Постанова № 56956370, 18.01.2016, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/5762/15-а

Номер провадження 2-а/676/4/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 р. Камянець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.

з участю секретаря Перун А.М.

представника позивача ОСОБА_1. Т.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Камянець-Подільський справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області, ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобовязання провести перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобовязання провести перерахунок пенсії. Ухвалою суду залучено в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що 05.07.2011 р. помер її чоловік який був підполковником збройних сил України, інвалідом першої групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Причиною смерті мого чоловіка - ОСОБА_5 було захворювання, одержане ним у період проходження служби. Як дружина має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст.. 30 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 17 грудня 2011 року звернулась до Відповідача з вимогою про призначення, нарахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника. Однак, в усній формі мені було повідомлено, що право на призначення цього виду пенсії виникне лише після досягнення 5-ти річного віку. 09 травня 2015 р. нею відповідачу була подана заява про нарахування та виплату пенсії за минулий період - з 17 грудня 2011 року по даний час. Однак листом № 40/Д-16 від 29.05.2015 р. Відповідачем було мені повідомлено, що набуде право на пенсію у разі втрати годувальника у 55 років, згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», аналогічну відповідь отримала від головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області (лист № 388/Д-8 від 06.08.2015. p.). Позивачка вважає дії відповідачів неправомірними оскільки п.3 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. За призначенням пенсії у разі втрати годувальника звернулась до відповідача 17.12.2011 р.(ОСОБА_6 (годувальник) помер 05.07.2011 p.). в порядку, передбаченому ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Однак, посадовою особою Відповідача пенсія у разі втрати годувальника не була призначена, нарахована та виплачена. Позивачка просить суд винести рішення яким: визнати дії Управління пенсійного фонду України в місті Кам'янець-Подільському та Кам'янець- Подільському районі у відмові призначити, нарахувати та виплатити їй пенсію у разі втрати годувальника, як члену сім'ї померлого військовослужбовця - ОСОБА_6 з дня досягнення нею 50-ти річного віку неправомірними; зобов'язати Управління пенсійного фонду України в місті Кам'янець-Подільському та Кам'янець- Подільському районі призначити, нарахувати та виплатити їй пенсію у разі втрати годувальника, як члену сім'ї померлого військовослужбовця - ОСОБА_6 з дня досягнення нею 50-ти річного віку - з 17 березня 2011 р. Під час розгляду справи в суді представник позивача збільшив та уточнив позовні вимоги, просить суд: визнати дії ОСОБА_4 управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення, нарахування пенсії позивачці у разі втрати годувальника, як члену сімї померлого військовослужбовця ОСОБА_7, неправомірними; визнати дії Управління пенсійного фонду України в місті Кам'янець-Подільському та Кам'янець- Подільському районі у відмові виплатити пенсію у разі втрати годувальника, як члену сім'ї померлого військовослужбовця неправомірними; зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нарахувати для виплатити позивачці пенсію у разі втрати годувальника, як члену сім'ї померлого військовослужбовця - ОСОБА_6 з дня досягнення нею 50-ти річного віку - з 17 березня 2011 р.(а.с. 60)(за період з 27.02.2015 р. по 27.08.2015 р.). В суді представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити. Суду представник позивача пояснив, що за словами її довірительки працівником управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області ОСОБА_8 в липні 2011 р. було відмовлено позивачці в призначені пенсії по втраті годувальника, із заявою довірителька зверталась усно, із письмовою заявою про призначення пенсії по втраті годувальника позивачка зверталась повторно в 2015 р. спочатку в міське управління, а потім в обласне управління Пенсійного фонду України.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області в суді позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні. Суду представник відповідача пояснив, що управління не є належним відповідачем по справі оскільки чоловік позивачки перебував на обліку в ОСОБА_4 управлінні Пенсійного фонду України; в управління позивачка в 2011 р. зверталася із заявою про призначення їй допомоги на поховання чоловіка, інших заяв позивачки за 2011 р. в управлінні не зареєстровано, в 2015 р. позивачка зверталася із заявами про призначення пенсії та призначення пенсії по втраті годувальника.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в суді позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні. Суду представник відповідача пояснив, що в управлінні перебував на обліку чоловік позивачки ОСОБА_9 по 31.07.2011 р., позивачка в управління вперше із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника звернулася 23.07.2015 р. однак їй було відмовлено оскільки право на отримання такої пенсії в неї виникало після досягнення віку 54 роки 6 місяців; пенсію по втраті годувальника позивачці призначено з 17.09.2015 р. на підставі документів які надійшли з управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працює головним спеціалістом в управлінні Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області, чи зверталась позивачка до неї в 2011 р. не памятає, згідно відомостей архіву в липні 2011 р. надходила тільки заява позивачки про нарахування допомоги на поховання після смерті чоловіка, особисто з позивачкою познайомилась тільки в березні 2015 р., всі заяви з якими звертаються громадяни про призначення пенсії обовязково реєструються в управлінні.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачка народилася 17.03.1961 р. Позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_9 з 26.02.1995 р. ОСОБА_9 був інвалідом 1 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни(а.с.9).

Згідно довідки ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.12.2015 р.(а.с.61) ОСОБА_9 перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01.01.2007 р. по 31.07.2011 р., розмір пенсії по інвалідності на день його смерті становив 3915,76грн. Чоловік позивачки помер 05.07.2011 р. (а.с. 7).

Відповідно до ч.1-2 ст.30 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Ч.4 ст. 30 зазначеного закону встановлено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або є інвалідами; (пункт "б" частини четвертої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.07.2011 р. N 3668-VI); в) батьки та дружини(якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами. (пункт "в" частини четвертої статті 30 із змінами,внесеними згідно із Законом України від 08.07.2011 р. N 3668-VI).

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;(пункт "в" частини четвертої статті 30 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 08.07.2011 р. N 3668-VI).

Ч. 5 ст.30 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що дружина(чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених в пункті "а" статті 20 цього Закону, незалежно від того, працює вона (він) чи ні, має право на пенсію в разі втрати годувальника.

Ст.. 26 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачкою та її представником не надано суду належних доказів підтверджуючих, що позивачка зверталася в липні 2011 р. в Управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, не встановлено їх і судом. Із наданою суду представником відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області довідки від 11.12.2015 р. № 18114/09(а.с.59) вбачається, що позивачка 12.07.2011 р. зверталася в управління за призначенням допомоги на поховання чоловіка. Допитаний в якості свідка головний спеціаліст управління ОСОБА_8 суду пояснила, що не памятає чи зверталась позивачка до неї в 2011 р., згідно відомостей архіву в липні 2011 р. надходила тільки заява позивачки про нарахування допомоги на поховання після смерті чоловіка, особисто з позивачкою познайомилась тільки в березні 2015 р.

31.03.2015 р. позивачка зверталася в Управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком. На підставі заяви та доданих до неї документів позивачці було призначено пенсію за віком.

19.05.2015 р. позивачка зверталася з письмовою заявою до начальника Управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області в якій просила провести їй нарахування та виплату пенсії в звязку з втратою годувальника як члену сімї померлого військовослужбовця ОСОБА_7 з 17.12.2011 р. по даний час.

Листом від 29.05.2015 р. № 40/Д-16 позивачці було відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника згідно п. «в» ст..30 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та повідомлено, що з 31.03.2015 р. вона перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком.

23.07.2015 р. позивачка звернулася з листом до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з вимогою щодо призначення пенсії в звязку із втратою годувальника.

Листом від 06.08.2015 р. ОСОБА_4 Управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачці було розяснено, що право на отримання пенсії в звязку із втратою годувальника вона отримає з 17.09.2015 р.

15.09.2015 р. позивачка звернулася з письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Камянець-Подільському та Камянець-Подільському районі Хмельницькій області із заявою про призначення їй пенсії в звязку із втратою годувальника. Зазначена заява та додані до неї документи були направлені до ОСОБА_4 Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області яким з 17.09.2015 р., тобто з дати досягнення позивачкою віку 59 років і 6 місяців як це і передбачено ст..26 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги представника позивача задоволенню не підлягають в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 29, 30, 40 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.. 26 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», ст.ст. ст.ст.5-15,17,18, 69, 71,72, 88,94,99, 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

в задоволенні позову відмовити.

На постанову сторонами може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання її копії виготовленої в повному обсязі до Вінницького адміністративного апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд.

Постанову виготовлено в повному обсязі 22.01.2016 р.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Вдовичинський А.В