверджує, що між сторонами йшли перемови з приводу можливості укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належить позивачу по справі, за що позивач навіть отримав кошти в сумі 25740,00 грн. Однак, дана розписка жодним чином не стосується відносин, які склалися між сторонами у звязку із укладенням договору оренди землі, який належним чином зареєстрований і має на сьогоднішній день юридичну силу, зобовязання по якому повинні виконуватись, саме у відповідності до договору оренди землі від 03.03.2008 року.

За правилами статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть встановити у договорі поєднання різних форм орендної плати.

Отже, розмір оплати погоджується сторонами. Він може визначатися в законодавчому порядку, якщо сторони не погодили інше.

Згідно п.9,10,11 Договору орендна плата вноситься орендарем до 1 грудня кожного року .

За змістом статей 1,13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

Згідно ст.629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили, що свідком передачі коштів відповідачем ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 вони не була, і змогла пояснити лише про цивільні правовідносини які складись між ними особисто та відповідачем по справі. А саме, що всі жителі с.Вівсянівка Новобузького району Миколаївської області при передачі у 2007-2008 роках земельних ділянок ОСОБА_4 в оренду дійсно отримували кошти в сумі 49000,00 грн, про що ними складались відповідні розписки.

Той факт, що відповідач по справі не вносив щорічні платежі по орендній платі за договором оренди від 03.03.2008 року не заперечувався і самим представником позивача по справі. Копіями форм № 1ДФ за 2012-2015 роки, які подавались відповідачем до органів фіскальної служби, підтверджується факт, що нарахування податку на дохід ОСОБА_1 за договором оренди землі не проводилось, сплата такого податку не відбувалась. Однак такий факт представник відповідача пояснив тим, що орендна плата була виплачена за договором оренди однією сумою в 49000,00 грн ще у 2008 році..

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата орендної плати.

Зазначений висновок відображено в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 146цс12.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

При цьому, згідно із ст. 60 ЦПК України, обовязок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На заперечення доводів позивача щодо невиплати орендної плати та на підтвердження пояснень про виплату орендної плати при укладенні договору представником відповідача надана розписка про отримання ОСОБА_149000 грн. Ця розписка виконана на окремому аркуші паперу, із зазначенням, що кошти отримані за оренду земельної ділянки та відсутністю претензій, що підкріплено його підписом. Факт написання даної розписки в судовому засіданні не заперечував і позивач, а також підтвердила і свідок ОСОБА_7, яка передавала ОСОБА_1 кошти в сумі 25740,00 грн

Отже, в наданій розписці зазначено факт отримання позивачем грошової суми у розмірі орендної плати 49000,00 відповідно до вказаного договору земельної ділянки,та особистий підпис позивача.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем не доведено, що гроші за розпискою про отримання орендної плати за договором оренди у розмірі 49000 грн. ним не отримані, а розписка написана внаслідок виникнення між сторонами інших правовідносин, а тому в позові слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку, що судові витрати понесені позивачем у звязку із розглядом справи, слід віднести за рахунок позивача, оскільки судом прийнято рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 88, 214; 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та пені, повернення земельної ділянки залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя