Рішення № 56963443, 29.03.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/483/16-ц

Провадження № 2/645/959/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,

при секретарі - Момот О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - 12 Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності у порядку спадкування за законом, посилаючись при цьому на наступне: позивачка проживала разом з ОСОБА_3, яка мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4. Зазначений житловий будинок належав померлій ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04.03.2009 року державним нотаріусом Дванадцятої харківської державної нотаріальної контори, р.№ 1-67. ІНФОРМАЦІЯ_7 р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. ОСОБА_1 вказала, що своє спільне проживання з ОСОБА_3 вона розпочала з березня 2009 року. З цього часу ОСОБА_1 здійснювала з померлою спільне ведення господарства, побуту та бюджету, займалася спільним доглядом майна померлої, до складу якого поміж житлового будинку і надвірних будівель входять і речі домашнього вжитку. Після смерті ОСОБА_3 позивач за власні кошти здійснила її поховання і продовжує використовувати житловий будинок спадкодавця у якості постійного житла. У зв'язку зі смертю ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 року, ОСОБА_1, як єдина близька і рідна людина для померлої, яка поміж іншого здійснила її поховання, у встановлений законом строк звернулася до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у якості спадкоємця четвертої черги. 30 жовтня 2015 року постановою державного нотаріуса Дванадцятої ХДНК Т.М. Каліберда, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав відсутності документів, що підтверджують родинні відносини з померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_3, а також правовстановлюючих документів на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_5 В зв'язку з відсутністю офіційних документів, зокрема відмітки у паспорті громадянина України, які можуть підтвердити факт спільного проживання позивача разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_3 з березня 2009 року, відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, позивач змушена звернутися до суду за встановленням відповідно факту проживання однією сім'єю більше п'яти років з березня 2009 року та визнання права власності в порядку спадкування за законом на будинок розташований за адресою АДРЕСА_6 що залишилася після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, вимоги позову підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Харківської міської ради Кварацхелія Г.Е. до судового засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду письмові пояснення, згідно яким зазначив, що право власності на домоволодіння по АДРЕСА_7 було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-67 від 04.03.2009 виданого, 12-ою Харківською державною нотаріальною конторою. Харківська міська рада зазначає про те, що особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ. Статтями 41 Конституції України, 319, 328 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, на власний розсуд, а право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Правові аспекти спадкового права регулюються главами 84 - 90 ЦК України. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входить усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. Суд, на підставі ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, розглядає справу в межах позовних вимог і на підставі доказів сторін. Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. В зв*язку з зазначеним, просили прийняти законне та обґрунтованого рішення на підставі наявних у справі матеріалів та письмові пояснення, яке не буде порушувати права третіх осіб.

Представник третьої особи Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, до судового засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надали суду заяву про слухання справи за їх відсутності, ухвалити законне і обґрунтоване рішення згідно діючого законодавства.

Під час судового засідання по справі були допитані свідки.

У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, ОСОБА_1 була допитана у якості свідка, та у судовому засіданні зазначила, що з березня 2009 року вона фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_6 разом з ОСОБА_3 однією сім'єю, вона була їй тіткою, але документально не може підтвердити. Сама вона зареєстрована за іншою адресою АДРЕСА_1, але в цієї квартирі мешкав та мешкає її син з нівісткою. Син позивача повернувся з армії приблизно в 2007 році, він став мешкати в квартирі позивачки, а вона переїхала до ОСОБА_3 Померла на той час працювала в супермаркеті «Таргет». У позивачки були погані відносини з невісткою тому поїхала мешкати до ОСОБА_7. Комунальні послуги сплачували сумісно, разом робили ремонт у будинку, садили огород. У ремонтних роботах допомагав син позивача по справі. Зазначений житловий будинок належав ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04.03.2009 року державним нотаріусом Дванадцятої ХДНК, р.№ 1-67. ІНФОРМАЦІЯ_7 р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, їй було 60 років. Рідних та близьких у неї не було. Будинок складається з двох кімнат. Проживали однією сім'єю за кошти які вони разом отримували, позивачка та ОСОБА_7 отримували пенсію. ОСОБА_1 зазначила, що вона на прикінціц квітня 2015 року поїхала на огород, їй зателефонувала сусідка та повідомила, що не бачила ОСОБА_7. Вона одразу поїхала до дому. Коли приїхала одразу викликала міліцію, вони прихали, двері не могли відчинити, так як вони були закриті з середини, відкрили працівники міліції та зайшли до будинку. При цьому в будинку вже не було ні документів, не посуду, а також не було золотих виробів. До цього було декілька крадіжок, тому вони на будинок поставили решітки. Похоронні затрати несла вона, а також допомагав син.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає по АДРЕСА_8 з народження, його вікна будинку виходять прямо на спірний будинок по АДРЕСА_9. В даному будинку мешкали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Разом проживали приблизно з початку 2009 року разом вони вели спільне господарство, так як вони разом мешкали як одна сім'я, як сестри, в будинку дві кімнати, мешкали вдвох. ОСОБА_1 знає приблизно вісім років, часто бачив її в будинку ОСОБА_3 Разом вони поралися у дворі. У померлої родичів не було, років шість тому померла її мати. Коли він їх зустрічав, то вони казали, що вони родичі. Після смерті ОСОБА_7, усі похоронні витрати несла ОСОБА_1 Дуже добрі відносини. Після смерті ОСОБА_3 в будинку мешкає ОСОБА_1, вона там мешкала та мешкає як у своєму будинку.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 вона знає дуже давно, спілкувалися приблизно років 15. Свідок мешкає по АДРЕСА_10 це паралельно АДРЕСА_11 Вона постійно проходить мимо цього домоволодіння. При розмові з ОСОБА_3, вона завжди говорила, що ОСОБА_1 її родичка та дуже добре про неї розповідала. Перший раз ОСОБА_1 вона побачила приблизно три-чотири роки тому, вона дуже допомогала померлій, мешкала на два будинки, постійно приходила до ОСОБА_3, після її смерті, усі похоронні витрати несла ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_3 в будинку мешкає ОСОБА_1, вона там мешкала та мешкає як у своєму будинку. Крім них двох в будинку ніхто не мешкав.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він син позивачки. ОСОБА_1 мешкала з ОСОБА_3 з 2007 року, після того як він переїхав в м. Харків та пішов навчатися до аспірантури. Почав мешкати з дружиною в квартирі матері. Він постійно приїздив до матері та ОСОБА_3, що допомагати з роботами по городу та будинку. Він приїздив на машині. Також вказав, що його мати постійно мешкала по АДРЕСА_12 а до нього приходила у гості. Разом не мешкають, так як у матері та дружини погані відносини. Він зареєстрований АДРЕСА_13 що військовозобов'язаний, але там пустий будинок не має вікон та дверей, там ніхто ніколи не мешкав. Матері та ОСОБА_3 він допомагав грошима, також разом з матір'ю поховали ОСОБА_3

Суд, вислухавши сторону позивача по справі, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи при цьому з наступного:

Згідно із ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд встановлює факти, що мають юридичне значення.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.03.2009 року за реєстраційним № 1-67, спадкова справа № 187/09 виданого 12-ою Харківською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в КП «ХМБТІ» 30.04.2009 року, реєстраційний номер 25630400 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_14 належить на праві власності ОСОБА_3.

Як вбачається з технічного паспорту виготовленого ФОП ОСОБА_10 станом на 12.11.2015 р., інвентаризаційна справа 240-11/15 на житловий будинок АДРЕСА_14, загальна площа будинку 55,7 кв.м., житлова площа 46,4 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого 05.05.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_14, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Згідно листа Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 19.02.2016 р. за № 469/01-16 - після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 року яка мешкала за адресою: АДРЕСА_15, заведено спадкову справу № 434/2015, яка містить заяву від 13.05.2014 р. ОСОБА_1, що мешкає за адресою АДРЕСА_2, про прийняття спадщини. Інші заяви про прийняття або про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходили. Заповіт від імені ОСОБА_11 не посвідчувався нотаріальною конторою. Вказане підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 43002732 від 18.02.2016 р.

Відповідно до пояснень позивача та свідків, які є сусідами померлої ОСОБА_3 та родичами позивачки, ОСОБА_1 мешкала з березня 2009 року по день смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 року за адресою АДРЕСА_15 разом та однією сім'єю. Вони допомагали та підтримували один одного, вели спільне господарство.

Згідно наданого договору - заказу на організацію та проведення поховання № 362 від 05.05.2015 р. вбачається, що 05.05.2015 р. ОСОБА_1 уклав вказаний договір з КП «Ритуал» по організації захоронення померлої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 року та сплатила кошти на поховання в сумі 4586 грн. (рахунок-заказ на ритуальні послуги від 05.05.2015 р. про сплату на захоронення згідно договору - заказу на організацію захоронення № 362 від 05.05.2015 р.).

Суд приймає до уваги пояснення допитаних свідків по справі, вивчивши в судовому засіданні надані позивачем оригінали документів, вважає доведеним, що позивачка дійсно мешкала разом з померлою з 2009 року по день смерті ОСОБА_3 по ІНФОРМАЦІЯ_7 р., та разом з ОСОБА_1 здійснила її поховання 06.05.2015 р.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини; та вимоги ч. 2 ст. 256 ЦПК України, відповідно до яких у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В судовому засіданні, згідно пояснень сторони позивача, свідків та вивчених матеріалів справи, підтверджується факт спільного проживання разом однією сім'єю більше п'яти років ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 року, до часу відкриття спадщини, так як ОСОБА_1 і померла мали спільний бюджет, спільні покупки, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, стосовно сім'ї.

Факт не проживання ОСОБА_1 за адресою реєстрації в АДРЕСА_3 підтверджується актом складеним сусідами 25.03.2016 р. та посвідченого начальником дільниці № 63 КП «Жилкомсервіс», згідно якого вбачається, що сусіди - ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтверджують, що за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1, але з 2007 року фактично не мешкає, а мешкає сім'я її сина ОСОБА_1, разом з дружиною ОСОБА_14 та донькою ОСОБА_15. ОСОБА_1 приходить лише провідувати сім'ю сина, а саме мешкає з родичкою.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

До спадкоємців четвертої черги може належати не лише жінка або чоловік, які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, а також й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що від встановлення факту проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2однією сім'єю не менше як п'ять років до дня смерті ОСОБА_3, залежить виникнення спадкових прав у позивача, зокрема прав та обов'язків спадкоємця за законом четвертої черги на спадщину ОСОБА_3

Встановлення вищевказаного факту не суперечить вимогам ст. 256 ЦПК України, а зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, у шість місяців, він не заявив про відмову від неї.

Суд приймає до уваги, надані докази та пояснення сторони позивача в позовній заяві та пояснення свідків, про те, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадок, який належав ОСОБА_3 адресою: АДРЕСА_15, шляхом вступу в володіння, оскільки вона взяла належне майно спадкодавця, приймала участь у похованні та в належний строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.10.2015 року складеного державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори - ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв*язку з тим, що в матеріалах спадкової справи заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_3 відсутні документи підтверджуючи родинні відносини та вищевказані документи про право власності на житловий будинок, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, у шість місяців, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України. У відповідності до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщину після померлої ОСОБА_1 прийняла оскільки постійно мешкала на час відкриття спадщини за адресою постійного місця проживання спадкодавця, що підтверджується матеріалами справи, також зверталась до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України. спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Таким чином, суд вбачає встановленим, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 року, та має право на отримання житлового будинку, так як прийняла спадщину у встановлений ст. 1270 ЦК України строк, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу на будинок, тому суд вважає, що є наявні підстави для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на будинок АДРЕСА_16 на яке відсутній документ, що засвідчує право власності спадкодавцеві.

Таким чином, оцінюючи в сукупності надані докази в процесі розгляду справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є мотивованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 328, 1216, 1217, 1218, 1261, 1264, 1270, 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка м. Харкова спільно проживала однією родиною з березня 2009 року з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 року, при житті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_4

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на будинок АДРЕСА_17 після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: