Ухвала суду № 56943159, 22.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2016 рокусправа № 808/8451/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Лущинського Андрія Ігоровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восор"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восор" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що Запорізькою митницею ДФС дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, прийняте Запорізькою митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000292/2 від 30.09.2015 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00570 від 30.09.2015 є законними та обґрунтованими, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування - відсутні.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Восор") подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що для підтвердження митної вартості позивачем були надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ та додаткові документи. Натомість платіжний документ не було надано через технічні проблеми, неполадки в електронній системі, при цьому, копію платіжного доручення Відповідачу було надано, однак, Відповідач проігнорував це, зазначивши, що у митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості. Зазначає, що розбіжності, виявлені митним органом не містять інформації стосовно числового значення митної вартості.

Відповідачем (Запорізькою митницею ДФС) подано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що документом, що підтверджує митну вартість товару є банківські платіжні документи, які не були надані, отже не достатньо відомостей, які підтверджують числове значення складових митної вартості товару.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 травня 2015 року між ТОВ "ВОСОР" та VEGILAND COIR PRODUCTS (Pvt) Ltd (Шри Ланка) укладено контракт №1 про купівлю-продаж кокосового субстрату за ціною 310 доларів США за 1 метричну тонну (0,31 доларів США за 1 кг товару). Для здійснення митного оформлення товару 29 вересня 2015 року позивачем по електронній системі "MD Office™. MDDeclaration" до м/п "Запоріжжя - центральний" Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/016877, відповідно до якої заявлена митна вартість товару у розмірі 0,31 доларів США за 1 кг товару. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

30 вересня 2015 року митним органом з урахуванням ст. 53 МКУ, прийнято Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №112050000/2015/000292/2, відповідно до графи 31 якого відповідач визначив митну вартість товару, заявленого позивачем до митного оформлення, за резервним методом. Того ж дня в оформлені МД №112050000/2015/016877 від 29 вересня 2915 року було відмовлено, про що оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00570.

30 вересня 2015 року на підставі рішення митниці декларант оформив нову МД по формі МД-2 №112050000/2015/017027, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 161735 грн. 25 коп.).

08 жовтня 2015 року позивач надав відповідачу копію виписки з бухгалтерської документації та копію платіжного доручення №11 від 07.08.2015. Натомість, Листом від 15.10.2015 №1168/11/08-70-66 Запорізька митниця ДФС повідомила позивача про те, що надана копія виписки з бухгалтерської документації від 08.10.2015 №40/10 не містить реквізитів форми бланка первинної бухгалтерської документації, за змістом не є витягом та не дає можливості проаналізувати рівень цін на заявлений товар, так як вона являє собою лист підприємства інформативного характеру. Крім того, надані копії документів не дають можливості однозначно ідентифікувати із задекларованою партією товару, так як дані документи не містять посилання на інвойс від 29.08.2015 №VC/CI/01/VOSOR01-02/UKR/15, згідно якого здійснювалась поставка товару, посилання лише на контракт від 22.05.2015 №1, в якому відсутня інформація щодо кількості та вартості товару. Враховуючи викладене, Запорізька митниця ДФС зазначила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2015 №112050000/2015/000292/2 відсутні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Відповідно частини 2 статті 53 МКУ, для митного оформлення надаються такі документи:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів, а також ненадання витребуваних документів, не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

У митного органу виникли зауваження, зокрема, стосовно того, що декларантом всупереч пункту 4 частини другої статті 53 МК України не надано банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару, хоча Контрактом від 22.05.2015 №1 передбачені наступні умови оплати: 50% передплата здійснюється покупцем шляхом банківського переказу на підставі рахунка та 50% після отримання факсимільної копії коносаменту покупцем. Тобто надані документи не дають можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару. Крім цього прайс-лист б/н від 29.07.2015 не містить інформації стосовно терміну дії, на який він розповсюджується, умов оплати за товар та термінів поставки.

Так, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України, якщо рахунок сплачено, то на підтвердження митної вартості товару слід надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Однак, такі документи позивачем не були надані до митного органу.

У зв'язку із обґрунтованими сумнівами щодо заявленої митної вартості товару митний орган витребував у декларанта додаткові документи, передбачені законодавством, з проведенням процедури консультацій з декларантом.

Слід зазначити, що у органу доходів і зборів була наявна інформація щодо митної вартості такого товару на рівні 0,73 $/кг товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом.

Згідно вимог частини 4 статті 57 Митного кодексу України проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Під час консультації орган доходів і зборів та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про неможливість використання методів № 2а, 2б, в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операції з ідентичними/подібними товарами відповідно до статей 57, 59, 60 МК України, а також неможливість застосувати методи 2в, 2г в зв'язку з відсутністю інформації відповідно до статей 62, 63 МК України. Так, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товарів застосовано другорядний метод №2Ґ (резервний) у відповідності з вимогами статті 57, 64 МК України, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Враховуючи вимоги частини 2 статті 64 МК України, використана наявна в митного органу інформація щодо раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостей (з розрахунку 0,73$/кг). Джерело: МД від 29.09.2015 №100270002/2015/259869.

Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції, дослідивши документи, надані позивачем, що викликали сумніви у відповідача при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, дійшов правильного висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо наявності у зазначених вище документах розбіжностей. Неподання декларантом витребуваних митним органом додаткових документів надає право митному органу визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, документів, наданих позивачем, відповідно вимог статей 57, 64 МК України, оскільки, заявлені позивачем відомості щодо митної вартості імпортованого товару - документи, подані декларантом до митного контролю та митного оформлення, ставлять під сумнів достовірність інформації про заявлену митну вартість товарів за ціною договору.

У зв'язку із не наданням позивачем будь-яких інших додаткових документів, які необхідні для підтвердження митної вартості та з урахуванням наявності інформації про вартісні показники за товар вище ніж заявлені позивачем, митний орган дійшов висновку про не підтвердження заявленої митної вартості, визначеної декларантом за основним методом.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу, що й було здійснено митним органом.

Позивачем митна вартість товарів була визначена за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), однак, у разі виявлення у поданих декларантом документах неповноти відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Стосовно посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України суд вважає, що використовуючи владні управлінські функції при визначенні митної вартості товару в межах даної справи, митний орган діяв в порядку черговості послідовного використання методів, передбачених статтями 59-64 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на вимогу митниці не надав витребуваних документів. Проте, на підставі частини 7статті 55 МК України, скористався правом на випуск товарів у вільний обіг під гарантію зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, в результаті чого оформлена митна декларація №112050000/2015/016877 від 29.09.2015. Вказана обставина представниками позивача не заперечувалася.

Слід зазначити, що 08 жовтня 2015 року позивач надав відповідачу копію виписки з бухгалтерської документації та копію платіжного доручення №11 від 07.08.2015. Проте, при дослідженні наданих позивачем документів для розмитнення товару, встановлено що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, позивачем не виконано вимогу митного органу про надання додаткових документів, а саме не надано документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів у повному обсязі на вимогу органу доходів і зборів. З огляду на викладене, митний орган обґрунтовано відмовив у митному оформленні товарів, задекларованих у митній декларації.

Відповідно до пункту 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восор" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восор" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Л.П. Туркіна