Ухвала суду № 56959965, 05.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5126/15-к Суддя 1 інстанції Літвіненко Н. А.

Номер провадження 11-кп/774/254/К/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія судів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді - Пістун А.О.,

суддів - Яценко Т.Л., Мажара С.Б.

секретар - Кузьміна Н.В.

розглянула 05 квітня 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року, у кримінальному провадженні № 12015040000000935 відносно

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, який не працює, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, прож. ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, якого визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права управління транспортними засобами строком на 3 роки.

Питання з речовими доказами та судовими витратами вирішені.

Учасники судового провадження:

прокурор - Голубок М.В.

обвинувачений - ОСОБА_2

захисники - ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілий - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, на підставі ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Крім того, захисник просить під час апеляційного розгляду дослідити висновки судово-автотехнічних експертиз від 21.10.2015 року та від 09.03.2016 року.

Вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 рокуОСОБА_2 було визнано винним та засуджено за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за наступних обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_2,28.09.2015 року приблизно об 11 год. 20 хв., керуючи технічно несправним автомобілем«ВАЗ-21140» із реєстраційним номерним знаком АР 3169 СО, при цьому будучи особою, яка відповідно до п. 2.2. Правил дорожнього руху України використовує транспортний засіб на законних підставах та має право на керування ним, який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ № 709376, належить ОСОБА_6, здійснював рух по сухому асфальтобетонному покриттю вул. Каховської в м. Кривому Розі, з боку вул. Пісочної у напрямку вул. Орджонікідзе.

Під час руху водій ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, виявивши навпроти будівлі № 36 по вул.. Каховській пішохода ОСОБА_7, яка перебуваючи на проїжджій частині дороги, знаходилася у розгубленому стані, що виражалося у її поведінці та із якої вбачалося вагання щодо напрямку її подальшого руху, тим самим створюючи небезпеку для руху водія ОСОБА_2, не вжив своєчасно заходів щодо зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, та лівою передньою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 яка, в порушення вимог п. 4.8. Правил дорожнього руху України, відновила свій рух у напрямку смуги руху автомобіля НОМЕР_1.

Своїми діями ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 12.4., 31.4.1. в) та 12.3. Правил дорожнього руху України, де зазначено:

п. 1.3.«Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5.«Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3.Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б)«бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.12.4.«У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»;

п. 31.4.«Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.1.Гальмові системи:

в)порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу»;

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Порушенняводієм ОСОБА_2 п. 12.3. Правил дорожнього руху України знаходиться у причинно-наслідковому звязку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди - наїздом на пішохода ОСОБА_7

Невиконання водієм ОСОБА_2 вищезазначеного пункту 12.3. Правил дорожнього руху України, призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пішоходу ОСОБА_7 заподіяні наступні тілесні ушкодження: рвано-забійна рана лобово-тімяної області зліва, осадження по нижньому її краю із розповсюдженням на область перенісся, носу, лівої величної області, лівої щоки, підборіддя зліва; забійні рани в проекції передньо-внутрішньої поверхні правого гомілково-ступневого суглобу, на долонній поверхні лівої кисті в проекції підвищення 1-го пальця; садна на зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, на задньо-зовнішній поверхні місця проекції лівого ліктьового суглобу, на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; переривчастий синець тильної поверхні правої кисті, осадження тильної поверхні лівої кисті, садно верхніх третин черевної стінки по передньо-лівій поверхні; осколковий перелом кісток носу, виличних кісток, лінійний перелом верхньої щелепи, що розповсюджується по лобово-виличному шву, очницям, лобовому відростку верхньої щелепи (ФОР III), перелом передньої черепної ямки; крововиливи під мякими мозковими оболонками випуклих поверхонь лівих лобової та тімяної часток, на полюсах правих скроневої талобової часток; розгинальні переломи 12-11ребер справа по біляхребетній лінії, 10 ребра справа по лопатковій лінії, 9 ребра справа по задньо-пахвовій лінії, 2-9 ребер справа по середньо-ключичній лінії, згинальні переломи 1,2 ребер зліва; лінійні переломи хребта по між хребцевим дискам на рівнях 7 шийного 1 грудного хребців, між 12 та 11 грудними хребцями, між 5 поперековим та крижами, розрив грудного відділу спинного мозку, лінійні переломи на рівні лівого крижово-клубового зчленування лобкового симфізу, реберних відростків поперекових хребців, лівої лобкової кістки, осколковий перелом на межі верхньої та середньої третини правої плечової кістки, лінійний перелом внутрішньої кісточки правої великогомілкової кістки, осколковий перелом верхньої третини правої гомілки на 36 см вгору від підошов стоп із уламком по передній поверхні розміром 8х3,5х4 см, перелом верхньої третини лівих гомілкових кісток та правої малогомілкової кістки на рівні правої; крововиливи воріт селезінки, кореня брижі, навколониркової клітковини та клітковини малого тазу; ушкодження коренів легень, капсули та тканини печінки.

Враховуючи анатомічну локалізацію, морфологічні особливості виявлених тілесних ушкоджень, на момент первинного контакту пішохід ОСОБА_7 була орієнтована передньо-правою поверхнею тіла до передньої частини легкового автомобіля «ВАЗ-21140».

Заподіяні ОСОБА_7 тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинно-наслідковому звязку з настанням її смерті, яка настала 28.09.2015приблизно о 11 годині 20 хвилин навпроти будівлі № 36 по вул. Каховській в м. Кривому Розі.

В обґрунтування вимог апеляційної скаргиобвинувачений ОСОБА_2 зазначає про те, що суд першої інстанції призначив йому занадто суворе покарання, яке на думку обвинуваченого не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі винного. При призначенні судом покарання, були невраховані наступні обставини. Небезпеку для руху водія ОСОБА_2 створили пішоходи, які знаходилися на проїжджій частині у невстановленому місці. ОСОБА_1 виявлення пішоходів, обвинувачений застосував екстрене гальмування. Крім того, ОСОБА_2 у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину під час досудового розслідування. Потерпілому повністю була відшкодована матеріальна та моральна шкода, яку було спричинено внаслідок ДТП, при цьому, останній під час судового розгляду справи просив не позбавляти обвинуваченого волі. Більш того, потерпіла ОСОБА_7 переходила дорогу в невстановленому місці, ділянка ДТП є підйомом та місцем обмеженої оглядовості. В ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судимий, вчинив злочин з необережності, характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Суд мав визнати обставиною, що помякшує покарання також і добровільне відшкодування обвинуваченим завданого збитку. Крім того, на думку обвинуваченого, судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду, яка полягала в незадоволенні клопотання захисника обвинуваченого про дослідження висновку авто технічної експертизи, який міститься в матеріалах провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 вказує на неповноту судового розгляду, яка полягала в тому, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про дослідження висновку авто технічної експертизи. У звязку з цим, захисником було призначено авто технічну експертизу та експерту були задані всі ті вихідні дані, які задав слідчий, однак був заданий вірний момент виникнення небезпеки для руху водієві, а саме момент, коли пішохід відновив свій рух у напрямку смуги руху транспортного засобу. Відповідно до висновків означеної експертизи від 09.03.2016 року, в діях водія ОСОБА_2 відсутні порушення правил безпеки дорожнього руху, які знаходяться в причинному звязку з ДТП. Захисник також звертає увагу на те, що у відповідності до висновку первісної авто технічної експертизи, дії потерпілої ОСОБА_7 не відповідали вимогам ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному звязку з ДТП. Допитаний в ході судового слідства потерпілий вказав, що в тому, що сталося є також і його вина, оскільки він потягнув матір переходити дорогу в невстановленому місці. Слідчим призначено експертизу у кримінальному провадженні, згідно з показами свідка ОСОБА_2, а отже вказана експертиза з відтворенням є недопустимими доказами. Знаходження пішохода в «розгубленому стані» на проїжджій частині дороги взагалі не доведено. При цьому, на думку захисника, обвинуваченому ОСОБА_2 судом призначено занадто суворе покарання, без належного урахування усіх обставин справи. Так, небезпеку для руху створили пішоходи, в свою чергу обвинувачений вжив всіх дій для відвернення ДТП. Відповідно до експертизи від 09.03.2016 року, в діях ОСОБА_2 взагалі відсутні будь-які порушення Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду. Потерпілий, під час розгляду справи, просив не позбавляти волі обвинуваченого. Судом також не враховано протиправної поведінки потерпілої, яка переходила дорогу в невстановленому для цього місці. ОСОБА_2 раніше не судимий, вчинив злочин з необережності, характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Суд мав визнати обставиною, що помякшує покарання також і добровільне відшкодування обвинуваченим завданого збитку.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження, захисник ОСОБА_3, за згодою обвинуваченого ОСОБА_2, відмовився від поданої ним апеляційної скарги та просив її не розглядати.

В судовому засіданні, при апеляційному розгляді, прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок суду залишити без змін, як законний та обґрунтований.

Під час апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожен окремо, наполягали на задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого та призначенні йому покарання, яке не повязане з позбавленням волі.

Відповідно до ст. 402 КПК України, заперечення на апеляційну скаргу сторонами судового провадження надані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційих скаргах доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, прослухавши технічний запис судового засідання в межах підготовки провадження до розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає адоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 було здійснено на підставі положень ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог норм ч.3ст.349 КПК України, допитав обвинуваченого та потерпілого, і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.

На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно дост. 404 ч.1 КПК України,не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимогст.349 ч.1 КПК Українидокази не досліджувались.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про неповноту судового розгляду, яка полягала в не дослідженні судом першої інстанції висновку авто технічної експертизи у справі, на чому наполягав його захисник в суді першої інстанції, то колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Згідно з ч.2 ст.394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Обов'язковою умовою прийняття судом обставин провадження як таких, що ніким не оспорюються та не підлягають дослідженню, є вимога закону роз'яснити сторонам зміст цих обставин. Крім цього, суд повинен переконатися, що визнання сторонами обставин справи є добровільним, та роз'яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч.3 ст. 349 КПКУкраїни не може бути застосована.

Так, з журналу та фонограми звукозапису судового засідання вбачається, що фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме час, місце його вчинення, розмір завданих збитків тощо, не викликали спору під час судового розгляду, в повному обсязі визнавались обвинуваченим ОСОБА_2, у звязку з чим, не можуть оспорюватись ним і у межах апеляційного провадження.

З технічного запису судового засідання вбачається, що на початку судового розгляду, під час обговорення питання про порядок дослідження доказів по справі, захисником ОСОБА_3 дійсно ставилось питання про дослідження висновку авто технічної експертизи. Вислухавши думку учасників судового провадження, суд прийняв рішення про розгляд кримінального провадження в загальному порядку. Проте, після допиту обвинуваченого ОСОБА_2, який вину визнав повністю, щиро покаявся, детально розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також після допиту потерпілого ОСОБА_5, котрий підтвердив ці покази та вказав на відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого, прокурором було заявлене клопотання про зміну порядку дослідження доказів та розгляд кримінального провадження в скороченому порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України - без дослідження письмових доказів та допиту свідків. Таке клопотання не викликало заперечень в жодного з учасників кримінального провадження, зокрема обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, котрі просили розглядати кримінальне провадження саме в запропонованому прокурором порядку.

Правові наслідки застосування передбаченого ч.3 ст. 349 КПК України порядку були розяснені обвинуваченому та іншим учасникам процесу, в тому числі захиснику обвинуваченого ОСОБА_3, надалі суд переконався, що ОСОБА_2 та інші учасники процесу правильно розуміють відповідні положення закону. ОСОБА_1 розяснення учасникам судового розгляду положень ст. 349 ч.3 КПК України, від сторін будь-яких заперечень чи клопотань про дослідження доказів не надходило.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 щодо доведеності або недоведеності вини обвинуваченого, повноти судового розгляду, правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, оскільки сторона захисту позбавлена права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку в силу ч. 3ст. 349 КПК України.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого ОСОБА_2 внаслідок суворості, то колегія суддів вважає, що призначене останньому покарання є надто суворим, а виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, виходячи з наступного.

Відповідно до вимогст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частиниКК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до п.п. 20, 21Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року " Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиноюст. 286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Як вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся, добровільно відшкодував заподіяні збитки, має позитивні характеристики та молодий вік, вперше притягується до кримінальної відповідальності, керував автомобілем у тверезому стані, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений. При цьому обставин, що обтяжують покарання, судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.

Також, суттєве значення при вирішенні питання щодо призначення покарання обвинуваченому має думка потерпілого, який наполягав на призначенні обвинуваченому не повязаного з позбавленням волі покарання, ніяких претензій, в тому числі матеріального характеру до обвинуваченого не мав. Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному суді, потерпілий підтвердив свою позицію в суді першої інстанції та просив не позбавляти ОСОБА_2 волі.

Колегія суддів враховує і те, що вчинений ОСОБА_2 злочин за формою вини є необережним, а пішохід ОСОБА_8 також допустила порушення п.4.8 Правил дорожнього руху України та переходила дорогу в невстановленому для цього місці.

У відповідності до пункту 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року(з послідуючими змінами), з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу підсудного судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.

На підставі наведеного, колегія суддів, враховуючи конкретні обставини провадження, обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, поведінку після вчинення правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди в повному обсязі, думку потерпілого, вчинення злочину з необережності, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2, попередження нових кримінальних правопорушень можливо досягти без ізоляції від суспільства, а тому він підлягає звільненню, на підставіст.75 КК України,від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення, з випробуванням, проте в умовах належного контролю за його поведінкою, з покладенням передбачених ст.76 КК України обовязків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити, а вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року, в частині призначення ОСОБА_2 кримінального покарання змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_2 обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В силу ст.77 КК України, додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, підлягає реальному виконанню.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10