Постанова № 56942777, 05.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року Справа № 876/8987/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року у справі за позовом Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс" до Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

Сколівське дочірне лісогосподарське підприємство ЛГП "Галсільліс" 09.01.2013року

звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби, у якому після уточнення позовних вимог, просить скасувати повідомлення-рішення від 18.10.2012 року № 0001961510, №0001951510, №0001971510.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що проведеною перевіркою своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток, частини чистого прибутку, збору за спец використання лісових ресурсів, чим порушено п.57.1 ст57 ПК України. З таким висновком не погоджується, так як весь податковий борг розстрочено відповідно до договорів та позивачем сплачено у встановленні у договорах та рішеннях строки. Вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та просить скасувати.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року позовну заяву - задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що позивач узгодив грошові зобов'язання та у встановлений Податковим кодексом термін самостійно не сплатив. Відповідно керуючись п. 57,1 ст.57 Податкового кодексу України було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по податку на прибуток, збір за спеціальне використання лісових ресурсів, частині чистого прибутку.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що в акті перевірки від 04.10.2012 року не вказано, яка перевірка проводилась, на підставі якої норми Податкового кодексу України, на підставі яких документів зроблений висновок відповідачем про порушення норм законодавства, не зазначено на підставі чого виник податковий борг у позивача, внаслідок чого судом не може надаватись оцінка правомірності нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 83.1 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірок, визначений Податковим кодексом України, тому винесені податкові повідомлення-рішення на підставі вищевказаного акту перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що відповідачем 04.10.2012 року проведено перевірку на підставі пп.20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України та складено акт №120/15-0/31148149, яким встановлено порушення п.57.1 ст.57 ПК України, а саме протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток, частини чистого прибутку, збору за спец використання лісових ресурсів.

Відповідачем 18.10.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0001961510, №0001951510, №0001971510.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом. Норми встановлені та закріпленні Конституцією України є нормами прямої дії виходячи з того, що відповідно до статті 8 Конституції України встановлено та діє принцип верховенства права. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органу державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів.

Податковий Кодекс відрізняє податкове зобов'язання та податковий борг, який виникає у разі несплати податкового зобов'язання.

Згідно з пунктами 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 та Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Зазначеним Кодексом встановлено, що податкові зобов'язання можуть бути визначені самостійно платником податків у податковій декларації або контролюючим органом з прийняттям податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктами 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Строк сплати податку - законодавчо визначений проміжок часу, протягом якого платник податків чи інша зобов'язана особа вправі або зобов'язана самостійно сплатити визначену суму податку до державного або місцевих бюджетів.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлених статтею 126 Податкового кодексу України, а саме при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Стаття 100 Податкового кодексу України визначає процедуру розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 100.1. ст. 100 розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст.129 Податкового кодексу України. Встановлення розміру процентів, який дорівнює розміру пені, що нараховується на суму непогашеного у строк податкового зобов'язання, є компенсацією втрат відповідного бюджету від несвоєчасного надходження сум податкових зобов'язань.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи позивач узгодив грошові зобов'язання та у встановлений Податковим кодексом термін самостійно не сплатив. Відповідно керуючись п. 57,1 ст.57 Податкового кодексу України було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по податку на прибуток, збір за спеціальне використання лісових ресурсів, частині чистого прибутку.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області Державної податкової служби - задовольнити.

постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року у справі № 813/243/13-а - скасувати та прийняти нову, якою в позові Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс" - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар