Рішення № 56965568, 01.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 137/1910/15-ц Провадження № 22-ц/772/726/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 33 Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.

при секретарі : Маркевич Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, за апеляційною скаргою Калинівської місцевої прокуратури, за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Калинівської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Калинівської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, вказуючи на те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності він був обмежений у своїх конституційних правах щодо свободи пересування протягом майже десяти років, а також йому було завдано значних душевних страждань, які виразилися, зокрема, в руйнуванні життєвих планів та соціальних звязків, втрати друзів, негативному впливу на честь, гідність та ділову репутації не лише його, але й усіх членів його сімї, родини. Посилаючись на те, що зазначеними діями йому спричинена моральна шкода, тому просив у відшкодування її стягнути 2500 000 гривень та за надання юридичної допомоги в розмірі 461 000 гривень. Також позивач просив зобовязати прокуратуру розмістити в газеті «33 канал» інформацію про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 з підстав відсутності в його діях складу злочину.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 500000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 159000 гривень майнової шкоди. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Калинівська місцева прокуратура подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В апеляційна скарзі Державна казначейська служба України також ставить питання про скасування вказаного судового рішення з посиланям на його невідповідність вимогам закону та просить його скасувати, а в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

ОСОБА_2 також не погодившись із зазначеним рішенням суду, оскаржив його в апеляційному порядку та посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що у звязку з незаконним порушенням кримінальної справи, обранням запобіжного заходу, з урахуванням строку перебування позивача під слідством і судом, погіршення його стану здоровя за цей період, ОСОБА_2 зазнав моральної шкоди, а відтак дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної унаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства складає 500000 гривень. При цьому судом враховано, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а також характер та обсяг моральних страждань позивача.

Також вирішені питання щодо витрат, сплачених ОСОБА_2 у звязку з наданням йому юридичної допомоги у розмірі 159000 гривень.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2, апеляційна скарга Калинівської місцевої прокуратури та апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

За пунктом 6 цієї статті шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури або суду, відшкодовується на загальних засадах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (п. 7 ст. 1176 ЦК України).

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Судом встановлено, що 07.05.2003 року прокуратурою Літинського району Вінницької області було порушено кримінальну справу по факту перевищення службових повноважень Головою правління ТОВ «Літинська ЦРА» ОСОБА_2 за ст. 365 ч. 3 КК України. 19.04.2004 року слідчим прокуратури Літинського району ОСОБА_3 ОСОБА_2 було предявлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. 365 ч. 3 КК України і в цей же день, у присутності захисника, ОСОБА_2 було допитано по справі як обвинуваченого та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Після направлення справи до Літинського районного суду Вінницької області 29.06.2004 року судом було винесено постанову про повернення матеріалів кримінальної справи прокурору у звязку із неповнотою досудового розслідування. Додаткове слідство було проведено прокуратурою Ленінського району м.Вінниці.

Прокуратурою було винесено постанову про перекваліфікацію дій обвинуваченого та 24.08.2005 року було винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України.

13.12.2005 року постановою слідчого на належне ОСОБА_2 майно було накладено арешт.

Вказана кримінальна справа неодноразово слухалася Літинським районним судом Вінницької області, Староміським районним судом м.Вінниці, Апеляційним судом Вінницької області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Неодноразово судами першої інстанції були постановлені виправдувальні вироки, які скасовувалось вищою інстанцією.

15 вересня 2014 року постановою слідчого СВ ОСОБА_4 УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 кримінальне провадження було закрито у звязку із встановленням відсутності складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України в діяннях, вчинених ОСОБА_2

01.05.2015 року на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 із розясненням права на звернення із заявою про відшкодування шкоди.

На звернення ОСОБА_2 ОСОБА_4 УМВС України у Вінницькій області рекомендовано звертатись до прокуратури Літинського району, прокуратури м. Вінниці, оскільки слідчим відділом ОСОБА_4 УМВС України у Вінницькій області фактично слідчі дії у вказаному кримінальному проваджені не проводились, у тому числі йому не оголошувалось повідомлення про підозру, не обиралася міра запобіжного заходу та не вручався обвинувальний акт. Також зазначено, що у заяві про відшкодування шкоди завданої органами дізнання, слідства, прокуратури, суду не вказано про витрати, яких заявник зазнав під час розслідування вказаного кримінального провадження у СВ ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон) та п.п.11 13 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» затвердженого наказом Міністерствам юстиції України, Генеральною прокуратурою України та Міністерством фінансів України від 04.03.1996 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 року за № 106/1131 (далі Положення) розмір відшкодування шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону, залежно від того, який орган проводив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що обмежують права громадян. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись зі скаргою до відповідного прокурора.

Відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 ст. 3 Закону, проводиться за рахунок коштів державного бюджету та виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону.

Тобто відповідно до положень Закону та Положення громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися про відшкодування (повернення) в тому числі і суми, сплачені у звязку з наданням йому юридичної допомоги і розмір відшкодування шкоди, зазначеної, зокрема, у п. 4 ст. 3 Закону (суми, сплачені громадянином у звязку з наданням йому юридичної допомоги), залежно від того, який орган проводив слідчі дії, в місячний термін з дня звернення громадянина витребовує всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить відповідну постанову, яка може бути оскаржена до суду у разі незгоди з прийнятим рішенням.

Разом з тим, в обгрунтування вимог щодо відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що за період кримінального переслідування сильно погіршився стан його здоровя, йому було завдано значних душевних страждань, які виразилися, зокрема, в руйнуванні життєвих планів та соціальних звязків, втраті друзів, негативному впливі на честь, гідність та ділову репутацію не лише його, але й усіх членів його родини.

У розясненнях, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року, № 1 від 27 лютого 2009 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі зясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, яким заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і притиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Отже, цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних вимог відповідальності, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК україни кожна особа зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно з положенням про Державне Казначейство України затвердженим, постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 Державне Казначейство України є юридичною особою.

Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобовязаннями держави.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України (далі БК України) в Україні застосовується Казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним Казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне Казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п. 8 ст. 7, п.п. 1, 2 ст. 23 БК України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

За таких підстав, стягуючи кошти у відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку, суд обгрунтовано виходив із вимог Бюджетного кодексу України та ст. 176 ЦК України.

Разом з тим, статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 3 ст. 13 Закону передбачено, що має враховувати суд при визначенні розміру моральної шкоди, що не було враховано судом. Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Стягуючи моральну шкоду з Державної казначейської служби України, суд не врахував, що порядок виконання рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів регламентується на кожен рік відповідним нормативно-правовим актом.

Відповідно п. 5 ст. 38 БК України мінімальна заробітна плата визначається в Законі про Державний бюджет за відповідний рік.

Тобто, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством чи судом відповідного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що період перебування ОСОБА_2 під слідством складає з 07.05.2003 року по 15.09.2014 року, а тому розмір відшкодування моральної шкоди повинен розраховуватися виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством чи судом відповідного періоду і становить в загальній сумі 89326 грн.

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь порушення життєвих звязків позивача, потребу у додаткових зусиллях для організації життя та виходячи із засад справедливості і розумності, колегія суддів дійшла висновку, що на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума у відшкодування моральної шкоди в розмірі 250000 грн.

На підставі вище викладеного, колегія суддів вважає за необхідне у відповідності з вимогами ст. 309 ч. 1 п. 3 ЦПК України рішення суду в частині стягнення моральної шкоди змінити та стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 250000 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, Калинівської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 15 січня 2016 року в частині стягнення моральної шкоди змінити. Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 250000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач: (підпис) ОСОБА_6

Судді: (підпис) ОСОБА_7

(підпис) ОСОБА_8

З оригіналом вірно: