Ухвала суду № 56943229, 06.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 752/19476/15-а

У Х В А Л А

06 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва (далі - Відповідач, Управління) про:

- визнання протиправними дій у зв'язку з відмовою у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати, які знаходяться у пенсійній справі Позивача;

- зобов'язання Відповідача провести перерахунок пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» (у редакції від 16.12.1993 року) відповідно до чинного законодавства з 01.06.2015 року у розмірі 60% заробітної плати з урахуванням сум, зазначених у довідках, які знаходяться в Управління у пенсійній справі Позивача, у тому числі довідки з останнього місця роботи на посаді державного службовця від 29.05.2015 року №26, а саме: надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, премії (в тому числі до державних, професійних свят та ювілейних дат);

- зобов'язання Управління провести виплату пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» (у редакції від 16.12.1993 року) відповідно до чинного законодавства з 01.06.2015 року у розмірі 60% заробітної плати з урахуванням сум, зазначених у довідках, які знаходяться в Управління у пенсійній справі Позивача, у тому числі довідки з останнього місця роботи на посаді державного службовця від 29.05.2015 року №26, а саме: надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, премії (в тому числі до державних, професійних свят та ювілейних дат).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 186, 187, 189 КАС України, а саме - пропущено десятиденний строк оскарження постанови суду першої інстанції, не зазначено про бажання чи небажання особи взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а також до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Так, при поданні апеляційної скарги, Апелянтом не було дотримано вимог ч. 2 ст. 186 КАС України, а саме - пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була ухвалена судом першої інстанції 18.01.2016 року у відкритому судовому засіданні та направлялася сторонам 20.01.2016 року (а.с. 44). Проте апеляційну скаргу, датовану 29.02.2016 року, подано до суду першої інстанції 02.03.2016 року, при цьому доказів дати отримання копії оскаржуваного рішення або інших доказів поважності пропуску процесуального строку подання апеляційної скарги Відповідачем суду не надано. Крім того, Апелянтом не порушується питання про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Приписами ч. 4 ст. 189 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Крім іншого, згідно ч. 3 ст. 187 КАС України в апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.

Зі змісту апеляційної інстанції вбачається, що Апелянтом даної вимоги ч. 3 ст. 187 КАС України виконано не було.

Крім того, приписами ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України, складеної за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Голосіївського районного суду м. Києва становить 535,92 грн. (1218 * 0,4 * 110%).

Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому Законом розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відтак, враховуючи, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 2 ст. 186 КАС України процесуальний строк оскарження постанови суду першої інстанції, а заяви про поновлення цього строку подано не було, не вказано про бажання або небажання особи взяти участь у судовому розгляді справи, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання строків для усунення визначених недоліків шляхом: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови із зазначенням причин його пропуску; зазначення про бажання або небажання взяти участь у судовому засіданні; надання документу про сплату судового збору або обґрунтованого клопотання про зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення.

Керуючись ст.ст. 186, 189 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.

Одночасно повідомляю, що Апелянт протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із зазначенням підстави для поновлення строку, а також усунути інші недоліки, викладені у вказаній ухвалі.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, а також не будуть усунуті інші недоліки, викладені в ухвалі, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк