Ухвала суду № 56960590, 30.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10438/15-ц

Провадження № 22-ц/779/788/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О.А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю позивача ОСОБА_2 його представника

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк « ОСОБА_4 та Кредит» про стягнення відсотків та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом і з врахуванням уточнених позовних вимог, зазначав, що 24 червня 2014 року між ПАТ Банк ОСОБА_4 та Кредит та ОСОБА_2 укладено договір-заяву №300131/75074/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) на 7 місяців в іноземній валюті, відповідно до умов договору банківського вкладу банк прийняв від нього вклад на депозитний рахунок в сумі 520 дол. США на термін з 24.06.2014р. по 24.01.2015р. з процентною ставкою 12.10% річних. 17 жовтня 2014 року позивач здійснив поповнення рахунку на 23 дол США. Вважав, що банк належним чином не виконов умови договору строкового банківського вкладу і на його вимогу від 28 квітня 2015 року повернув належні йому кошти тільки 09 листопада 2015 року. Посилаючись на те, що з 25 січня 2015 року банк неправомірно користувався належними йому 520 дол. США, просив стягнути з ПАТ «ОСОБА_4 та Кредит» за період з 24.01.2015р. по 16.09. 2015 р. на його коритсь 51,15 дол. США, з яких 40,51 дол. США нараховані відсотки за кожний день прострочення вкладу, 10,64 дол США 3% річних та 20000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк « ОСОБА_4 та Кредит» про стягнення відсотків та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що банк несвоєчасно виконав грошове зобовязання, тому нараховуються 3 % річних та просив стягнути 40,51 дол. США- проценти за кожень день прострочення видачі вкладу на підставі ч. 5 ст. 1061 ЦК України, а також 20000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити її.

Представник ПАТ «ОСОБА_4 та Кредит» в судове засідання не зявився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що після запровадження тимчасової адміністрації, позивачу було повернено вклад в сумі 551,11 доларів США , що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 18.09.2015 по 22.01.2016 р.р. Укладений між сторонами договір про банківський строковий вклад (депозит) у разі порушення зобовязань не передбачає відшкодування моральної шкоди. Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку, тому підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних немає.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судами встановлено, що 24 червня 2014 року між ПАТ Банк ОСОБА_4 та Кредит та ОСОБА_2 укладено договір-заяву №300131/75074/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) Пенсійний на 7 місяців в іноземній валюті, відповідно до умов договору банківського вкладу банк прийняв від нього вклад на депозитний рахунок в сумі 520 дол. США на термін з 24.06.2014р. по 24.01.2015р. з процентною ставкою 12.10% річних.

Також встановлено, що відповідачу 10 листопада 2015 року виплачено суму депозиту у розмірі 551,11 дол США, що не заперечується відповідачем і підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с.93).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У звязку з цим, суд першої інстанції прийшов правильного висновку відмовивши ОСОБА_2 у стягненні депозитного вкладу в сумі 551,11 дол США, оскільки зазначені кошти йому виплачені 10 листопада 2015 року у добровільному порядку.

Правильним є також висновок суду про відмову у стягненні нарахованих відсотків у сумі 51,15 дол. США , та 20000 грн. моральної шкоди з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 «Про віднесення ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 про запровадження тимчасової адміністрації.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні стягненні нарахованих відсотків у сумі 51,15 дол. США, та 20000 грн. моральної шкоди, так як згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2001цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

За таких обставин колегія суддів вважає оскаржуване рішення правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий В.Д. Фединяк

Судді: Р.Й.Матківський

ОСОБА_5