Ухвала суду № 56947515, 22.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/18394/14-ц Номер провадження 22-ц/786/694/16Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Буленка О.О., Триголова В.М.

при секретаріДіхтяр Т.В.

за участі представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4, в якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором №PLDDGF08003718 від 18 жовтня 2005 року у розмірі 12 846,21 доларів США, що за курсом 12,95 згідно службового розпорядження НБУ від 15 жовтня 2014 року, складає 166 358 грн. 42 коп.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №PLDDGF08003718 від 18 жовтня 2005 року у розмірі 12 846,21 доларів США, що станом на 15 жовтня 2014 року еквівалентно 166 358 грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 663 грн. 58 коп., всього 168 022 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач просив скасувати оскаржуване ним судове рішення, яке вважає незаконним і необґрунтованим, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю. Вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів про повне виконання ним умов кредитного договору, та безпідставність заявлених до нього позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 18 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір №PLDDGF08003718, згідно якого банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти у вигляді простої кредитної лінії у розмірі 41137,00 доларів США на строк до 16 жовтня 2015 року включно, шляхом перерахування на поточний рахунок ВАТ «Полтаватрансбуд» №260013695 в АБ «Полтава-Банк» на інвестування будівництва квартири у сумі 35 760,00 доларів США і на оплату страхових платежів у сумі 5 377,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,06% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, і комісії за розрахунково-касове обслуговування 0,40% від суми виданого кредиту в розмірі 143,04 доларів США щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.1.5 договору. Періодом сплати визначено період з «23» по «30» число кожного місяця. Щомісячно в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 531,76 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, а також інших витрат банка відповідно до п.п. 2.2.9., 4.3 умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що банк свої зобовязання перед відповідачем виконав, перерахувавши 18 жовтня 2005 року на поточний рахунок ВАТ «Полтаватрансбуд» №260013695 в АБ «Полтава-Банк» грошові кошти за кредитним договором №PLDDGF08003718 від 18 жовтня 2005 року у розмірі 35 760 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №60 від 18 жовтня 2005 року.

В свою чергу ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконує. В звязку з чим згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитом станом на 15 жовтня 2014 року становить 12 846,21 доларів США, що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15 жовтня 2014 року становить 166 358 грн. 42 коп. та складається з наступного: 10 571,48 доларів США заборгованість за кредитом; 1 188,90 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом; 833,46 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 252,37 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Нормами статей 629, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції вірно виходив з того, що в порушення вищенаведених вимог закону та узгоджених сторонами умов кредитного договору відповідач своїх зобовязань щодо повернення кредиту та сплати інших, визначених умовами договору платежів, належним чином не виконував, що, зокрема, підтверджується банківським розрахунком.

При цьому місцевим судом правомірно зазначено, що висновок експерта про невідповідність умов кредитного договору №PLDDGF08003718 від 18 жовтня 2005 року та бухгалтерського обліку по кредитній справі нормам чинного законодавства відносно бухгалтерського обліку в банках України, може бути підставою для визнання кредитного договору, або окремих його умов недійсним у разі предявлення такого позову. При цьому судом встановлено, що відповідачем позов до банку про визнання кредитного договору недійсним у встановленому законом порядку не подавався і не був предметом судового розгляду.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам, підтверд-жуються наявними у справі доказами та узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють дані спірні правовідносини.

Посилання в апеляційній скарзі на нікчемність умови, передбаченої п. 1.1 кредитного договору щодо комісії за розрахунково-касове обслуговування 0,40% від суми виданого кредиту в розмірі 143,04 доларів США щомісяця в період сплати, не може бути підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог, зважаючи на те, що сторони, відповідно до норм ст. 638 ЦК України, в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, які на час вирішення даного спору судом першої інстанції жодною зі сторін не оспорені.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: