Ухвала суду № 56961903, 06.04.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №622/1233/15-к

провадження №1-кп/619/185/16

УХВАЛА

06 квітня 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Носачової І.В.

прокурора - Маргаряна А.А.

захисника - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12015220310000573 від 03.09.2015 року у відношенні

ОСОБА_2, 15.06.1984 року

народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в-д

Сосновий, 27-А кв. 14

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.1 ст. 317 КК України,

встановив:

16 березня 2016 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_2 за фактом скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.1 ст. 317 КК України.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2016 року було призначено підготовче судове засідання, під час якого захисником та обвинуваченим заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України, оскільки не розкритий склад злочину, передбачений ч.1 ст. 317 КК України, не зазначено конкретно які приміщення надавалися обвинуваченим для вживання та виготовлення наркотичних засобів.

Прокурор заперечував проти клопотання, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, а обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

Відповідно до положень п.3 ч.3ст.314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.

Тобто, після отримання обвинувального акта суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Враховуючи вимогист. 291 КПК України, обвинувальний акт - підсумковий процесуальний документ досудового розслідування, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, в якому викладається сутність обвинувачення та його підстави (докази); дається юридична оцінка та кваліфікація дій підозрюваного (обвинуваченного), визначаються межі майбутнього судового розгляду.

В обвинувальному акті дається офіційна оцінка дій підозрюваного (обвинуваченого) та здійснюється публічний аналіз зібраних у справі доказів, публічно визначаються юридично значимі елементи об'єктивної істини, встановленої у справі. Він є найважливішим гарантом захисту прав і законних інтересів підозрюваного (обвинуваченного) та всіх інших учасників процесу, гарантом правосуддя.

Частина 1ст. 337 КПКзазначає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах , які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема обєктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчинено повторно, що передбачено ч.2 ст. 309 КК України.

При цьому, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено, що 03.09.2015 року в період часу з 07-15год. до 11-30год. в рамках кримінального провадження №12014220310000692 від 25.11.2014 року, під час проведення обшуку у домоволодінні ОСОБА_2 за адресою: м. Дергачі в-д Сосновий, 27-А кв. 14, було виявлено та вилучено речовину рослинного походження. За запахом та зовнішнім видом схожу на коноплю, насіння коноплі, насіння маку, полімерну пляшку без кришки та дна, у верхній частині якої на стінці, з внутрішнього боку знаходиться наліт маслянистої речовини коричневого кольору, полімерні пляшки та посуд зі специфічним запахом, використані шприци з рідиною.

Як вбачається з доданого реєстру дані щодо кримінального провадження №12014220310000692 від 25.11.2014 року у ньому відсутні, тоді як кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у звязку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).

Суд зазначає, що до суду надійшло кримінальне провадження №12015220310000573, яке обєднано з кримінальним провадженням №12015220310000639 відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування.

Частиною 1 ст. 223 передбачено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Крім того, при кваліфікуванні дій ОСОБА_2 як незаконне придбання та перевезення наркотичних засобів, в обвинувальному акті не зазначено у чому виразилися ці дії.

Як розяснено в п.3 Постанови №4 від 26.04.2002 року Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях. Незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів полягає в умисному переміщенні їх будь-яким видом транспорту в межах території України з порушенням порядку і правил, установлених чинним законодавством. Від перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів слід відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, під час якого транспорт не використовується. Такі дії мають розглядатись як зберігання цих засобів і речовин.

До того ж, в обвинувальному акті відсутнє посилання, чому зроблений висновок, що в діях ОСОБА_2 присутня кваліфікуюча ознака ч.2 ст. 309 КК України - повторність.

Згідно зіст. 32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цьогоКодексу.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачується у наданні приміщення для незаконного вживання, виготовлення наркотичних засобів, що передбачено ч.1 ст. 317 КК України.

При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено відомості про кримінальне правопорушення №12014220310000692 від 25.11.2014 року (аналогічно викладеному вище).

Описова частина фактичних обставин кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 317 КК України викладена ідентично описовій частині кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, з зазначенням, що в ході проведення негласних слідчих дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, кімната №13, було встановлено, що ОСОБА_2, на протязі часу з 09.07.2015 року по 17.08.2015 року, надавав добровільно ОСОБА_3 приміщення свого гаражу та іноді квартири для вживання наркотичних засобів, які особисто виготовляв разом з ОСОБА_3

Як розяснено в п. 16 зазначеної вище постанови Пленуму за змістом статті 317 КК під місцями для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних

засобів, психотропних речовин або їх аналогів розуміються будь-які жилі або нежилі приміщення (будинок, квартира, казино, більярдна, лазня, гараж, сарай, склад, горище, підвал, землянка тощо) за умови, що вони визначені для використання із зазначеною метою. Під наданням приміщення для вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів потрібно розуміти забезпечення можливості одній чи декільком особам використати його в такий спосіб хоча б один раз.

Суд зазначає, що в обвинувальному акті не зазначено який саме гараж та яка саме квартира, за якою адресою, кому вони належать на праві власності надавалися ОСОБА_2 для незаконного вживання, виготовлення наркотичних засобів та чи визначені вони для мети незаконного вживання, виготовлення наркотичних засобів.

До того ж, виходячи з викладу встановлених прокурором фактичних обставин, мова йде про декілька епізодів «надання гаражу та іноді квартири», тоді як дії кваліфіковані за ч.1 ст. 317 КК України без обґрунтування.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому с управі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про такі факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч.3 ст. 6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Суд зазначає, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, які суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Суд вважає, що такі недоліки суттєво впливають на правильність формулювання обвинувачення щодо фактичних обставин кримінального правопорушення.

Такий виклад фактичних обставин справи унеможливить зміну обвинувачення в суді стосовно даних обставин, оскільки зміна обвинувачення в суді згідно вимог ст. 338 КПК України передбачає виключно зміну правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, але не стосується викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

Частиною 2 статті 109 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Згідно ч.3 ст.110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Відповідно ст.103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

Так, реєстр матеріалів досудового розслідування, наприклад, під № 1 (розділ І) містить дані щодо проведення НСРД з 17.06.2015 року по 17.08.2015 року, при цьому не зазначено в рамках якого кримінального провадження воно проведено, оскільки відповідно до матеріалів даної кримінальної справи в ній зазначено наявність трьох кримінальних проваджень (№12014220310000692 від 25.11.2014 року, №12015220310000573 від 03.09.2015 року та №12015220310000639). В п.1 розділу ІІ зазначено: «внесено до ЄРДР 03.09.2015 року», при цьому не указано які саме відомості внесено, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується за ч.2 ст. 309 та ч.1 ст. 317 КК України. В п.п. 2,3 розділу ІІ не міститься відомостей про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань часу повідомлення ОСОБА_2 про підозру та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що не може свідчити про виконання вимог ч.4ст.278 КПК України. Також, всупереч вимогам ч.3 ст.283 КПК України, реєстр не містить даних про внесення прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про закінчення досудового розслідування, що свідчить про недодержання прокурором положень щодо форми закінчення досудового розслідування, як обов'язкової стадії кримінального провадження. До того ж, відсутні відомості щодо допиту свідків, наприклад, ОСОБА_3, разом з яким обвинувачений виготовляли та вживали наркотичні засоби, що є неприпустимим.

Враховуючи, що обвинувальний акт з додатками містять відомості, що суперечать одне одному, суд дійшов висновку про повернення прокурору обвинувального акту.

Керуючись ст.ст. 291, п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд

постановив

Повернутипрокуроруобвинувальний акт по кримінальному провадженню №12015220310000573 від 03.09.2015 року у відношенні ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 317 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя І. М. Нечипоренко