Ухвала суду № 56965582, 05.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/2784/15-ц Провадження № 22-ц/772/878/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 39Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Голота Л.О.,

суддів: Стадник І.М., Войтко Ю.Б.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2

та з участю апелянта ОСОБА_3

представника апелянтів ОСОБА_4

позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.12.2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Сестринівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИЛА:

09.10.2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Сестринівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що після смерті матері (16 жовтня 2002 року) відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку, що розташований в с. Сестринівка Козятинського району Вінницької області, вулиця Залізнична, 70 та земельної частки (пай), розміром 3,68 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває у власності СБК ім. Грушевського с. Сестринівка Козятинського району Вінницької області. На день смерті матері позивач був неповнолітнім, а тому прийняв спадщину, однак у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно не в змозі отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріуса, через що змушений був звернутись до суду з даним позовом.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.12.2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно померлої 16.10.2002 року ОСОБА_7, а саме: на земельну частку (пай), розміром 3,68 га в умовних кадастрових одиницях без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 92801 грн. 10 коп. із земель колективної власності СБК ім. Грушевського с. Сестринівка Козятинського району Вінницької області та права власності на житловий будинок з погосподарськими будівлями, який розташований в с. Сестринівка Козятинського району Вінницької області, вул. Залізнична, 70..

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - особи, які не брали участь у справі, просять скасувати рішення міськрайонного суду, посилаючись на неповноту зясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким визнати права власності на спадкове майно, а саме: на житловий будинок з погосподарськими будівлями, що розташований в с. Сестринівка Козятинського району Вінницької області, вул. Залізнична, 70, право на земельну частку (пай), розміром 3,68 га в умовних кадастрових одиницях без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності СБК ім. Грушевського с. Сестринівка Козятинського району Вінницької області, в рівних ідеальних частках, тобто по 1/3 за кожним: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5. Стягнути з ОСОБА_5 на користь заявників судовий збір.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 та представник апелянтів ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_5 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Особи, які подали апеляційну скаргу оскаржують рішення суду першої інстанції, оскільки вони також є спадкоємцями, після померлої 16.10.2002 року ОСОБА_7, яка є їхньою матірю, однак до участі в справі судом першої інстанції вони залучені не були, хоча суд вирішив питання про їх права та обовязки.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивач оформити свої спадкові права на житловий будинок і земельну частку (пай) та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не може, тому що на житловий будинок та земельну частку (пай) відсутні правовстановлюючі документи, про що свідчить розяснення нотаріуса щодо оформлення спадщини (а.с.23).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2002 року померла мати позивача ОСОБА_7, яка на день смерті проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13,15).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне їй майно: земельну частку (пай) площею 3,68 умовних гектарів на території Сестринівської сільської ради та житловий будинок № 70 по вул. Залізнична в с.Сестринівка, що підтверджується довідкою Сестринівської сільської ради № 200 від 19.08.2015 року, витягом з технічної документації по паюванню земель колективної власності про вартість земельної частки ( пай) та її розмір в умовних кадастрових гектарах від 21.10.2014 року, технічного паспорта на будинок у якому зазначена примітка, що згідно довідки Сестринівської сільської ради № 786 від 05.11.2015 року, яка видана згідно запису в по господарській книзі № , користувачем житлового будинку є ОСОБА_7 / а.с.18, 19, 48/

Враховуючи розяснення, що містяться у Постанові Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР ( в редакції, що діяла на час відкриття спадщини) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами (ст. 549 ЦК УРСР) було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини)

Як вбачається з матеріалів справи на час відкриття спадщини позивач ОСОБА_5 був неповнолітнім ( 16 років), навчався у Сестринській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з покійною нині матір»ю, після її смерті залишався проживати у будинку та доглядав за господарством. /а.с. 9, 16, 17, 21/

Зважаючи на надані докази, колегія судів приходить висновку, що позивач прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_7 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном.

Таким чином, враховуючи, що спадщина відкрилась і була прийнята ОСОБА_5 до 1.01.2004 року застосуванню при вирішенні даного спору підлягають норми ЦК УРСР.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 протягом строку, встановленого ст. 549 ЦК УРСР не подали заяву про прийняття спадщини та на час відкриття спадщини не проживали постійно із спадкодавцем.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 стверджував, що вони разом з ОСОБА_6 прийняли спадщину, оскільки після смерті матері проводили ремонтні роботи у її будинку, займались похованням та взяли на себе усі витрати щодо проведення ритуальних послуг, обробляли землю біля будинку та отримували орендну плату за пай.

Перевіряючи доводи апелянтів в частині вчинення ними дій, що свідчать про прийняття ними спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, колегією суддів за клопотанням представника апелянтів були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що є сусідкою покійної нині ОСОБА_7 та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3. Їй відомо, що у будинку ОСОБА_7 постійно проживає її молодший син ОСОБА_5 Щоб проводились у будинку ремонтні роботи вона не бачила. По господарству ОСОБА_5 допомагав іноді ОСОБА_3 Свідку відомо, що ОСОБА_3 давав ОСОБА_5 лоша. Догляд за будинком, городом та господарством ( догляд свиней) здійснює ОСОБА_5 Деякий час ОСОБА_5 проживав у ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що також є сусідкою покійної нині ОСОБА_7 та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4. Свідок стверджувала, що їй особисто відомо, що на час смерті ОСОБА_7 разом з нею постійно проживав син ОСОБА_5, якому на день смерті матері виповнилось 16 років. Свідок знає, що похоронами матері, поминками займався ОСОБА_3 Після смерті матері, ОСОБА_3 взяв на себе догляд за неповнолітнім на той час ОСОБА_5 Після похорону ОСОБА_5 місяць-два жив у ОСОБА_3 Щоб у будинку ОСОБА_5 проводились ремонтні роботи вона не бачила, але бачила, що після похорон ОСОБА_6 білила в будинку, прибирала. Город обробляє ОСОБА_5, а ОСОБА_3 йому часто допомагає. З 2006 року хата була зачинена, у ній ніхто не проживав, але ОСОБА_5 та ОСОБА_3 навідувались до будинку часто, в обох є ключі. З березня цього року там постійно живе ОСОБА_5 з дружиною.

Оцінюючи покази свідків, колегія суддів приходить висновку, що інформація надана ними доводить той факт, що спадщину після смерті матері прийняв лише ОСОБА_5, а апелянти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 періодично допомагали неповнолітньому ОСОБА_5 здійснювати догляд за будинком та земельною ділянкою біля нього.

Інших доказів, які б свідчили про прийняття апелянтами спадщини шляхом фактичних дій, суду надано не було.

Довідки № 509 та № 582 від 22.07.2015 року за підписом сільського голови ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 фактично прийняли спадщину в 6-місячний строк, після смерті матері ОСОБА_7 не є допустимими доказами у відповідності до вимог п.2 ст.59 ЦПК України, оскільки дані факти встановлюються судом.

Твердження апелянтів про прийняття ними спадщини у строк визначений ст. 549 ЦК УРСР спростовує той факт, що 09.09.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звертались в суд з позовом до Сестринівської сільської ради про визначення їм додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 померлої 16.10.2002 року. У позові зазначали, що спадковим майном є лише земельний пай.

Доказів отримання орендної плати за пай апелянтами надано не було.

Враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не довели у судовому засіданні, що протягом шестимісячного строку після смерті матері ОСОБА_7 вчинили дії, які б свідчили про прийняття ними спадщини, колегія суддів приходить висновку, що розглянувши справу у їх відсутність суд першої інстанції не порушив права апелянтів та норми чинного законодавства, оскільки вони не є спадкоємцями, що прийняли спадщину.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

З матеріалів справи вбачається, що покійна ОСОБА_7 згідно запису в по господарській книзі № 3 була користувачем будинку № 70 по вул. Залізнична у якому проживала та була зареєстрована з 19.11.1981 року ./ а.с.17, 48/

З витягу з технічної документації по паюванню земель колективної власності вбачається, що 26.09.2000 року ОСОБА_7 був виданий сертифікат серії РН № 032796 на право на земельну частку ( пай) розміром 3, 68 умовних кадастрових гектара із земель колективної власності СБК « Грушевського» с. Сестринівка, зареєстрований в книзі реєстру за № 574, який як свідчить оголошення в газеті у подальшому був втрачений./ а.с.29, 20, 22/

За змістом п.117 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) підтвердженням приналежності майна, що підлягає державній реєстрації ( за винятком земельної ділянки) у місцевостях, де інвентаризація не проводилась, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів, які видавались в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

З технічного паспорта на будинок вбачається, що його збудовано в 1980 році. /а.с.51/

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, суд першої інстанції вірно оцінив записи у погосподарській книзі у сукупності з іншими доказами: технічним паспортом на будинок, домовою книгою, повідомленням приватного нотаріуса від 16.12.2014 року про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно в звязку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, щодо належного майна спадкодавцеві.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку(пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку ( пай).

Згідно з п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток ( паїв) у натурі ( на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У ході розгляду справи встановлено, що виділення частки ( паю) у натурі за життя ОСОБА_7 проведено не було, державний акт не видавався. Видати свідоцтво про право на спадщину за законом на пай неможливо, у звязку з відсутністю оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай).

Згідно ч.2 ст.12 Закону України «Про власність»( в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку та визнав за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно.

Відповідно п. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки не залучення до участі в справі ОСОБА_3, ОСОБА_6 не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вважає посилання апелянтів на ці обставини, підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановивши рішення з додержанням вимог закону, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню .

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відхилити, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29.12.2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.О. Голота

Судді: І.М. Стадник

ОСОБА_11

/підписи/

Згідно з оригіналом: