Ухвала суду № 56959901, 30.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2828/16 Справа № 205/5086/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Осіяна О.М.,

суддів Глущенко Н.Г., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила суд стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку. В обґрунтування позову посилалась на те, що сторони знаходились у фактичних шлюбних стосунках, від яких вони мають неповнолітню доньку, яка проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. Вона на теперішній час не працює, має інвалідність, а відповідач працює та має кошти на утримання її та дитини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня предявлення позову, тобто із 13.07.2015 року, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто із ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу щомісячно, починаючи від дня предявлення позову, тобто із 13.07.2015 року, до досягнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, а саме до 18.04.2016 року.

Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто із відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, оскільки позовні вимоги заявлені із метою того, щоб зменшити розмір аліментів, які стягуються на іншу дитину, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних стосунках, від яких мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На теперішній час позивач проживає разом зі своєю малолітньою дитиною, займається її вихованням та утриманням. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.

До вказаних правовідносин суд застосував положення ч.2 ст.84, ст.180, ч.1 ст.183, ч.1 ст.191 СК України.

З огляду на те, що неповнолітня дитина сторін знаходиться на утриманні позивача, який потребує матеріальної допомоги із боку відповідача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення аліментів.

Крім того, згідно з ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на те, що неповнолітні діти сторін знаходяться на утриманні позивача, який потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, а також врахувавши, що відповідач визнав повністю позовні вимоги, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення аліментів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допустив негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати розподілено відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що: її не залучили до участі у справі; сторони проживають однією сімєю; відповідач вже є зобовязаний за рішеннями суду сплачувати аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірів 1/6 частини усіх видів його доходу, а також сплачувати аліменти і на період навчання повнолітнього сина у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу.

Відповідно до вимог ч.2,4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

А частиною 2 ст.91 СК України передбачено, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Відповідач вже є зобовязаний за рішенням Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2008 року сплачувати аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірів 1/6 частини усіх видів його доходу.

Також за рішенням Ленінського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2015 року відповідач зобовязаний сплачувати аліменти і на період навчання повнолітнього сина у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу. Також і сам відповідач не вказував, що він є зобовязанимдо сплати аліментів за двома рішеннями судів.

Визначений за цими рішеннями суду розмір аліментів не суперечить вимогам ст.182,183,192,200 СК України.

Також не можна вважати порушенням прав ОСОБА_2, стягнення із відповідача аліментів на утримання всіх дітей, у розмірі, що перевищує половину доходів відповідача, оскільки останній погодився із визначеним судом розмірів аліментів на утримання дітей.

Проти стягнення аліментів у розмірі, що значно перевищує половину від його доходів, відповідач не заперечував, а тому його згода у цій справі не може бути підставою для безумовного зменшення стягуваних із нього раніше аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірів 1/6 частини усіх видів його доходу, а також аліментів і на період навчання повнолітнього сина у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу, оскільки відповідач уже звертався із такими вимогами до суду, наслідком чого і було встановлення такого розміру аліментів.

Із врахуванням того, що на неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, стягуються аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу відповідача, а тому підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів, можуть бути лише обставини, визначені ч.1 ст.192 СК України, а також іншими нормами цього Кодексу.

Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання ОСОБА_2 на те, що на двох неповнолітніх дітей, батьком яких є відповідач, стягуються аліменти у різних розмірах, оскільки це прямо не передбачене нормами чинного законодавства, та не порушує права дітей, обовязок по утриманню яких, покладений законом на двох батьків.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що відсутні підстави для скасування судового рішення, передбачені ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із цього часу.

Судді: