Ухвала суду № 56950393, 30.03.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/14637/15-к

У Х В А Л А

30 березня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Білоцерківця О.А.,

при секретарі Онопрієнку С.Ю.,

за участю прокурора Власова О.С.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання щодо призначення судового розгляду кримінального провадження відносно вчинення

ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч.1 ст.366, 340 КК України

В С Т А Н О В И В :

12.08.2015 року до Печерського районного суду м. Києва з Апеляційного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100020000046 від 25.02.2014 року відносно вчинення ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч.1 ст.366, 340 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2015 року було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта щодо ОСОБА_2, вважаючи наявними для цього всі підстави, оскільки обвинувальний акт відповідає положенням КПК України.

Захисник просила повернути обвинувальний акт прокурору з огляду на невідповідність обвинувального акта щодо ОСОБА_2 вимогам КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Дане кримінальне провадження підсудне Печерському районному суду м. Києва відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України або зупинення провадження, немає.

Разом з тим, за правилами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Однак вказані вимоги закону органом досудового розслідування не виконані, обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Так, відповідно до відомостей, що містяться в обвинувальному акті, кримінальне провадження № 42014100020000046 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, 340 КК України.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Правова кваліфікація дій обвинуваченого визначена, зокрема, за ст. 366 КК України, проте ст. 366 КК України змінювалась та викладалась в редакціях згідно із Законами: № 1508-VI від 11.06.2009; № 2808-VI від 21.12.2010; № 3207-VI від 07.04.2011; № 222-VII від 18.04.2013, № 1261-VII від 13.05.2014. Отже посилання в обвинувальному акті на норму Закону без визначення редакції, з урахуванням положень ст. 5 КК України, є некоректним та не відповідає вимогам ст. 291 КК України.

Окрім того в обвинувальному акті наведені поепізодно фактичні обставини провадження за ч.1 ст. 366 КК України, які аналогічні обставинам провадження за ст. 340 КК України, перелічені назви та державні номери автомобілів та прізвища осіб, стосовно яких складені протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, з висновком про те, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 340 КК України, а саме: незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчинене службовою особою.

У той же час, в обвинувальному акті в порушення вимог ст. 291 КПК України не викладені фактичні обставини провадження та не сформульовано обвинувачення у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 340 КК України, а саме: незаконного перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненого службовою особою, в якому обов'язково має зазначатись, зокрема, час і місце вчинення злочину, що прямо впливає на з'ясування питання щодо підсудності.

Зміст формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_2 зводиться виключно до обвинувачення останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК України, натомість як останній обвинувачується в тому числі й за ст. 340 КК України, об'єктивна сторона якого в направленому на адресу суду обвинувальному акті, не розкрита.

Так в обвинувальному акті не зазначено, яким чином, де, коли і в який спосіб обвинувачений вчинив незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, не відображено, хто з перелічених осіб, де і коли організовував або проводив збори, мітинги, вуличний захід чи демонстрацію і які конкретно дії, направлені на перешкоджання організації чи проведення вказаних заходів, вчинив ОСОБА_2 по відношенню до кожної особи. Крім цього не вказано, в чому саме обвинувачується ОСОБА_2, тобто чи в незаконному перешкоджанні організації чи проведенні та чого саме- зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрацій.

Збори - це зібрання у певному місці обмеженого кола осіб, об'єднаних спільними інтересами, ідеями тощо, з метою розгляду чи вирішення певних питань.

Мітинг - масове зібрання людей для публічного обговорення політичних чи інших невідкладних питань соціального, економічного характеру, висловлення ставлення до дій органів державної влади, місцевого самоврядування, окремих службових осіб і організацій, певних подій суспільно-політичного життя.

Вуличні походи - організований масовий рух людей по вулицях (по пішохідній або проїзній частині) з метою демонстрування певного громадсько-політичного настрою, висловлення солідарності, протесту або незгоди з чим-небудь.

Демонстрація - масовий рух великої кількості людей для публічного висловлення суспільно-політичних, релігійних та інших настроїв (солідарності, протесту тощо) з використанням плакатів, транспарантів та інших засобів наочної агітації.

Окрім того в обвинувальному акті не викладено мотивів вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а також спосіб його вчинення в частині обізнаності в транспортних засобів, у певній акції.

Такі обставини, свідчать про порушення положення п.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (підпункт «а» пункт 3 статті 6 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Також в обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або ж не вказано щодо відсутності шкоди.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до п.3 ч.1 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого, зокрема, дату та місце народження, громадянство, будь-яке посилання з цього приводу відсутнє.

Всупереч вимогам ст.291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено конкретне місце складання обвинувального акту, а лише міститься посилання на населений пункт, а також відсутнє зазначення ім'я та по-батькові осіб, які склали обвинувальний акт.

Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та вважає за необхідне повернути даний акт прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 293, 314 КПК України,

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100020000046 від 25.02.2014 року відносно вчинення ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч.1 ст.366, 340 КК України, повернути старшому прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва Рудику К.М. для усунення недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя О.А.Білоцерківець