Ухвала суду № 56944456, 06.04.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10381/14-к Провадження №11-кп/773/209/16 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М. С. Категорія:ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Польового М.І.,

суддів Хомицького А.М., Силки Г.І.,

з участю секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Сіжука В.П.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, житель ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, розлучений, має двох неповнолітніх дітей, непрацюючий, раніше судимий:

1) 22.02.2000 року вироком Луцького міського суду Волинської області за ч.2 ст.140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки із конфіскацією майна;

2) 15.05.2000 року вироком Луцького міського суду Волинської області за ч.2 ст.140 КК України, із застосуванням ч.3 ст.42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із конфіскацією майна;

3) 15.01.2003 року вироком Луцького міського суду Волинської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

4) 24.04.2008 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

5) 14.12.2009 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2, ч.3 ст.185; ч.2 ст.190; ст.70; ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. 21.09.2012 року звільнений з місць позбавлення волі у звязку із відбуттям покарання;

засуджений за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід щодообвинуваченого ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з часу його затримання, а саме з 30.01.2016 року, зарахувавши йому в строк основного покарання, термін попереднього увязнення з 30.01.2016 рокудо моменту набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи у сумі 391 (триста девяносто одну) гривню 2 (дві) копійки.

Вироком вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 17.10.2013 року близько 18.00 год., повторно, знаходячись на території АС№1, що по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку Волинської області, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись неуважністю потерпілого ОСОБА_3, з кишені куртки останнього, таємно викрав належне йому майно: мобільний телефон, марки «Соні Еріксон», ІМЕЙ 0126110023326666, вартістю 300 грн., із картою оператора мобільного звязку «МТС», вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти у сумі 5 грн., чим спричинив йому матеріальних збитків на загальну суму 315 грн.

Своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

Він же, повторно, 25.10.2013 року, близько 16.00 год., знаходячись у приміщенні будівлі Луцької міської клінічної лікарні, що по пр. Відродження, 13 у м. Луцьку Волинської області, діючи умисно з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_4 був відсутній у приміщенні палати №315, шляхом вільного доступу, будучи переконаним, що його дії непомічені, намагався викрасти: Мр3 плеєр марки «Епл», ємкістю 80 Гб., вартістю 1 200 грн., який знаходився у чохлі білого кольору, вартістю 100 грн., чоловічу сумку чорного кольору, вартістю 100 грн., у якій знаходились документи видані на імя потерпілого ОСОБА_4, а саме: паспорт громадянина України, посвідчення та картка водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, марки «Фольцваген ЛТ-35», державний номерний знак НОМЕР_1, банківська картка «Ваnk Zachodni WBK», накопичувальна паливна картка «WОG», ключі у кількості 5 шт., 2 з яких від автомобіля, 3 ключі від квартири, що на одному кільці, та які для потерпілого ОСОБА_4 матеріальної цінності не становлять, однак свої злочинні дії не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії були викриті потерпілим.

Таким чином, своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, однак не закінченими з причин, що не залежали від його волі, оскільки не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, обвинувачений ОСОБА_2, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Крім цього, він же, повторно, 26.05.2014 року близько 12.00 год., знаходячись на території міського кладовища, що в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, діючи умисно з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись відчиненим вікном водійських дверцят вантажного автомобіля марки «Авія», державний номерний знак НОМЕР_2, із його салону, таємно викрав шкіряну барсетку чорного кольору, вартістю 250 грн., у якій знаходились документи на вказаний транспортний засіб, які для потерпілого ОСОБА_5, матеріальної цінності не становлять, чим завдав останньому матеріальних збитків на вказану суму.

Він же, повторно, 05.06.2014 року близько 16.00 год., знаходячись на території міського кладовища, що в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, діючи умисно з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись відчиненим вікном водійських дверцят автомобіля марки «ВАЗ-2109», державний номерний знак НОМЕР_3, із його салону, таємно викрав матерчату сумку, чорного кольору, вартістю 150 грн., у якій знаходились: шкіряний, чорного кольору гаманець, вартістю 50 грн., із грошовими коштами у сумі 110 грн., навушники до мобільного телефону, марки «Нокіа», вартістю 50 грн., вязку ключів із брелком та магнітним ключем, вартість яких 75 грн., ніж розкладний із кістяною ручкою, вартістю 25 грн., документи на транспортний засіб та дві пластикові картки «Приват Банку», які для потерпілого ОСОБА_6 матеріальної цінності не становлять, чим завдав останньому матеріальних збитків на загальну суму 460 грн.

Своїми умисними діями, спрямованими на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочини, передбачені ч.2 ст.185 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити, виключивши із вироку обставину, яка обтяжує покарання рецидив злочинів. Посилається на те, що вирок суду підлягає зміні у звязку із неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до застосування закону, який не підлягає застосуванню. Вказує, що суд помилково відніс до обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_2, рецедив злочинів, оскільки він маючи судимість за кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, повторно вчинив чотири крадіжки, а тому повторність є кваліфікуючою ознакою вчинених ним злочинів і не може ще раз враховуватись судом як обтяжуюча покарання обставина.

Заслухавши доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, захисника, які апеляційну скаргу підтримали, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 зазначених у вироку кримінальних правопорушень, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку, і в апеляційній скарзі не оспорюється.

Кваліфікація судом дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України є правильною і також не заперечується.

При призначенні ОСОБА_2 покарання судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Оскільки ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та непогашена, не працює та не займається суспільно-корисною працею, як особа характеризується задовільно, характер, обставини вчинених злочинів та їх кількість, вчинив умисні корисливі злочини, а тому висновок суду про те, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства є обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Проте, суд на це уваги не звернув і безпідставно відніс до обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 рецидив злочинів, хоча його дії кваліфіковані за кваліфікуючою ознакою повторність, а тому зазначена обставина підлягає виключенню із вироку.

Хоча із вироку щодо ОСОБА_2 виключаються обставина, що обтяжує покарання, яка була врахована судом при призначенні покарання, проте апеляційний суд вважає, що підстав для помякшення призначеного обвинуваченому покарання немає.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Виключити із вироку щодо ОСОБА_2 обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочинів.

У решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 у той самий строк з дня вручення йому її копії.

Судді:

М.І. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Силка