Постанова № 56942599, 29.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Справа № 813/6491/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача Лило Б.Б.,

представник відповідача Мандзиняк Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання розрахунку таким, що не відповідає чинному законодавству, -

в с т а н о в и в :

Позивач, Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика», звернувся до суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати протиправною та скасувати повністю податкову вимогу від 17.07.2015 року №2247-23 на суму 911903,50 грн.:

- визнати розрахунок згідно податкової вимоги від 17.07.2015 року №2247-23 на суму 911903,50 грн., такими, що не відповідає чинному законодавству у методиці визначення суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога та розрахунок прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем достроково погашено розстрочену заборгованість, відтак у відповідача відсутні правові підстави для нарахування пені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що борг позивача виник внаслідок нарахованих в КОР платежів за розстроченим податковим боргом, відтак відповідачем правомірно направлено податкову вимогу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2012 року задоволено клопотання позивача про розстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2011 року по справі №2а-7199/11/2670 та розстрочено стягнення з позивача заборгованості в сумі 1455597,57 рівними платежами щомісячно по 24258,96 грн. до 30.04.2017 року.

17.07.2015 року відповідачем направлено позивачеві податкову вимогу №2247-23 відповідно до якої, у позивача сума податкового боргу по узгоджених грошових зобов'язаннях становить 911903.5 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.100.1 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Згідно п.100.13 ПК України, порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10.10.2013р. затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків (далі - Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань).

Відповідно до п.4.2 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань, нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) та наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Нарахування процентів здійснюється у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням).

Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 глави 12 розділу II Кодексу.

Платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов'язання (податковий борг) (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Одноденний розмір процентів при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.

Надміру сплачені суми процентів можуть зараховуватись у рахунок сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п.4.3 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань, платник податків має право достроково погасити розстрочену (відстрочену) суму грошового зобов'язання (податкового боргу) або її частину разом із сумою нарахованих на цю суму процентів.

Погашення розстрочених (відстрочених) сум та нарахованих на них процентів може здійснюватись як за рахунок наявної сплати, так і за рахунок переплати, яка обліковувалась в ІС внаслідок надмірної сплати платежів до бюджету або виникла внаслідок подання платником податків податкової звітності з показниками зменшення раніше визначених податкових зобов'язань; або списання, скасування грошових зобов'язань (податкового боргу); або за рахунок сум бюджетного відшкодування.

Для документального оформлення дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум грошового зобов'язання (податкового боргу) платник податків не пізніше третього робочого дня за днем дострокового погашення повинен звернутися до органу доходів і зборів, який укладав з ним договір про розстрочення (відстрочення), із заявою про скорочення строків дії розстрочення (відстрочення) внаслідок дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов'язань (податкового боргу) з обов'язковим визначенням сум та реквізитів документа про дострокове погашення.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 11 грудня 2014 року достроково погашено розстрочену суму податкового боргу разом із сумою нарахованих на цю суму процентів за весь період користуванням розстроченням у розмірі 689389,74 грн (а.с.18).

Про повну сплату достроково розстроченої заборгованості позивач повідомив відповідача листом №01/812 від 14.12.2014 року.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи та норми діючого податкового законодавства вказують на обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17.07.2015 року №2247-23 на суму 911903,50 грн., тому такі в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас вимога позивача визнати розрахунок згідно податкової вимоги від 17.07.2015 року №2247-23 на суму 911903,50 грн., такими, що не відповідає чинному законодавству у методиці визначення суми задоволенню не підлягає, оскільки розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжує для позивача жодних обов'язків і не має самостійного правового значення, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 6839,27 грн. з Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №2247-23 від 17.07.2015 року.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» ( м. Київ, вул. С. Перовської; 10; ЄДРПОУ 01432761) з Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39554382), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 6839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 27 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2016 року.